Ухвала

від 15.12.2014 по справі 906/903/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" грудня 2014 р. Справа № 906/903/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Вельмакіної Т.М.

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 11.09.2014 за позовом: Товариства з обмеженою ввідповідальністю "АЗС Атлант" (смт. Іршанськ, Володарсько-Волинський район, Житомирська область)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт. Іршанськ, Володарсько-Волинський район, Житомирська область)

про стягнення 12811,19 грн.

За участю представників сторін:

- від стягувача: Мацьоха С.В. - директор;

- віж боржника: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 позовні вимоги ТОВ "АЗС "Атлант" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Атлант": 11101,00грн. основного боргу, 549,27грн. пені, 98,54грн. 3 % річних; 1032,38грн. інфляційних та 1822,72грн. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення видано наказ №906/903/14 від 30.09.2014.

02.12.2014 через канцелярію суду від боржника надійшла заява від 02.12.2014 про відстрочку виконання рішення суду, згідно якої боржник просить відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 у справі № 906/903/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Атлант" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12811,19 грн. в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЗС Атлант" 11101,00 грн. основного боргу, 549.27 грн. пені, 98,54 грн. 3% річних, 1032,38 грн. інфляційних, 1822,72 грн. судового збору строком на шість місяців.

Ухвалою суду від 05.12.14 заяву боржника прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 16.12.2014 о 15:00.

16.12.2014 на адресу суду від Відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області на виконання ухвали суду від 05.12.2014 надійшов лист № 3/6778/3-24 від 11.12.2014 з доданими до нього копіями матеріалів виконавчого провадження № 45440351. У вказаному листі ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ просить заяву про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Житомирської області розглядати за відсутності представника відділу ДВС.

У судовому засіданні боржник заяву від 02.12.2014 про надання відстрочки виконання рішення суду від 11.09.2014 підтримав у повному обсязі. В усному порядку пояснив, що наразі має тяжке фінансове становище. Вказав, що рух коштів на його рахунках відсутній.

Представник стягувача в судовому засіданні категорично заперечив проти задоволення заяви боржника, з викладених у відзиві мотивів (а.с. 185). Вважає заяву про надання відстрочки виконання рішення суду безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Державний виконавець відділу ДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області в судове засідання не з'явився.

Проаналізувавши приписи законодавства, що регулює вказані відносини, враховуючи доводи та матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Згідно з п.7.2 вищевказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з заяви боржника про відстрочку виконання рішення, останній просить відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 №906/903/14 на шість місяців.

Обґрунтовуючи подану заяву від 02.12.2014, боржник посилається на скрутний фінансовий стан, на зайняття підприємницькою діяльністю частково, відсутність реалізації виготовленої продукції, та, як наслідок, на відсутність обігових коштів, які б дали змогу виконати судове рішення в повному обсязі. Доказом вказаного вважає виписку по рахунках та довідку з Володарсько-Волинського МДПІ щодо заборгованості по податках та платежах до бюджетів.

Натомість, суд враховує, що тяжке фінансове становище підприємства боржника не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Також суд враховує, що сума заборгованості боржника перед стягувачем за рішенням суду від 11.09.2014 є не на стільки значною, щоб її сплату відстрочувати на вказаний у заяві боржника строк. До того ж, рішення суду, про відстрочку якого йдеться, винесено ще 11.09.2014, однак жодних проплат для погашення боргу перед стягувачем станом на 15.12.2014 не вчинено.

Крім того, у заяві боржника не зазначаються обставини та не подано доказів існування в перспективі обставин, які б свідчили про потенційну можливість здійснити розрахунки за рішенням суду у повному обсязі у зазначений в заяві строк.

Водночас суд враховує, що за відсутності у боржника коштів, в процесі виконавчого провадження, стягнення може бути звернено на його майно.

Так, згідно п. 7.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно.

Крім того, судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду, з врахуванням інфляційних процесів в економіці держави, також порушує матеріальні інтереси стягувача та призводить до негативних наслідків у його діяльності.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, зважаючи на подані боржником докази, зазначені останнім обставини суд не розцінює як такі, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тому відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (смт. Іршанськ, Володарсько-Волинський район, Житомирська область) в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду від 11.09.2014 у справі №906/903/14 .

Ухвала господарського суду набирає законної сили у встановленому законом порядку.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу