Постанова

від 10.12.2014 по справі 815/4268/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4268/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника відповідача - Дімова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТАРТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СТАРТ" до Роздільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року №0000222200. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про його скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 10.04.2014р. по 16.04.2014р. на підставі направлень від 10.04.2014року №126, №127, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.04.2014р. №201 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Старт» з питань правових взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Акопт» та ТОВ «Арагон торг» за період травень-червень 2012року, ТОВ «ТБК «Нова столиця» за період лютий-липень 2013року.

За наслідками вказаної перевірки Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області складено акт від 24.04.2014р. №115/15-24-22-01/30586877, у висновках якого зазначено, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ПП «Старт» занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет на суму 114569грн., у т.ч. за травень 2012р. - 25500грн., за червень 2012р. - 12203 грн., за лютий 2013р. - 37648 грн., за травень 2013р. - 10841грн., за липень 2013р. - 28377грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року №0000222200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 143211,25грн., з яких за основним платежем - 114569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28642,25 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Акопт» (Виконавець) та ПП «Старт» (Замовник) був укладений Договір про надання транспортних послуг від 04 травня 2012р. №04/05, згідно з п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується надати для Замовника автотранспорт з водієм, а Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця. Відповідно до п.п. 2.1-2.3 означеного Договору Замовник здійснює розрахунок за надані послуги на умовах даного договору по факту надання послуг, згідно виставлених рахунків. Оплата здійснюється шляхом перерахування суми у гривнях з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця. Днем оплати вважається день зарахування коштів на рахунок Виконавця. Згідно з п. 4.1 після надання Виконавцем дорученої йому послуги, Замовник зобов'язаний за участю Виконавця прийняти її результат. Приймання наданих послуг оформлюється підписанням сторонами акта здачі-приймання послуг (т. 1 а.с. 95-96). Здійснення господарської операції підтверджується первинними документами, а саме: актами здачі-прийомки виконаних робіт (т. 1 а.с. 97-98), видатковими накладними (а.с. 99-100), податковими накладними (т. 1 а.с. 101-104), товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 105-143), виписками банку про операції (т. 1 а.с. 144-146).

Між ТОВ «Арагон торг» (Постачальник) та ПП «Старт» (Покупець) був укладений Договір на поставку товару від 03 травня 2012 р. №03/05, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю щебінь б/в (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до наданих накладних у строки та порядку, визначеним даним Договором. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 означеного Договору Покупець здійснює розрахунок за наданий Товар на умовах даного договору по факту поставки, відповідно до виставлених рахунків. Оплата здійснюється шляхом перерахування суми в гривнях з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Відповідно до п. 3.1 якість Товару повинна відповідати сертифікатам якості, які видаються заводом-виробником продукції (т. 1 а.с. 147-148). Здійснення господарської операції підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними (т. 1 а.с. 149-151), податковими накладними (т. 1 а.с. 152-154), виписками банку про операції (т. 1 а.с. 155-156), рахунками (т. 1 а.с. 157-158), податковими деклараціями (т. 1 а.с. 159-163, 167-171), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 164-166, 172-174).

Між ТОВ «ТБК «Нова столиця» (Продавець) та ПП «Старт» (Покупець) укладено Договір поставки №010213 від 1 лютого 2013 р., відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Продавець зобов'язується відвантажити, а Покупець сплатити та прийняти пісок, відсів та щебінь, різної фракції, далі-«Продукція». Відвантаження Продукції здійснюється на підставі заявки Покупця із зазначенням найменування, загальної кількості Продукції, які є невід'ємною частиною даного Договору. На кожну партію оформлюється накладна, у якій зазначаються усі необхідні дані (найменування, кількість відпущеної Продукції). Згідно з п.п.2.1.1-2.1.3 означеного Договору Продавець зобов'язується надати Покупцю рахунок на оплату Продукції. На підставі письмової заявки Покупця та передплати за Продукцію Продавець зобов'язується відвантажити та поставити за власний рахунок продукцію та передати її у власність Покупцю. Передати Покупцю всі необхідні та належним чином оформлені документи на Продукцію (видаткові накладні, податкові накладні, паспорта якості). Відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5 надати Продавцю належним чином оформлену письмову заявку на Продукцію, довіреність та копію свідоцтва платника ПДВ. Оплачувати вартість Продукції відповідно до умов даного Договору, на підставі виставлених рахунків. Підписувати з Продавцем акти звірки розрахунків не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Підписувати з Продавцем Специфікації на поставлену Продукцію за даний місяць, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п.п.3.1, 3.2, 7.1 даного Договору усі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків. Вартість продукції визначається на підставі калькуляції. Якість Продукції, яка є предметом поставки за даним Договором, повинна відповідати стандартам та технічним умовам, діючим на території України (т. 1 а.с. 175-177). Здійснення господарської операції підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними (т. 1 а.с. 178-190), податковими накладними (т. 1 а.с. 191-203), виписками банку про операції (т. 1 а.с. 204-212), розрахунками (т. 1 а.с. 213216), податковими деклараціями (т. 1 а.с. 217-221, 225-230, 234-239), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 222-224, 231-233, 240-242).

Таким чином, первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Позивачем були надані копії первинних документів, які підтверджують реальність здійснених позивачем зі своїми контрагентами господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 12 травня 2014 року №0000222200, у зв`язку з чим судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТАРТ" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "СТАРТ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року №0000222200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СТАРТ" (код ЄДРПОУ 30586877) сплачений судовий збір у сумі 2923,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик