Постанова

від 09.09.2014 по справі 815/4268/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4268/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача : Приватного підприємства «СТАРТ» Скрипник С.Є. - за довіреністю від 20.07.2014р.

Від відповідача : Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області Копанський С.А. - за довіреністю від 10.09.2013р. №1876/10-038.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СТАРТ» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СТАРТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., з яких 114569грн. - основний платіж, 28642,25грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень чинного податкового законодавства з боку Підприємства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №115/15-24-22-01/30586877 від 24.04.2014р., оскільки при здійсненні фінансово-господарських операцій із платниками податків ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», не було допущено жодних порушень податкового законодавства, які б послугували підставою для встановлення заниження податку на додану вартість на суму 114569грн., т.я. господарські операції з контрагентами - ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», проведено у повному дотриманні законодавчих вимог, та належним чином оформленням необхідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач - Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 08.08.2014р. вихід.№8680/10-010), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., оскільки Приватним підприємством «СТАРТ» занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет на суму 114569грн., у т.ч. за травень 2012р. - у сумі 25500грн., за червень 2012р. - у сумі 12203грн., за лютий 2013р. - у сумі 37648грн., за травень 2013р. - у сумі 10841грн., за липень 2013р. - у сумі 28377грн., внаслідок чого порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 10.04.2014р. по 16.04.2014р. на підставі направлень від 10.04.2014року №126, №127, виданих заступнику начальника відділу податкового аудиту Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, інспектору податкової служби І рангу Тищенко Геннадію Вікторовичу, головному державному ревізор-інспектору відділу податкового аудиту Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, інспектору податкової служби III рангу, Лошак Ігорю Валерійовичу, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та відповідно до Наказу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.04.2014р. №201, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Старт» з питань правових взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Акопт» та ТОВ «Арагон торг» за період травень-червень 2012року, ТОВ «ТБК «Нова столиця» за період лютий-липень 2013року.

За наслідками вказаної перевірки Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області складено Акт №115/15-24-22-01/30586877 від 24.04.2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Старт» з питань правових взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Акопт» та ТОВ «Арагон торг» за період травень-червень 2012року, ТОВ «ТБК «Нова столиця» за період лютий-липень 2013року», у висновках якого наголошено, що Підприємством занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет на суму 114569грн., у т.ч. за травень 2012р. - у сумі 25500грн., за червень 2012р. - у сумі 12203грн., за лютий 2013р. - у сумі 37648грн., за травень 2013р. - у сумі 10841грн., за липень 2013р. - у сумі 28377грн., внаслідок чого порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №115/15-24-22-01/30586877 від 24.04.2014р. Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області 12.05.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., з яких 114569грн. - основний платіж, 28642,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2014р. №0000222200, позивач - Приватне підприємство «Старт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., винесено контролюючим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення факту заниження податку на додану вартість з боку позивача у сумі 114569грн., у т.ч. за травень 2012р. - у сумі 25500грн., за червень 2012р. - у сумі 12203грн., за лютий 2013р. - у сумі 37648грн., за травень 2013р. - у сумі 10841грн., за липень 2013р. - у сумі 28377грн., слугували виявлені в ході перевірки порушення норм податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій між ПП «Старт» та його контрагентами - ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця».

Так, судом з'ясовано, що між ПП «Старт» (Замовник) та ТОВ «Акопт» (Виконавець), був укладений Договір про надання транспортних послуг від 04.05.2012р. №04/05, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується надати для Замовника автотранспорт з водієм, а Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця. Відповідно до п.п.2.1-2.3 означеного Договору Замовник здійснює розрахунок за надані послуги на умовах даного договору по факту наданих послуг, згідно виставлених рахунків. Сплата здійснюється шляхом перерахування суми у гривнях з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця. Днем сплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця. Згідно з п.4.1 Договору про надання транспортних послуг від 04.05.2012р. №04/05 після надання Виконавцем дорученої йому послуги, Замовник зобов'язаний за участі Виконавця прийняти її результат. Приймання наданих послуг оформлюється підписанням сторонами акта здачі-приймання послуг.

Також, судом встановлено, що між ПП «Старт» (Покупець) та ТОВ «Арагон торг» (Постачальник) укладено Договір постачання товару від 03.05.2012р. №03/05, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю щебінь б/в (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до наданих накладних у строки та порядку, визначеними даним Договором. Згідно з п.п.2.1, 2.2 означеного Договору Покупець здійснює розрахунок за наданий Товар на умовах даного договору по факту постачання, відповідно до виставлених рахунків. Сплата відбувається шляхом перерахування суми в гривнях з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Відповідно до п.п.3.1 Договору постачання товару від 03.05.2012р. №03/05 якість Товару повинна відповідати сертифікатам якості, які видаються заводом-виробником продукції.

01.02.2013р. між ПП «Старт» (Покупець) та ТОВ «ТБК «Нова столиця» (Продавець) укладено Договір постачання №010213, відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Продавець зобов'язується відвантажити, а Покупець сплатити та прийняти пісок, відсів та щебінь, різної фракції. Відвантаження Продукції здійснюється на підставі заявки Покупця із зазначенням найменування, загальної кількості Продукції, які є невід'ємною частиною даного Договору. На кожну партію оформлюється накладна, у якій зазначаються усі необхідні дані (найменування, кількість відпущеної Продукції). Згідно з п.п.2.1.1-2.1.3 означеного Договору Продавець зобов'язується надати Покупцю рахунок на оплату Продукції. На підставі письмової заяви Покупця та передплати за Продукцію Продавець зобов'язується відвантажити та поставити за власний рахунок продукцію та передати її у власність Покупцю. Продавець зобов'язується передати Покупцю всі необхідні та належним чином оформлені документи на Продукцію (видаткові накладні, податкові накладні, паспорта якості). Відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5 Договору постачання від 01.02.2013р. №010213 Покупець зобов'язаний надати Продавцю належним чином оформлену письмову заявку на Продукцію, довіреність та копію свідоцтва платника ПДВ. Сплачувати вартість Продукції відповідно до умов даного Договору, на підставі виставлених рахунків. Підписувати з Продавцем акти звірки розрахунків не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Підписувати з Продавцем Специфікації на поставлену Продукцію за даний місяць, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п.п.3.1, 3.2, 7.1 даного Договору усі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків. Вартість продукції визначається на підставі калькуляції. Якість Продукції, яка є предметом поставки за даним Договором, повинна відповідати стандартам та технічним умовам, діючим на території України.

Судом встановлено, що на підтвердження виконання умов вищеозначених договорів ПП «Старт» до суду надано Банківські виписки, Акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), Видаткові накладні, Податкові накладні, Товарно-транспортні накладні, котрі, при цьому, на думку суду, не є достатніми доказами для підтвердження фактичного виконання умов, укладених між ПП «Старт» та його контрагентами - ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», Договорів від 04.05.2012р. №04/05, від 03.05.2012р. №03/05, та від 01.02.2013р. №010213, з урахуванням наступного.

Так, судом встановлено, що на підтвердження належного виконання умов Договору постачання товару від 03.05.2012р. №03/05, укладеного між ПП «Старт» та ТОВ «Арагон торг» до суду не надано сертифікати якості, рахунки, наявність котрих, при цьому, обумовлена умовами означеного Договору.

Також, на підтвердження належного виконання умов Договору постачання №010213 від 01.02.2013р., укладеного між ПП «Старт» та ТОВ «ТБК «Нова столиця», до суду не надано заявок, паспортів якості, актів звірки розрахунків, специфікацій, наявність котрих, у т.ч., обумовлено умовами вказаного Договору.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено , що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

До того ж, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (наданням послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. касаційною інстанцією наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Натомість, судом встановлено, що вищеозначені фінансово-господарські операції, які за твердженням позивача, мали місце між ПП «Старт» та ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, водночас наявні у матеріалах справи документи не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне надання послуг, а наявність податкових накладних, складених особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту, оскільки будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

До того ж, судом встановлено, що надані позивачем та наявні у матеріалах справи Акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), Видаткові накладні, Податкові накладні, у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять вказівок на посади повноважних осіб ані з боку ПП «Старт», ані з боку його контрагентів - ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», якими їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати осіб, котрими підписано вказані документи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно з п.11.1 означених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Між тим, судом встановлено, що надані позивачем на підтвердження виконання фінансово-господарських правовідносин в межах укладеного між ПП «Старт» та ТОВ «Акопт» Договору про надання транспортних послуг від 04.05.2012р. №04/05, та наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні виписані із значними порушеннями вищеозначеного Порядку заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки у графах «Замовник» та «Вантажовідправник» зазначено ТОВ «Акопт», який, при цьому не є ані Замовником, ані Вантажовідправником. У товарно-транспортних накладних не зазначено до якого подорожнього листа вона відноситься, відсутні підписи водія-експедитора, який прийняв та здав товар, відсутні дано щодо проведення вантажно-розвантажувальних робіт. У графі «з вантажем слідують документи» не зазначено реквізити накладної згідно якої здійснюється перевезення.

Окрім того, судом з'ясовано, що у висновках наявного у матеріалах справи Акта Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012р. №401/22-417/37999413 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011р. по 30.06.2012р.», встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій за період з 21.12.2011р. по 30.06.2012р., з огляду на відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, у т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті лише керівних посад; відсутні основні фонди, у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт,послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (робіт,послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання ТМЦ (послуг), використання яких не може нести позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податків.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акта Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08.02.2012р. №127/12-2/38164764 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арагон торг» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий-жовтень 2012р.» з моменту реєстрації у ТОВ «Арагон торг» відсутня необхідна матеріальна база, для здійснення будь-якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, тобто операції підприємством здійснювалися лише на папері, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У ТОВ «Арагон торг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, у зв'язку з чим відсутній факт реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства, безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту.

Також, у Акті ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.10.2013р. №87/15-21-22-01/38381266 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Нова столиця» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період жовтень 2012р. - вересень 2013р.» встановлено відсутність у ТОВ «ТБК «Нова столиця» можливості реальності здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки означені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, наведені обставини та досліджені судом наявні у справі письмові докази у їх сукупності, слугують підставою для висновку, що господарські операції між позивачем - ПП «Старт» та його контрагентами - ТОВ «Акопт», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «ТБК «Нова столиця», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності донарахування Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 114569грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважним представником у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «СТАРТ» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 487грн. 20коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СТАРТ» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014р. №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СТАРТ» (67400, Одеська обл., м.Роздільна, вул.Леніна,80, код ЄДРПОУ 30586877) на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 4384(чотири тисячі триста вісімдесят чотири)грн. 80коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 09 вересня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.