Постанова

від 01.09.2014 по справі 826/9032/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2014 року № 826/9032/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2014 року № 0003862201, № 0003872201 та № 0003882201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 червня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» (далі - ТОВ «СОКАР Енерджі Україна», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2014 року № 0003862201, № 0003872201 та № 0003882201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формування ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» податкового кредиту з податку на додану вартість, а також декларування податку на прибуток є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 06 серпня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» (код ЄДРПОУ 36866563) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 22 жовтня 2001 року № 10711450000024899. Податкова адреса позивача: 04080, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 28, офіс 3.

ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21 грудня 2009 року за № 34106 та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

У періоді, що перевірявся, позивач був платником таких податків: податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати за землю (земельного податку), податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, екологічного податку.

Згідно свідоцтва від 30 січня 2009 року № 100267349 позивач мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 368665626568).

До видів діяльності ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» за КВЕД відносяться: 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.50 Трубопровідний транспорт; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі направлень від 11 березня 2014 року № 258, № 259, № 260, № 261, № 262, № 263, від 20 березня 2014 року № 327, № 328, наказу від 20 січня 2014 року № 55 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 квітня 2014 року № 1747/26-56-22-01-03/36866563.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.84, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.8 статті 138, пункту 137.1, пункту 137.4 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9 605 185, 00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2012 року на суму 3 325 628, 00 грн., за 2013 рік на суму 6 279 557, 00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 5 413, 00 грн. за грудень 2013 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 570 986, 00 грн., у тому числі: за грудень 2012 року на суму 250 000, 00 грн., за червень 2013 року на суму 60 839, 00 грн., за липень 2013 року на суму 137 531, 00 грн., за листопад 2013 року на суму 2 152, 00 грн., за грудень 2013 року на суму 120 464, 00 грн.

12 травня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення № 01-12/05/2014 на акт перевірки від 29 квітня 2014 року № 1747/26-56-22-01-03/36866563, за результатами розгляду яких рішенням від 15 травня 2014 року № 4578/10/26-56-22-01-12 відповідачем внесено зміни до висновків акту перевірки та викладено їх в новій редакції, відповідно до якої перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.84, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1, пункту 137.4 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2660759,00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2012 року на суму 142 023, 00 грн., за 2013 рік на суму 2 518 736, 00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 5 413, 00 грн. за грудень 2013 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 535 772, 00 грн., у тому числі: за грудень 2012 року на суму 250 000, 00 грн., за червень 2013 року на суму 25 625, 00 грн., за липень 2013 року на суму 137 531, 00 грн., за листопад 2013 року на суму 2 152, 00 грн., за грудень 2013 року на суму 120 464, 00 грн.

20 травня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003862201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.84 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в загальному розмірі 3 325 949, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 660 759, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 665190, 00 грн.;

- № 0003872201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті Податкового кодексу України ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 669 715, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 535 772, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 133 943, 00 грн.;

- № 0003882201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті Податкового кодексу України ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 5 413, 00 грн.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «СОКАР Енерджі Україна», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як передбачено підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстраційного свідоцтва НБУ від 11 травня 2011 року № 13740 між позивачем та фірмою «Hoijare Investments Limited» (Кіпр) було укладено договір позики від 18 квітня 2011 року № 3-04/11, загальна сума договору 50000000,00 дол. США, строк погашення 08 квітня 2016 року, процентна ставка LIBOR для дол. США терміном на 1 рік + 3 % річних.

Згідно із реєстраційним свідоцтвом НБУ від 25 вересня 2012 року № 15670, між позивачем та фірмою «Lincord Systems Limited» (Кіпр) було укладено договір позики від 30 серпня 2012 року № 1-08/12, загальна сума договору 17000000,00 дол. США, строк погашення 01 вересня 2013 року, процентна ставка 4,5 % річних;

Відповідно до реєстраційного свідоцтва НБУ від 07 грудня 2012 року № 15935, між позивачем та фірмою «Hoijare Investments Limited» (Кіпр) було укладено договір позики від 07 листопада 2012 року № 01-11/12, загальна сума договору 200000000,00 дол. США, строк погашення 30 вересня 2014 року, процентна ставка 2,65 % річних.

Згідно із реєстраційним свідоцтвом НБУ від 10 грудня 2012 року № 15937, між позивачем та фірмою «Societe Generale Franch societe anonime» (Франція) було укладено договір позики від 09 листопада 2012 року № б/н, загальна сума договору 40000000,00 євро, строк погашення 01 листопада 2015 року, процентна ставка в розмірі Euribor для депозитів на 6 міс., маржа 1,25 % річних з 07 листопада 2013 року, а з 08 листопада 2013 року Euribor для депозитів на 6 міс. Маржа 2,25% річних.

В перевіряємому періоді позивачем отримано наступні позики від фірм-нерезидентів:

- 20 грудня 2012 року в сумі 40000000,00 євро або 421 327 000, 00 грн.;

- 18 жовтня 2012 року в сумі 16999650,00 дол. США або 135 878 202, 45 грн.;

- 18 грудня 2012 року в сумі 9950000,00 дол. США або 79 530 350, 00 грн.;

- 10 жовтня 2012 року в сумі 10000000,00 дол. США або 79 969 500, 00 грн.

За позиками, отриманими в період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, позивачем були нараховані відсотки, а саме:

- кредитна угода від 18 квітня 2011 року № 3-04/11 з фірмою «Hoijare Investments Limited» (Кіпр): за ІV квартал 2012 року - 708 308, 97 грн., за І квартал 2013 року - 777 412, 29 грн., за ІІ квартал 2013 року - 786 050, 24 грн., за ІІІ квартал 2013 року - 267 775, 33 грн.;

- кредитна угода від 07 листопада 2012 року № 01-11/12 з фірмою «Hoijare Investments Limited» (Кіпр): за ІV квартал 2012 року - 80 837, 77 грн., за І квартал 2013 року - 519 670, 97 грн., за ІІ квартал 2013 року - 525 445, 12 грн., за ІІІ квартал 2013 року - 173 223, 58 грн.;

- кредитна угода від 30 серпня 2012 року № 1-08/12 з фірмою «Lincord Systems Limited» (Кіпр): за ІV квартал 2012 року - 1 250 879, 80 грн., за І квартал 2013 року - 1 462 458, 12 грн., за ІІ квартал 2013 року - 1 478 707, 65 грн., за ІІІ квартал 2013 року - 1278296,68 грн., за ІV квартал 2013 року 5 96 763, 86 грн.;

- кредитна угода від 09 листопада 2012 року № б/н з фірмою «Societe Generale Franch societe anonime» (Франція): за ІІ квартал 2013 року - 3 397 691, 68 грн., за ІV квартал 2013 року 2 750 311, 36 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, відповідно до якого ТОВ «СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА» нібито протиправно було віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відсотки по отриманим від нерезидентів позикам в загальному розмірі 26 147 776, 00 грн.

За результатами розгляду заперечень вказана сума була зменшена до 13 932 805 грн. (шляхом визначення витрат по сплаті відсотків за кредитами, що підлягають капіталізації 15 223 698, 00 грн., за відрахуванням самостійно капіталізованих витрат - 1 290 893 грн.). В результаті цього ДПІ донараховано зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 325 949, 00 грн., у т.ч. штрафні санкції - 665 190, 00 грн.

Надаючи оцінку встановленим фактам та вказаним висновкам відповідача суд виходить з наступного.

Відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що зазначені вище кредитні кошти позивачем було витрачено на здійснення господарських операцій, які не відображалися в складі витрат та доходів перевіреного періоду, а саме:

- придбання основних засобів 27 251 461, 45грн., в т.ч. земельних ділянок термін використання яких ст. 145.1 ПКУ не обмежений;

- придбання нематеріальних активів 875 237, 85грн.;

- здійснення капіталовкладень (незавершене будівництво АЗС. АЗК) 30 472 175, 45грн.;

- придбання корпоративних прав інших суб'єктів господарювання 443 751 795, 20 грн.;

- надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам більш ніж 174 683 652, 48грн.

У той же час, відповідно до довідки від 05 серпня 2014 року в період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року позивачем було витрачено грошові кошти по наступних основних напрямках операційної діяльності підприємства:

- сплата за поставлене нерезидентами паливо - 1 155 048, 90 грн.;

- сплата митних зборів, платежів, податків при розмитненні - 309 088, 40 грн.;

- сплата послуг митних брокерів та експедиторів - 32 400, 80 тис. грн.;

- сплата заробітної плати та нарахувань на заробітну плату - 23 404,30 грн.;

- сплата податків (податок на прибуток, податок на землю та ін.) - 4 227, 00грн.

Позивач наполягав, що отримані від Кредиторів-нерезидентів позикові кошти були спрямовані виключно на фінансування господарської діяльності Товариства, а саме на поповнення обігових коштів, придбання нафтопродуктів для подальшого продажу з метою отримання прибутку, покриття адміністративних витрат, оплату робіт з будівництва або ремонту об'єктів основних засобів (в останній частині кошти капіталізувались в розмірі 1 290 893, 00 грн.).

Також представником позивача надано докази наявності власних грошових коштів на його рахунках на час отримання кредитів.

У той же час, відповідачем належних та допустимих доказів, які б свідчили про використання позикових коштів не у господарській діяльності позивача надано не було, у зв'язку із чим відповідні доводи останнього під час розгляду справи спростовано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2 660 759, 00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2012 року на суму 142 023, 00 грн. (1 967 193, 00 грн. - 1 290 893, 07 грн.)*21%), за 2013 рік на суму 2 518 736, 00 грн. (435 062, 00 грн. + 3 049 273, 00 грн. + 1 155 791, 00 грн. + 8 616 379, 00 грн.)*19%) та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 665 190, 00 грн.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки, податковим органом було скориговано в бік зменшення податковий кредит з ПДВ на суму 263 386, 00 грн. та 192 203, 00, які були отримані у межах здійснення розрахунків на підставі договору підряду № 18 від 08.11.2012 p. укладеного між позивачем ТОВ «ЮСТ-СП» та договору на виконання проектних робіт № 101/02/0-13/14499 від 11.07.2012 року, укладеного з ТОВ «ЕСУ»,

Відповідно до договору № 18 від 08 листопада 2012 року ТОВ «ЮСТ-СП» (за договором - підрядник) на замовлення позивача виконував робіт з демонтажу будівель млиново-макаронного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 159.

При цьому, згідно договору № 101/02/0-13/14499 від 11.07.2012 року ТОВ «ЕСУ» (за договором - виконавець) зобов'язувалося за плату, відповідно до умов цього Договору розробити проектну документацію по об'єкту: «Автозаправний комплекс з АЗС, пунктом сервісного обслуговування водіїв, пасажирів, з кафе, автомийкою, автосалоном та офісними приміщеннями» за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 159.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для зменшення вказаних сум податкового кредиту стало розташування вказаного вище об'єкту на земельній ділянці, яка на балансі ТОВ «СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА» не значиться.

Втім до таких тверджень, суд ставить критично, оскільки позивачем надано Договір купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна б/н від 15.07.2010 р., укладеного з ТОВ «Млинно-макаронний комплекс «Наталка» (код ЕДРПОУ 31601010). Водночас, купівля об'єкту нерухомого майна в бухгалтерському обліку значиться на рахунку 1521 «Придбання основних засобів», оплата за який була здійснена 20.07.2010 р. в сумі 13 050 000 грн.

На підтвердження факту виконання договорів позивачем надано (в копіях): податкові накладні, кошториси на проектні (вишукувальні) роботи, кошториси на виконання робіт.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Окрім цього, виконання робіт за вказаними вище договорами підтверджується наданими ТОВ «ЮСТ-СП» та ТОВ «ЕСУ» листами від 28 травня 2014 року № 39 та від 27 травня 2014 року № 2491- OG.

Водночас, судом не береться до уваги посилання відповідача, як на відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ «ЮСТ-СП» та ТОВ «ЕСУ», у зв'язку з ненаданням ним дозвільних документів, які б надавали останньому право на виконання будівельних робіт, зокрема дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на час укладення договору на виконання проектних робіт № 101/02/0-13/14499 від 11.07.2012 року та договору підряду № 18 від 08.11.2012 p. з вказаними контрагентами, оскільки відсутність вказаних документів, з урахуванням наявності належним чином оформлених первинних документів на виконання зазначених вище договорів не може бути підставою в силу положень ПК України для зменшення задекларованого податкового кредиту.

Окрім цього, суд зазначає, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем у акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Отже, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання контрагентами демонтажних та проектних робіт позивачу та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, роботи придбані з метою використання їх результатів у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів не уповноваженими особами, доказів, які свідчили про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності ТОВ «ЮСТ-СП» та ТОВ «ЕСУ», судових рішень, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності вказаних підприємств, позивача, а також їх посадових осіб.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮСТ-СП» та ТОВ «ЕСУ», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, щодо розбіжності (завищення податкового кредиту) по підприємству-постачальнику ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ ТА ІНЖИНІРИНГ» (ТОВ «Ерінж») за липень 2013 року на суму 71 206, 00 грн., у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення вказаної суми до податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ТОВ «СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА» у підтвердження правомірності віднесення вказаної суми до податкового кредиту надано суду договір на виконання робіт на умовах підряду від 03 липня 2013 року № 03-07, укладеного з ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ ТА ІНЖИНІРИНГ» (підрядник), за умовами якого останній зобов'язується виконати ремонтні роботи по заміні асфальтобетонного покриття території АЗС, розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Сичавської сільської ради 33 км. тр. Одеса-Миколаїв. Перелік та загальна вартість робіт визначаються в Додатку до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за липень 2013 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на АЗС в с. Сичавка, підсумкової відомості ресурсів (витрати-по факту) та копії податкових накладних від 09.07.2013 року № 2, від 24.07.2013 року № 3.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на порушення порядку заповнення податкових накладних, а саме не заповнення в них графи «код товару згідно УКТЗЕТ».

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст.200.1 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) виключено.

При цьому, відповідно до листа Державної податкової служби України від 16.07.2012 р. № 19145/7/15-3417-20 «Щодо коду УКТ ЗЕД у податковій накладній» при реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів платники податку - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби, та зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку коли під час виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, у податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається у разі реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів.

А тому, враховуючи те, що податкові накладні від 09.07.2013 року № 2, від 24.07.2013 року № 3 були виписані ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ ТА ІНЖИНІРИНГ» на виконання договору підряду від 03 липня 2013 року № 03-07, заповнення графи «код товару згідно УКТЗЕТ» є необов'язковим.

Таким чином, вказане вище свідчить про правомірність віднесення ТОВ «СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА» до податкового кредиту у липня 2013 року сум ПДВ у розмірі 71 206, 00 за податковими накладними від 09.07.2013 року № 2, від 24.07.2013 року № 3 виписаними ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ ТА ІНЖИНІРИНГ».

При цьому, щодо невизнання податковим органом податкової накладної за липень 2013 року з посиланням на порушення податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ ТА ІНЖИНІРИНГ), суд зазначає наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Окрім цього, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 660 759, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 665 190, 00 грн., збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 535 772, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 133 943, 00 грн., а також зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 5 413, 00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2014 року № 0003862201, № 0003872201 та № 0003882201 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від від 20 травня 2014 року № 0003862201, № 0003872201 та № 0003882201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко