Рішення

від 11.09.2014 по справі 904/4073/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.14р. Справа № 904/4073/14

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА", м.Київ в особі Дніпропетровської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства "житлово-експлуатаційне підприємство № 42", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Нагорна О.О. - довіреність № 12-101 від 14.04.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА", м.Київ в особі Дніпропетровської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства "ПЕРЕМОГА-СЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ про стягнення 94636,01грн. (з яких 87574,50грн. - основного боргу; 3879,67грн. - три відсотки річних; 3181,84грн. - інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням укладеного між Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА", м.Київ в особі Дніпропетровської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №42 від 31.07.12р. договору придбання №42/807 шаф поштових з абонентським скриньками.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 02-1-223 від 06.06.14р. ухвалою суду від 12.06.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.06.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 26.06.14р. на 22.07.14р., у зв'язку з необхідністю, яка виникла, а саме залучення в якості відповідача-2 - комунальне підприємство "житлово-експлуатаційне підприємство №42" Дніпропетровської міської ради.

07.07.14р. позивач подав через канцелярію суду заяву за вих.№02-1-284 від 07.07.14р. в якій збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача-1 на свою користь 101603,80грн. (з яких 87574,50грн. - основного боргу; 4289,95грн. - три відсотки річних; 9739,35грн. - інфляційних втрат). Зазначену заяву господарський суд прийняв до розгляду.

Суд розгляд справи відкладав з 22.07.14р. на 07.08.14р., у зв'язку з неявкою відповідача-2 та невиконанням позивачем та відповідачем-2 вимог суду.

Суд оголошував перерву з 07.08.14р. до 08.08.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 08.08.14р. на 21.08.14р.

21.08.14р. повноважний представник позивача наполягав на задоволенні клопотання за вих.№02-1-359 від 14.08.14р. про заміну неналежного відповідача - комунального підприємства "ПЕРЕМОГА-СЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на належного комунальне підприємство "житлово-експлуатаційне підприємство № 42", м.Дніпропетровськ. Просив суд задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення суми заборгованості не з комунального підприємства "ПЕРЕМОГА-СЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ, а з належного відповідача комунального підприємства "житлово-експлуатаційне підприємство № 42", м. Дніпропетровськ.

Господарський суд ухвалою від 21.08.14р. задовольнив клопотання позивача та замінив первісного відповідача комунальне підприємство "Перемога-Сервіс" Дніпропетровської міської ради (49106, м.Дніпропетровськ, просп.Героїв, 37) належним відповідачем комунальним підприємством "житлово-експлуатаційне підприємство №42" Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Новорічна, 77-А) (далі по тексту - відповідач). Розгляд справи відклав на 11.09.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 26.08.14р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 02.09.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 29.08.14р.

11.09.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, з заявами і клопотаннями до суду не звертався.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.09.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.12р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним підприємством "житлово-експлуатаційне підприємство №42" Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір придбання №42/807 від 31.07.12р. (далі по тексту - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю шафи поштові з абонентськими скриньками, разом з комплектуючими (кріплення, ключі від скриньок) (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що асортимент, кількість та ціна товару, що передається постачальником покупцю зазначено у специфікації - Додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник повинен передати (поставити) покупцеві товар без пошкоджень.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить 87574,50грн., у тому числі ПДВ 14595,75грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем коштів за переданий товар постачальнику на його рахунок, зазначений у розділі 11 цього договору протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.4 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається після передачі товару на підставі належно оформлених первинних документів (акту приймання-передачі товару (додаток 2), накладної).

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар згідно з умовами цього договору (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 договору).

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.12р., в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (пункт 9.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу, а останній прийняв обумовлений договором товар, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі товару від 31.07.12р. (а.с.12).

Строк оплати товару настав, однак відповідач не виконав свого обов'язку з оплати товару в строк та в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 87574,50грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін та скріплення печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.12р. по 14.11.13р. (а.с.13).

Доказів оплати товару в сумі 87574,50грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому погашення суми основного боргу не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач нарахував для стягнення з відповідача три відсотки річних за період з 08.11.12р. по 26.06.14р. на суму 4289,95грн. та 9739,35грн. інфляційних втрат.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснених позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2032,08грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "житлово-експлуатаційне підприємство №42" Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Новорічна, 77-А; ідентифікаційний код 32495352) на користь українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 22; ідентифікаційний код 21560045) в особі Дніпропетровської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (49999, м.Дніпропетровськ, вул.Привокзальна, 11; ідентифікаційний код 25771603) 87574,50грн. (вісімдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири грн. 50 коп.) - основного боргу; 4289,95грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять грн. 95 коп.) - три відсотки річних; 9739,35грн. (дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 35 коп.) - інфляційних втрат; 2032,08грн. (дві тисячі тридцять дві грн. 08 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.09.14р.

Суддя І.В. Петренко