Постанова

від 09.09.2014 по справі 816/1019/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1019/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 11 грудня 2013 року №0016591701 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом в розмірі 35 385 грн 15 коп. (в т.ч., основний платіж - 28 308 грн. 12 коп., штрафні (фінансові) санкції - 7077 грн 03 коп.) повністю;

- від 22 липня 2013 року №0006331701 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, 14010100" загалом в розмірі 33 780 грн (в т.ч., за основним платежем - 27 024 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6756 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Полтаві порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб. Стверджував, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до суду доказами в їх сукупності.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог спираючись на обставини, встановлені документальною виїзною плановою перевіркою з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, викладені в акті перевірки від 06 червня 2013 року №3171/17.2/НОМЕР_1.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях ДПІ у м. Полтаві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) /т. І, а.с. 130/.

Позивач з 17 серпня 2001 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво НОМЕР_2 /т. І, а.с. 129/.

Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (код за КВЕД-2010 49.41) /т. 1 а. с. 146/.

Позивачем отримано ліцензію Головавтотрансінспекції серії АГ №584078 на право надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (дозволений вид робіт: внутрішні перевезення небезпечних вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами), терміном дії з 16 лютого 2011 року (необмежений) /т. І, а.с. 128/.

У період з 14 травня 2013 року по 31 травня 2013 року фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом від 06 червня 2013 року №3171/17.2/НОМЕР_1 (надалі також Акт перевірки) /т. І, а.с. 9-31/.

Висновками Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 94 672 грн 52 коп. (в т.ч., за 2011 рік - 36 664 грн 08 коп., за 2012 рік - 58 008 грн 44 коп.);

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі також ПДВ) загалом в розмірі 39306 грн (в т.ч., за серпень 2011 року - 6445 грн., листопад 2011 року - 12 282 грн, квітень 2012 року - 3563 грн, липень 2012 року - 8683 грн, серпень 2012 року - 8333 грн).

На зазначений Акт перевірки позивач 11 липня 2013 року подав до контролюючого органу письмові заперечення, що відхилені листом ДПІ у м. Полтаві від 18 липня 2013 року вих. №264/3/16-01-17-01-21 /т. І, а.с. 35-42/.

Наведені вище висновки Акта перевірки стали підставою для формування ДПІ у м. Полтаві податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2013 року:

- №0006331701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 49 132 грн 50 коп. (в т.ч., 39 306 грн - основний платіж, 9826 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 45, 48/;

- №0006291701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом в розмірі 118 340 грн 65 коп. (в т.ч., 94 672 грн 52 коп. - основний платіж, 23 668 грн 13 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 46-47/.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Полтавській області /т. І, а.с. 50-53/.

За результатами розгляду скарги платника податків, рішенням від 04 листопада 2013 року вих. №464/3/16-31-10-04-06 контролюючий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року №0006331701, а податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року №0006291701 - скасував в частині визначення суми основного платежу в розмірі 66 364 грн 40 коп. та штрафної санкції в розмірі 16 591 грн 10 коп. /т. І, а.с. 54-74/.

На виконання даного рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області ДПІ у м. Полтаві 11 грудня 2013 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0016591701 про донарахування ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом в розмірі 35 385 грн 15 коп. (в т.ч., 28 308 грн 12 коп. - основний платіж, 7077 грн 03 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 77-78/.

Водночас, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року №0006291701 є відкликаним в силу положень статті 60 Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року №0006331701 позивач оскаржив до Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням останнього від 04 лютого 2014 року №631/3/99-99-10-01-03-14 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін /т. І, а.с. 81-93/.

Так само, платник податків оскаржив до Міністерства доходів і зборів України податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 11 грудня 2013 року №0016591701 /т. І, а.с. 95-96/. Рішенням контролюючого органу від 04 лютого 2014 року №630/3/99-99-10-01-03-14 скаргу платника податків залишено без розгляду /т. І, а.с. 98-99/.

Не погоджуючись з донарахуванням грошових зобов'язань зі сплати ПДВ загалом в розмірі 33 780 грн та податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 35 385 грн 15 коп., позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року №0006331701 та від 11 грудня 2013 року №0016591701 у відповідній частині до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване такі рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 11 грудня 2013 року №0016591701, суд зазначає наступне.

Спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган здійснив з огляду на висновки податкової перевірки (з урахуванням висновків Головного управління Міндоходів у Полтавській області, викладених в рішенні від 04 листопада 2013 року №464/3/16-31-10-04-06) про порушення позивачем вимог пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку загалом в розмірі 28 308 грн 12 коп.

Дане порушення, на думку контролюючого органу, мало місце у зв'язку із завищенням ФОП ОСОБА_3 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу у 2011-2012 роках, за рахунок включення до їх складу:

- витрат, понесених за рахунок придбання дизельного пального (за 2011 рік - в розмірі 56 227 грн 64 коп., за 2012 рік - в розмірі 44 212 грн), що неоплачено контрагентам та обліковується як кредиторська заборгованість;

- витрат, понесених за рахунок придбання транспортних послуг в розмірі 85 000 грн, що не підтверджені первинними документами.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на доходи фізичних осіб) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, в силу пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу /пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України/.

Водночас, як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків - фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судом, завищення ФОП ОСОБА_3 витрат контролюючий орган, окрім іншого, мотивував посиланням на надану платником податків інформацію про наявну у спірному періоді кредиторську заборгованість щодо розрахунків з постачальниками за придбане дизельне паливо. При цьому, товарність господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_3 у ПП "Компанія "Надежда", ПП "Тиса-оіл", ПП "Ресурс Трейд Оіл", ТОВ "Альянс-Нефтегаз" дизельного палива не була предметом документальної виїзної планової перевірки позивача. Натомість, висновок про завищення платником податків витрат та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган мотивував доводами про віднесення позивачем до складу витрат протягом 2011-2012 років сум, відносно яких не відбулось фактичної сплати коштів, у підтвердження чого посилався на наявність у платника податків кредиторської заборгованості.

Суд не погоджується з наведеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Зі змісту долученої до матеріалів справи та дослідженої в судовому засіданні копії Розрахунку податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб - підприємців, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності (додаток 7 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи) за 2011 рік судом встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, за 2011 рік позивач визначив на рівні 1 132 069 грн 55 коп., в т.ч.: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за вказаний звітний (податковий) період становила 1 065 336 грн 55 коп., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 17 906 грн 81 коп., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 48 826 грн 19 коп. /т. ІІ, а.с. 46, 135/.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи виписки про рух коштів на рахунках ФОП ОСОБА_3, відкритих у ПАТ "Мегабанк" (р/р НОМЕР_4, НОМЕР_5) та ПАТ КБ "Приватбанк" (р/р НОМЕР_6), суд встановив, що позивач протягом 2011 року в рахунок оплати за придбані товарно-матеріальні цінності та послуги перерахував контрагентам кошти загалом в розмірі 1 339 281 грн 96 коп. /т. І, а.с. 181-183; т. ІІ, а.с. 86-103, 126-131/. При цьому, сума витрат, що враховуються для визначення оподатковуваного доходу загалом склала 1 117 682 грн 28 коп., зокрема: ПП "Компанія Надежда" - 156 934 грн 23 коп., ПП "Титан-ОІЛ" - 731 583 грн 33 коп., ПП "Ресурс Трейд Оіл" - 6363 грн 43 коп.

Самостійно розрахований позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік розмір витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного доходу за вказаний звітний (податковий) період, становив 1 114 162 грн 74 коп. (добуток вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в розмірі 1 065 336 грн 55 коп. та інших витрат в розмірі 48 826 грн 19 коп.). Натомість, підтверджена долученими до матеріалів справи банківськими виписками сума витрат платника податків загалом становить 1 117 682 грн 28 коп., тобто, є більшою за ту, що визначена позивачем у податковій звітності.

Наведене вище є підставою для висновку про те, що при розрахунку витрат для визначення суми оподатковуваного доходу за 2011 рік ФОП ОСОБА_3 врахував лише ті господарські операції, стосовно яких проведено фактичну оплату придбаних товарів (послуг).

Викладене, в свою чергу, спростовує доводи контролюючого органу про віднесення позивачем до складу витрат сум, за якими у відповідному звітному (податковому) періоді обліковувалась кредиторська заборгованість (не проведено фактичну оплату придбаних товарів (послуг)), а саме - щодо господарських правовідносин з ПП "Компанія Надежда" на суму 6520 грн 71 коп., ПП "Титан-ОІЛ" - 4505 грн 32 коп., ПП "Ресурс Трейд Оіл" - 45 201 грн 61 коп.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт за наслідками судової економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 квітня 2014 року /т. IV, а.с. 127-131, 137-148/.

Крім того, зі змісту копії Розрахунку податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності (додаток 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи) за 2012 рік судом встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, за 2012 рік позивач визначив на рівні 1 181 127 грн 72 коп., в т.ч.: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за вказаний звітний (податковий) період становила 925 640 грн 53 коп., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 68 417 грн 81 коп., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 187 070 грн 17 коп. /т. ІІ, а.с. 78, 139/.

Дослідивши в судовому засіданні копії виписок про рух коштів на рахунках ФОП ОСОБА_3, відкритих у ПАТ "Мегабанк" (р/р НОМЕР_4, НОМЕР_5) та ПАТ КБ "Приватбанк" (р/р НОМЕР_6), суд встановив, що позивач протягом 2012 року в рахунок оплати за придбані товарно-матеріальні цінності та послуги перерахував контрагентам кошти загалом в розмірі 1 364 860 грн 03 коп. /т. І, а.с. 184-199; т. ІІ, а.с. 104-125/. При цьому, сума витрат, що враховуються для визначення оподатковуваного доходу загалом склала 1 138 006 грн 32 коп., зокрема: ПП "Компанія Надежда" - 358 064 грн 54 коп.

Самостійно розрахований позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік розмір витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного доходу за вказаний звітний (податковий) період, становив 1 112 710 грн 70 коп. (добуток вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в розмірі 925 640 грн 53 коп. та інших витрат в розмірі 187 070 грн 17 коп.). Натомість, підтверджена долученими до матеріалів справи банківськими виписками сума витрат платника податків загалом становить 1 138 006 грн 32 коп., тобто, є більшою за ту, що визначена позивачем у податковій звітності.

Наведене вище є підставою для висновку про те, що при розрахунку витрат для визначення суми оподатковуваного доходу за 2012 рік ФОП ОСОБА_3 врахував лише ті господарські операції, стосовно яких проведено фактичну оплату придбаних товарів (послуг).

Викладене, в свою чергу, спростовує доводи контролюючого органу про віднесення позивачем до складу витрат сум, за якими у відповідному звітному (податковому) періоді обліковувалась кредиторська заборгованість (не проведено фактичну оплату придбаних товарів (послуг)), а саме - щодо господарських правовідносин з ПП "Компанія Надежда" на суму 18 430 грн 76 коп., ТОВ "Альянс-Нефтегаз" - 25 781 грн 24 коп.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт за наслідками судової економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 квітня 2014 року /т. IV, а.с. 127-131, 137-148/.

Належних, у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів віднесення позивачем до складу витрат за 2011-2012 роки фінансового результату господарських операцій, за якими на дату закінчення відповідного звітного (податкового) періоду не здійснено оплату та відображено кредиторську заборгованість, відповідач не надав.

Сам лише факт відображення позивачем за даними бухгалтерського обліку наявності кредиторської заборгованості не є беззаперечним доказом віднесення відповідних сум до витрат для цілей визначення оподатковуваного доходу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів ДПІ у м. Полтаві про завищення ФОП ОСОБА_3 витрат за 2011-2012 роки за рахунок включення до їх складу суми кредиторської заборгованості загалом в розмірі 100 439 грн 64 коп.

З приводу тверджень контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2012 рік загалом в розмірі 85 000 грн за рахунок віднесення до їх складу фінансового результату господарських правовідносин з придбання у ТОВ "Мерфіс" транспортних послуг загальною вартістю без ПДВ 85 083 грн 34 коп., судом встановлено наступне.

Позивачем надано копію договору від 23 липня 2012 року №11, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерфіс" (перевізник) зобов'язувалось надавати ФОП ОСОБА_3 (замовник) послуги з доставки паливо-мастильних матеріалів /т. І, а.с. 107/.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підтвердження факту виконання сторонами договірних зобов'язань позивачем надано копії податкових накладних від 31 липня 2012 року №4314 на загальну суму 52 100 грн, в т.ч. ПДВ - 8683 грн 33 коп. /т. І, а.с. 110/, від 31 серпня 2012 року №4109 на загальну суму 50 000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333 грн 33 коп. /т. І, а.с. 111/; актів виконаних робіт від 31 липня 2012 року /т. І, а.с. 108/ та від 31 серпня 2012 року /т. І, а.с. 109/, а також платіжних доручень від 30 серпня 2012 року №13 /т. І, а.с. 114/, від 31 серпня 2012 року №118 /т. І, а.с. 113/, від 27 вересня 2012 року №29 /т. І, а.с. 114/, від 27 вересня 2012 року №124 /т. І, а.с. 112/ і виписки ПАТ "Мегабанк" (МФО 351629) про рух коштів на рахунку НОМЕР_3 за 27 вересня 2012 року /т. І, а.с. 115/.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені копії документів, суд звертає увагу на наступне.

За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, для надання певному документу сили первинного (в цілях ведення бухгалтерського обліку) останній за змістом та формою має відповідати законодавчо визначеним вимогам.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи зміст наданих позивачем на перевірку та долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт від 31 липня 2012 року /т. І, а.с. 108/ та від 31 серпня 2012 року /т. І, а.с. 109/, суд звертає увагу на те, що вони не містять конкретизованої інформації щодо змісту та обсягів зафіксованих ними господарських операцій (міститься лише вказівка "транспортні послуги"). Наведене, у свою чергу, не дозволяє пов'язати вказані документи з певними господарськими операціями.

За таких обставин, суд зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому, не являються первинними документами в розумінні згаданого Закону та не приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Стосовно наданих позивачем копій калькуляції до актів виконаних робіт та замовлень на виконання послуг з перевезення /т. IV, 178-196/ суд звертає увагу на те, що останні на перевірку не надавались, а до суду надалі лише через п'ять місяців після подання позову та відкриття провадження у справі, після постановлення судом чергової ухвали про витребування доказів. При цьому, в ході проведення перевірки позивач, листом від 24 травня 2013 року вих. №31 /т. І, а.с. 33/, повідомив ДПІ у м. Полтаві про те, що на планову виїзну документальну перевірку надані всі наявні в нього документи.

Наведене є підставою для висновку про те, що калькуляції до актів виконаних робіт та замовлення на виконання послуг з перевезення, надані позивачем до суду 18 серпня 2014 року, були відсутніми у ФОП ОСОБА_3 на момент проведення перевірки та складені вже після її проведення. За таких обставин, перелічені документи не приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Крім того, варто зазначити, що фактичне отримання транспортно-експедиційних послуг має, окрім іншого, підтверджуватись належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Так, відповідно до положень пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні/.

Оскільки позивач у спірних відносинах мав виступати замовником отримання транспортно-експедиційних послуг, саме на нього законодавцем покладено обов'язок щодо оформлення товарно-транспортної накладної та збереження примірника такої накладної. Відсутність у ФОП ОСОБА_3 товарно-транспортних накладних свідчить про невиконання сторонами договірних зобов'язань та відсутність ділової мети у фактичному отриманні транспортних послуг.

Окрім того, суд зазначає, що основним видом діяльності позивача є вантажні перевезення. За змістом наданої УДАІ УМВС України в Полтавській області інформації позивач має у власності та користуванні певну кількість транспортних засобів /т. ІІ, а.с. 7-12/.

Позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо економічної доцільності придбання у ТОВ "Мерфіс" транспортних послуг, зокрема, неможливості виконання відповідного обсягу господарських операцій власними силами. Так само, ФОП ОСОБА_3 не надано відомостей про документування господарських правовідносин з ТОВ "Мерфіс" (зокрема, погодження маршруту та часу подання автомобілів, здійснення навантаження вантажу, фіксування фактів вибуття автотранспорту тощо). Згадані документи не надавались ні на перевірку, ні в ході розгляду справи судом. При цьому, суд неодноразово витребовував відповідні пояснення та письмові докази.

Таким чином, варто констатувати, що позивачем в ході судового розгляду справи не надано належних доказів фактичного отримання транспортних послуг від ТОВ "Мерфіс".

З огляду на вищенаведене, суд підтверджує висновок ДПІ у м. Полтаві про неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_3 до витрат за 2012 рік суми в розмірі 85 000 грн, задекларованої у якості вартості придбаних у ТОВ "Мерфіс" транспортних послуг.

Стосовно висновку судової економічної експертизи від 27 червня 2014 року в даній частині, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Стверджуючи про правомірне віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу витрат оплати за транспортні послуги в розмірі 85 083 грн 33 коп. судовий експерт виходив з доведеності фактичної сплати позивачем відповідної суми коштів на користь його контрагента /т. IV, а.с. 147 - зворот/. Крім того, зазначив, що в наданих на дослідження матеріалах відсутні судові рішення про визнання договору від 23 липня 2012 року №11 та актів виконаних робіт недійсними.

Водночас, судовий експерт не перевірив реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мерфіс" та не врахував фактичні обставини спірних відносин, а тому, висновок судової економічної експертизи в даній частині є необґрунтованим та не приймається судом в якості належного доказу у справі.

Доводи експерта про те, що позивачем до витрат включено суму в розмірі 85 083 грн 33 коп., а донарахування грошового зобов'язання відповідач здійснив виходячи з суми в розмірі 85 000 грн, не є беззаперечним доказом протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а свідчать лише про допущення контролюючим органом арифметичної похибки, в межах вчиненого платником податків порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно донараховано ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в частині щодо заниження останнім витрат за 2012 рік у зв'язку з включенням до їх складу суми в розмірі 85 000 грн по господарським правовідносинам з ТОВ "Мерфіс".

Водночас, як зазначено судом вище, ДПІ у м. Полтаві протиправно збільшено ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами виключення зі складу витрат платника податку за 2011-2012 роки сум кредиторської заборгованості за придбані товари, адже такі суми коштів фактично підприємцем до витрат не відносились.

А відтак, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 11 грудня 2013 року №16591701 в частині збільшення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500", донарахованого внаслідок виключення зі складу витрат платника податку за 2011-2012 роки суми в загальному розмірі 100 439 грн 64 коп. (у відповідній частині за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями).

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 11 грудня 2013 року №16591701 у зазначеній вище частині.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року №0006331701, суд встановив наступне.

Спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ здійснено з огляду на висновки податкової перевірки про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Дане порушення (в оскарженій частині), на думку контролюючого органу, полягало у безпідставному віднесенні ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту:

- за серпень 2011 року - суми ПДВ в розмірі 6445 грн на підставі податкової накладної від 29 серпня 2011 року №50, виписаної Приватними підприємством "Ресурс-Постач" (код ЄДРПОУ 37109812);

- за квітень 2012 року - суми ПДВ в розмірі 3563 грн за наслідками господарських правовідносин з Колективним підприємством "Медея" (ІПН 251689216332);

- за липень 2012 року та серпень 2012 року - сум ПДВ в розмірі 8333 грн та 8683 грн відповідно за результатами господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерфіс" (ІПН370606115537).

Надаючи правову оцінку наведеним доводам контролюючого органу, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

А відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Щодо господарських правовідносин ФОП ОСОБА_3 з ПП "Ресурс-Постач" судом встановлено наступне.

Позивачем на перевірку та до матеріалів справи надано копію договору поставки від 01 серпня 2011 року №01/08-2011, за умовами якого ПП "Ресурс-Постач" зобов'язувалось поставити позивачу на умовах даного договору паливно-мастильні матеріали /т. IV, а.с. 205-206/.

На підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань та правомірності віднесення до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми ПДВ в розмірі 6445 грн позивач надав копії: податкової накладної від 26 серпня 2011 року №3 на загальну суму 38 696 грн 50 коп. (товар - дизельне паливо у кількості 4 010 л), в т.ч. ПДВ 6449 грн 42 коп. /т. І, а.с. 118/, видаткової накладної від 26 серпня 2011 року №РН-000044 /т. І, а.с. 119/, рахунка-фактури від 26 серпня 2011 року №СФ-000043 /т. І, а.с. 117/, товарно-транспортної накладної від 26 серпня 2011 року №0000014 /т. І, а.с. 121-122/.

Оплата товару здійснювалась шляхом взаємного заліку вимог ФОП ОСОБА_3 та ПП "Ресурс Постач" /т. 1 а. с. 116/.

Суд зазначає, що за умовами договору поставки від 01 серпня 2011 року №01/08-2011 поставка і передача товарів покупцю здійснюється в пункті приймання-передачі: Дніпропетровська область, смт Губиниха-1, вул. Берегового, 37 /т. IV, а.с. 205/. Вказана обставина, серед іншого, стала підставою для висновку податкового органу в акті перевірки про безтоварність господарської операції з придбання дизельного пального позивачем /т. 1 а. с. 14/.

Позивачем в позовній заяві /т. 1 а. с. 6/ зазначено, що незважаючи на розбіжності (неспівпадіння) у пункту навантаження із зазначених у договорі поставки від 01 серпня 2011 року №01/08-201 товар - дизельне пальне - було фактично розвантажено позивачем за адресою вул. Харчовиків, 27-а, м. Полтава. Вказана адреса була зазначено також і в товарно-транспортної накладної від 26 серпня 2011 року №0000014. На підтвердження факту наявності орендованих ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів та інших нафтопродуктів за адресою вул. Харчовиків, 27-а, м. Полтава позивачем надано договір № 010401 оренди ємностей від 04 січня 2011 року, акт здачі - приймання об'єктів оренди відповідно до Договору № 010401 від 04 січня 2011 року /т. 1 а. с. 160-162/.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про не підтвердження не підтвердження реальності господарської операції у зв'язку з розбіжностями у договорі та товарно-транспортній накладній пункту розвантаження товару, що є визначальною підставою для включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, з тих підстав, що окремі недоліки документів не можуть бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Також, позивачем долучені до матеріалів справи копії наказу про встановлення тимчасової норми витрат паливо-мастильних матеріалів від 01 січня 2011 року /т. 1. а. с. 164/, розрахунку витрат списання дизельного пального за вересень 2011 року /т. І, а.с. 159; т. IV, а.с. 198/, відомості на списання від 30 вересня 2011 року №9 /т. IV, а.с. 199/, наказу про створення комісії для списання палива та інших паливно-мастильних матеріалів № 3 від 21 січня 2007 року /т. 1 а. с. 163/, акта списання від 30 вересня 2011 року №9 /т. І, а.с. 165/.

Позивач зауважив, що придбаний у ПП "Ресурс-Постач" товар (дизельне пальне), було використано в господарській діяльності позивача для здійснення основного виду діяльності (діяльність вантажного автомобільного транспорту) та надано до суду копії актів приймання виконаних робіт про надання позивачем авто послуг по перевезенню товару вантажним транспортом /т. 1 а. с. 153-158/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Ресурс-Постач" з придбання дизельного пального у серпні 2011 року.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт за наслідками судової економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 квітня 2014 року /т. IV, а.с. 127-131, 137-148/.

Посилання відповідача в акті перевірки на вирок Прилуцького міськрайонного суду від 24 січня 2012 року в кримінальній справі № 1-22/12 по обвинуваченню ОСОБА_5, директора ПП "Ресурс Постач" у вчинені злочинів, передбаченому ч. 1 ст. 205 КК України є необґрунтованим з огляду на ту обставину, що Прилуцьким міськрайонним судом було встановлено, що в період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року ПП "Ресурс Постав" неправомірно сформувало суб'єктам господарської діяльності податковий кредит з ПДВ, в той же час спірні господарські операції відбувались в серпні 2011 року, тобто в періоді, що не був охоплений вироком Прилуцького міськрайонного суду від 24 січня 2012 року в кримінальній справі № 1-22/12.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ в розмірі 6445 грн., сплачену за придбання товару (дизельне пальне) у ПП "Ресурс Постач".

Стосовно господарських правовідносин ФОП ОСОБА_3 з КП "Медея" та правомірності віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ в розмірі 3563 грн, судом встановлено наступне.

За твердженням позивача, масло закуплене у квітні 2013 року у КП "Медея" було повернуто постачальнику у 2013 році у зв'язку з скасуванням правочину купівлі - продажу. Позивач зазначив, що ним було проведено коригування звітності за відповідний період, яке, на його думку, не потягло за собою недоплати зобов'язань по податках і зборах.

В акті перевірки /т. 1 а. с. 29/ зазначено, що коригування податкового кредиту у сумі 3456 грн. відбулось на підставі накладних на повернення товарів та податкових накладних, отриманих із запізненням.

З копії договору від 30 квітня 2012 року № 30/04 вбачається, що Колективне підприємство "Медея" (постачальник) зобов'язувалось поставити ФОП ОСОБА_3 (покупець) масло селянське, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього /т. І, а. с. 106/. Умовами договору (пункт 3.3) передбачено, що покупець може зберігати свій товар у холодильних камерах постачальника без укладення відповідного договору на зберігання, при цьому постачальник не несе відповідальності за товар, який знаходиться на зберіганні.

Позивачем надано копії накладної на зберігання № 30/04 від 30 квітня 2012 року товару (підстава для видання накладної є договір від 30 квітня 2012 року № 30/04) - товар масло селянське у кількості 1 480 кг., якою ФОП ОСОБА_3 передав на відповідальне зберігання КП "Медея" зазначений товар /т. І, а.с. 115/.

31 травня 2013 року позивачем було повернуто КП "Медея" товар - масло селянське у кількості 640 кг. на загальну суму 21 376 грн., у т. ч. ПДВ 3 562 грн. 67 коп. /т. 1 а. с. 105/. На підтвердження вказаної обставини позивач надав копію накладної № 2-повернення від 31 травня 2013 року. Також позивачем було проведено коригування сум податку на додану вартість (додаток № 1 до декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року /т. 1 а. с. 104/ та розрахунок № 1 від 31 травня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної /т. 1 а. с. 101/) у розмірі 3 563 грн. у зв'язку з поверненням товару, придбаного у КП "Медея" на підставі податкової накладної від 30 квітня 2012 року № 9.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив /т. 2 а. с. 2/, що перелічені вище документи, надані позивачем під час перевірки, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту за квітень 2012 року за рахунок включення до його складу суми ПДВ у розмірі 3 563 грн. по фінансово-господарським операціям з КП "Медея" з огляду на те, що податкова накладна та інші документи на підтвердження закупки масла селянського на перевірку не надано, за результатами перевірки не встановлено реалізації масла селянського у 2012 році, а його залишки станом на 31 грудня 2012 року у ФОП ОСОБА_3 відсутні.

Стосовно наданої позивачем копії податкової накладної від 30 квітня 2012 року № 9, виданої КП "Медея", на придбання товару - масло вершкове у кількості 1 480 кг на загальну суму 49 432 грн., в т. ч. ПДВ 8 238 грн. 67 коп. /т. 2 а. с. 208/, суд звертає увагу на те, що остання на перевірку не надавались, про що зазначено в акті перевірки, а до суду надана лише після витребування судом даного доказу. При цьому, в ході проведення перевірки позивач, листом від 24 травня 2013 року вих. №31 /т. І, а. с. 33-34/, повідомив ДПІ у м. Полтаві про те, що на планову виїзну документальну перевірку надані всі наявні в нього документи. Також, під час подання позивачем заперечення на акт перевірки ним було додатково надано відповідачу лише документи на підтвердження повернення масла КП "Медея" /т. 1 а. с. 37/.

Наведене є підставою для висновку про те, що податкова накладна від 30 квітня 2012 року № 9, надана позивачем до суду 11 квітня 2014 року, була відсутня у ФОП ОСОБА_3 на момент проведення перевірки.

В позовній заяві позивач зауважив, що ним було проведено корегування показників податку на додану вартість на спірну суму, а отже, на його думку, порушення податкового законодавства не відбулось.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що корегування сум податку на додану вартість у розмірі 3 563 грн. у зв'язку з поверненням товару, придбаного у КП "Медея" на підставі податкової накладної від 30 квітня 2012 року № 9, позивачем було проведено 31 травня 2014 року /т. 1 а. с. 104, 101/. В той же час, відповідно до положень пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. З акту перевірки вбачається, що перевірка позивача тривала з 14 травня 2013 року по 31 травня 2013 року включно, отже позивачем було здійснено коригування сум податку на додану вартість в останній день проведення перевірки, що суперечить вимогам пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач був власником товару - масло селянське у кількості 1 480 кг, до 31 травня 2013 року (здійснення коригування), разом з тим, згідно довідки позивача від 24 травня 2013 року № 31, станом на 01 січня 2013 року вказаний товар відсутній серед залишків товару на складі позивача.

Позивачем доказів руху придбаного у КП "Медея" товару ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано.

До того ж, з посвідчення про якість та безпечність /т. 4 а. с. 200/, копія якого надана позивачем до суду, вбачається, що кінцевою датою зберігання масла солодковершкового "Селянського" є дата 10-25 липня 2012 року, в той же час, з матеріалів справи та пояснень позивача, вбачається, що залишки масла селянського у кількості 640 кг. на загальну суму 21 376 грн., у т. ч. ПДВ 3 562 грн. 67 коп., не були використані позивачем у господарській діяльності протягом терміну зберігання такого товару, а були повернуті КП "Медея" 31 травня 2013 року, тобто майже через 10 місяців після спливу такого терміну.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту квітня 2012 року за рахунок включення до його складу суми ПДВ у розмірі 3 563, сплаченої позивачем за придбання у КП "Медея" товару - масла селянського.

В позовній заяві позивач погодився з висновками акту перевірки щодо не включення до податкових зобов'язань суми ПДВ у розмірі 12 282 грн. 33 коп. у зв'язку з реалізацією ФОП ОСОБА_3 транспортного засобу - сідлового тягача для перевезення напівпричепів DAF 95ХF у листопаді 2011 року /т. 1 а. с. 7/.

Стосовно господарських правовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Мерфіс" та правомірності віднесення до складу податкового кредиту за липень 2012 року суми ПДВ у розмірі 8 683 грн. 33 коп. та за серпень 2012 року суми ПДВ у розмірі 8 333 грн. 33 коп., суд зауважує, реальність господарських операцій з вказаним контрагентом за спірний період вже досліджувалось судом.

А тому суд, погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 06 червня 2013 року № 3171/17.2/НОМЕР_1, щодо завищення податкового кредиту у липні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 8 683 грн. 33 коп., згідно податкової накладної за № 4314 від 31 січня 2007 року та у серпні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 8 333 грн. 33 коп. згідно податкової накладеної за № 4109 від 31 серпня 2012 року на придбання транспортних послуг у контрагента ТОВ "Мерфіс".

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно донараховано ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в частині щодо заниження останнім грошового зобов'язання з вказаного податку у розмірі 3 563 грн. по господарським правовідносинам з КП "Медея", у розмірі 17 016 грн. 66 коп. по господарським правовідносинам з ТОВ "Мерфіс" та у розмірі 12 282 грн. 33 коп. (не включення до податкових зобов'язань суми ПДВ у розмірі 12 282 грн. 33 коп. у зв'язку з реалізацією транспортного засобу).

А відтак, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року № 0006331701 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, 14010100" в розмірі 8 056 грн. 25 коп. (у відповідній частині за основним платежем та пропорційно нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями), а в іншій частині залишити податкове повідомлення - рішення без змін.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 липня 2013 року № 0006331701 у зазначеній вище частині.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 липня 2013 року № 0006331701 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг, 14010100" за основним платежем в розмірі 6445 (шість тисяч чотириста сорок п'ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 грудня 2013 року № 0016591701 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" за основним платежем в розмірі 15 065 (п'ятнадцять тисяч шістдесят п'ять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 02 (дві) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови буде складено 15 вересня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба