Постанова

від 05.09.2014 по справі 813/3199/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року Справа № 813/3199/14

11 год. 40хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя КравцівО.Р.,

секретар судового засідання НебеснаМ.В.,

від позивача Кузів П.Г.,

від відповідача Чижевський М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекціїГоловного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Саніторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» (далі - позивач, ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид») з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єданої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222211 від 14.01.2014 року та № 0001202211 від 25.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача № 247/22-11/22347313 від 23.04.2013 року є формальними, упередженими, необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення (прийнятого як на підставі вказаного акту, так і прийнятого за результатами адміністративного оскарження) є протиправними. На думку позивача, висновок відповідача про те, що зміст укладених із страховиком Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» (далі - ПАТ «СК «СКАЙД») договорів стосується страхових випадків при завданні шкоди третім особам, тобто таким, що є сторонніми фізичними особами стосовно позивача, відтак витрати пов'язані з таким страхуванням не можуть зменшувати об'єкт оподаткування податком на прибуток позивача, є помилковим. Зазначив, що такі особи не є сторонніми, оскільки саме їм надавалися відповідні санаторно-курортні послуги, а тому страхування майнових інтересів ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» на випадок відшкодування шкоди таким особам під час надання вищевказаних послуг прямо пов'язане з господарською діяльністю позивача. Позивач звернув увагу, що при проведенні перевірки відповідачу надано усю необхідну первинну документацію, оформлену відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, на переконання позивача, вимога щодо надання до перевірки страхових полісів і договорів страхування, що оформлені на фізичних осіб, а також відповідних платіжних документів, що підтверджують включення страхових платежів у вартість санаторно-курортних путівок не мало жодного відношення до предмету перевірки, а саме надання послуг позивачу ПАТ «СК «СКАЙД». Зокрема, позивач покликається на те, що обгрунтованість витрат платника, що зменшують в цілях оподаткування отримані доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, економічного результату. Тому вважає, що у податкового органу не було жодних підстав для зменшення валових (податкових) витрат за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 4553419,00 грн. та донарахування податку на прибуток за цей період на загальну суму 321901,00 грн.

Представник позивач позовні вимоги підтримав з підстав виладених у позовній заяві у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову /Т.І, а.с.184-185/ та додаткових поясненнях /Т.ІІ, а.с.88-89/. Зазначив, що позивачем всупереч вимогам чинного законодавства України до перевірки не представлено страхові поліси чи договори страхування оформлені на фізичних осіб, платіжні документи про оплату фізичними особами страхових платежів, документів, що підтверджують включення страхових платежів у вартість санаторно-курортних путівок, будь-яких інших документів, що свідчать про надання послуг страхування таким особам, їх обізнаність про те, що вони застраховані, документів на підтвердження одержання третіми особами послуг страхування ПАТ «СК «СКАЙД», оскільки надані до перевірки акти виконаних робіт не містять переліку застрахованих осіб. Окрім цього, зазначив, що при дослідженні взаємовідносин позивача з ПАТ «СК «СКАЙД» встановлено, що в договорах страхування зазначено місцем складанням таких договорів м. Київ, однак, документів на підтвердження відряджень/перебування керівника у м. Києві не надано. Зазначив, що при перевірці позивача використано акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 746/22-01/16295210 від 15.07.2013 «Про результати планової перевірки ПАТ «СК «СКАЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавстваза період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року», яким також не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПАТ «СК «СКАЙД» з контрагентами. Зважаючи на вищевказане, аргументи позивача спростовано, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» зареєстроване 21.04.2001 року Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, код ЄДРПОУ 22347313, та взяте на податковий облік 01.04.1997 року за № 01230066 /Т.І, а.с.19/.

Дрогобицькою ОДПІ проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 247/22-11/22347313 від 27.11.2013 року про результати позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» код ЄДРПОУ 22347313 з питання дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПАТ «СК «СКАЙД» код за ЄДРПОУ 16295210 за період з 01.07.2010 року по 31.10.2012 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків /Т.І, а.с.18-34/.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 946684,00 грн. /Т.І, а.с.34/

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними в зазначеному акті перевірки, 30.12.2013 року подав заперечення на такий акт /Т.І, а.с.35-37/.

Дрогобицькою ОДПІ 10.01.2014 року за № 88/10/22-1108 ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» надано відповідь на вищевказані заперечення, відповідно до якої висновки, що викладені в акті перевірки № 247/22-2/22347313 від 27.11.2013 року є правомірними /Т.І, а.с.38-43/.

Тому, контролюючим органом на підставі вищевказаного акту перевірки ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000222211 від 14.01.2014 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1268585,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 321901,00 грн.) /Т.І, а.с.16/;

- податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0001202211 від 25.02.2014 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 67912,00 грн. (за основним платежем) /Т.І, а.с.17/.

Однак ПрАТ «СГК «Дніпро-бескид» не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Дрогобицькою ОДПІ, звернулося з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Вищевказані правовідносини виникли щодо нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, та врегульовані Податковим кодексом України (з 01 січня 2011 року) (далі - ПК України) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до 01 січня 2011 року) № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічні за змістом правила були передбачені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 283/97-ВР).

Зокрема, як зазначено у п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.4.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення

Також у п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР передбачено, що до валових витрат включаються Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати, належного оформлення первинних документів.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що між позивачем (Виконавець) та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Замовник) укладено договори щодо надання послуг, зокрема:

- № 428/06/09 від 30.12.2009 року /Т.ІІ, а.с.6-11/ - загальна вартість послуг за цим договором складає з ПДВ 4623255,00 грн., що еквівалентна 1129 путівкам (п.2.1. Договору) з додатками;

- Додатковий договір № 1 до Договору № 428/06/09 від 30.12.2009 року від 14.05.2010 року з додатками /Т.ІІ, а.с.17-18, 19, 20/. Зокрема п. 2.1. вищевказаного договору викладено у наступній редакції: « 2.1. Загальна вартість послуг за цим Договором складає з ПДВ 8308755,00 грн., що еквівалентна 2029 путівкам.»;

- Додатковий договір № 2 до Договору № 428/06/09 від 30.12.2009 року від 11.06.2010 року з додатками /Т.ІІ, а.с.22-23, 24, 25/. Зокрема п. 2.1. вищевказаного договору викладено у наступній редакції: « 2.1. Загальна вартість послуг за цим Договором складає з ПДВ 13829655,00 грн., що еквівалентна 3224 путівкам.»;

- Додатковий договір № 3 до Договору № 428/06/09 від 30.12.2009 року від 28.07.2010 року з додатками /Т.ІІ, а.с.26-27, 28, 29-31/. Зокрема п. 2.1. вищевказаного договору викладено у наступній редакції: « 2.1. Загальна вартість послуг за цим Договором складає з ПДВ 17563140,00 грн., що еквівалентна 4032 путівкам.»;

- про закупівлю за державні кошти № 769/06/11 від 08.11.2011 року /Т.ІІ, а.с.32-39/ - загальна вартість послуг за цим договором складає з ПДВ 5528628,00 грн., що еквівалентна 1263 путівкам (п.3.1 Договору) з додатками /Т.ІІ, а.с.40,41-42/;

- про закупівлю за державні кошти № 960/06/12 від 24.04.2012 року /Т.ІІ, а.с.43-50/ - загальна вартість послуг за цим Договором становить з ПДВ 4130595,00 грн., що еквівалентна 837 путівкам (п. 3.1 Договору) з додатками /Т.ІІ, а.с.51, 52/;

- Додатковий договір № 1 до Договору № 960/06/12 від 24.04.2012 року від 28.04.2012 року з додатками /Т.ІІ, а.с.53, 54, 55/. Зокрема п. 3.1 вищевказаного договору викладено у наступній редакції: «Ціна цього договору з ПДВ становить 4120725,00 грн., що еквівалентна 835 путівкам.»;

- Додатковий договір № 2 до Договору № 960/06/12 від 24.04.2012 року від 18.10.2012 року /Т.ІІ, а.с.56, 57/;

- Додатковий договір № 3 до Договору № 960/06/12 від 24.04.2012 року від 17.12.2012 року з додатками /Т.ІІ, а.с.58-59, 60, 61, 62, 63, 64/. Зокрема, сторони домовилися викласти п. 1.1. Договору в наступній редакції: « 1.1. У порядку та на умовах визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати протягом строку дії цього Договору послуги із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей на підставі санаторно-курортних путівок у кількості, за видами та ціною, що визначені у Додатку 1 (2-4 квартал 2012 року та Додатку 4 (1 квартал 2013 року) до цього Договору та за профілями лікування, зазначеними у додатку 2 (2-4 квартал 2012 року) та Додатку 5 (1 квартал 2013 року) до цього Договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.»; пункт 3.1 договору викласти у новій редакції: « 3.1 Ціна цього Договору становить з ПДВ 4944870,00 грн., в т.ч. 2-4 квартал 2012 року 4120725,00 грн., 1 квартал 2013 року 824145,00 грн., що еквівалентно відповідно 1002 путівкам, у т.ч.: на 2-4 квартал 2012 року 835 путівкам та на 1 квартал 2013 року 167 путівкам.»

З аналізу вищевказаних договорів встановлено, що виконавець зобов'язується надати протягом дії цього договору послуги із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам та членам їх сімей на підставі санаторно-курортних путівок у кількості, за видами та ціною за профілями лікування, що визначені у додатках до Договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Як пояснив представник позивача, на виконання вищевказаних договорів ним укладено низку господарських договорів із ПАТ «СК «СКАЙД»

Відповідно до ліцензій серії АВ № 429549; серії АВ № 546883; серії АД № 039870, що видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ПАТ «СК «СКАЙД» має право на заняття страховою діяльністю у формі добровільного страхування фінансових ризиків /Т.ІІ, а.с.76, 77, 78/.

Крім того, ПАТ «СК «СКАЙД» відповідно до ліцензій серії АВ № 546881 та серії АД № 039868, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг має право на заняття страховою діяльністю у формі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

З матеріалів адміністративної справи встановлено та представниками сторін підтверджено, що між позивачем та ПАТ «СК «Скайд укладалися два типи договорів: договори страхування фінансових ризиків та договори добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.

Зокрема між позивачем (Страхувальник) та ПАТ «СК «СКАЙД» (Страховик) укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків, за якими вигодонабувачем визначено Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

- № 480/1-63 від 01.07.2010 року /Т.І, а.с.44-48/, відповідно до якого предметом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України і пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при здійсненні якої страхувальник може нанести збиток вигодонабувачу внаслідок невиконання (виконання не у повному обсязі) умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам за профілями лікування. Загальна страхова сума за цим Договором встановлюється у розмірі загальної вартості послуг за Договором і становить 5520900,00 грн. Безумовна франшиза становить 2% від страхової суми на квартал та буде застосовуватись по кожному страховому випадку (п. 3 Договору). Відповідно до п. 6 Договору річний страховий тариф складає 13,8 % від загальної страхової суми. Сума загального страхового платежу становить 761884,20 грн. Страховий платіж підлягає перерахуванню Страхувальником на розрахунковий рахунок страховика згідно наступного графіку та у відповідному розмірі: 1. 380942,10 грн до 15.08.2010 року: 2. 380942,00 грн. до 30.09.2010 року;

- № 657-63 від 10.09.2010 року /Т.І, а.с.49-53/, відповідно до якого предметом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України і пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при здійсненні якої страхувальник може нанести збиток вигодонабувачу внаслідок невиконання (виконання не у повному обсязі) умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам за профілями лікування. Загальна страхова сума за цим Договором встановлюється у розмірі загальної вартості послуг за Договором і становить 3737580,00 грн. Безумовна франшиза становить 2% від страхової суми на квартал та буде застосовуватись по кожному страховому випадку (п. 3 Договору). Відповідно до п. 6 Договору річний страховий тариф складає 13,8 % від загальної страхової суми. Сума загального страхового платежу становить 515786,04 грн. Страховий платіж підлягає перерахуванню Страхувальником на розрахунковий рахунок страховика згідно наступного графіку та у відповідному розмірі: 1. 220517,22 грн до 25.12.2010 року: 2. 295268,82 грн. до 20.01.2011 року;

- № 472-63 від 08.07.2011 року /Т.І, а.с.54-58/, відповідно до якого предметом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України і пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при здійсненні якої страхувальник може нанести збиток вигодонабувачу внаслідок невиконання (виконання не у повному обсязі) умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам за профілями лікування. Загальна страхова сума за цим Договором встановлюється у розмірі загальної вартості послуг за Договором і становить 6678189,00 грн. Безумовна франшиза становить 2% від страхової суми на квартал та буде застосовуватись по кожному страховому випадку (п. 3 Договору). Відповідно до п. 6 Договору річний страховий тариф складає 13,8 % від загальної страхової суми. Сума загального страхового платежу становить 921590,08 грн. Страховий платіж підлягає перерахуванню Страхувальником на розрахунковий рахунок страховика згідно наступного графіку та у відповідному розмірі: 1. 460795,04 грн до 31.08.2011 року: 2. 460795,04 грн. до 15.11.2011 року;

- № 863-63 від 10.11.2011 року /Т.І, а.с.59-63/, відповідно до якого предметом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України і пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при здійсненні якої страхувальник може нанести збиток вигодонабувачу внаслідок невиконання (виконання не у повному обсязі) умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам за профілями лікування. Загальна страхова сума за цим Договором встановлюється у розмірі загальної вартості послуг за Договором і становить 5528628,00 грн. Безумовна франшиза становить 2% від страхової суми на квартал та буде застосовуватись по кожному страховому випадку (п. 3 Договору). Відповідно до п. 6 Договору річний страховий тариф складає 13,8 % від загальної страхової суми. Сума загального страхового платежу становить 762950,66 грн. Страховий платіж підлягає перерахуванню Страхувальником на розрахунковий рахунок страховика згідно наступного графіку та у відповідному розмірі: 1. 254316,89 грн. до 10.12.2011 року: 2. 254316,89 грн. до 25.12.2011 року; 3. 254316,88 грн. до 15.01.2012 року;

- № 326-63 від 25.04.2012 року /Т.І, а.с.64-68/, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з його діяльністю та ризиком матеріальних, фінансових витрат та збитків. Відповідно до п. 4 загальна страхова сума становить 4130595,00 грн., безумовна франшиза, яка враховується по кожному окремому збитку та становить 2% страхової суми. Під страховим платежем розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Конкретний страховий тариф встановлюється у розмірі 9,72 % від загальної страхової суми за згодою сторін договору. Страховий платіж за весь період дії договору страхування становить 401493,83 грн., без ПДВ, який повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика частинами в такі строки: 1. За період з 24.04.2012 року по 30.06.2012 року в сумі 140546,82 грн. - до 25.06.2012 року; 2. За період з 01.07.2012 по 30.09.2012 року в сумі 140546,82 грн. - до 25.08.2012 року; 3. За період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року в сумі120400,19 грн. - до 25.11.2012 року (п. 5 Договору);

- № 686-63 від 25.09.2012 року /Т.ІІ, а.с.65-68/, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з його діяльністю та ризиком матеріальних, фінансових витрат та збитків. Відповідно до п. 4 загальна страхова сума становить 8424045,00 грн., безумовна франшиза, яка враховується по кожному окремому збитку та становить 2% страхової суми. Під страховим платежем розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Конкретний страховий тариф встановлюється у розмірі 9,72 % від загальної страхової суми за згодою сторін договору. Страховий платіж за весь період дії договору страхування становить 818817,17 грн., без ПДВ, який повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика до 25.08.2012 року; за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 120400,19 грн. до 20.12.2012 року (п. 5 Договору).

На виконання вищевказаних договорів представником позивача до матеріалів справи долучено: копію акту виконаних робіт № 1 від 22.12.2010 року до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 657-63 від 10.09.2010 року /Т.І, а.с.75/; копію акту виконаних робіт № 1 від 22.12.2010 року до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 657-63 від 10.09.2010 року /Т.І, а.с.75/; копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 472-63 від 08.07.2011 року № 1 від 19.08.2011 року /Т.І, а.с.79/, № 2 від 23.09.2011 року /Т.І, а.с.76/, № 3 від 27.09.2011 року /Т.ІІ, а.с.77/, № 4 від 03.10.2011 року /Т.І. а.с.78/, № 5 від 27.10.2011 року /Т.І, а.с.80/, № 6 від 29.11.2011 року /Т.І, а.с.81/; копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 863-63 від 10.11.2011 року № 1 від 18.01.2012 року /Т.І, а.с.82/, № 2 від 24.01.2012 року /Т.І, а.с.83/, № 3 від 14.02.2012 року /Т.І, а.с.84/, № 4 від 17.02.2012 року /Т.І, а.с.85/, № 7 від 20.02.2012 року /Т.І, а.с.86/; копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 326-63 від 25.04.2012 року № 1 від 12.06.2012 року /Т.І, а.с.87/, № 2 від 16.07.2012 року /Т.І, а.с.89/, № 3 від 27.07.2012 року /Т.І, а.с.91/, № 4 від 20.08.2012 року /Т.І, а.с.94/, № 5 від 13.09.2012 року /Т.І, а.с.96/, № 6 від 11.10.2012 року /Т.І, а.с.97/, № 7 від 03.12.2012 року /Т.І, а.с.106/, № 8 від 10.12.2012 року /Т.І, а.с.110/; копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування фінансових ризиків № 686-63 від 25.09.2012 року № 1 від 12.10.2012 року /Т.І, а.с.100/, № 2 від 29.10.2012 року /Т.І, а.с.101/, № 3 від 12.12.2012 року /Т.І, а.с.109/, № 5 від 12.12.2012 року/Т.І, а.с.111/. Крім того, представником позивача на підтвердження факту оплати за вищевказаними договорами до матеріалів справи долучені відповідні платіжні доручення /Т.І, а.с.112-127, 129, 131, 134, 136, 138-139, 141, 143, 147, 149-150, 152/.

Ці документи надані контролюючому органу до перевірки, жодних застережень щодо таких не висловлено ні в акті перевірки, ні у судових засіданнях.

Також між позивачем (страхувальник) та ПАТ «СК «СКАЙД» укладено договори добровільного страхування відповідальності перед третіми особами:

- № 327-45 від 25.04.2012 року /Т.І, а.с.69-74/, відповідно до якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним (його працівниками) шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення страхувальником господарської діяльності. Сукупний ліміт відповідальності за цим договором встановлюється у розмірі 4130000,00 грн. Страховий тариф 4,2 %. Страховий платіж за весь період дії договору становить 173460,00 грн. та повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика частинами в такі строки: перша частина за період з 24.04.2012 по 30.06.2012 в сумі 60711,00 грн. - до 30.06.2012 року; друга частина за період з 01.07.2012 по 30.09.2012 року в сумі 60711,00 грн. - до 25.08.2012 року; третя частина за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 року в сумі 52038,00 грн. - до 25.11.2012 року. Франшиза (безумовна) - 2% (п. 3.1, 4, 5, 6 Договору);

- № 687-45 від 25.09.2012 року /Т.ІІ, а.с.69-74/, відповідно до якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним (його працівниками) шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення страхувальником господарської діяльності. Сукупний ліміт відповідальності за цим договором встановлюється у розмірі 4130000,00 грн. Страховий тариф 4,2 %. Страховий платіж за весь період дії договору становить 353809,00 грн. та повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика частинами в такі строки: перша частина за період з 01.10.2012 по 15.11.2012 в сумі 176905,89 грн. - до 30.10.2012 року; друга частина за період з 16.11.2012 по 31.12.2012 року в сумі 176904,00 грн. - до 20.12.2012 року. Франшиза (безумовна) - 2% (п. 3.1, 4, 5, 6 Договору).

На підтвердження факту виконання вищевказаних договорів до матеріалів справи долучено: копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 327-45 від 25.04.2012 року № 1 від 13.06.2012 року /Т.І, а.с.88/, № 2 від 17.07.2012 року /Т.І, а.с.90/, № 3 від 31.07.2012 року /Т.І, а.с.92/, № 4 від 20.08.2012 року /Т.І, а.с.93/, № 5 від 13.09.2012 року /Т.І, а.с.95/, № 6 від 11.10.2012 року /Т.І, а.с.98/, № 7 від 13.11.2012 року /Т.І, а.с.103/, № 8 від 10.12.2012 року /Т.І, а.с.107/; копії актів виконаних робіт до договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 687-45 від 25.09.2012 року /Т.І, а.с.99/, № 2 від 30.10.2012 року /Т.І, а.с.102/, № 3 від 14.11.2012 року /Т.І, а.с.104/, № 4 від 20.11.2012 року /Т.І, а.с.105/, № 5 від 12.12.2012 року /Т.І, а.с.108/. Крім того, представником позивача до матеріалі адміністративної справи долучено також копії відповідних платіжних доручень на виконання вищевказаних договорів /Т.І, а.с.128. 130,-133,135, 137, 140, 142, 144-146,148,151/. Ці документи надані контролюючому органу до перевірки, жодних застережень щодо таких не висловлено ні в акті перевірки, ні у судових засіданнях.

Слід звернути увагу, що сплачені за договорами кошти позивачем включено до Декларацій з податку на прибуток у складі витрат зі страхування /Т.ІІ, а.с.153, 154, 155-156, 157-158/.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача викладені як в акті перевірки від 27.11.2013 року /Т.І, а.с.22/, так і висловлених у судових засіданнях, що зміст вищенаведених договорів страхування фінансових ризиків та страхування відповідальності перед третіми особами, в кінцевому результаті, стосується страхових випадків при завданні шкоди третім особам (застрахованим особам та членам їх сімей), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року (із наступними змінами та доповненнями) страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 3.18 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.10 № 565, страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат (за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки) та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Відповідно до п. 3.15 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 ст. 6 Закону України «Про страхування») - вид страхування, інший, ніж страхування цивільної відповідальності власників наземного, повітряного та водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування третій особі або її спадкоємцю (спадкоємцям) за шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну цієї третьої особи особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок здійснення нею діяльності, яка визначена в правилах та договорі страхування.

Умови добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 ст. 6 Закону України «Про страхування») не можуть передбачати страхування судових витрат, пов'язаних із встановленням шкоди, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну третьої особи.

З врахуванням вищевикладеного та аналізу істотних умов вищевказаних договорів слідує, що треті особи не є сторонніми фізичними особами для позивача, оскільки саме їм надавалися вищевказані санаторно-курортні послуги, а тому, на переконання суду, страхування майнових інтересів ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» на випадок відшкодування таким особам заподіяної шкоди під час надання санаторно-курортних послуг, тісно пов'язане із господарською діяльністю позивача. Крім того, самими договорами страхування передбачено, що предметами таких є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України, зокрема, при завданні шкоди фізичній особі або її майну, юридичній особі під час здійснення господарської діяльності ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид».

Також, суд звертає увагу на те, що висновок податкового органу про те, що випадки настання фінансового ризику у позивача відсутні, а відтак, позивач не поніс жодних збитків, не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України № 283/97-ВР, а також і ПК України, оскільки вказані Закони під час віднесення до валових витрат із страхування, не вимагають оцінки реальності настання чи ненастання таких ризиків у майбутньому. Крім того, ні ПК України, ні вказаний Закон, не ставлять у залежність право платника податків на віднесення до валових витрат витрати по страхуванню ризиків ні від типу ризику, ні від настання страхового випадку, ні від одержання страхового відшкодування.

Жодних пояснень щодо вищевикладеного представником відповідача не надано.

Крім того, як слідує з акту перевірки та підтверджено представником відповідача у судових засіданнях, контролюючим органом на підставі листа «Про витребування документів» витребовувалися документи на підтвердження факту страхування третіх осіб за періоди з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, а саме: страхові поліси чи договори страхування оформлені на третіх осіб; платіжні документи про оплату фізичними особами страхових платежів; документів на підтвердження включення страхових платежів у вартість санаторно-курортних путівок; будь-які інші первинні документи, що свідчать про надання послуг страхування третім особам та їх обізнаність про те що вони застраховані; документи, що свідчать про отримання третіми особами послуг страхування позивачем, оскільки надані до перевірки акти виконаних робіт не містять переліку застрахованих осіб /Т.І, а.с.27/.

Щодо вищевикладеного представник позивача заперечив, пояснив що вищеперелічені документи не надавалися до перевірки, оскільки не мають жодного відношення до перевірки дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ПАТ «СК «СКАЙД», оскільки предметом договорів з контрагентом є майнові інтереси позивача, а не фізичних осіб, які одержували санаторно-курортні послуги від позивача.

На переконання суду в матеріалах справи є належні та допустимі докази того, що застраховані позивачем страхові ризики пов'язані з його господарською діяльністю, а саме з виконанням укладених з Виконавчою Дирекцією Фонду соцільного страхування з тимчасової втрати працездатності договорів про закупівлю за державні кошти із відповідними додатками та додатковими угодами, предметом яких є надання санаторно-курортних послуг застрахованим особам відповідно до таких договорів.

Щодо покликань представника відповідача на перевищення межі звичайної ціни страхових тарифів таких видів страхування на момент укладення вищевказаних договорів судом встановлено наступне.

Відповідно до листа № 6991/10/13-01-10-02-10/747 від 25.03.2014 року /Т.ІІ, а.с.4/, відповідач звернувся до Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг про надання інформації про розмір страхового тарифу, визначеного для страхування фінансових ризиків, що здійснюються ПАТ «СК «СКАЙД» та встановлений відповідними правилами страхування на момент укладення з ТзОВ «ДАР» з ПАТ «СК «СКАЙД» договорів страхування фінансових ризиків № 657-18 та № 658-63 від 12.09.2012 року (в рамках розгляду адміністративної справи № 813/1991/14).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на вищевказане звернення надано відповідь з додатком, а саме: копію додатка № 1 до Правил добровільного страхування фінансових ризиків ПАТ «СК «СКАЙД», в якому визначені базові страхові тарифи /Т.ІІ, а.с.2, 3/.

Вищевказаним додатком визначено, що в силу того, що ймовірність настання страхового випадку по даному виду страхування (страхування фінансових ризиків) не залежить від терміну страхування і страховий ризик носить швидкоплинний характер, то таблиця короткостроковості не застосовується, а страхові тарифи розраховуються на основі базових тарифів та коригувальних коефіцієнтів. У будь-якому випадку, при врахуванні усіх факторів, що впливають на ступінь страхового ризику та застосуванні корегувальних коефіцієнтів, кінцевий розмір страхового тарифу не може перевищувати 40% від страхової суми. Норматив витрат на ведення справи складає 30% в структурі викладених у додатку тарифів.

Крім того, контролюючим органом в акті перевірки позивача сформовано висновок про те, що актом перевірки ДПА у Львівській області № 276/235//22347313 від 23.12.2011 року встановлено порушення пп. 5.2.1 пп. 5.2., пп.5.4.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» до складових витрат в 4-му кварталі 2010 року віднесено витрати зі страхування, що перевищують 5% валових витрат за звітний (податковий) період наростаючим підсумком з початку року в сумі 85232,00 грн. /Т.І, а.с.32/.

Суд бере до уваги покликання представника позивача, про те, що такі висновки податкового органу є безпідставними з огляду на те, що вищевказаною плановою перевіркою, за результатами якої складено акт перевірки позивача від 23.12.2011 року /Т.І, а.с.159-167/ охоплено відповідний податковий період та не встановлено зазначених порушень ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид». Додатково на підтвердження своєї позиції представником позивача долучено копію розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид» по датку на прибуток; копії звітів про фінансові результати за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік /Т.І, а.с.168, 169-171/.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших доказів, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат страхових платежів не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем, а зроблені виключно з огляду на акт про результати планової документальної виїзної перевірки ПАТ «СК «СКАЙД» (код за ЄДРПОУ 16295210) № 746/22-00/16295210 від 15.07. 2013р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07. 2010р. по 31.12. 2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2010р. по 31.12. 2012р., надісланого згідно листа Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 09.09.2013р. № 190/7/10-08-22-02/381, відповідно до якого ПАТ «СК «СКАЙД» укладало нікчемні угоди на перестрахування з ТДВ «Страховик» (код за ЄДРПОУ32704920), ПАТ«СК «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ30303336)., ТДВ «СК «Відродження України» (код за ЄДРПОУ30779308), ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» (код ЄДРПОУ31958460), шляхом перерахування отриманих страхових платежів.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

У матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення відповідача до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем ПАТ «СК «СКАЙД», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ПАТ «СК «СКАЙД» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПАТ «СК «СКАЙД».

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договорів щодо обізнаності з відомостями про контрагента - ПАТ «СК «СКАЙД», оскільки позивачем перевірено наявність у ПАТ «СК «СКАЙД» ліцензії на право ведення страхової діяльності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Податковим кодексом України.

З системного аналізу положень ПК України суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Проаналізувавши положення вище перелічених актів законодавства, суд також зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки, податкові органи не наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

З огляду на норми п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем, суб'єктом владних повноважень, зокрема його представником у судових засіданнях не в повній мірі доведено суду обґрунтованість та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000222211 від 14.01.2014 року та № 0001202211 від 25.02.2014 року. При цьому представником позивача реальність господарських операцій та аргументи представника відповідача спростовано у повному обсязі належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Оцінивши спірні податкові повідомлення-рішення № 0000222211 від 25.02.2014 року та № 0001202211 від 22.02.2014 року на предмет відповідності їх ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони винесені не на підставі та у не спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, необґрунтовано без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 31857 від 24.04.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду ПрАТ «СГК «Дніпро-Бескид»» у сумі 487,20 грн., який підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000222211 від 14.01.2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001202211 від 25.02.2014 року

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» (Львівська область, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, 33; ЄДРПОУ 22347313) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст.186КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 10.09.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.