Постанова

від 03.09.2014 по справі 826/9923/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 18:30 № 826/9923/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Гарагуц В.С., ОСОБА_1, Дідковської Т.О., Дядюри А.В., відповідача - Алексеєнко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» до Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2014 року № 0000302202, № 0000292202, № 0000282202, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» (далі - ТОВ «Еска Капітал», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2014 року № 0000302202, № 0000292202, № 0000282202.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

На думку позивача, формування ним податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012, 2013 роки, з податку на додану вартість - за вересень, жовтень 2011 року, а також від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача він діяв у чіткій відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Еска Капітал» (код ЄДРПОУ 36258745) зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 21 листопада 2008 року, номер запису в ЄДР № 10701020000035236. Місцезнаходження ТОВ «Еска Капітал»: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 50А.

ТОВ «Еска Капітал» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 листопада 2008 року за № 50888 та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 10 січня 2014 року № 200161041 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362587426553).

До видів діяльності ТОВ «Еска Капітал» за КВЕД відносяться: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 64.91 Фінансовий лізинг (основний); 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Еска Капітал» (код ЄДРПОУ 36258745) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 02 червня 2014 року № 2504/26-58-22-02-18/36258745.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 834 930, 00 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 184 543, 00 грн., за 2013 рік на суму 650 387, 00 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2011 року на суму 16651,00 грн. та жовтні 2011 року 14808,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) на суму 78 173, 00 грн. за грудень 2013 року.

На підставі акту перевірки від 02 червня 2014 року № 2504/26-58-22-02-18/36258745 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19 червня 2014 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302202, яким згідно із підпуктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ «Еска Капітал» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1043660,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 834 930, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 208 733, 00 грн.;

- № 0000292202, яким згідно із підпуктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Еска Капітал» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 39 324, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 31 459, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7 865, 00 грн.;

- № 0000282202, яким згідно із пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Еска Капітал» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 173, 00 грн.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Еска Капітал», виходячи з наступного.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно із підпунктом 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Як встановлено під час розгляду вказаної справи відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань за рахунок того, що ТОВ «Еска Капітал» було використано кошти, отримані в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» не на провадження господарської діяльності позивача, а на погашення заборгованості по позикам фізичним особам.

А відтак, відповідні суми відсотків за користування кредитом не можуть бути включені до витрат під час визначення об'єкту оподаткування.

У той же час, позивачем в обґрунтування своєї позиції та підтвердження правомірності віднесення нарахованих за кредитом відсотків до витрат за 2012, 2013 роки надано:

- кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17 вересня 2012 року № КЛ-4303/1-980, укладений між ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (кредитодавець) та ТОВ «Еска Капітал» (позичальник), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (кредит або транш кредиту), а позичальник зобов'язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені Договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору. На виконання вказаного договору позивачем надано додатки № 1, 2 до нього, додаткові договори від 17 вересня 2012 року № 1; від 20 вересня 2012 року № 2, від 14 грудня 2012 року № 3, додатки від 17 вересня 2012 року № 1 до додаткового договору від 14 грудня 2012 року № 3 до кредитного договору на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17 вересня 2012 року № КЛ-4303/1-980, додатковий договір від 07 лютого 2013 року № 4 до кредитного договору на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17 вересня 2012 року № КЛ-4303/1-980;

Під час розгляду вказаної справи судом також було досліджено договори про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

- від 10 вересня 2012 року № 10/09, укладеного між «Еска Капітал» (підприємство) та ОСОБА_1 (засновник), відповідно до умов якого засновник надає підприємству тимчасову безвідсоткову фінансову допомогу для здійснення статутної діяльності, а підприємство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути її у визначений даним Договором строк.

- від 10 вересня 2012 року № 3, укладеного між ТОВ «Еска Капітал» (позичальник) та ОСОБА_6 (позикодавець), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику повортотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором;

- від 10 вересня 2012 року № 2, укладеного між ТОВ «Еска Капітал» (позичальник) та ОСОБА_7 (позикодавець), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику повортотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до вказаних договорів, позивачем укладалися договори з вказаними вище особами про надання поворотної фінансової допомоги (позики), а тому твердження відповідача про використання кредитних коштів на погашення заборгованості по позикам фізичним особам є необґрунтованими.

Позивачем також були надані банківські виписки АТ «ЕРДЕ Банк» по рахунку 2600.61.86999.001, ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» по рахунку 26008001004303.

Окрім цього, в результаті аналізу банківських виписок та наданих документів, судом встановлено, що кредитні кошти, отримані від ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» були використані позивачем у межах господарської діяльності та були спрямовані на підтримання ліквідності, платоспроможності та отримання доходу від здійснення основного виду діяльності - фінансового лізингу.

Вказане також підтверджується наданою позивачем Довідкою про проведені платежі на придбання предметів лізингу компанією ТОВ «Еска Капітал» в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в період з 06.07.2011 по 28.08.2012 року.

Водночас, суд зазначає, що пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, оскільки можливість надання фінансової допомоги передбачено положеннями ПК України, а відповідна допомога надавалася ТОВ «Еска Капітал» іншими фізичними особами за операціями на поворотній основі, то використання у подальшому таких коштів на погашення нарахованих процентів за користування кредитами, виникнення яких безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, тобто складає суть господарської діяльності позивача, метою якої є отримання доходу.

За вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що кредитні кошти у періоді, який перевірявся, використовувались ТОВ «Еска Капітал» для фінансування поточних виробничих витрат, які безпосередньо пов'язані з виконанням статутної діяльності останнього.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури формування витрат за 2012, 2013 роки.

Окрім цього, суд також зазначає, що податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ІК Енерго Інвест» надано: рахунки-фактури від 27 лютого 2013 року № 27/02-3 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-2 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-1 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.); видаткові накладні від 27 лютого 2013 року № 27/02-1 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-2 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.); акт виконаних робіт від 27 лютого 2013 року № 1/02 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.); податкові накладні від 27 лютого 2013 року № 21 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.), від 27 лютого 2013 року № 23 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.), від 27 лютого 2013 року № 22 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.).

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Водночас, посилання ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на акт від 26 липня 2013 року № 122/22-1/38356846 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІК Енерго Інвест» (код ЄДРПОУ 38356846) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: лютий, березень, травень 2013 року», як на докази відсутності у ТОВ «Еска Капітал» права на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ «ІК Енерго Інвест» до податкового кредиту, судом сприймається критично, оскільки вказаний акт стосується взаємовідносин ТОВ «ІК Енерго Інвест» з його контрагентами (за виключенням позивача), однак не має ніякого відношення до позивача та не свідчить про обізнаність посадових осіб ТОВ «Еска Капітал» про можливе вчинення його контрагентом порушень вимог податкового законодавства.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем у вищевказаному акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу товарів, виконання робіт його контрагентом та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів не уповноваженими особами, доказів, які свідчили про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності ТОВ «ІК Енерго Інвест», судових рішень, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності вказаного підприємства, позивача, а також їх посадових осіб.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ІК Енерго Інвест», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 53 083, 33 грн. не підтвердженої податковою накладною, у зв'язку з відсутністю її реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді чи в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що оскільки підставою проведення перевірки позивача не є виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, а тому відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 53 083, 33 грн. відповідачем не доведено.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано до суду Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 21175248, сформований 21.05.2014 року, який спростовує висновки податкового органу та підтверджує реєстрацію податкової накладної від 16 квітня 2013 року № 25 на суму 318499,99 грн. (в тому числі ПДВ 53 083, 33 грн.), виписаної ТОВ «Техномагнат».

Інших доказів, щодо завищення податкового кредиту у сумі 53 083, 33 грн. податковим органом не надано.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури формування податкового кредиту за вересень - жовтень 2011 року та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за грудень 2013 року.

Окрім цього, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 043 660, 00 грн. (834 930, 00 грн. - основний платіж, 208 733, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 324, 00 грн. (31 459, 00 грн. - основний платіж, 7 865, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 173, 00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року № 0000302202, № 0000292202, № 0000282202 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 червня 2014 року № 0000302202, № 0000292202, № 0000282202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.09.2014р.