Постанова

від 16.09.2014 по справі 916/2845/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 916/2845/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів:Мирошниченко М.А., Головей В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарнавский Р.В. - за дорученням

від відповідача: Висоцький С.О. - за дорученням

від ФОП: ОСОБА_5 - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу підприємства федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 19 серпня 2014 року

у справі №916/2845/14

за позовом приватного підприємства "Укркурортстрой"

до відповідачів:

1) підприємства федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про стягнення 563.066 грн.

ВСТАНОВИЛА:

18.07.2014 р. Приватне підприємство "Укркурортстрой" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" (далі відповідач, Інститут) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі ФОП) про стягнення грошових коштів у сумі 563.066 грн., посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами підряду щодо оплати виконаних Підприємством робіт, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 560.066 грн. Крім того, ФОП не виконав свої зобов'язання за договором поруки, у зв'язку з чим має борг перед позивачем у сумі 3000 грн., а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Одночасно позивачем подана до суду заява про вжиття заходів по забезпеченню позову на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладання арешту на майно відповідача, а саме на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, загальною площею 1996,2 кв. м.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки Інститут знаходячись у скрутному матеріальному становищі та тривалий час не бажаючи повертати борг, намагається відчужити нерухоме майно, належне йому на праві приватної власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2014 р. (суддя Лічман Л.В.) заява позивача про застосування заходів до забезпечення позову задоволена та накладений арешт на майно відповідача, а саме на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, загальною площею 1996,2 кв. м.

Ухвала мотивована тим, що на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України сторона має право звернутися до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та позов, зокрема, такі заходи забезпечуються накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Враховуючи значну суму заборгованості, яка не сплачується у добровільному порядку, що є реальною загрозою порушення інтересів позивача у випадку не застосування заходів до забезпечення позову, оскільки протилежне може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду заява позивача підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі Інститут просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права, оскільки: по-перше, борг, на його думку, носить сумнівний характер; по-друге, майно, на яке позивач просить накласти арешт, коштує значно більше порівняно з ціною позову; по-третє, відповідач має грошові кошти на банківських рахунках, на які можна накласти арешт першочергово. А крім того, Інститут не планує відчуження нерухомого майна, адже отримує постійний дохід від здачі його в оренду, внаслідок чого ухвала місцевого суду підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представники позивача і ФОП просили ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Інституту без задоволення.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання про прийняття додаткових доказів у справі, а саме звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомого майна на яке накладено арешт з посиланням на те, що цей звіт був замовлений Інститутом в день прийняття оскарженої ухвали 19.08.2014 р., а був виготовлений 26.08.2014 р., тобто вже після подачі апеляційної скарги.

Вищенаведене свідчить про те, що вищеназваний звіт був виготовлений на замовлення відповідача на протязі 7 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи на час порушення провадження у справі місцевим судом 21.07.2014 р. відповідачеві вже були направлені позивачем копія позовної заяви і копія заяви про застосування заходів до забезпечення позову, яка була вирішена в судовому засіданні 19.08.2014 р., тобто через 28 днів після порушення провадження у справі.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач без поважних причин своєчасно не замовив, а тому і не отримав відповідний звіт, хоча мав реальну можливість це зробити на протязі 7 днів, а тому Інститут не довів належними та допустимими доказами факт неможливості подання названого додаткового доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, внаслідок чого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України, підстави для задоволення зазначеного клопотання про прийняття додаткового доказу - відсутні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений у ст. 67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відноситься і накладання арешту на майно, що належать відповідачеві, заборона останньому та іншим особам вчиняти певні, що стосуються предмету спору.

Вимогами ст. 66 ГПК України передбачена необхідність обґрунтування забезпечення позову, яке полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. При цьому, тягар доказування викладених у заяві обставин покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. При поданні заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати причини звернення до суду із такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття засобів забезпечення та довести адекватність засобів забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

У п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З тексту позовної заяви і матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договори підряду №1-08 від 01.07.2003 р., № 1/7 від 01.07.2005 р., № 1/10 від 01.10.2005 р., № 10/02 від 10.02.2006 р., № 1/03 від 03.03.2006 р., № 11/05 від 11.05.2006 р., № 15 від 01.07.2006 р., № 8 від 01.06.2007 р., № 17/06 від 17.06.2008 р., № 10 від 14.09.2008 р., за умовами яких позивач зобов'язався виконати відповідні підрядні роботи, а відповідач прийняти їх та оплатити відповідно до умов укладених договорів підряду.

Як стверджує позивач з посиланням на відповідні надані ним докази на виконання умов вказаних договору ним були виконанні підрядні роботи на суму 563.066 грн. Але, відповідач не виконав свої зобов'язання за названими договорами та не оплатив виконані позивачем роботи, внаслідок чого має борг в сумі 563.066 грн. та намагається здійснити відчуження об'єкту нерухомості.

В процесі розгляду справи місцевим судом з 21.07.2014 р. по 19.08.2014 р. відповідач жодним чином не спростовував вищевказані доводи заяви позивача про застосування заходів до забезпечення позову, хоча достеменно знав про вищевикладені обставини справи.

Приймаючи до уваги значну суму заборгованості, яка не сплачується у добровільному порядку та враховуючи те, що відповідач має намір здійснити реалізацію належного йому нерухомого майна, що може суттєво ускладнити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, що є реальною загрозою порушення інтересів позивача у випадку не застосування судом заходів до забезпечення позову, оскільки протилежне може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, місцевий суд дійшов до правомірного висновку про вжиття заходів до забезпечення позову та при цьому врахував: розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпеченість збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність цього заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірність утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а тому підставне вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме на нежитлове приміщення 101, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, загальною площею 1996,2 кв. м.

При цьому, обрані місцевим судом заходи до забезпечення позову ніяким чином не впливають на господарську діяльності відповідача та не порушують його права та охоронювані законом інтереси, за винятком права останнього на відчуження об'єкту нерухомості. будь-якій іншій особі, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Правомірно не прийняті до уваги місцевим судом і доводи скаржника про відсутність в нього боргу перед позивачем, оскільки такі твердження стосуються вирішення спору по суті, а тому будь-які висновки суду з цього приводу на даному етапі розгляду справи не допускаються.

Твердження скаржника про те, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, коштує значно більше порівняно з ціною позову є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки цей факт скаржником, всупереч ч. 1 ст. 33 ГПК України, недоведений будь-якими доказами, а в матеріалах справи є датовані 2010 р. та 2011 р. довідки про балансову вартість нерухомого майна, згідно яких вартість цього майна складає 422380 грн. 25 коп. та 404783 грн. 89 коп. відповідно. Жодних документальних підтверджень того, що вартість майна змінилась в сторону збільшення, не представлено, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність грошових коштів на банківських рахунках відповідача, на які можна накласти арешт в матеріалах справи не містяться та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано. До того ж, накладання арешту на майно в разі існування грошових коштів на банківських рахунках чинним законодавством не заборонено.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 53, 66, 67, 101-106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 19.08.2014 року у справі № 916/2845/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.09.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.