Ухвала

від 28.10.2014 по справі 826/11529/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11529/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Василенка В.Я., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод» (далі - Позивач, ТОВ «ІБК «Азовпромхолод») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 року №0007002213 та №0006992213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2014 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС 3-ього відділу слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ ФР Міндоходів України капітана податкової міліції Дуляницького Ю.В. від 04.02.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант» у період з 2012 року - 2013 року на предмет законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету у період 2012 - 2013 років. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 145 099,87 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 138 951,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.04.2014 року №1029/22-13/35560848. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 20.05.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0006992213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181 374,85 грн., у тому числі за основним платежем - 145 099,87 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 36 274,98 грн.; №0007002213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 173 688,75 грн., у тому числі за основним платежем - 138 951,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 737,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «ВК Дейлант» (Виконавець) було укладено договір №29/09/12 від 14.09.2012 року про здійснення посередницьких послуг, за умовами якого Замовник доручає Виконавцю за винагороду здійснювати діяльність по підготовці та організації операції купівлі-продажу товару (здійснювати комерційну посередницьку діяльність), що реалізуються третьою особою - ТОВ «Екватор КВТ». Виконавець у рамках даного договору діє в інтересах Замовника, від цього імені та під контролем Замовника. Повноваження Виконавця підтверджуються цим договором.

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: акту приймання-здачі виконаних робіт по наданню посередницьких послуг (т. 1 а.с. 69), податкової накладної (т. 1 а.с. 70), банківської виписки (т. 1 а.с. 72).

Крім того, між ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» (Замовник) та ТОВ «ВК Дейлант» (Виконавець) укладено договір №16/04/13 від 16.04.2013 року, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по проведенню дослідження « 40% розчину пропіленгліколевої суміші» в кількості 50,2 тони на предмет його хімічного складу, надати рекомендації по застосуванню та доставити автомобільним транспортом на об'єкт Замовника ЦОД (центр обробки даних) район Паркової дороги в м. Києві, в обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість.

На думку Позивача, факт виконання зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 112 - 114); податкових накладних (т. 1 а.с. 115-117), банківської виписки (т. 1 а.с. 118).

Крім іншого, зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, на підтвердження виконання умов договору №16/04/13 в частині поставки товару Позивачем було надано копії: рахунку-фактури (т. 1 а.с. 119), видаткових накладних (т. 1 а.с. 120-122), податкових накладних (т. 1 а.с. 123-125), банківської виписки (т. 1 а.с. 126), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 171-220), копії оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 (т. 1 а.с. 164-165).

Поряд з іншим, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Азовпромхолод» (Замовник) та ТОВ «Форестерцентр» (Виконавець) укладено договір №18/04/13 від 18.04.2013 року, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець бере на себе зобов'язання виконати і здати Замовнику монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи автоматики холодопостачання на об'єкті Замовника ЦОД (центр обробки даних) район Паркової дороги в м. Києві в обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується припиняти виконані роботи і сплатити їх вартість.

На думку Позивача, факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: складених за договором договірних цін (т. 1 а.с. 76-77, 81-82), локальних кошторисів (т. 1 а.с. 78-80, 83-87), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 88, 98), актів форми КБ-2в (т. 1 а.с. 89-91, 92-96, 99-120, 130-106), податкових накладних (т. 1 а.с. 97, 107), банківських виписок (т. 1 а.с. 162-163); оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 (т. 1 а.с. 166-168).

Крім того, на переконання ТОВ «ІБК «Азовпромхолод», наявні у матеріалах справи копії договорів (т. 1 а.с. 221-223, 226-229), укладених Позивачем з ТОВ «Пропекс» та ТОВ «Екватор КТВ», а також складені на їх виконання первинні документи (т. 1 а.с. 224-225, 230-251; т. 2 а.с. 1-32), свідчать про виробничу необхідність укладення з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант» з метою отримання прибутку.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 198, 201 ПК України, ст. ст. 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Феростерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: договірні ціни та локальні кошториси не містять відомостей щодо посади та прізвища, ім'я та по батькові осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції; акти приймання виконаних будівельних робіт - ідентифікаційні коди ЄДРПОУ юридичних осіб, а також відомості про осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

З наведеного випливає, що наявні у матеріалах справи документи не відповідають вимогам затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 року Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві, а саме не містять відомостей про осіб, які підписали останні, підстави для проведення будівельних робіт.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 2.1.5 договору №231 від 10.08.2012 року, укладеного між ТОВ «Пропекс» та ТОВ «ІБК «Азовпромхолод», Виконавець (ТОВ «Азовпромхолод») не має права передавати повністю або частково свої обов'язки по даному Договору третім особам без письмової згоди Замовника (ТОВ «Пропекс»). Наведене дає підстави для висновку про відсутність правових підстав у Позивача для укладення договору з ТОВ «Форестерцентр» на виконання, як стверджує Апелянт, договірних зобов'язань перед ТОВ «Пропекс».

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, відсутність печаток та підписів автопідприємства (перевізника) ПП ОСОБА_3, а також відомостей про осіб, які супроводжували товар, свідчить про неможливість надання товарно-транспортним накладним (т. 1 а.с. 171-220) сили первинних документів, що підтверджують рух товару.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім іншого, судом враховується, що первинні документи від імені ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант» підписані від імені осіб, які не мали жодного відношення до господарської діяльності вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012, первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім іншого, як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» не було доведено виробничої необхідності та наявності ділової мети при укладенні договорів з вказаними вище контрагентами.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант» підписані від імені директора осіб, які заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів, робіт та послуг у вказаних контрагентів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «ІБК «Азовпромхолод» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «ВК Дейлант».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Азовпромхолод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Я.М. Василенко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.