Рішення

від 09.09.2014 по справі 914/2322/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 р. Справа №914/2322/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного підприємства "Західноукраїнська торгова компанія", м.Луцьк Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Бетон", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 146624грн. 91коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Головацький І.М. - представник (довіреність №7 від 02.01.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства "Західноукраїнська торгова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Бетон" про стягнення основного боргу в сумі 129021грн. 43коп., пені у розмірі 7776грн. 64коп., інфляційних втрат в розмірі 8257грн. 37коп. та 3% річних у розмірі 1569грн. 47коп.

Ухвалою суду від 03.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.07.2014р. З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи можливість мирного врегулювання спору, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 09.09.2014р.

09.09.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№38441/14) подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки із оплатою відповідачем коштів у сумі 2000грн. 00коп. та копію листа про фактичну заборгованість відповідача з основного боргу на 09.09.2014р. і просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 127021грн. 43коп.

В судове засідання 09.09.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і в клопотанні (вх.№38441/14 від 09.09.2014р.) та просить суд позов задоволити.

08.09.2014р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№38236/14) подав та на адресу суду (вх.№38230/14) надіслав заяву про відкладення розгляду справи, терміном на 14 календарних днів у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

В судове засідання 09.09.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково. Представник позивача проти заявлених відповідачем заяв (вх.№38236/14 та №38230/14 від 08.09.2014р.) про відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що заявлене клопотання є затягуванням часу та у зв'язку із відсутністю підстав та можливостей щодо примирення сторін просить суд розглянути спір по суті. Дані заперечення письмово викладені на заяві відповідача про відкладення розгляду справи. Судом розглянуто та відхилено заяви (вх.№38236/14 та №38230/14 від 08.09.2014р.) представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

12.02.2012р. між Приватним підприємством "Західноукраїнська торгова компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Бетон" (покупець) укладено договір поставки №12022013.

Розділом 1 договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. сторони встановили, що продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупцю товар у відповідності до його замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити своєчасно і в повному обсязі отриманий товар на умовах даного договору. Товар згідно даного договору - цемент. Товар проставляється партіями в кількості та асортименті згідно видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. кількість товару, що постачається вказується у видаткових накладних.

Згідно із п.3.3. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. документами, що підтверджують факт поставки товару покупцю є: в разі поставки товару автомобільним транспортом - видаткова накладна на поставлений товар, видана продавцем; в разі поставки товару залізничним транспортом - залізнична накладна або квитанція про приймання вантажу з відповідною відміткою представника перевізника (залізниці) про отримання вантажу (товару) до перевезення.

Відповідно до п.6.2. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. загальна вартість цього договору визначається як сукупна вартість товару, який буде поставлений продавцем покупцю протягом строку дії цього договору.

За умовами п.п.7.1, 7.2., 7.3. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. оплата товару за цим договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, реквізити якого вказані в розділі 14 цього договору, або шляхом внесення грошових коштів готівкою в касу продавця. Розрахунок за замовлений товар по договору проводиться наступним чином: 100% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого продавцем рахунку.

Відповідно до п.11.1. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків сторін, оплати штрафних санкцій тощо - до повного їх здійснення. По закінченню строку дії даного договору він вважається продовжений на той самий строк, якщо жодна із сторін договору за 15 днів до його закінчення не заявить про бажання припинити його дію (п.11.2. даного договору поставки).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №12022013 від 12.02.2012р., позивач передав, а відповідач прийняв товари на загальну суму 324208грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №ЗТ-00968 від 31.10.2013р. на суму 62744грн. 00коп. (з ПДВ); №ЗТ-00998 від 04.11.2013р. на суму 36800грн. 00коп. (з ПДВ); №ЗТ-00999 від 05.11.2013р. на суму 28014грн. 00коп. (з ПДВ); №ЗТ-01000 від 08.11.2013р. на суму 66010грн. 00коп.; №ЗТ-01001 від 16.11.2013р. на суму 65688грн. 00коп. (з ПДВ); №ЗТ-0000024 від 01.01.2014р. на суму 32200грн. 00коп. (з ПДВ); №ЗТ-0000025 від 02.01.2014р. на суму 32752грн. 00коп. (з ПДВ).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на адресу відповідача направив претензію №1 від 23.04.2014р., в якій просив відповідача до 15.05.2014р. погасити заборгованість, однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків станом на 10.04.2014р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 129021грн. 43коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, Лист Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") .

Станом на день прийняття рішення представником позивача подано банківську виписку, в якій вбачається, що відповідач погасив частину основного боргу в сумі 2000грн. 00коп. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково здійснено оплату основного боргу в сумі 2000грн. 00коп., тому враховуючи дану обставину, а саме частину оплати відповідачем основного боргу в сумі 2000грн. 00коп. під час розгляду справи, провадження у цій частині підлягає припиненню, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України і загальна сума основного боргу становить 127021грн. 43коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р. сторони встановили, що в в разі порушення покупцем строків оплати товару, визначених п.7.2. цього договору або додатком до договору, продавець має право стягнути, а покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю (на його вимогу) в повному обсязі всі збитки, завдані останньому таким порушенням, та сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення. Неустойка (пеня) нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем. У випадку порушення строків оплати товару продавець має право стягнути, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю (на його вимогу) додатково також 3% річних, які нараховуються на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати товару, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

Так, згідно п.8.2. договору поставки №12022013 від 12.02.2012р., позивач за період з 03.01.2014р. по 30.05.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 7776грн. 64коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 8257грн. 37коп. за період з 03.01.2014р. по 30.04.2014р. та 3% річних в розмірі 1569грн. 47коп. за період з 03.01.2014р. по 30.05.2014р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо стягнення основного боргу в сумі 127021грн. 43коп., пені у розмірі 7776грн. 64коп., інфляційних втрат в розмірі 8257грн. 37коп. та 3% річних у розмірі 1569грн. 47коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2000грн. 00коп. належить припинити провадження у справі в зв'язку із оплатою.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Бетон» (79026, м.Львів, вул.В.Великого, 16, код ЄДРПОУ 38456853) на користь приватного підприємства «Західноукраїнська торгова компанія» (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 35683998) 127021грн. 43коп. - основного боргу, 7776грн. 64коп. - пені, 8257грн. 37коп. - інфляційних втрат, 1569грн. 47коп. - 3% річних та 2932грн. 50коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Припинити провадження у справі №914/2322/14 в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2000грн. 00коп.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 12.09.2014р.