Постанова

від 05.09.2014 по справі 821/3255/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3255/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Сергет Ю.В.,

представника відповідача - Кромпа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торговельна Фірма "Магістр Плюс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Виробничо-торговельна Фірма "Магістр Плюс" (далі - позивач, ПП "ВТФ "Магістр Плюс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2014 р. № 0000081502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 193157 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 48289,25 грн., та № 0000091502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 95591 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, що призвело до невірного застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі із вказаних підстав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову вказавши на законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Так, основними постачальниками дизельного пального для позивача у вересні, жовтні 2013 року були БПП "Бонус", ПП "Траверс Груп", ТОВ "СП Юкойл", ТОВ "Південнобузький паливний термінал", ТОВ "Компания смазочных материалов "СИОЛ", однак позивачем документально не підтверджено факту передачі товару від продавців до покупця, оскільки товарно-транспортні накладні невірно оформлені (відсутні повна адреса навантаження і розвантаження товару, номер дорожнього листа, запис часу прибуття до вантажоодержувача та часу виїзду від вантажоодержувача, номер, серія та дати довіреностей). Тому неможливо встановити факт походження товару. Крім того, позивачем документувалися безтоварні операцій з ТОВ "АТН "Логістик", яке має неосновний стан - "9". Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 10.01.2014 р. по 13.01.2014 р. відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "ВТФ "Магістр Плюс" правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника за жовтень та листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 15.01.2014 р. № 27/21-03-15-02/33824075.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого ПП "ВТФ "Магістр Плюс" завищено суму податкового кредиту за вересень 2013 року у сумі 135797 грн. та за жовтень 2013 року на суму 152951 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2013 року у сумі 99318 грн. та за листопад 2013 року на суму 93839 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2013 року на 322 грн., за жовтень 2013 року на 36918 грн., за листопад 2013 року на 95591 грн.

Ці висновки відповідача ґрунтуються на невірному оформленні товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів згідно договорів на постачання, укладених з БПП "Бонус", ПП "Траверс Груп", ТОВ "СП Юкойл", ТОВ "Південнобузький паливний термінал", ТОВ "Компания смазочных материалов "СИОЛ", та нереальністю здійснення господарських операцій з ТОВ "АТН Логістик" протягом вересня 2013 року, на підставі того, що даний контрагент має неосновний стан - "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

У зв'язку з цими обставинами ДПІ у м.Херсоні вказує на нереальність здійснення ПП "ВТФ "Магістр Плюс" фінансово господарської діяльності протягом жовтня-листопада 2013 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2014 р. № 0000081502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 193157 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 48289,25 грн., та № 0000091502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 95591 грн.

Порядок формування валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування врегульовано Податковим кодексом України.

Так, положеннями пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків та витрати банківських установ.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат, є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та валових витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту, а понесені витрати - до валових витрат; наявність у продавця товарів, робіт (послуг), який видавав податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що у період з вересня по листопад 2013 року ПП "ВТФ "Магістр Плюс" (далі - продавець) здійснювало експортні операції з постачання дизельного палива нерезидентам України (далі - покупці), а саме:

- Компанія KD SHIPPING CO.LIMITED INC. - контракт № 23 від 04.09.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, мастила в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 23 від 04.09.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 06.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 18 від 06.09.2013 р.;

- Компанія VI-ZA STAR TOURISM SHIPPING LTD - контракт № 24 від 29.08.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 24 від 29.08.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 03.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 17 від 03.09.2013 р.;

- Компанія GUNES SHIPPING AND TRADING CO LTD - контракт № 25 від 30.08.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 25 від 30.08.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 03.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 16 від 03.09.2013 р.;

- Компанія OOO "Б.C.Б.C" - контракт № 26 від 20.09.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 26 від 20.09.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 24.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 19 від 25.09.2013 р.;

- Компанія IR SHIPPING TWO CO LTD - контракт № 27 від 21.09.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 27 від 21.09.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 24.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 20 від 25.09.2013 р.;

- Компанія ООО РОСШИПКОМ - контракт № 28 від 23.09.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, мастила в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 28 від 23.09.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 27.09.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 22 від 30.09.2013 р.;

- Компанія VIRAMARINE DENIZCILIK SAN VE TIC LTD STI - контракт № 30 від 02.10.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 30 від 02.10.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 08.10.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 23 від 08.10.2013 р.;

- Компанія ООО "Б.С.Б.С." - контракт № 32 від 10.10.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, мастила в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 32 від 10.10.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 15.10.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 26 від 16.10.2013 р.;

- Компанія ООО "Б.С.Б.С." - контракт № 33 від 10.10.2013 р., за умовами якого покупець доручив продавцю поставити дизельне паливо, мастила в кількості та за ціною погодженою в рахунку (Invoce) № 33 від 10.10.2013 р. На підставі вказаного контракту, Компанія перерахувала грошові кошти за товар на рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс", що підтверджується Свифтом (випискою з банку) від 15.10.2013 р. та заявою на продаж іноземної валюти № 26 від 16.10.2013 р.

Після цього, ПП "ВТФ "Магістр Плюс" звернувся до вітчизняних постачальників, з якими укладені договори (БПП "Бонус" - договір № 4/09/13 від 20.09.2013 р., ТОВ "АТН "Логістик" - договір № 23 від 05.09.2013 р., ТОВ "СП "Юкойл" - договір № 558/2013-ОС від 12.09.2013 р., ТОВ "Компания смазочных материалов "СИОЛ" - договір № 1317 від 23.01.2012 р., ПП "Траверс Груп" - договір № 34 від 09.10.2012 р., ТОВ "Південнобузький паливний термінал" - договір № 132 від 07.10.2011 р.) із заявкою на поставку замовленого товару.

Виконання умов зазначених договорів підтверджується наданими суду доказами, а саме: рахунками-фактурами № СФ-0000852 від 28.08.2013 р., № 023503 від 29.08.2013 р., № 136 від 04.09.2013 р., № СФ-0000245 від 30.08.2013 р., № СФ-0000075 від 24.09.2013 р., № СФ-0000066 від 21.09.2013 р., № СФ-0000078 від 26.09.2013 р., № 28559 від 30.09.2013 р., № СФ-0000085 від 01.10.2013 р., № СФ-0000092, № 027748 від 08.10.2013 р., № СФ-0000110 від 11.10.2013 р., № 29228 від 09.10.2013 р., № СФ-0000108 від 10.10.2013 р., № 29347 від 10.10.2013 р., № 029118 від 21.10.2013 р., № СФ-0000146 від 31.10.2013 р., видатковими накладними № РН-0000793 від 28.08.2013 р., № 022712 від 04.09.2013 р., № 23 від 05.09.2013 р., № РН-0000262 від 30.08.2013 р., № РН-0000465 від 24.09.2013 р., № РН-0000449 від 21.09.2013 р., № РН-0000456 від 26.09.2013 р., № 78103 від 01.10.2013 р., № РН-0000477 від 01.10.2013 р., № РН-0000487 від 03.10.2013 р., № 026360 від 08.10.2013 р., № РН-0000516 від 11.10.2013 р., № 81928 від 10.10.2013 р., № РН-0000511 від 10.10.2013 р., № 82435 від 11.10.2013 р., № 027760 від 22.10.2013 р., № РН-0000574 від 31.10.2013 р., податковими накладними № 97 від 28.08.2013 р., № 137 від 04.09.2013 р., № 23 від 05.09.2013 р., № 37 від 30.08.2013 р., № 60 від 24.09.2013 р., № 43 від 21.09.2013 р., № 70 від 26.09.2013 р., № 21 від 01.10.2013 р., № 2 від 01.10.2013 р., № 17 від 03.10.2013 р., № 67 від 10.10.2013 р., № 73 від 11.10.2013 р., № 640 від 10.10.2013 р., № 711 від 11.10.2013 р., № 151 від 31.10.2013 р., довіреностями № 68 від 04.09.2013 р., № 77 від 05.09.2013 р., № 64 від 30.08.2013 р., № 63 від 21.09.2013 р., № 65 від 01.10.2013 р., № 69 від 01.10.2013 р., № 67 від 09.10.2013 р., банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Після оплати, на підставі укладених договорів позивач на умовах РСА-Франко-перевізник (склад продавця) самовивозом поставлено товар до пункту призначення - на судна Покупців. Поставка товару здійснювалась за рахунок ПП "ВТФ "Магістр Плюс" із залученням сторонніх перевізників (договір № 1 на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 02.01.2013 р., укладений з ПП ОСОБА_3, - свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_1, ліцензія Серії НОМЕР_2; договір № 13 про надання транспортних послуг від 01.01.2013 р., укладений з ПП ОСОБА_4, - свідоцтво Серії НОМЕР_3, ліцензія Серії НОМЕР_4; договір № 5 від 21.03.2013 р., укладений з ФОП ОСОБА_5, - свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_5, ліцензія Серії НОМЕР_6). Оплата транспортних послуг перевізників за доставку товару до пункту призначення підтверджується актами прийому-передачі № 63 від 05.09.2013 р., № 27/12 від 30.08.2013 р., № 30/12 від 24.09.2013 р., № 29/12 від 21.09.2013 р., № 73 від 01.10.2013 р., № 34/12 від 04.10.2013 р., № 37/12 від 10.10.2013 р., № 38/12 від 10.10.2013 р., рахунками № 63 від 05.09.2013 р., № 27/12 від 30.08.2013 р., № 30/12 від 24.09.2013 р., № 29/12 від 21.09.2013 р., № 73 від 01.10.2013 р., № 34/12 від 04.10.2013 р., № 37/12 від 10.10.2013 р., № 38/12 від 10.10.2013 р., товарно-транспортними накладними № 23 від 05.09.2013 р., № 24 від 30.08.2013 р., № 25 від 30.08.2013 р., № 26 від 24.09.2013 р., № 27 від 21.09.2013 р., №№ 28, 28/1 від 01.10.2013 р., № 30 від 04.10.2013 р., № 32 від 10.10.2013 р., № 33 від 10.10.2013 р., банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

По поставці товару на борт судна, були складені бункерні розписки від 05.09.2013 р., від 30.08.2013 р., від 24.09.2013 р., від 21.09.2013 р., від 01.10.2013 р., від 04.10.2013 р., якими підтверджується, що дизельне паливо та мастила доставлено та залито в бункерні танки машинного відділення. Паливо залито у присутності брокера ТОВ "Брокерсько-юридичне Агентство "Іва", (договір-доручення про надання послуг по декларуванню товарів та транспортних засобів № 157 від 24.01.2013 р., рахунки-фактури № СФ-0000182 від 12.09.2013 р., № СФ-0000171 від 04.09.2013 р., № СФ-000200 від 24.09.2013 р., № СФ-0000209 від 01.10.2013 р., № СФ-0000216 від 07.10.2013 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000182 від 12.09.2013 р., № ОУ-0000171 від 04.09.2013 р., № ОУ-000200 від 24.09.2013 р., № ОУ-0000209 від 01.10.2013 р., № ОУ-0000216 від 07.10.2013 р., банківські виписки по особовому рахунку позивача), по результату чого брокером складено митні ГТД, в яких поставлені відмітки, що задекларовані в цих митних деклараціях товари покинули територію України.

Суд зазначає, що вказаними первинними документами, які надавалися і відповідачу при проведенні перевірки та зазначені у акті, підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з БПП "Бонус", ПП "Траверс Груп", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Південнобузький паливний термінал", ТОВ "Компания смазочных материалов "СИОЛ", ТОВ "АТН "Логістик".

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, ДПІ у м.Херсоні не заперечує наявність у ПП "ВТФ "Магістр Плюс" первинних бухгалтерських документів, жодних зауважень до видаткових та податкових накладних не має, однак відповідач вважає, що позивачем не підтверджено факт передачі товарів від продавця до покупця внаслідок недоліків у заповненні товарно-транспортних накладних (відсутні повна адреса навантаження і розвантаження товару, номер дорожнього листа, запис часу прибуття до вантажоодержувача та часу виїзду від вантажоодержувача, номер, серія та дати довіреностей).

Однак суд не погоджується з такою позицією ДПІ у м.Херсоні, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок недоліків товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Крім того, на даний час товарно-транспортні накладні не є бланками суворого обліку, а тому можуть оформлятися на звичайних бланках. Статус бланків суворого обліку був наданий товарно-транспортним накладним згідно п.1.3 Інструкції № 228. Між тим, 31.05.2006 р. Інструкцію № 228 було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів відповідно до висновку Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68, а після наказів Держкомстату України та Мінтрансу України від 03.11.2006 р. № 507/1059 - втратила чинність. Таким чином, жодною нормою чинного законодавства не передбачено, які саме реквізити повинні міститися у товарно-транспортних накладних.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові і податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у БПП "Бонус", ПП "Траверс Груп", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Південнобузький паливний термінал", ТОВ "Компания смазочных материалов "СИОЛ", ТОВ "АТН "Логістик" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та валових витрат без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій і не надала докази притягнення його до відповідальності за такі дії.

Твердження ДПІ у м.Херсоні про неправомірне відображення позивачем у податковому обліку результатів господарської діяльності з ТОВ "АТН "Логістик" у зв'язку з тим, що дане підприємство має неосновний стан - "9", суд вважає безпідставними, оскільки діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від стану його контрагента.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 25.01.2014 р. №№ 0000081502, 0000091502, а тому вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 25.01.2014 р. №№ 0000081502, 0000091502.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Виробничо-торговельна Фірма "Магістр Плюс" (код ЄДРПОУ 33824075) судовий збір у сумі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 вересня 2014 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3