Постанова

від 02.09.2014 по справі 826/11529/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2014 року № 826/11529/14

о 11 год. 41 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М. , вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ мін доходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю: представника позивача Манічев В.П.,

представника відповідача Гайдай В.М.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовпромхолод» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 №0007002213 та №0006992213.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 30.04.2014 №1029/22-13/35560848 прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0007002213 та №0006992213, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 №0007002213 та №0006992213. Так, відповідачем вказано фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовпромхолод» зареєстровано як юридичну особу від 24.12.2007 №12741020000006423, код ЄДРПОУ 35560848, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість з 25.01.2008 року згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100270030, початок дії якого з 19.02.2010 року. (т.1 а.с.19)

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант» у період з 2012-2013 на предмет законності формування податкового кретиту та податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства до бюджету та складено акт перевірки від 30.04.2014 №1029/22-13/35560848.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового законодавства України зі змінами та доповненнями ТОВ «Азовпромхолод» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 138951,00 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 145099,87 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 20.05.2014 №0006992213, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181374,85 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 145099,87 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 36274,98 грн.;

- від 20.05.2014 №0007002213, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 173688,75 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 138951,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 34737,75 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Азовпромхолод» та ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «ВК Дейлант» з метою штучного формування валових витрат за відсутності факту реальності господарських операцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «Азовпромхолод» (замовник) та ТОВ «ВК Дейлант» (виконавчець) укладено договір здійснення посередницьких послуг від 14.09.2012 №29/09/12, відповідно до якого замовник доручає виконавцю за винагороду здійснювати діяльність по підготовці та організації операцій купівлі-продажу товару (здійснювати комерційну посередницьку діяльність), що реалізуються третьою особою ТОВ «Екватор КТВ». Виконавець у рамках даного договору діє в інтересах замовника, від цього імені та під контролем замовника. Повноваження виконавця підтверджуються цим договором. (т.1 а.с.66)

До цього договору надано акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.09.2012 №1, податкова накладна від 28.09.2012 №2801, виписки з банку.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «ВК Дейлант» (виконавець) укладено договір від 16.04.2013 №16/04/13, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи, по проведенню дослідження « 40% розчину пропіленгліколевої суміші» в кількості 50,2 тони на предмет його хімічного складу, надати рекомендації по застосуванню та доставити автомобільним транспортом на об'єкт замовника ЦОД (центр обробки даних) район Паркової дороги м. Києва в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість. (т.1 а.с.108)

До цього договору до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт №ВК-0000003, №ВК-0000002, №ВК-0000001, податкові накладні від 26.04.2013 №2602, від 30.04.2013 №3003, від 29.04.2013 №2902, від 23.04.2013 №2301, від 24.04.2013 №2401, від 25.04.2013 №2501, виписки з банку по рахунку, рахунок-фактуру №ВК-0000002, видаткові накладні від 25.04.2013 №ВК-0000003, від 24.04.2013 №ВК-0000002, від 23.04.2013 №ВК-0000001, товарно-транспортні накладні.

Між ТОВ «Азовпромхолод» (замовник) та ТОВ «Форестерцентр» (виконавець) укладено договір від 18.042013 №18/04/13, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання виконати і здати замовнику монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматики холодопостачання (надалі-роботи) на об'єкт замовника ЦОД (центр обробки даних) район Паркової дороги у м. Києві в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість. (т.1 а.с.73)

До цього договору надано договірну ціну, локальний кошторис №2-1-9/2 та №2-1-1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт №3, №4 за червень 2013 року, №1, №2 за травень 2013 року, податкові накладні від 27.06.2013 №2701, від 31.05.2013 №3101.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірними контрагентами, вказано на наступне.

В результаті допита свідка ОСОБА_3 (директор ТОВ «Форестерцентр») надала наступні показання: Про те, що вона є директором ТОВ «Форестерцентр» їй стало відомо від слідчого податкової міліції, раніше вона цього не знала, тому з цього приводу зазначила, що немає жодного відношення до фінанси-господарської діяльності підприємства, місцезнаходження первинної фінансово-господарської документації та печаток їй не відомо, в яких банківських установах були відкриті рахунки їй не відомо.

Також в результаті допита свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «ВК Дейлант») надав наступні показання: Про те, що він є засновником та директором даного підприємства йому стало відомо, про будь-яку діяльність ТОВ «ВК Дейлант» йому не відомо, де знаходяться печатки та первинні документи він не знає, фактична та юридична адреса даної фірми йому не відомо, статутний фонд він не формував та довіреності не давав.

Отже, податковим органом вказано на те, що враховуючи вищевказане, правочини, здійснені ТОВ «Азовпромхолод» та контрагентами такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемних.

Таким чином, беручи до уваги дані пояснення директорів спірних контрагентів, суд приходить до висновку, що первинні документи бухгалтерського обліку, які надано до матеріалів справи, підписано саме номінальними директорами, а тому не можуть бути взяті до уваги як належні та допустимі докази на підтвердження дійсності укладення правочинів позивача із ТОВ "Форестерцентр"та ТОВ "ВК Дейлант".

Крім цього, суд бере до уваги, що позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано змістовних пояснень щодо необхідності залучення спірних контрагентів.

До того ж, суд не бере до уваги товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам із ТОВ "ВК Дейлант", які надані позивачем до матеріалів справи, оскільки на них відсутні печатки та підписи автопідприємства (перевізника) ПП "ОСОБА_5". Крім цього, на даних накладних не зазначено вантажно-розвантажувальні операції, не зазначено якими особами супроводжувався товар, не надано довіреностей.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу валових витрат.

З урахуванням викладеного, ТОВ «ВК Дейлант» та ТОВ «Форестерцентр» фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки не встановлено реальність вчинення господарських операцій, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

А отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ВК Дейлант» та ТОВ «Форестерцентр», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ВК Дейлант» та ТОВ «Форестерцентр», а, отже, правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 №0007002213 та №0006992213.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпромхолод» - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпромхолод» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 12, код ЄДРПОУ 35560848) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 02 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 8 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова