Ухвала

від 11.09.2014 по справі 826/746/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 10 грудня 2013 року № 0007492202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АІМ Груп» за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 22 листопада 2013 року №383/1-26-50-22-02-35912126.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОТП Лізинг» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні місяці 2013 року всього у сумі 108 252,00 грн.

На підставі встановлених порушень, Державною податковою інспкцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №0007492202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 108 252,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54 126,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

Пунктом. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «АІМ-Груп».

Судом встановлено, що між ТОВ «ОТП Лізинг» (довіритель) та ТОВ «АІМ-Груп» (повірений) укладено договір доручення №10/09/12 від 10 вересня 2012 року, згідно якого повірений приймає на себе зобов'язання представника довірителя, який сприяє укладенню договорів на території України щодо продукту - надання майна юридичним особам у фінансовий лізинг.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Довіритель зобов'язується сплачувати повіреному винагороду в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Повірений діє від імені та за дорученням довірителя, виконує частину його діяльності, а саме: здійснює пошук та надає консультації потенційним лізингоодержувачам (клієнтам) щодо умов надання майна у фінансовий лізинг, здійснює збір інформації про предмет лізингу та про потенційних лізингоодержувачів з метою оцінки можливості надання майна у фінансовий лізинг, отримує документи та готує пакет документів для прийняття довірителем рішення про передачу майна у фінансовий лізинг.

Згідно п. 4.1 цього договору, розмір винагороди повіреного визначається згідно з додатком 2, яким передбачено, що винагорода повіреного визначається в кожному випадку окремо, за узгодженням сторін та зазначається в акті надання послуг (звіт повіреного).

Як вбачається з Акту №3 з надання послуг від 25 липня 2013 року, Повірений (ТОВ «АІМ-Груп») сприяв укладанню договорів на території України щодо надання майна у фінансовий лізинг ТОВ «Карпатигаз» із зазначенням розміру винагороди (з ПДВ) на загальну суму 649 510,16 грн.

Судом встановлено, що на підставі Договору та акту №3 з надання послуг від 25 липня 2013 року, ТОВ «АІМ-Груп» виписано податкову накладну від 25 липня 2013 року №11 на загальну суму 649 510,16 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 108 251,69 грн., що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №13120535.

Крім того, здійснення вищевказаної господарської операції підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «ОТП Лізинг» станом на 25 липня 2013 року.

На підтвердження фактичності господарської операції між ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «АІМ-Груп» позивачем надано копію договору фінансового лізингу №888-FL від 12 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «Карпатигаз» за сприянням ТОВ «АІМ-Груп», а також копії актів приймання-передачі до договору фінансового лізингу №888-FL від 12 липня 2013 року, від 17 липня 2013 року та від 30 серпня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Крім того, в матеріалах справи міститься податкова накладна, виписана ТОВ «АІМ-Груп» на адресу позивача, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що контрагент позивача ТОВ «АІМ-Груп» не був зареєстрований як платник податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у період укладення правочину.

Відповідачем також не наведено доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи те, що позивачем доведено реальність господарських відносин з ТОВ «АІМ-Груп», колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій.

Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.