Постанова

від 09.09.2014 по справі 8/167

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 8/167 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду від 08.09.2014 року)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Байда В.В., за довіреністю;

від ДВС: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року

по справі № 8/167

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс»

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

про стягнення 8 587 435,83 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 року по справі №8/167 (суддя Гриньова Т.В.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» 8 587 435,83 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 року апеляційну скаргу ТОВ "Зоря-сервіс" на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 р. у справі № 8/167 задоволено частково, рішення скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Миколаївгаз» на користь ТОВ "Зоря-сервіс"

- борг у сумі 7 512 118 грн. 08 коп.;

- збитки від інфляції у сумі 1 075 317 грн. 75 коп.;

- судові витрати на оплату державного мита у сумі 1 700 грн. і на оплату ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від відповідальності звільнено. Стягнуто з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-сервіс" судові витрати на оплату державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 850 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 квітня 2004 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003р. у справі №8/167 залишено без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" - без задоволення.

18.04.2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірною постанову про поновлення виконавчого провадження №10706927 від 31.03.2014 року з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007 року, видану головним державним виконавцем Куліченко Д.О. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

ПАТ "Миколаївгаз" неодноразово змінював вимоги скарги, остаточно виклавши їх у заяві №1706-14 від 17.06.2014 таким чином:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Куліченка Д.О. відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області з поновлення виконавчого провадження №10706927 від 31.03.2014 з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007;

- скасувати постанову з поновлення виконавчого провадження №10706927 від 31.03.2014 з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007, видану головним державним виконавцем Куліченко Д.О. відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 01 липня 2014 року по справі №8/167 скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задоволено.

Визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області з поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 №8/167.

Визнано недійсною постанову про поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 від 31.03.2014 з примусового виконання ухвали №8/167 від19.07.2007, видану Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Не погодившись з ухвалою суду, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, та постановити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Миколаївгаз» в задоволенні скарги про визнання протиправною постанови про поновлення виконавчого провадження в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, апелянт зазначає, що боржник знав про наявність на примусовому виконанні у відділі ДВС ГУЮ у Миколаївській області виконавчого провадження з примусового виконання ухвали по справі №8/167 від 19.07.2007 року, оскільки 17.12.2008 року представник боржника за довіреністю Чирков В.П. наручно отримав копію постанови про передачу виконавчих проваджень від 28.11.2008 року, про що свідчить його заява в матеріалах виконавчого провадження.

Згідно заяви ТОВ «Зоря-сервіс» залишок заборгованості становить 6 025 342,25 грн., рішення суду боржником не виконане, виконавче провадження не завершувалось, у зв'язку з чим на даний час виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішення. Крім того, станом на теперішній час боржником не надано державному виконавцю документів підтверджуючих повне або часткове виконання рішень суду.

Також скаржник зазначав, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, проте боржник, починаючи з 2008 року не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим, апелянт обґрунтовував свою скаргу тим, що суд першої інстанції застосував норми законодавства, які вже не діють на день винесення оскаржуваної ухвали та на день вчинення виконавчих дій, а саме - суд посилався на п.3.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка визнана такою, що втратила чинність згідно Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

При цьому, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до якої обов'язок державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій, якщо буде встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам пункту 3 ч.1 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», відсутній.

Крім того, апелянт звертав увагу на те, що відповідно до чинного законодавства державний виконавець направляє процесуальні документи простою кореспонденцією сторонам, крім постанови про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, скаржник вважає, що судом першої інстанції винесено рішення до неналежного відповідача, оскільки органом державної виконавчої служби є управління ДВС Головного управління юстиції, однак в позовній заяві та в оскаржуваній ухвалі відповідачем зазначено відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, тобто, на думку скаржник, судом визначено в якості відповідача орган, який не може бути відповідачем з урахуванням вимог ст..181 КАС України.

На думку апелянта, судом першої інстанції здійснено неправомірний висновок про те, що ухвала про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом, оскільки дане питання вже розглядалось Вищим господарським судом України, яким винесено постанову від 24.10.2012 року у справі №5/23/07, та встановлено що ухвала суду є виконавчим документом та підлягає виконанню.

Представники апелянта та позивача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду. Про причини неявки в судове засідання апелянт та позивач не повідомили, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Однак, враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, та враховуючи положення ч.2 ст.102 ГПК України в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року щодо 15-денного строку розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду з урахуванням продовження строку розгляду скарги додатково на 15 днів, судова колегія розглянула апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України за відсутністю представників апелянта та позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 у справі №8/167 господарський суд Миколаївської області видав стягувачу, ТОВ "Зоря-Сервіс", наказ від 16.12.2003, згідно з яким з боржника підлягало стягненню 8589253 грн. 83 коп. За пред'явленим до виконання наказом Відділ ДВС Ленінського району виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.

Під час виконання судового рішення сторони уклали мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004, у зв'язку з чим виконавче провадження з примусового виконання наказу було закінчено постановою від 29.11.2004.

У зв'язку з тим, що з вересня 2007 року боржник припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений Додатковою угодою №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди від 28.07.2004 (вказана Додаткова угода №47 затверджена ухвалою господарського суду від 19.07.2007), стягувач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з заявою №141 від 05.03.2008 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 11.03.2008 Ленінський відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду №8/167 від 19.07.2007 про затвердження Додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди від 28.07.2004. За вказаною Додатковою угодою боржник зобов'язався повністю сплатити стягувачу борг протягом серпня 2004-грудня 2011.

Постановою від 25.03.2008 року Ленінський відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, відповідно до п.15 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наданих органом ДВС копій матеріалів виконавчого провадження, постановою начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області від 28.11.2008 вказане виконавче провадження, яке було зупинене, передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області (орган ДВС, дії якого оскаржуються).

Постановою від 16.12.2008 орган ДВС прийняв виконавче провадження з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007 про затвердження Додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди від 28.07.2004, надавши йому номер ВП №10706927.

Як вбачається з наданих органом ДВС копій матеріалів виконавчого провадження, з моменту прийняття виконавчого провадження і до 01.03.2013 жодних дій щодо виконання ухвали господарського суду №8/167 від 19.07.2007 органом ДВС не проводилось.

01.03.2013 орган ДВС виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.

За заявою стягувача №109 від 19.03.2014 орган ДВС поновив виконавче провадження ВП№10706927, про що виніс постанову від 31.03.2014.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для цього він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неправомірними дій органу державної виконавчої служби, з мотивів, наведених в оскаржуваній ухвалі, зокрема, порушення державним виконавцем вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також копій постанов від 01.03.2013 року.

Судова колегія зазначає, що супровідні листи про надсилання боржнику копій постанов від 01.03.2013 року не являються належними доказами відправлення зазначених документів у розумінні ст..ст.32-34 ГПК України, водночас, приймає до уваги журнали вхідної кореспонденції за березень-травень 2013 року, з яких вбачається, що боржник не отримував зазначені постанови.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згідно розписки від 17.12.2008 представника боржника Чиркова В.П., він отримав лише постанову від 28.11.2008 року про передачу виконавчого провадження; доказів вручення або надсилання боржнику постанови від 16.12.2008 про прийняття виконавчого провадження з зазначеним номеру ВП№10706927, матеріали виконавчого провадження не містять.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та його рух в подальшому до передачі виконавчого провадження з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що боржник мав можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що представник боржника був обізнаний про наявність виконавчого провадження до 17.12.2008 року, адже доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи немає, при цьому, боржником надано докази в підтвердження факту неотримання ним документів виконавчого провадження від відділу ДВС (т.3 а.с.114-284).

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних , господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до п.3.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюст, від 02.04.2012, № 512/5, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що, по-перше, ухвала господарського суду від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження Додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди на стадії виконання від 28.07.2004 не відповідає вимогам наведених статей Закону, оскільки не містить, зокрема, строку пред'явлення до виконання, а тому не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

Судова колегія наголошує, що доводи апелянта про те, що мирова угода є виконавчим документом, не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 не відповідає вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»; судом не заперечується приналежність ухвал про затвердження мирової угоди до виконавчих документів, однак необхідним є зазначення у виконавчому документів усіх необхідних реквізитів для виконання документу.

Крім того, судова колегія звертає увагу, як вірно зазначено судом першої інстанції, на п.7.9 Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, згідно якого чинним законодавством не передбачено внесення змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди.

Доводи апелянта про те, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби не може бути самостійним учасником судового процесу, спростовуються приписами пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Положеннями вказаної постанови встановлено, що відповідно до статей 248 20 , 248 21 ЦПК, ст. 85 Закону N 606-XIV скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Посилання скаржника на приписи Кодексу адміністративного судочинства України відхиляються судом, оскільки відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, при здійсненні судочинства господарські суди України керуються положеннями Господарського процесуального кодексу України, а не Кодексом адміністративного судочинства України, який регулює діяльність адміністративних судів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, законність та правомірність оскаржуваної ухвали господарського суду Одеської області від 05 лютого 2014 року у справі №11-31-15/139-06-3911, та відповідно відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

За таких обставин, апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року по справі № 8/167-- залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, п.1 ст.103, 121-2 ГПК України,

Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року по справі № 8/167 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.09.2014 р .

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя С.В. Таран