Рішення

від 08.09.2014 по справі 911/3328/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/3328/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Селянського (фермерського) господарства «Олександр»

про стягнення 42003,52 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства «Олександр» (далі - відповідач-2) про стягнення 42003,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 15.11.2012 р. угоди № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Селянського (фермерського) господарства «Олександр» щодо сплати, зокрема, відсотків за користування чужими грошовими коштами, право нарахування яких виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Селянським (фермерським) господарством «Олександр». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-118 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 07-04-2014-22 від 07.04.2014 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 26.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

До господарського суду Київської області 05.09.2014 р. ТОВ «НІКО-ТАЙС» було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 18405/14 від 05.09.2014 р.) про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання 26.08.2014 р. та 08.09.2014 р. не з'явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відзиву на позов не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.05.2011 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та СФГ «Олександр» (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2, відповідно до умов якого у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал, (надалі «товар» або «насіння») та хімічні засоби захисту рослин (надалі «товар» або «препарати»), а покупець зобов'язався прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Згідно з п. 2.1 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Згідно з п. 5.1 договору, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного у договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати. При зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором відсотки по товарному кредиту за прострочені платежі нараховуються до дати подання позову.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 692, ст.ст. 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП- сума простроченого платежу, Д-кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними.

28.04.2012 р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з СФГ «Олександр» заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ «Олександр» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. у справі № 5017/1449/2012, позов ТОВ «Корпорація «Агросинтез» задоволено частково та стягнуто з СФГ «Олександр» на користь ТОВ «Корпорація Агросинтез» суму основного боргу у розмірі 10195,03 грн., пеню у розмірі 789,65 грн., штраф за порушення терміну оплати платежів у розмірі 3246,01 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10704,78 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1601,82 грн.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

15.11.2012 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Корпорація «Агросинтез») відступає новому кредитору (TOB «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Олександр» зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ «Олександр» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.08.2013 р. до угоди №15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. (пункт 1.2 угоди).

Крім того, з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. (п. 2.4 угоди).

На виконання умов п. 4.1 даної угоди, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні повідомило СФГ «Олександр» про зазначені вище обставини.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2013 р. у справі № 5017/1449/2012 було замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 20.07.2012 р. у справі № 5017/1449/2012 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на її правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Відповідно до Постанови ВДВС Котовського МРУЮ Одеської області від 07.02.2014 р. було відкрито виконавче провадження № 42028594 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.07.2012 р. у справі № 5017/1449/2012.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає, що зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. у справі № 5017/1449/2012 на даний час не виконані та просить суд стягнути солідарно з СФГ «Олександр» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 42003,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), якиі здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інши цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобі Договору слід застосовувати загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пepeдає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупе приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 692, ст.ст. 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» виникло право вимоги щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами внаслідок порушення СФГ «Олександр» зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р. за період з 29.04.2012 р. до 31.07.2014 р. на суму 10195,03 грн. заборгованості, визначеної рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. у справі № 5017/1449/2012.

З долученого до матеріалів справи розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що позивачем було визначено відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 42003,52 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-118 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), 07.04.2014 р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 07-04-2014-22, за умовами п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Селянським (фермерським) господарством «Олександр» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р.

Пункт 3.1 договору поруки передбачає, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 50000,00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1 договору).

За змістом п. 6.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» вимогу № 05-22/14 від 05.05.2014 р. щодо виконання останнім зобов'язання за договором поруки, яка була отримана директором ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 08.05.2014 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантує, що зобов'язання, взяті на себе згідно з договором поруки № 07-04-2014-22 від 07.04.2014 р., виконає в строк до 31.08.2014 р.

Оскільки ні відповідач-1, ні відповідач-2 не розрахувалися з позивачем належним чином за угодою № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладеною згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК180511/2 від 18 .05.2011 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надали.

Враховуючи те, що ані відповідач-2, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за угодою № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладеною згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р., вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 42003,00 грн. відсотків за користування чужими грошовоми коштами є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у повному обсязі шляхом солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Крім того, позивач просить суд покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та з оплатою послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором № 02-22/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим 29.10.2009 р., ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з договором № 02-22/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 р., виконавець надав замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180511/2 від 18.05.2011 р., угоди № 15-11/12-118 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., договору поруки № 07-04-2014-22 від 07.04.2014 р., а також брав участь в судових засіданнях, надавав пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованої суми.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 4000,00 грн. (п. 3.1 договору).

02.06.2014 р. та 31.07.2014 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом ОСОБА_1 було підписано акти прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 619 від 30.07.2014 р. на суму 4000,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 4000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката, які входять до складу судових витрат, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Олександр» (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 214, оф. 3, код 30821553) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 42003 (сорок дві тисячі три) грн. 52 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Олександр» (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 214, оф. 3, код 30821553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.09.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна