Рішення

від 11.09.2014 по справі 906/903/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2014 р. Справа № 906/903/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацьоха С.В. - директор;

Швець В.В. - довіреність б/н від 15.08.2014;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 09.08.2014,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Атлант" (смт. Іршанськ, Володарсько-Волинський район, Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (смт. Іршанськ, Житомирська область)

про стягнення 12811,19 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15днів - до 20.09.2014.

В судовому засіданні 11.09.2014, згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16:00 год. 11.09.2014.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12811,19 грн., з яких: 11101,00 грн. основного боргу, 579,27 грн. пені, 98,54грн. 3 % річних, 1032,38грн. інфляційних.

Представники сторін в судовому засіданні подали клопотання, які було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи. Надали усні пояснення по обставинах справи.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. У письмових поясненнях від 11.09.2014 уточнив викладені у позовній заяві обставини щодо загальної суми поставки. В усному порядку підтвердив існування між сторонами договірних відносин виключно за договором №6 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.01.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових відзивах на позовну заяву (а.с. 121, 125).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС Атлант" (продавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №6 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі - Договір (а.с. 9)), відповідно п. 1.1. якого, згідно умов цього договору продавець зобов'язується продавати і відпускати нафтопродукти через свою АЗС по відомостям (далі "відомості"), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець зобов'язується оплачувати вартість відпущених у такий спосіб нафтопродуктів.

Згідно позовної заяви та пояснень позивача, на виконання умов зазначеного Договору, ним за період з січня 2013 по лютий 2014р. було відпущено нафтопродукти на загальну суму 46059,00грн., однак їх оплату відповідач здійснив частково - в розмірі 34958,00грн., розрахувавшись у повному обсязі за 2013 рік.

За даними позивача, на дату його звернення до суду, заборгованість відповідача складає 11101,00грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, посилаючись на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, п.3.3 Договору, позивач також заявив до стягнення 579,27 грн. пені, 98,54грн. 3 % річних та 1032,38грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи у своїх відзивах (а.с.121,125) проти позову, вказує, що подані позивачем подано документи, складені лише ним самим, до того ж вони взагалі не пов'язані один з одним, оскільки:

- рахунки виставлені без прив'язки до договору поставки;

- надані платіжні доручення не ідентифікують особу платника та не містять посилання на договір;

- заправочні відомості є рукописно заповненими таблицями, які не підтверджені повноважними представниками відповідача, тому не підтверджують факту отримання нафтопродуктів;

- вказані відомості не відповідають формі відомості №16-НП, передбаченої Інструкцією №281/171/578/155 затвердженої 20.05.2008р,. та не можуть бути належними доказами поставки нафтопродуктів, оскільки не містять: державного номера автомобіля, номера подорожного листа, кількості відпущених нафтопродуктів, ПІБ водія;

- не подано доказів проведення звірки розрахунків між сторонами у відповідності до п. 3.4. Договору, що свідчить про недоведеність як фактів поставки так і здійснення розрахунків в рамках договору.

Тобто, на думку відповідача, в рамках Договору не відбувалось жодних поставок нафтопродуктів, оскільки позивачем не надано відповідних доказів. Нарахування пені, річних та інфляційних, у зв'язку з непогодженням сторонами термінів розрахунків за поставлені нафтопродукти, також вважає безпідставним.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів №6 від 01.01.2013р. (а.с. 9).

Ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У п. 1.3. Договору сторони погодили, що відпуск нафтопродуктів буде відбуватися на автозаправній станції (АЗС), яка знаходиться за адресою: смт. Іршанськ, вул. Новоборівська 1 (в реалізації бензин А-95, А-92, А-76, ДП, реалізація з 7.00 до 22.00 год.).

Згідно п. 2.1. Договору продавець відпускає нафтопродукти по відомостям - за попереднім узгодженням кількості та виду нафтопродукту.

За умовами п. 2.4. Договору, кількість відпущеного нафтопродукту за відомостями фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія покупця (п. 2.4. договору).

Відповідно п. 2.5. Договору приймання (відпуск) нафтопродуктів по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Так, пунктом 7.1 Інструкції передбачено, що відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі д о г о в о р і в або за готівку.

Згідно п. 10.3.2.1 Інструкції, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП (додаток 16).

Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Відповідно п. 10.3.2.2 Інструкції підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному споживачу за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу нафтопродукти за період з січня 2013р. по лютий 2014р. згідно заправочних відомостей, в яких зазначено дата, марка бензину та його кількість, ціна, ПІБ отримувача і підпис, ПІБ оператора і підпис.

Доводи відповідача про те, що надані відомості не є належними доказами поставки нафтопродуктів не приймаються судом до уваги, оскільки, Інструкцією передбачена форма відомості на відпуск нафтопродуктів, однак недотримання зазначених відповідачем вимог щодо її оформлення не свідчить про відсутність фактичного відпуску нафтопродуктів. До того ж, сторонами у п. 2.4. Договору погоджено, що фіксування кількості відпущених нафтопродуктів здійснюється за відомостями та підтверджується підписами оператора АЗС та водія покупця, що відповідає п. 10.3.2.1. Інструкції та узгоджується з приписами ст. ст. 6 і 627 ЦК України. Зміст самих відомостей, як додатків до Договору, погоджено підписами оператора АЗС та водіів, у тому числі і відповідача особисто.

До того ж судом враховується, що відповідачем фактично заперечується отримання вказаних нафтопродуктів саме в рамках договору №6 від 01.01.2013р., а не отримання їх вцілому. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що підписи у відомостях належать зазначеним в них водіям.

Тобто, доводи відповідача, можуть свідчити про недоліки при документальному оформленні процедури відпуску нафтопродуктів, однак не спростовують факт отримання нафтопродуктів та не впливають на доказову силу відомості, як доказу, в розумінні ст. 34ГПК України.

Крім того, як пояснив представник позивача, для зручності проведення розрахунків, позивачем виставлено відповідачу рахунки за період з січня 2013р. по лютий 2014р. (а.с. 76-88), що узгоджується з п. 10.3.2.2. Інструкції, а саме:

- №6 від 31.01.2013р. на суму 1847,25грн.

- №12 від 28.02.2013р. на суму 2660,00грн.;

- №10 від 31.03.2013р. на суму 3398,25грн.;

- №11 від 30.04.2013р. на суму 4547,50грн.;

- №12 від 31.05.2013р. на суму 3438,00грн.;

- №12 від 30.06.2013р. на суму 2626,00грн.;

- №10 від 31.07.2013р. на суму 909,00грн.;

- №8 від 31.08.2013р. на суму 3884,00грн.;

- №10 від 30.09.2013р. на суму 4428,00грн.;

- №11 від 31.10.2013р. на суму 2844,00грн.;

- №7 від 30.11.2013р. на суму 4130,00грн.;

- №11 від 31.12.2013р. на суму 3694,00грн.;

- №13 від 31.01.2014р. на суму 3494,50грн.;

- №8 від 28.02.2014р. на суму 4158,50грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.1. договору відпуск нафтопродуктів здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно оформленого рахунку. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару.

Відпуск нафтопродуктів в борг допускається. Заборгованість сплачується до п'ятого числа наступного місяця у якому вона з'явилася (п. 3.2. договору).

Як вбачається з платіжних доручень (а.с. 69-75), відповідачем оплачено отримані нафтопродукти частково на загальну суму 34958,00грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №2132778К від 22.02.2013р. на суму 1847,25грн. з призначенням платежу "оплата за паливо зг рах№6 від 31.01.2013р. без ПДВ від ОСОБА_4";

- №2291218К від 12.04.2013р. на суму 2660,00грн. з призначенням платежу "оплата за паливо зг. рах.№12 від 28.02.2013р. від ФОП ОСОБА_4";

- №2399037К від 17.05.2013р. на суму 7000,00грн. з призначенням платежу "борг за паливно-мастильні матер. за березень-квітень 2013р. від ОСОБА_4";

- №N01WS51851 від 07.08.2013р. на суму 7918,75грн. з призначенням платежу "оплата за ПММ зг договору від ОСОБА_4 за 07.08.2013";

- №@2PL100887 від 25.10.2013р. на суму 4428,00грн. з призначенням платежу "оплата за паливо зг?дно рахунку №10 в?д 30.09.2013р. в т.ч. ПДВ - 738,00 грн. в?д ФОП ОСОБА_4";

- №27 від 19.12.2013р. на суму 6974,00грн. з призначенням платежу "заборгованість за ПММ згідно договору №6 від 01.01.2013р. в т.ч. ПДВ - 1162,33грн.";

- №14 від 19.02.2014р. на суму 4130,00грн. з призначенням платежу "оплата за ПММ за листопад 2013р. згідно договор №6 від 01.01.2013р.";

Враховуючи, що відповідачем у графах "призначення платежу" платіжних доручень здійснено посилання на укладений між сторонами Договір №6 від 01.01.2013 та на виставлені позивачем рахунки, які згідно п.6.1 Договору є його невід'ємними частинами, господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність доказів відпуску нафтопродуктів в рамках укладеного між сторонами договору. Зазначений висновок суду узгоджується також з приписами п.7.1 та п.10.3.2.1 Інструкції, згідно яких відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі д о г о в о р і в, укладених між підприємством та споживачем, а поза договором допускаються розрахунки лише готівкою. При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовано факт існування між сторонами договірних відносин виключно за Договором, на якому ґрунтуються позовні вимоги, а часткове проведення розрахунків за останнім додатково вказує на прийняття відповідачем його умов.

Що стосується посилань відповідача на те, що позивачем не подано доказів проведення звірки розрахунків між сторонами у відповідності до п. 3.4. Договору, слід зазначити, що ні умовами Договору, ні Інструкцією не передбачено наслідків невиконання сторонами вказаного припису. До того ж, згідно наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, відповідач ухилявся від підписання актів звірки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного Договору, згідно відомостей та рахунків за період з січня 2013р. по лютий 2014р., позивачем відпущено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 46059,00грн. (а.с. 10-23; 40-67; 76-88).

Наданими до справи документами підтверджено також, що відповідач у встановлений п. 3.2 Договору строк зобов'язання у повному обсязі не виконав, заборгувавши 11101,00грн., що також вбачається з довідки №4 від 10.09.2014р. (а.с. 103) та не спростовано відповідачем.

Заперечення відповідача з приводу безпідставного нарахування пені, річних та інфляційних, у зв'язку з непогодженням сторонами термінів розрахунків за поставлені нафтопродукти, також спростовуються матеріалами справи, зокрема умовами Договору, згідно яких при відпуску нафтопродуктів в борг, заборгованість сплачується до п'ятого числа наступного місяця у якому вона з'явилася (п. 3.2. Договору).

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями п. 3.3. договору сторони погодили, що у разі несплати заборгованості до п'ятого числа наступного місяця покупець сплачує постачальнику заборгованість та штрафні санкції за порушення умов оплати товару у вигляді пені розмір якої складає 2 % від вартості заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 579,27грн., в той час як згідно розрахунку (а.с. 25) позивача нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.03.2014 по 20.06.2014 в сумі 549,27грн.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає, що правомірним є нарахування пені за вказаний період в розмірі 549,27рн. У задоволенні вимоги про стягнення 30,00 грн. пені слід відмовити.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 4, 24) суд встановив, що їх нарахування в сумі 98,54грн. є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно викладеного у позовній заяві розрахунку (а.с. 4), позивачем нараховано інфляційні в розмірі 1032,38грн. за період з березня 2014р. по травень 2014р. В той же час, згідно розрахунку доданого до позовної заяви (а.с. 26) позивачем нараховано інфляційні за період з 05.03.2014р. по 20.06.2014р. в сумі 1065,70грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних за період з березня 2014р. по травень 2014р. в розмірі 1063,96грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 1032,38грн. інфляційних, що є правом позивача, вказана сума підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 12781,19грн., з яких 11101,00 грн. основного боргу, 549,27 грн. пені, 98,54 грн. 3 % річних, 1032,38 грн. інфляційних. У стягненні 30,00грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Атлант" (12110, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н., смт. Іршанськ, вул. Новоборівська, буд.1, ід. код 38215242):

- 11101,00 грн. основного боргу;

- 549,27 грн. пені;

- 98,54 грн. 3 % річних;

- 1032,38 грн. інфляційних;

- 1822,72 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.09.14

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи.