Ухвала

від 20.10.2015 по справі 826/9923/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9763/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р.

у справі № 826/9923/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» (далі - позивач, ТОВ «Еска Капітал») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0000302202, №0000292202, №0000282202.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Еска Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 02 червня 2014 року № 2504/26-58-22-02-18/36258745.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0000302202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 043 660,00 грн., в тому числі за основним платежем - 834 930, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 208 733, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0000292202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 39 324, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 31 459, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -7 865, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0000282202, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 173, 00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами, відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань за рахунок того, що ТОВ «Еска Капітал» було використано кошти, отримані в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» не на провадження господарської діяльності позивача, а на погашення заборгованості за позиками фізичним особам. А відтак, відповідні суми відсотків за користування кредитом не можуть бути включені до витрат під час визначення об'єкту оподаткування.

Відповідно до кредитного договору на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 17 вересня 2012 року № КЛ-4303/1-980, укладеного між ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (кредитодавець) та ТОВ «Еска Капітал» (позичальник), кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (кредит або транш кредиту), а позичальник зобов'язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені Договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

10 вересня 2012 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 10/09 між «Еска Капітал» (підприємство) та ОСОБА_4 (засновник), відповідно до умов якого засновник надає підприємству тимчасову безвідсоткову фінансову допомогу для здійснення статутної діяльності, а підприємство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути її у визначений даним Договором строк.

10 вересня 2012 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 3 між ТОВ «Еска Капітал» (позичальник) та ОСОБА_5 (позикодавець), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

10 вересня 2012 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 між ТОВ «Еска Капітал» (позичальник) та ОСОБА_6 (позикодавець), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Отже, відповідно до вказаних договорів, позивачем укладалися договори з вказаними вище особами про надання поворотної фінансової допомоги (позики).

В результаті аналізу банківських виписок та наданих документів, судами встановлено, що кредитні кошти, отримані від ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» були використані позивачем у межах господарської діяльності та були спрямовані на підтримання ліквідності, платоспроможності та отримання доходу від здійснення основного виду діяльності - фінансового лізингу.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, можливість надання фінансової допомоги передбачена положеннями ПК України, а відповідна допомога ТОВ «Еска Капітал» надавалася іншими фізичними особами за операціями на поворотній основі, відтак, використання у подальшому таких коштів на погашення нарахованих процентів за користування кредитами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ІК Енерго Інвест» здійснювалися господарські операції, що підтверджено: рахунками-фактури від 27 лютого 2013 року № 27/02-3 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-2 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-1 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.); видатковими накладними від 27 лютого 2013 року № 27/02-1 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.), від 27 лютого 2013 року № 27/02-2 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.); акт виконаних робіт від 27 лютого 2013 року № 1/02 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.); податковими накладними від 27 лютого 2013 року № 21 на суму 37399,96 грн. (в тому числі ПДВ 6233,33 грн.), від 27 лютого 2013 року № 23 на суму 27882,47 грн. (в тому числі ПДВ 4647,08 грн.), від 27 лютого 2013 року № 22 на суму 47994,00 грн. (в тому числі ПДВ 7999,00 грн.).

Крім того, контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «ІК Енерго Інвест», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури формування податкового кредиту за вересень - жовтень 2011 року та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за грудень 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун