Рішення

від 10.09.2014 по справі 914/2233/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2014 р. Справа № 914/2233/14

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Пустомити, до відповідача 1:Пустомитівської районної ради, м. Пустомити, до відповідача 2:Відділу з питань управління та приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Пустомитівського району, м. Пустомити, про: визнання договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності №1/02/04 від 1.02.2004 року продовженим. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:не з'явився, відповідача 1:Луків А.І. - довіреність №03-вих-277 від 04.07.2014 р., відповідача 2:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Пустомитівської районної ради, Відділу з питань управління та приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Пустомитівського району про визнання договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності №1/02/04 від 1.02.2004 року продовженим. Ухвалою від 26.06.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 09.07.2014 року. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1 порушив норму частини першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовживши укладений з позивачем договір оренди від 01.02.2004 р. менш як на 6 місяців. У зв'язку з цим просить визнати зазначений договір оренди продовженим до 28.01.2019 р.

Відповідач 1 - Пустомитівська районна рада, повністю заперечив проти позову з огляду на те, що:

- безпідставним є твердження позивача про порушення частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки зазначена норма стосується правовідносин, які виникають при укладенні договору оренди комунального майна, однак не стосується продовження дії договорів оренди комунального майна;

- органом місцевого самоврядування прийнято рішення про продаж спірного приміщення на аукціоні. Зазначене унеможливлює передачі такого майна в оренду на підставі частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- вимога позивача визнати продовженим договір оренди суперечить способам захисту порушеного права, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідач 2 - Відділ з питань управління та приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Пустомитівського району, в судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомляв, проти вимог позову в установленому порядку не заперечив. Отже, судом створено усі можливості для відповідача 2 для реалізації власного права на захист, однак він ними не скористався. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача 2 та за відсутності відзиву на позов.

В судове засідання 10.09.2014 року представник позивача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано заміною повноважного представника, необхідністю ознайомлення з матеріалами справи з метою уточнення позовних вимог.

Відповідачем подано заяву, якою заперечує проти продовження строків вирішення спору у зв'язку з систематичним неприбуттям в судове засідання представника позивача чи його представників.

Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на сплив строку вирішення спору (в тому числі продовженого). Крім того, у позивача було достатньо часу на підготовку до судового розгляду, проте розгляд справи відкладався за клопотаннями самого позивача. Отже, судом створено усі можливості для позивача для формування власної правової позиції та захисту своїх прав та інтересів.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Відділом з питань управління та приватизації об'єктами спільної власності територіальних громад (відповідач 2 у справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі) укладено договір оренди майна, що належить до районної комунальної власності №1/02/04 від 01.02.2004 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору орендодавець (відповідач 2 у справі) передає, а орендар (позивач у справі) приймає в оренду приміщення під магазин 29,8 м 2 за адресою: АДРЕСА_1. Орендар має у спільному користуванні коридор. Термін дії договору встановлюється з 01.02.2004 р. по 01.02.2014 р.

Після закінчення терміну дії договору, якщо немає угоди про його продовження на новий термін, чи у випадку дострокового розірвання договору, орендар зобов'язаний в 15-ти денний строк здати орендодавцю будинок (приміщення) в повному порядку (пункт 8 Договору).

За зверненням позивача рішенням Пустомитівської районної ради Львівської області №432 від 29.01.2014 р. продовжено приватному підприємцю ОСОБА_1 договір оренди на кімнату №12, загальною площею 29,8 м 2 , згідно з технічним паспортом в будинку по АДРЕСА_1 на термін до 01.07.2014 р.

Сторонами укладено Додаток від 29.01.2014 р. до Договору. Згідно з цим Додатком термін дії договору встановлено по 30.06.2014 р. Договір припиняє свою дію достроково у випадку прийняття рішення судом про приватизацію будинку по АДРЕСА_1 або проведення аукціону щодо відчуження вищезгаданого будинку.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вимога позивача про визнання Договору продовженим до 28 січня 2019 р. за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Така вимога не відповідає передбаченим законом (статті 15, 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України) способам захисту порушеного права. Отже, позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом, обрав спосіб захисту порушеного права та реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України. Вказане унеможливлює задоволення його позовних вимог. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 12.05.2011 р. у справі № 5002-26/4789-2010 та від 06.10.2011 р. у справі № 5023/1385/11, а також у п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Крім того, суд звертає вагу на ту обставину, що Рішення Пустомитівської районної ради Львівської області №432 від 29.01.2014 р. не було оскаржено в судовому порядку, а отже, є чинним. Більше того, на його підставі було укладено Додаток до Договору, яким сторони погодили новий строк дії договору. Суд звертає увагу позивача на ту обставину, що позов подано до суду до спливу строку дії Договору.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про безпідставність позовних вимог, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Судові витрати залишаються за позивачем на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні позову.

Повне рішення складено 12.09.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.