Постанова

від 10.09.2014 по справі 820/14876/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 вересня 2014 р. № 820/14876/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представників позивача - Малахової Ю.А., Хорольського Д.Ю.

представника відповідача - Гуди К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 27.05.2014 року № 0000082203 та від 27.05.2014 року № 0000092203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з винесеними Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями від 27.05.2014 року № 0000082203 та № 0000092203 не згоден, вважає їх такими, що прийняті з порушенням приписів Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України без врахування всіх первинних документів, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Металіка» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.02.2005 року за № 1 480 102 0000 006980. Знаходиться на податковому обліку у Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, про що свідчить довідка від 04.03.2005 року № 216, зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 29023282, виданого 16.03.2005 року (а.с.10-30, т.1).

Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Видавництво «Металіка» (податковий номер 33411231) з питань взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Укртехнопромпоставка» (податковий номер 36624074) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 30.04.2013, за наслідками якої складений акт від 23.04.2014 року № 1396/20-38-22-03/33411231 (а.с.31-38, т.1).

У висновках вищевказаного акту зазначені наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 253 084,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 252 688 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000082203, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 315 860,00 грн. у тому числі за основним платежем - 252 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63 172,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000092203, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 316 355, 00 грн. у тому числі за основним платежем - 253 084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63 271, 00 грн., (а.с.39-40, т.1).

Позивачем у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового Кодексу України, до ГУ Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України направлені скарги з вимогами про скасування вищезазначених податкових повідомлень - рішень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарг від 04.07.2014 року № 4325/10/20-40-04-17 скарги директора ТОВ «Видавництво «Металіка» залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - залишені без змін.

Рішенням Державної Фіскальної Служби України про результати розгляду скарги від 30.07.2014 року № 589/16/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з дослідженого судом акту перевірки від 23.04.2014 року № 1396/20-38-22-03/33411231 фактичною підставою для висновків, слугував акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртехнопромпоставка» (номер 36624074) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 22.01.2011 року по 06.02.2014 рік.».

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" має свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації виданого державним комітетом телебачення і радіомовлення України (а.с.103 ,т.4).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металіка» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнопромпоставка» (виконавець) укладено договір №33 на створення оригіналу макету поліграфічної продукції від 01.10.2012 року (а.с.52-54, т.1).

Відповідно до ст. 1 вищевказаного договору предметом договору є те, що Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконувати роботу, зазначену у п.1.2. цього Договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконану роботу. За цим Договором Виконавець на підставі інформації, наданої Замовником, здійснює виготовлення оригіналу макету поліграфічної продукції журналу «МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК» Замовника (надалі - «оригінал макету») вид, кількість, якість та поліграфічний вигляд якого Сторони визначають в технічному завданні, що надається Замовником. Відповідно до умов цього Договору Замовнику належать всі майнові права автора на інформацію та виготовлену продукцію.

На виконання умов договору п. 2.1. сторонами підписано: технічне завдання на виготовлення оригінал - макету журналу «Металлический Вестник»; формат розділу «Прайс - строки» журналу «Металлический вестник»; рубрикацію товарів розділу «Прайс - строки» журналу «Металлический вестник»; графік виходу журналу «Металлический вестник» « (а.с.55-86, т. 1).

До договору №33 від 01.10.2012 року сторонами підписано специфікації в яких зазначається найменування послуги, од. вим., кількість, вартість з ПДВ та сума з ПДВ грн., а також на виконання п.2.2 замовником надавались зразки реклами та іншу необхідну інформацію, які виконавець використовує для виготовлення оригіналу макету (а.с.87-172, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнопромпоставка» на адресу позивача (а.с.173-223, т.1).

Факт виконання умов договору підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) які підписані сторонам та скріплені печатками (а.с.224-250, т.1, а.с.1, т.2).

Оплата за отримані роботи ТОВ «Видавництво «Металіка» здійснена у повному обсязі на підставі рахунків - фактур від 04.10.2012 року № 18, від 11.10.2012 року № 50, від 18.10.2012 року № 98, від 25.10.2012 року № 176, від 01.11.2012 року № 5, від 08.11.2012 року № 25, від 15.11.2012 року № 51, від 22.11.2012 року № 109, від 29.11.2012 року № 154, від 06.12.2012 року № 38, від 13.12.2013 року № 59, від 20.12.2013 року № 93, від 27.12.2012 року № 143, від 10.01.2013 року № 5, від 17.01.2013 року № 49, від 24.01.2013 року № 110, від 31.01.2013 року № 155, від 07.02.2013 року № 16, від 14.02.2013 року № 53, від 21.02.2013 року № 94, від 28.02.2013 року № 135, від 07.03.2013 року № 10, від 14.03.2013 року № 39, від 21.03.2013 року № 100, від 28.03.2013 року № 138, від 04.04.2013 року № 28, від 11.04.2013 року № 64, від 18.04.2013 року № 104, від 25.04.2013 року № 150, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. (а.с.16-137, т.2).

Для виготовлення оригінал - макету журналу «Металлический весник» згідно з договором №33 від 01.10.2012 року від замовника до виконавця передано рекламні блоки, що підтверджується актами передачі про що свідчать підписи та штампи, а також передано праси (а.с.138-250, т.2, а.с.1-40).

Необхідність укладання договору №33 на створення оригіналу макету поліграфічної продукції від 01.10.2012 року виникла у позивача на підставі наступного.

Між приватним акціонерним товариством «Юнікон» (рекламодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Металіка» (виконавець) укладено договір №УС-8/2011 від 11.02.2011 року відповідно до умов якого виконавець на свій ризик та за свій рахунок зобов'язується розташувати рекламу в щотижневику «Металлический вестник» а рекламодавець зобов'язується сплачувати дану рекламу на підставі актів виконаних робіт (а.с.58, т.3).

Сторонами підписано та скріплено печатками додатки до договору №УС-8/2011 від 11.02.2011 року в якій х зазначено: рекламоносій, назва рубрик, вид інформації в рубриці, тираж, строк розміщення реклами, вартість (59-62, т.3).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Металіка» виписано на адресу ПАТ «Юнікон» рахунки фактури та податкові накладні (а.с.63-76, т.3).

Виконання робіт підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згаданий договір та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Як вже зазначалось, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів Харківської акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укртехнопромпоставка" (код 36624074) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 22.01.2011 року по 06.02.2014 р..

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарській операції та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів та послуг у ТОВ "Укртехнопромпоставка" вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 23.04.2014 року №1396/20-38-22-03/33411231 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення 27.05.2014 року № 0000082203 та від 27.05.2014 року № 0000092203 р., винесені Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.05.2014 року № 0000082203 та від 27.05.2014 року № 0000092203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" (код ЄДРПОУ 33411231) сплачений судовий збір у розмірі 487.20 грн., (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2014 року.

Суддя Єгупенко В.В.