Рішення

від 04.09.2014 по справі 910/13602/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13602/14 04.09.14

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація

Технологія»

Про стягнення 315 171,45 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація

Технологія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД»

Про визнання договору поруки припиненим

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кійко Є.А. - директор

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Пагер С.М. - по дов. № 15/07-1 від 15.07.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані первісні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» 315 171,45 грн. заборгованості, яка складається з: 204 461,50 грн. основного боргу, 21 386,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 89 323,27 грн. - 25% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» було укладено договір поставки № ЄК-408 від 04.09.2012, відповідно до якого відповідач-1 по накладній № ЄК-0001268 від 21.09.2012 отримав товар на загальну суму 269 461,50 грн., проте відповідач-1 вартість отриманого товару повністю не сплатив. Також 04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» було укладено договір поруки, згідно якого відповідач-2 та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність за невиконання перед позивачем зобов'язань, що виникли з договору поставки № ЄК-408 від 04.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13602/14 та призначено справу до розгляду на 17.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13602/14 від 17.07.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.07.2014, розгляд справи був відкладений на 05.08.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 справу № 910/13602/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13602/14 від 05.08.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 26.08.2014.

05.08.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» про визнання припиненим договору поруки від 04.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13602/14, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп».

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 справу № 910/13602/14 передано судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Відповідач за зустрічним позовом у поданому 26.08.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення зустрічного позову заперечує. Відповідач вважає, що оскільки основне зобов'язання боржника - ТОВ «Інвесткомнлекс груп» не виконане, то у відповідності до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України не припинена і порука, а звернення ТОВ «Бізнес Інформація Технологія» з позовом до суду викликане небажанням нести солідарну відповідальність з основним боржником перед кредитором внаслідок невиконання ТОВ «Інвесткомплекс Груп» основного зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13602/14 від 26.08.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідач-1 та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.07.2014, розгляд справи був відкладений на 04.09.2014.

Відповідачем за зустрічним позовом 04.09.2014 до відділу діловодства суду подано доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву, в яких зазначає, що позивачем за зустрічним позовом в зустрічній позовній заяві не вказано в чому полягає порушення їх прав, тому вважає, що суд має відмовити в задоволенні зустрічного позову. Заяви про припинення договору поруки до ТОВ «Євро-Трейд Лтд» не надходило.

В судовому засіданні 04.09.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» (покупець) було укладено договір поставки № ЄК-408 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставляти і передавати на умовах даного договору санітарно-технічне нагрівальне, опалювальне та інше обладнання цих груп товарів (далі - товар) покупцю, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно розділу 4 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна конкретної партії товару є договірною. Оплата товару здійснюється за цінами погодженими сторонами, які зазначені у відповідних видаткових накладних на товар.

Спір за первісним позовом виник в зв'язку з тим, що відповідачем-1 в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість поставленого товару, в зв'язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість в розмірі 204 461,50 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 21 386,68 грн. та 25% річних в сумі 89 323,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2012.

Згідно з п. 5.1. договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки та оформлюється відповідною видатковою накладною. Приймання товару на відповідність його кількості та якості здійснюється Покупцем в місці отримання останнім товару. При цьому, ретельно перевіряється на відповідність кількість, якість та асортимент поставленого товару. Після приймання товару претензії по кількості та якості прийнятого товару не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 269 461,50 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № ЄК-0001268 від 21.09.2012.

Пунктом 7.1. договору визначено, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості партії Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у відповідних рахунках - фактурах та/або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача-1 суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за поставлений товар слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати товару протягом 45 (сорока п'яти) не банківських, а робочих днів.

Згідно з п. 7.2. договору покупець повинен сплатити повну вартість поставленого товару не пізніше 45 банківських днів з дати отримання всієї партії товару.

Оскільки відповідач-1 отримав товар згідно накладної № ЄК-0001268 - 21.09.2012, то з урахуванням умов п. 7.2. договору, відповідач-1 мав здійснити оплату товару до 22.11.2012.

Відповідно до п. 7.3. договору прийняття покупцем товару та підписання відповідних видаткових накладних, є підставою для розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач-1 (покупець) в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість поставленого товару у визначений договором строк повністю не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 204 461,50 грн.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-1 вартості поставленого товару в розмірі 204 461,50 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення зі сплати за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 21 386,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 89 323,27 грн. - 25% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений п. 7.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику 25% річних за користування коштами постачальника та/або повернення товару (ліквідного, якісного) у десятиденний термін з моменту отримання покупцем такої вимоги.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо стягнення 21 386,68 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 89 323,27 грн. - 25% річних (за обґрунтованими розрахунками).

В матеріалах справи наявний договір поруки від 04.09.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» (поручитель) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань боржника, що виникли з договору № ЄК-409 від 04.09.2012, укладений між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в любому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього договору.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з п. 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 679 822,90 грн.

Пунктом 7.1. договору поруки визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в ст. 559 Цивільного кодексу України.

Отже, умовами договору поруки в будь якому випадку сторони визначили, що порука припиняється у випадках, передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя . Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк виконання зобов'язання відповідача-1 сплатити вартість поставленого товару почав обчислюватись з 21.09.2012 та мав бути виконаний до 22.11.2012.

Позивачем було надіслано відповідачу-2 вимогу (претензію № 12/06 від 11.06.2014), в якій просив перерахувати на його рахунок заборгованість за поставлений товар в сумі 204 461,50 грн.

Дана вимога надіслана на адресу відповідача-2 лише 12.06.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 9359 та описом вкладення у цінний лист від 12.06.2014.

Отже, позивач звернувся до поручителя з пропущенням строку для пред'явлення вимоги, а тому в силу ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука за договором поруки є припиненою.

Позивачем інших доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача-2 з вимогою виконання основного зобов'язання раніше, не подано.

Оскільки, строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, то і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Судом встановлено закінчення строку поруки, а тому у позивача відсутнє право вимагати стягнення боргу з поручителя (відповідача-2), що припинилося у зв'язку з його спливом.

З огляду на викладене, за невиконання зобов'язань за договором поставки № ЄК-408 від 04.09.2012 має відповідати лише боржник - відповідач-1 та в позові до відповідача-2 слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

За зустрічним позовом

Позивач в обґрунтування зустрічних вимог посилається на те, що відповідач-1 мав оплатити поставлений 21.09.2012 товар до 27.11.2012, а тому кредитор мав звернутися з вимогою до поручителя виконати зобов'язання за договором поруки протягом шести місяців з дня настання виконання основного зобов'язання, тобто до 26.05.2013 включно. натомість кредитор звернувся до поручителя з претензією про стягнення заборгованості лише 11.06.2014. Вказане свідчить про те, що порука припинилась на законній підставі, передбаченій ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову - є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Позовні вимоги, в яких позивач просить суд визнати договір поруки від 04.09.2012 припиненим не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав, а тому в позові слід відмовити.

Слід зазначити, що ст. 559 Цивільного кодексу України визначає обставини за наявності яких припиняється порука, а не договір поруки.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплекс Груп» (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 922, код ЄДРПОУ 33885756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» (м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 37507739) 204 461 (двісті чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 50 грн. основного боргу, 21 386 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят шість) грн. 68 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 89 323 (вісімдесят дев'ять тисяч триста двадцять три) грн. 27 коп. - 25% річних, 6 303 (шість тисяч триста три) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» відмовити повністю.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інформація Технологія» відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.09.2014.

СуддяВ.В. Сівакова