Ухвала

від 09.09.2014 по справі 814/1106/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

09 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1106/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

- Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Фермерського господарства «ІВВФ», Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ІВВФ» до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фермерське господарство «ІВВФ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2014р. №0000082201, №0000072201 та №0000062201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року адміністративний позов Фермерського господарства «ІВВФ» задоволений частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000062201 від 10.04.2014р. В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Фермерського господарства «ІВВФ» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Фермерського господарства «ІВВФ», Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в період з 12.03.2014р. по 20.03.2014р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 12.03.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт від 27.03.2014р. №150/14-25-22-01/34466208, яким встановлено порушення з боку позивача ст.ст. 44, 301, 308, 183, 185, 187, 168, 164, 170, 176 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000062201 від 10.04.2014р. яким позивачу застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн. за порушення п.44.6 ст. 44 ПК України;

-№0000072201 від 10.04.2014р. яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4792,71 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1708,17 грн;

-№0000082201 від 10.04.2014р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41400 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 10350 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов до наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів.

За змістом пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Положення ст.78 Податкового кодексу України передбачають правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок.

Так, документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.78 Податкового Кодексу, в т.ч. відповідно до підпункту 78.1.5. - якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Отже, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена перевірка позивача була призначена наказом відповідача для перевірки заперечень позивача на акт камеральної перевірки від 26.02.2014р. №55/14-25-22-02/34466208, в яких вимагався перегляд результатів зазначеної перевірки, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «ІВВФ» про порушення відповідачем норм податкового законодавства України, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, при виявленні порушень з боку платника податків контролюючі органи зобов'язані застосовувати відповідні заходи реагування незалежно від підстав виявлення цих порушень.

Крім того, відповідно до абз.1 п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 14.1.235 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Аналізуючи наведені вище норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що одним із визначальних критеріїв віднесення юридичної особи до сільськогосподарських товаровиробників є виробництво продукції на власних чи орендованих потужностях.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що у 2011 році позивачем підтверджено документально обсяг реалізації продукції власного виробництва в сумі 71,7 тис грн. із загального обсягу 289,94 грн, тобто частка сільськогосподарського товаровиробництва (тобто власного виробництва) у 2011 році була меншою 75 відсотків.

Між тим, в ході проведення перевірки позивач не скористався правом, передбаченим п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України надати документи, підтверджуючі обсяг власного товаровиробництва у 2011 році, тому вважається, що такі документи відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «ІВВФ» про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо правильності набуття позивачем статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки вважає, що податковим органом правомірно було використано данні статистичної звітності позивача щодо реалізації сільськогосподарської продукції за 2011 та 2012 роки, за якими встановлено, що загальні обсяги реалізації продукції ФГ «ІВВФ» у перевіреному періоді перевищили граничні обсяги протягом 12 календарних місяців, сукупно 300000 грн., що дало обґрунтовані підстави для висновку податкового органу про відсутність у позивача у 2012 році права сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

Відповідно до п.209.10 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У зв'язку з тим, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач платником ПДВ зареєстрований не був, доказів реєстрації ФГ як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ до матеріалів справи не надано, як зазначено вище не надано доказів того, що у 2012 році позивач відповідав критеріям для сільськогосподарського товаровиробника, визначеним у п.209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на позивача розповсюджується дія норми п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, згідно якої, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

В свою чергу, оскільки перевіркою встановлено та позивачем не спростовано належними доказами того, що починаючи з лютого 2012р. позивач мав перевищення обсягу постачання більш ніж 300000 гривень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Фермерське господарство «ІВВФ» було зобов'язане зареєструватися як платник ПДВ.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги Фермерського господарства «ІВВФ» в частині неврахування судом першої інстанції первинних документів, які підтверджують витрати коштів, виданих під звіт (придбання ПМ), оскільки судом першої інстанції з посиланням на положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обґрунтовано зазначено, що відповідних розрахункових документів, які передбачені вищезазначеними нормами закону, позивач суду не надав, не надано таких доказів і до апеляційної скарги, а квитанції до прибуткового касового ордеру, на які посилається апелянт, не є розрахунковими документами встановленої форми, які підтверджують факт продажу товарів.

Інші доводи апеляційної скарги Фермерського господарства «ІВВФ», колегія суддів до уваги не приймає та зазначає, що вона ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які в свою чергу, були правильно застосовані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, податковим органом не доведено того факту, що позивач вчинив дії чи допустив бездіяльність щодо зберігання первинних документів, а саме не встановлено, чи існували ці документи взагалі, а сама по собі відсутність таких документів стала підставою для збільшення відповідних податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за відповідними порушеннями.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Фермерського господарства «ІВВФ», Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: