Постанова

від 09.09.2014 по справі 904/913/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 904/913/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В. суддів:Глос О.І., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі№904/913/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТОВ "Промавтоматика" доДніпропетровської міської ради провизнання поновленим терміну дії договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Копнінський-Петриченко О.В. (дов. №11/02-14 від 11.02.2014);

від відповідача : не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 у справі №904/913/14 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі №904/913/14 (судді: Євстигнеєв О.С., Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.), позов задоволено; визнано поновленим (продовженим) термін дії Договору оренди землі від 12.12.2008, укладеного між Дніпропетровською міською радою - Орендодавцем та ТОВ "ПРОМАВТОМАТИКА" - Орендарем (код ЄДРПОУ - 26510514) посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 (реєстраційний №5122) та зареєстрований 05.02.2009 в ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" за № 040910400130 з питання строкового платного користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, 30-А (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:242:0008 на той же 5-ти річний термін і на тих же умовах; визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 12.12.2008, укладеного між Дніпропетровською міською радою - Орендодавцем та ТОВ "ПРОМАВТОМАТИКА" - Орендарем (код ЄДРПОУ - 26510514), посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 (реєстраційний № 5122) та зареєстрований 05.02.2009 в ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" за №040910400130 з питання строкового платного користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, 30-А (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:242:0008 на наступних умовах: п.1. Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 р. за реєстрованим номером №5122 (державна реєстрація від 05.02.2008, номер державної реєстрації 040910400130), укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Промавтоматика", на підставі рішення Міської ради від 16.10.2008 №80/37, на п'ять років, починаючи з 13.12.2013 для цільового використання земельної ділянки за цим договором. п.2. Всі інші умови договору землі залишаються без змін".

У касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі №904/913/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 у справі №904/913/14 повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.8, 13, 19 Конституції України, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, ст.33 Закону України "Про оренду землі", п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки: по-перше, законом не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання поновленим (продовженим) терміну дії договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі; по-друге, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зволікання в укладенні додаткової угоди орендар може оскаржити в суді дії (бездіяльність) органу місцевого самоврядування, а право орендаря звертатися до суду з метою поновити договір оренди Законом не передбачено; по-третє, лист орендаря про поновлення строку дії договору оренди було направлено не до орендодавця (Дніпропетровської міської ради), а до міського голови міста Дніпропетровська; по-четверте, судом порушено виключну компетенцію Ради, передбачену ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки поновлення договору оренди можливе лише за наявності рішення Ради; по-п'яте, чинним законодавством не передбачена можливість поновлення в судовому порядку припиненого договору оренди (а дія договору припинилася 12.12.2013).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 08.09.2014 №03-05/1645 у зв'язку з виходом з відпустки судді Грейц К.В. та завантаженістю судді Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у справі №904/913/14 господарського суду Дніпропетровської області сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Мачульського Г.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

12.12.2008 між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Промавтоматика" (орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймяє в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по Запорізькому шосе, 30-А (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:242:0008.

Згідно з п.1.2 договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

Відповідно до п.1.3 договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 16.10.2008 №80/37.

Згідно з п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1820га.

Відповідно до п.3.1 договору його укладено на 5 років.

Згідно з п.3.2 договору після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Договір оренди землі від 12.12.2008 посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 та зареєстрований в реєстрі за №5122.

05.02.2009 договір було зареєстровано у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" за №040910400130.

05.08.2013 позивач звернувся до міського голови міста Дніпропетровська з листом вих. №05/08 про продовження строку дії договору стосовно оренди земельної ділянки за адресою Запорізьке шосе 30-А площею 0,1820га по фактичному розміщенню автозаправної станції згідно рішення Дніпропетровської міської ради №80/37 від 16.10.2008.

Листом від 14.08.2013 №7/8-1101 "Про поновлення дії договору оренди землі по Запорізькому шосе, 30-А" Дніпропетровська міська рада повідомила позивача про необхідність виконання вимог Закону України "Про оренду землі", зокрема, ст.33 Закону щодо долучення до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди.

Листом від 02.09.2013 вих. №02/09-1 позивач звернувся до міського голови міста Дніпропетровська з клопотанням дати вказівки відповідним службам міста підготувати рішення міської ради щодо поновлення строку дії договору оренди землі від 12.12.2008, додавши до клопотання проект додаткової угоди до договору оренди землі від 12.12.2008.

Однак, клопотання позивача з проектом додаткової угоди залишилося без відповіді.

З огляду на відсутність протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди (у зв'язку з чим відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах), ТОВ "Промавтоматика" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради (з врахуванням заяви про відмову від позову в частині позовних вимог - а.с. 133-134, т.1) про визнання поновленим (продовженим) терміну дії Договору оренди землі від 12.12.2008, укладеного між Дніпропетровською міською радою - Орендодавцем та ТОВ "Промавтоматика" - Орендарем на той же 5-ти річний термін і на тих же умовах; визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 12.12.2008, укладеного між Дніпропетровською міською радою - Орендодавцем та ТОВ "Промавтоматика" - Орендарем на наступних умовах: п.1. Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 р. за реєстровим номером №5122 (державна реєстрація від 05.02.2008, номер державної реєстрації 040910400130), укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Промавтоматика", на підставі рішення Міської ради від 16.10.2008 №80/37, на п'ять років, починаючи з 13.12.2013 для цільового використання земельної ділянки за цим договором. п.2. Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін".

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що: по-перше, оскільки відповідач не розглянув клопотання позивача про продовження договору оренди, ухилився від підписання додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення вказаного договору, а позивач продовжує безперешкодно користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати орендну плату, спірний договір оренди є поновленим в силу ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а укладення між сторонами додаткової угоди до договору є лише документальним оформленням цього факту, яке на потребує прийняття відповідного рішення міської ради; по-друге, обрання позивачем способу захисту цивільних прав, не передбаченого законом або договором, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки в таких випадках слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі (з врахуванням заяви про відмову від позову в частині позовних вимог) є вимога про визнання поновленим (продовженим) терміну дії договору оренди землі від 12.12.2008, визнання укладеною Додаткової угоди до вказаного договору на наступних умовах: п.1. Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.12.2008 за реєстровим номером №5122 (державна реєстрація від 05.02.2008, номер державної реєстрації 040910400130), укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Промавтоматика", на підставі рішення Міської ради від 16.10.2008 №80/37, на п'ять років, починаючи з 13.12.2013 для цільового використання земельної ділянки за цим договором. п.2. Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін".

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що строк дії договору оренди землі від 12.12.2008 закінчився 12.12.2013.

Як встановлено господарськими судами, згідно з п.3.2 договору оренди землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено у ст.33 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже, відповідно до ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Однак, господарські суди, вважаючи достатнім для задоволення позову про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною встановлення факту поновлення спірного договору оренди землі в силу закону (ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі") у зв'язку з наявністю визначених законом умов (ухилення відповідача від підписання наданої позивачем додаткової угоди до договору оренди, відсутності протягом місяця після закінчення строку договору повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору та факту користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку договору) не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого.

Невизнання - це дії учасника цивільного правовідношення, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, які спрямовані на заперечення в цілому або в певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільного правовідношення, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право.

Оспорювання - це такий стан цивільного правовідношення, при якому між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено у ст.16 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що висновки господарських судів про можливість захисту порушеного цивільного права у спосіб, не передбачений законом або договором, відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (що відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Однак, дійшовши правомірного висновку щодо способів захисту порушених цивільних прав, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили (а позивач не довів) які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушено (або оспорюються) Дніпропетровською міською радою внаслідок відсутності відповіді Ради на лист орендаря про поновлення договору оренди, з огляду на встановлення судами факту поновлення спірного договору оренди землі в силу вимог Закону (п.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі"), та безперешкодного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.

Позивач не подавав, а матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі, а також доказів оспорювання відповідачем прав позивача на земельну ділянку (до звернення позивача з даним позовом до суду).

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі №904/913/14 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 у справі №904/913/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий К. Грейц

Судді: О. Глос

Г. Мачульський