Постанова

від 08.09.2014 по справі 826/9097/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2014 року 08:30 № 826/9097/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Системи контролю транспорту» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001292201 від 11.02.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи контролю транспорту» (надалі - позивач або ТОВ «Системи контролю транспорту») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001292201 від 11.02.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Системи контролю транспорту» не порушувало приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 24.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у межах та на підставі наданих їй повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями ТОВ «Системи контролю транспорту» податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 24.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Системи контролю транспорту» (код ЄДРПОУ 36994262) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Тругор» (код ЄДРПОУ 35723899) за період березень, квітень 2013 року, за результатами чого складено акт від 27.12.2013 року №879/26-54-22-01-10/36994262 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновки про наступні порушення ТОВ «Системи контролю транспорту» податкового законодавства: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «Системи контролю транспорту» було занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 126 125,00 грн., а саме: за березень 2013 року - 48 000,00 грн., за квітень 2013 року - 63 875,00 грн., за травень 2013 року - 14 250,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, вказані вище висновки зроблені контролюючим органом на підставі отриманої податкової інформації, а саме: акту ДПІ у м. Полтави Полтавської області Державної податкової служби від 11.06.2013 року №684/22.5-10/35723899 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Град-Будсервіс» (податкових номер 35723899), з питань правомірності проведення господарських відносин із платниками податків за період: за січень 2013 року, березень 2013 року», в якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що місцезнаходження ТОВ «Град-Будсервіс» не встановлено; у період звірки підприємство мало стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; відсутність основних виробничих фондів; відсутність працюючих; у зв'язку з чим зроблено висновок про документальне не підтвердження господарських відносин ТОВ «Град-Будсервіс» з контрагентами-постачальниками за період січень 2013 року - березень 2013 року та контрагентами-покупцями за період лютий 2013 року - березень 2013 року.

Також, в акті перевірки зазначено, що станом на дату складання акта перевірки ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс») у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ «Системи контролю транспорту» не задекларовано, а також вказано про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс») 20.06.2013 року.

Крім того, контролюючим органом наголошено, що оформлені за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Град-Будсервіс» видаткові накладні складні з порушеннями вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки останні не містять реквізитів (дати та номера) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про не підтвердження зустрічними звірками та відповідними документами складу податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс»).

На підставі викладеного вище, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0001292201, яким ТОВ «Системи контролю транспорту» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за основним платежем 126 125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31 531,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подані скарги на оскаржуване рішення, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.04.2014 року №3373/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 року №10437/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «Системи контролю транспорту» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0001292201 - без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0001292201 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Системи контролю транспорту» в звітних (податкових) періодах з березня 2013 року по травень 2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379), тобто діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс») (код ЄДРПОУ 35723899).

У відповідності до матеріалів справи, що також підтверджується актом перевірки, взаємовідносини позивача з ТОВ «Град-Будсервіс» ґрунтувалися на підставі договору поставки №7 від 01.03.2013 року, у відповідності до умов якого Постачальник (ТОВ «Град-Будсервіс») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю (позивач) визначені цим Договором обладнання та комплектуючі пристрої (далі - «Товар»), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його. Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно додаткової угоди №1 до договору поставки №7 від 01.03.2013 року від 04.03.2014 року, сторони погодили, що поставка товару здійснюється шляхом самовивозу Покупцем зі складу Постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Московський, 8.

На підтвердження реальності вищезазначеної фінансово-господарської операції, здійсненої на підставі договору поставки №7 від 01.03.2013 року, позивачем надано суду наступні копії первинно-облікових документів:

рахунків-фактур (ГБ-0000076 від 01.03.2013 року на суму 58 500,00 грн., ГБ-0000079 від 04.03.2013 року на суму 4 500,00 грн., ГБ-0000082 від 05.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000087 від 06.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000090 від 07.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000098 від 08.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000103 від 11.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000109 від 12.03.2013 року на суму 45 000,00 грн., ГБ-0000114 від 14.03.2013 року на суму 45 000,00 грн., ГБ-0000116 від 18.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000121 від 21.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000127 від 22.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000142 від 01.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000147 від 03.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000152 від 04.04.2013 року на суму 32 249,60 грн., ГБ-0000161 від 05.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000167 від 08.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000174 від 09.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000179 від 11.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000186 від 12.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000192 від 16.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000205 від 19.04.2013 року на суму 40 500,00 грн.);

видаткових накладних (ГБ-0000282 від 01.03.2013 року на суму 58 500,00 грн., ГБ-0000283 від 04.03.2013 року на суму 4 500,00 грн., ГБ-0000284 від 05.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000285 від 07.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000286 від 08.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000287 від 11.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000288 від 12.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000289 від 13.03.2013 року на суму 45 000,00 грн., ГБ-0000290 від 15.03.2013 року на суму 45 000,00 грн., ГБ-0000291 від 19.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000292 від 22.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000293 від 25.03.2013 року на суму 22 500,00 грн., ГБ-0000410 від 02.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000411 від 04.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000412 від 05.04.2013 року на суму 32 249,60 грн., ГБ-0000413 від 08.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000414 від 09.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000415 від 10.04.2013 року на суму 27 000,00 грн., ГБ-0000416 від 12.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000417 від 15.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000418 від 17.04.2013 року на суму 54 000,00 грн., ГБ-0000419 від 22.04.2013 року на суму 40 500,00 грн.);

податкових накладних (від 01.03.2013 року №1395 на суму 58 500,00 грн. з ПДВ, від 04.03.2013 року №1396 на суму 4 500,00 грн. з ПДВ, від 05.03.2013 року №1397 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 07.03.2013 року №1398 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 08.03.2013 року №1399 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 11.03.2013 року №1400 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 12.03.2013 року №1401 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 13.03.2013 року №1402 на суму 45 000,00 грн. з ПДВ, від 15.03.2013 року №1403 на суму 45 000,00 грн. з ПДВ, від 19.03.2013 року №1404 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 22.03.2013 року №1405 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 25.03.2013 року №1406 на суму 22 500,00 грн. з ПДВ, від 02.04.2013 року №154 на суму 54 000,00 грн. з ПДВ, від 04.04.2013 року №155 на суму 27 000,00 грн. з ПДВ, від 05.04.2013 року №156 на суму 32 249,60 грн. з ПДВ, від 08.04.2013 року №157 на суму 54 000,00 грн. з ПДВ, від 09.04.2013 року №158 на суму 27 000,00 грн. з ПДВ, від 10.04.2013 року №159 на суму 27 000,00 грн. з ПДВ, від 12.04.2013 року №160 на суму 54 000,00 грн. з ПДВ, від 15.04.2013 року №161 на суму 54 000,00 грн. з ПДВ, від 17.04.2013 року №162 на суму 54 000,00 грн. з ПДВ, від 22.04.2013 року №163 на суму 40 500,00 грн. з ПДВ).

Також, на підтвердження реальності вищезазначених операцій у матеріалах справи наявна копія виписки з банківського рахунку позивача (з відмітками банку) в якості доказів оплати товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем від ТОВ «Град-Будсервіс» за договором поставки №7 від 01.03.2013 року.

Крім того, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо оформлення за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Град-Будсервіс» видаткових накладених з порушеннями вимог Закону №996 та Положення №88, а саме: посилання на відсутність в останніх реквізитів (дати та номера) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, як вбачається з вищеперелічених видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, дані первинні облікові документи з боку позивача підписані ОСОБА_1, який у відповідності до наявних у матеріалах справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.02.2013 року та інформації з Єдиного державного реєстру є керівником ТОВ «Системи контролю транспорту» та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, що також підтверджується повноваженнями директора ТОВ «Системи контролю транспорту», викладеними у ст. 8 статуту позивача.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88. Також наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Град-Будсервіс» на адресу позивача, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Слід також зазначити, що контролюючим органом не заперечувалося факту формування податкового кредиту, який став об'єктом перевірки, на підставі саме вказаних вище документів первинно облікової звітності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Системи контролю транспорту» мало ділову мету, укладаючи договір поставки №7 від 01.03.2013 року з ТОВ «Град-Будсервіс», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження наявності у ТОВ «Системи контролю транспорту» ділової мети за результатами укладеного правочину з його контрагентом - ТОВ «Град-Будсервіс» - у матеріалах справи містяться копії договорів та первинних облікових документів, укладених між позивачем та його контрагентами: ПП «Автомагістраль», ТОВ «Натура Євро Транс», ТОВ «Єлисейські Поля», ТОВ «Житомирський картонний комбінат», ПП ОСОБА_3, ПАТ «ІДС Аква Сервіс», ПрАТ «Київ-Атлантік Україна», ТОВ «Атлантик ФАРМЗ ІІ»,ТОВ «АП Конструкт Україна», ТОВ «Агромир 2005», ПП «Поло-інвестбуд», ПП «Імпак», ТОВ «Європлант Україна», ТОВ «ПМК-2000», ТОВ «Інтер Агросвіт»,ТОВ «Експресс-транс», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6,ТОВ «Птахофабрика поділля», ТОВ «Білоцерківське Шляхово-Експлуатаційне Управління», ТОВ «Будрем-1», ПрАТ «Етнопродукт»,ТОВ «Автотранзит», ТОВ «Каір-1», ПАТ «Реал Банк», ТОВ «Український лізинговий фонд», ТОВ «Амгруп», СФГ «Колос», ТОВ «Капітал Спецбуд», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Світ агротехніки», ТОВ «Транс-Вест Експедиція», ТОВ «Сетарго».

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів , зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду . Відтак, наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс»), відповідають встановленим ст. 201 ПК України вимогам.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі акту відповідних контролюючих органів щодо контрагента позивача - ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс»), - оскільки, інформація, викладена в останніх, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №816/5403/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Тругор» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо формування в акті №684/22.5-10/35723899 від 11.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Град-Будсервіс», податковий номер 35723899, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за січень 2013 року - березень 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками за період січень 2013 року - березень 2013 року та контрагентами - покупцями за період лютий 2013 року - березень 2013 року. Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» документально не підтверджено господарські відносини із контрагентами-постачальниками за період січень 2013 року - березень 2013 року та контрагентами - покупцями за період лютий 2013 року - березень 2013 року»; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо формування в акті №23/22.5-10/35723899 від 21.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Град-Будсервіс», податковий номер 35723899, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками за період квітень 2013 року та контрагентами - покупцями за період квітень 2013 року. Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» документально не підтверджено господарські відносини із контрагентами-постачальниками за період квітень 2013 року та контрагентами - покупцями за період квітень 2013 року»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів «Податковий блок» показники звітності ТОВ «Град-Будсервіс» (податковий номер 35723899), що містяться у наданих ТОВ «Град-Будсервіс» податкових деклараціях за період з січня 2013 року по березень 2013 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Таким чином, судовим рішенням, яке у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, має преюдиційну силу, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо формування в акті №684/22.5-10/35723899 від 11.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Град-Будсервіс», податковий номер 35723899, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за січень 2013 року - березень 2013 року» висновків: «Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками за період січень 2013 року - березень 2013 року та контрагентами - покупцями за період лютий 2013 року - березень 2013 року. Проведеною звіркою ТОВ «Град-Будсервіс» документально не підтверджено господарські відносини із контрагентами-постачальниками за період січень 2013 року - березень 2013 року та контрагентами - покупцями за період лютий 2013 року - березень 2013 року», з урахуванням яких, зокрема, контролюючим органом і винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ПП «Тругор» (раніше ТОВ «Град-Будсервіс») - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Слід також зазначити, що приписами ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено презумпцію правомірності правочину. При цьому, відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Град-Будсервіс». При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається.

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків суду та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про збільшення ТОВ «Системи контролю транспорту» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за основним платежем 126 125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31 531,00 грн., з підстав зазначених в акті перевірки, а, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0001292201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.02.2014 року №0001292201.

3. Стягнути судові витрати у розмірі 315,31 грн. (трьохсот п'ятнадцяти грн. 31 копійки) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код: 38765858, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, будинок 58).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок