Постанова

від 25.07.2014 по справі 826/8880/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2014 року № 826/8880/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІТАЛЬ" до Державної податкової інспекції Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 №77026552208

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2014 року № 77026552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8880/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 липня 2014 року, яке відкладалось на 17 та 24 липня 2014 року у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення.

У судове засідання 24 липня 2014 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Також, зазначив, що позовні вимоги підтримуються товариством у повному обсязі.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно наказу № 1268 від 18 квітня 2013 року та направлення № 1023/22.8. від 18 квітня 2013 року, на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі м. Вишгород № 1844/7/09-02 від 28 грудня 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфакем Україна» (ПН 36678727), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (ПН 35060241), ТОВ «Компанія Грифон Консалт» (ПН 36048906), ТОВ «Тероль» (ПН 38291229) за період діяльності з 01 червня 2011 року по 31 березня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29 квітня 2013 року № 423/22.8/31110650.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення:

- статті 134, підпункту 138.1.1, 138.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України за період з 01 червня 2011 року по 31 березня 2013 року, в результаті чого ТОВ «Аквавіталь» занижено податок на прибуток на суму 317 386,00 грн.;

- пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Аквавіталь» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 275716,00 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача, висновки акту перевірки залишені без змін (лист Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 травня 2013 року № 20377/10/22.8-20 міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків акту перевірки від 29 квітня 2013 року № 423/22.8/31110650, за результатами адміністративного оскарження, податковим органом в тому числі, винесено податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2014 року № 77026552208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 325946,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 311613,00 грн., за штрафними санкціями - 14333,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги, останній не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Альфакем Україна» (ПН 36678727), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (ПН 35060241), ТОВ «Компанія Грифон Консалт» (ПН 36048906), ТОВ «Тероль» (ПН 38291229).

Заперечення відповідача співпадають з висновкам акту перевірки від 29 квітня 2013 року № 423/22.8/31110650.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» (ПН 36678727), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (ПН 35060241), ТОВ «Компанія Грифон Консалт» (ПН 36048906), ТОВ «Тероль» (ПН 38291229), обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Проведеною перевіркою ТОВ «Аквавіталь», щодо відображення у складі валових витрат сум придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна» встановлено завищення валових витрат всього у сумі 1378580,00 грн.

В позовній заяві та в акті перевірці зазначено, що між ТОВ «Аквавіталь» (Покупець) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (Продавець) укладено Договір купівлі - продажу № 1106/1 від 01 червня 2011 року. На виконання умов договору ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» виписано видаткові та податкові накладні.

Також, укладено договір купівлі-продажу № 0212-1 від 02 грудня 2011 року між ТОВ «Альфакем Україна» («Продавець») та ТОВ «Аквавіталь» («Покупець»). На виконання умов договору ТОВ «Альфакем Україна» виписано видаткові та податкові накладні.

Проте, суд звертає увагу, що копії видаткових та податкових накладних, копії договорів купівлі - продажу, доказів оплати товарів, інших первинних документів не надано суду, хоча ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року витребувано у позивача ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

При цьому, позивачем і не зазначено причин неможливості подання первинної документації суду на підтвердження господарських відносин.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем витребуваних судом документів, суд вважає, що такі документи відсутні та вирішує адміністративну справу за наявними у ній матеріалами.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При цьому, посилання позивача про ненадання відповіді на повторну скаргу від 26 липня 2013 року № 403/по відхиляються судом, оскільки як доказ направлення скарги позивачем надано ксерокопію фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення, разом з тим, з наданих документів встановити який саме документ направлений на адресу Міністерства доходів і зборів України не вбачається можливим. при цьому, у судове засідання позивач не з'явився, оригінал доказу направлення на адресу Міністерства доходів і зборів України повторної скарги не надав.

Слід зазначити, що актами № 4851/22-8/3506/241 від 13 листопада 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року», № 1835/22-4/36678727 від 13 червня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна», код ЄДРПОУ 36678727 щодо підтвердження господарських відносин з платникам податків ПП «Тонкар» (код ЄДРПОУ 35851404) за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2012 року» встановлено відсутність вказаних товариств за місцезнаходженням, не встановлено факту передачі товару (робіт, послуг) від контрагента Продавця на користь контрагента - покупця, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Відтак, на думку відповідача, правочин:, укладені з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, податковим органом зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1, отриманого 27 жовтня 2012 року старшим слідчим з ОВС СУ ДПС в Київській області, капітаном податкової міліції Средою В.В. у приміщенні СУ ДПС у Київській області зазначені товариства (ТОВ «Альфакем Україна» (код 36678727), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код 35060241), ТОВ «Компанія Грифон Консалт» (код 36048906), ТОВ «Тероль» (код 38291229)) мають ознаки фіктивності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення статті 134, підпункту 138.1.1, 138.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Аквавіталь» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1827,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» (код ЄДРПОУ 31110650) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник