Постанова

від 26.11.2014 по справі 914/2233/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа № 914/2233/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Гриців В.М.,

Давид Л.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 за вх. № 01-05/4642/14 від 30.09.2014 р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 10 вересня 2014 року

у справі № 914/2233/14 (суддя Рим Т.Я.),

порушеній за позовом

Позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_1),

До відповідача-1: Пустомитівської районної ради Львівської області (81100, вул. Грушевського, 35, м. Пустомити, Львівської області, код ЄДРПОУ 04056374),

До відповідача-2: Відділу з питань управління та приватизації об'єктами спільної власності територіальних громад Пустомитівського району (81100, вул.. Грушевського,35, м. Пустомити, Львівської області,код ЄДРПОУ 25563342),

Про: визнання Договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності № 1/02/04 від 01 лютого 2004 року продовженим до 28 січня 2019 року.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув;

від відповідача-1: Луків А.І. - п/к за довіреністю № 03-вих385 від 09.10.2014 р. (довіреність видана на термін розгляду справи);

від відповідача-2: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника відповідача-1, в судовому засіданні проводилась технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 30.09.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/2233/14 Господарського суду Львівської області введено суддів - Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2, вх. № 01-05/4642/14 від 30.09.2014 р., до провадження та розгляд скарги призначено на 15.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 81-83).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р., про що сторін було належним чином повідомлено згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 116/зворот).

12.11.2014 р. Апелянтом, через канцелярію суду, подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті судової справи № 450/2864/14-а, що перебуває на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. розгляд справи, відкладено на 26.11.2014 р. та ухвалено, клопотання скаржника про зупинення провадження у справі розглянути в наступному судовому засіданні.

В судове засідання, яке відбулось 26.11.2014 р., представник Апелянта/позивача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, у попередньому судовому засіданні, Апелянтом/позивачем, подано клопотання про зупинення провадження по справі № 914/2233/14 до вирішення по суті судової справи № 450/2864/14-а, що перебуває на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області.

Представник відповідача-1 в судове засідання прибув, проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та пояснив, що СПД-ФО ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з позовом про визнання нечинним та скасування п.п. 1.3. п. 1 рішення Пустомитівської районної ради Львівської області № 432 від 29.01.2014 р. «Про продовження договорів оренди» з тих підстав, що Пустомитівська районна рада порушила приписи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 р. № 1759-УІ, відповідно до якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. На думку представника Відповідача-1, Скаржник не звернув уваги на те, що приписи цього Закону стосуються договорів оренди, які укладені вперше, а не всіх без виключення, тому вважає, що у Позивача відсутні підстави вимагати, а у Відповідача-1 приймати відповідне, чергове, рішення про продовження дії договору оренди. Звертає увагу суду, що рішення Пустомитівської районної ради Львівської області № 432 від 29.01.2014 р. «Про продовження договорів оренди» станом на момент подання позовної заяви у справі № 450/2864/14-а вичерпало свою дію є повністю виконаним, тому вимогу ФОП ОСОБА_2 у справі № 450/2864/14-а вважає такою, що не підлягає до задоволення. Разом з тим, представник пояснив, що станом на момент прийняття судового рішення у справі № 914/2233/14 (10.09.2014 р.) Пустомитівський районний суд Львівської області у справі № 450/2864/14-а рішення не прийняв, немає остаточного рішення у цій справі і на даний час, відтак вважає, що у разі набрання ним законної сили, то може слугувати підставою для перегляду судового рішення № 914/2233/14 за нововиявленими обставинами, а не слугувати підставою для скасування рішення місцевого господарського суду від 10.09.2014 р. на стадії даного апеляційного перегляду. Разом з тим зазначає, що справа № 450/1342/14-ц провадження № 2/450/1197/14, яка розглядається Пустомитівським районним судом Львівської області за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Пустомитівської районної ради Львівської області, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» Філія Львівський аукціонний центр про припинення дії, яка порушує право на визнання договору недійсним, у якій 26.05.2014 р. Пустомитівським районним судом Львівської області відкрито провадження на вчинено забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності Пустомитівської районної ради та заборонено Пустомитівській районній раді та Державній акціонерній компанії «Національна мережа аукціонних центрів» його відчужувати, заборонено Державній акціонерній компанії «Національна мережа аукціонних центрів» проводити аукціон з продажу майна: нежитлових приміщень одноповерхової адмінбудівлі з мезоніном, загальною площею 357,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не є пов'язаною із даною справою, а тому відсутні підстави для її зупинення.

Відповідач-2 повноважного представника не направив, 17.10.2014 р. за вх. № 01-04/6040/14, через канцелярію суду, подав клопотання за № 90 від 15.10.2014 р., просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача-2.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта/позивача та відповідача-2, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу СПД-ФО (Приватного підприємця) ОСОБА_2 вх. № 01-05/4642/14 від 30.09.2014 р. до провадження та розгляд справи № 914/2233/14 призначено на 15.10.2014 р., ухвалами суду від 15.10.2014 р. та від 12.11.2014 р. розгляд справи відкладався, про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України та, зокрема, представник Апелянта/позивача, особисто, під розписку (а. с. 127).

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась.

Згідно, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/позивача та представника відповідача-2 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

За таких обставин, згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/позивача та відповідача-2 за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Крім того, 17.10.2014 р. за вх. № 01-04/6040/14, через канцелярію суду, від Відповідача-2 поступило клопотання за № 90 від 15.10.2014 р. про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача-2.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/2233/14 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників Апелянта/позивача та Відповідача-2.

Колегія суддів заслухавши думку представника, який прибув у дане судове засідання, щодо клопотання Апелянта/позивача (вх. № 01-05/5301/14 від 12.11.2014 р.) про зупинення провадження у справі № 914/2233/14 до вирішення по суті судової справи № 450/2864/14-а, що перебуває на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області, прийшла до висновку, що зазначене клопотання слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

З поданих до клопотання (а.с. 118) про зупинення провадження по справі додатків (а.с. 119, 120-126) вбачається, що станом на 26.11.2014 р., рішення у цивільній справі № 450/2864/14-а Пустомитівським районним судом Львівської області - не ухвалено.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2014 р. у справі № 914/2233/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з такого.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2014 року у справі № 914/2233/14 (суддя Рим Т.Я.) вирішено відмовити в задоволенні позову (пункт перший резолютивної частини рішення) (а. с. 71-75).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 84-88), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2014 р. у справі № 914/2233/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а також в зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваному рішенні господарського суду обставинам справи.

Вважає, що місцевим судом не було взято до уваги п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відповідно до якого Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Крім того, Апелянт зазначає, що вирішуючи спори про оренду майна (найм) господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин та чи належним чином виконувались ним зобов'язання.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, Апелянт/позивач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) дата державної реєстрації підприємця: 11.10.2001 р., йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання підприємця: п. і. 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Фабрична, 11/12 , що підстверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 448013 (а.с. 19), згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.07.2014 р. (а. с. 22), юридичною адресою Позивача значиться: м. Пустомити, вул. Молодіжна, буд., 14.

Відповідач-1: Пустомитівська районна рада Львівської області, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою: орган місцевого самоврядування, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 04056374, місце знаходження юридичної особи: п. і. 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 35, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.07.2014 р. (а. с. 21).

Відповідач-2: Відділ з питань управління та приватизації об'єктами спільної власності територіальних громад Пустомитівського району, є юридичною особою (п. 1.4. Положення) , створений відповідно до рішення районної ради (п. 1.1. Положення), Код ЄДРПОУ 25563342, місце знаходження юридичної особи: п. і. 81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 35, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.07.2014 р. (а. с. 23), Положенням про Відділ (а.с. 24-25).

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає правові основи організації та діяльності органів місцевого самоврядування, їх завдання і компетенцію, закріплює їх права та обов'язки, в тому числі право на оскарження дій (бездіяльності) їх органів та посадових осіб.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В нашому випадку, одним із органів, з делегованими повноваженнями, що входить у структуру системи органів місцевого самоврядування Пустомитівського району є, Відділ управління та приватизації об'єктами спільної власності громад Пустомитівського району (а.с. 24), який є юридичною особою (п. 1.4. Положення)(Відповідач-2 - по справі).

Відповідно до п. 3.4. Положення про Відділ з питань управління та приватизації об'єктами спільної власності громад Пустомитівського району, Відповідач-2 наділений повноваженнями від свого імені укладати угоди оренди, з погодженням голови районної ради, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем і відповідачем у суді, арбітражному і третейському суді (п. 1.5. Подоження), приймати рішення з питань що входять до його компетенції, зокрема, з управління майном, що належить до спільної власності громад Пустомитівського району, вирішувати питання оренди, приватизації майна, що перебуває у спільній власності громад Пустомитівського району (п. 2.1., 2.3. Положення), тощо.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, що 01.02.2004 р. між Відділом з питань управління та приватизації об'єктами спільної власності територіальних громад (Орендодавець - за договором, Відповідач-2 - у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (Орендар - за договором, Позивач - у справі) укладено Договір про оренду майна, що належить до районної комунальної власності, реєстраційний номер № 1/02/04, який був затверджений Головою районної ради - 26.01.2004 р. (а.с. 16) та Додаток до цього Договору від 29.01.2014 р. (а.с. 17) (надалі - Договір).

На час укладення зазначеного вище Договору, набрали чинності та діяли Цивільний та Господарський кодекси України (з 01.01.2004 р.).

Вказаний Договір оренди майна укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам ст.181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, вищезазначений правочин є договором оренди (найму) та відповідає приписам ч. 1 ст. 759 ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283 ГК України).

Згідно п. 1. даного Договору, Орендодавець (Відповідач-2 - у справі) передає, а Орендар (Позивач - у справі) приймає в оренду приміщення під магазин 29,8 м 2 (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Орендар має у спільному користуванні коридор.

У п. 8 Договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії Договору, якщо немає угоди про його продовження на новий термін, чи у випадку дострокового розірвання договору, Орендар зобов'язаний в 15-ти денний строк здати Орендодавцю будинок (приміщення) в повному порядку

В розділі 3 Договору сторонами погоджено, що Договір може бути припинено достроково в односторонньому порядку з ініціативи Орендодавця у випадку, зокрема, а) прийняття власником рішення про приватизацію об'єкту оренди; б) несплати орендарем орендної плати протягом двох місяців, тощо.

Відповідно до розділу 4 Договору, термін дії Договору встановлено з 01.02.2004 р. по 01.02.2014 р .

З матеріалів справи вбачається, за зверненням позивача рішенням Пустомитівської районної ради Львівської області № 432 від 29.01.2014 р. (а. с. 18) продовжено Приватному підприємцю ОСОБА_2 Договір оренди на кімнату № 12, загальною площею 29,8 м 2 , згідно з технічним паспортом в будинку по АДРЕСА_1 терміном по 30 червня 2014 року .

На підставі вищенаведеного, між тими сторонами, 29 січня 2014 р. укладено /найменування Додатку приводиться дослівно / «Додаток до договору оренди № 1 від 01.02.2002 року, що належить до спільної власності територіальних громад Пустомитівського району» (а. с. 17), згідно з умовами якого (п.1 Додатку) визначено «Термін дії договору … по 30 червня 2014 року» .

У п. 2 Додатку сторони погодили, що Договір припиняє свою дію достроково, у випадку прийняття рішення судом про приватизацію будинку по АДРЕСА_1 або проведення аукціону щодо відчуження вищезгаданого будинку. Відповідно до п. 4 Додатку, цей Додаток набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною Договору.

Вказаний Додаток від 29.01.2014 р. до Договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності реєстраційний № 1/02/04, підписано повноважними представниками Сторін та їх підписи скріплено печатками сторін за Договором.

Згідно з цим Додатком від 29.01.2014 р. термін дії Договору оренди встановлено по 30.06.2014 р.

Однак, з Апелянт/позивач не погоджується з рішенням Пустомитівської районної ради Львівської області щодо продовження терміну дії Договору оренди лише до 01.07.2014 р., оскільки просив продовжити строк його дії не менш як на 5 років та вважає, що Додаток до Договору оренди від 29.01.2014 року, який укладений між сторонами щодо продовження строку дії Договору оренди на пів року по 30.06.2014 року, суперечить чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 17 закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Станом на даний час Додаток від 29 січня 2014 р. (а.с. 17) до Договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності реєстраційний № 1/02/04 (а.с. 16) не скасований, не змінений, у судовому порядку не визнавався недійсним.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає наступне.

Між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного 01.02.2004р. Договору про оренду майна, що належить до районної комунальної власності реєстраційний № 1/02/04 (а.с. 16) та Додатку до нього від 29.01.2014 р. (а.с. 17), в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як уже було вище зазначено, згідно приписів ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283 ГК України).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Предметом спору у даній справі є вимога Позивача про визнання Договору оренди державного майна від 01.02.2004 р. № 1/02/04 продовженим до 28 січня 2019 року (а.с. 9-11).

Як роз'яснено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. № 12, господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту , а це не відповідає передбаченим законом (ст. 20 ГК України, ст. 15, частина друга ст. 16 ЦК України) способам захисту порушеного права. Господарський суд відмовляє в позові і в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому у відповідних випадках господарський суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви або припиняти провадження у справі з тієї підстави, що відповідні вимоги не підлягають розгляду господарськими судами.

Згідно із ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, предмет позову про визнання Договору оренди продовженим не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Зокрема, такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, визначених статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

З матеріалів справи також не вбачається встановлення такого способу захисту прав Орендаря у Договорі, укладеному між сторонами вільно, відповідно до їх внутрішньої волі, спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, Позивач/апелянт, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом, обрав спосіб захисту порушеного права та реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що Позивачем подано позов до Господарського суду Львівської області 24.06.2014 р. (вх. № 2313)(а.с. 9) з вимогою про визнання Договору оренди майна продовженим до 28.01.2019 року, тобто до спливу строку дії цього Договору, визначеного у Додатку від 29.01.2014 р.

Разом з тим, на дату постановлення судового рішення судом першої інстанції (10.09.2014 р.) у справі № 914/2233/14 є чинним рішення Пустомитівської районної ради Львівської області № 432 від 29.01.2014 р. «Про продовження договорів оренди» (а.с. 18), п.п. 1.3. п. 1 якого, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуються у Пустомитівському районному суді Львівської області (справа № 450/2864/14-а), однак рішення по цій справі не ухвалено.

Слід зазначити, що з дати набрання судовим рішенням у справі № 450/2864/14-а законної сили, воно може, за волевиявленням сторін, слугувати підставою для перегляду судового рішення у справі № 914/2233/14 за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів також зазначає, що, як вбачається з матеріалів даної справи (а.с. 95, 96, 97, 100, 101-102) доданих до апеляційної скарги, у справі № 450/1342/14-ц провадження № 2/450/1197/14, яка розглядається Пустомитівським районним судом Львівської області за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Пустомитівської районної ради Львівської області, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» Філія Львівський аукціонний центр про припинення дії, яка порушує право на визнання договору недійсним, у якій 26.05.2014 р. Пустомитівським районним судом Львівської області відкрито провадження на вчинено забезпечення позову, рішення по суті заявленого позову - не ухвалено.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду у даній справі, що зазначені обставини в сукупності свідчать про безпідставність позовних вимог, а тому позов до задоволення не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт існування між сторонами спору стосовно самого продовження дії Договору.

Так, після звернення Позивача до Відповідача-2 з заявою про продовження дії Договору на 5 (п'ять) років, Пустомитівська районна рада Львівської області прийняла рішення від 29.01.2014 року № 432 «Про продовження договорів оренди» про продовження дії Договору оренди по 30 червня 2014 року.

Після цього сторони, за взаємною згодою, вирішили питання продовження дії Договору, шляхом укладання Додатку до Договору оренди від 29.01.2014 р. (а.с. 17), яким визначили (п. 1 Додатку) термін дії Договору оренди по 30 червня 2014 р.

Згідно з статтею 6 та частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, враховуючи, що сторонами було погоджено продовження строку дії Договору оренди по 30.06.2014 року та те, що позивач після 30.06.2014 року, Позивач не звертався до Відповідачів-1 та 2 з пропозицією укласти Договір оренди, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Необґрунтованим є посилання Апелянта на п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відповідно до якого, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору, на підставі відповідного рішення органу самоврядування, до компетенції якого віднесено ухвалення відповідних рішень.

У зв'язку з цим орендар не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із позовом до відповідачів з відповідним позовом про внесення змін до договору оренди до припинення дії даного договору, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Інші твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2014 року у справі № 914/2233/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника/позивача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2014 року у справі № 914/2233/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.

В судовому засіданні 26.11.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 01.12.2014 р.