Рішення

від 05.09.2014 по справі 921/540/13-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2014 р.Справа № 921/540/13-г/6

Господарський суд Тернопільської області у складі колегії суддів: головуючого судді Охотницької Н.В. , судді Півторака М.Є. , судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу:

за позовом Приватного підприємства "Гелосстар", м. Дніпропетровськ. вул.Верхня,2-а

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул.Заводська,1 м. Хоростків, Тернопільської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. ОСОБА_2, АДРЕСА_1;

2. ОСОБА_3, АДРЕСА_2;

3. ОСОБА_4, АДРЕСА_3;

4. ОСОБА_5, АДРЕСА_4.

про стягнення 600 000 грн.00 коп. попередньої оплати.

За участю представників сторін:

позивача: Карпушина М.Г., довіреність від 16.12.2013 р.;

відповідача: не прибув;

третіх осіб: не прибули.

В судових засіданнях учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство "Гелосстар" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" про повернення 600 000,00 грн. сплаченої попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано усної домовленості щодо поставки позивачу 122,4 тон цукру білого кристалічного та не повернуто кошти сплачені в рахунок оплати за його поставку в сумі 600 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.09.2013 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" задоволено частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.09.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі № 921/540/13-г/6 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

При цьому Вищим господарським судом звернуто увагу на, те що господарські суди попередніх інстанцій не врахували надані відповідачем накладні як належні докази у справі, а також не дослідили інші документи, які можуть слугувати доказами поставки товару, зокрема чи зафіксовано факт відвантаження товару в податкових документах відповідача, чи складались відповідачем податкові накладні на постачання товару, не дослідили відображення господарської операції з поставки відповідачем товару в обліку податкової звітності останнього та наявності у відповідача товару на момент складання видаткових накладних.

Крім того, у постанові від 15.04.2014 р. Вищий господарський суд зазначає, що неналежне оформлення довіреностей є порушенням ведення бухгалтерського обліку відповідача, але не спростовує наявності чи відсутності факту передачі речі, а також те, що після встановлення наявності довіреностей, скріплених печаткою позивача, останній не провів службове розслідування за фактом незаконного використання печатки, не надав доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату чи викрадення печаток.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оскільки розгляд справи починається заново, відтак сторони користуються правами передбаченими ст.22 ГПК України, в тому числі щодо зміни підстав та предмету позову до початку розгляду справи по суті, та обґрунтовують свої вимоги і заперечення незалежно від обґрунтувань наведених раніше.

Згідно автоматичного розподілу судових справ, проведеного 13.05.2014 р., справу № 921/540/13-г/6 передано на новий розгляд судді Н.В.Охотницькій.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2014 р. справу № 921/540/13-г/6 за позовом приватного підприємства "Гелосстар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" про повернення 600000 грн. попередньої оплати прийнято до провадження суддею Н.В.Охотницькою та призначено розгляд даної справи у судовому засіданні на 26.05.2014 р., який відкладався на 16.06.2014 р., а також на 01.07.2014 р.

Ухвалою суду від 01.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2014 р. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб:

- ОСОБА_2, АДРЕСА_1;

- ОСОБА_3, АДРЕСА_2;

- ОСОБА_4, АДРЕСА_3;

- ОСОБА_5, АДРЕСА_4.

Ухвалою від 14.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 28.07.2014 р.

Розпорядженням в. о. голови господарського суду Тернопільської області від 28.07.2014 р. для розгляду справи № 921/540/13-г/6 призначено судову колегію (за допомогою автоматизованого розподілу) у складі трьох суддів: головуючого судді - Охотницької Н.В., суддів Півторака М.Є., Чопка Ю.О.

Ухвалою від 28.07.2014 р. колегія суддів у складі: головуючого судді Охотницької Н.В., судді Чопка Ю.О., судді Півторака М.Є. справу № 921/540/13-г/6 прийняла до свого провадження.

За таких обставин, розгляд даної справи здійснюється колегіально у складі трьох суддів: головуючого судді - Охотницької Н.В., суддів Півторака М.Є., Чопка Ю.О.

Ухвалою від 28.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 07.08.2014 р. при цьому зобов'язано третіх осіб, а саме: фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, подати письмове пояснення із зазначенням місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) спірного товару, який був завантажений на їхні транспортні засоби, згідно видаткових накладних, на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" для перевезення на ПП "Гелосстар".

Представник позивача в судове засідання 07.08.2014 р. не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Присутній в судовому засіданні 07.08.2014 р. представник відповідача згідно усних пояснень, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, а також через канцелярію суду клопотанням від 07.08.2014 р. (вх.№ 14607 від 07.08.2014 р.) долучив до матеріалів справи лист № 04/2/5-р-14 від 16.06.2014 р. Прокуратури Тернопільської області, з якого вбачається, що кримінальне провадження № 12013210070000471, що кваліфікується за ознаками передбаченими ч.1 ст.190 КК України перебуває у відділі СУ УМВС України в Тернопільській області.

Треті особи в призначене на 07.08.2014 р. судове засідання не прибули, витребуваних письмових пояснень, щодо зазначення місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) спірного товару, який був завантажений на їхні транспортні засоби, згідно видаткових накладних, на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" для перевезення на ПП "Гелосстар", суду не надали.

Поряд з іншим, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені заяви 14.07.2014 р. третіх осіб, а саме: фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно яких останні просять суд розглядати справу без їхньої участі.

Ухвалою суду від 07.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 05.09.2014 р. та повторно зобов'язано третіх осіб подати письмове пояснення із зазначенням місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) спірного товару, який був завантажений на їхні транспортні засоби, згідно видаткових накладних, на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" для перевезення на ПП "Гелосстар". Крім того, даною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду письмову інформацію про хід досудового розслідування кримінального провадження № 12013210070000471 та у разі його закінчення долучити до матеріалів справи відповідні документи.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2014 р. прибув, позовні вимоги, з врахуванням письмових пояснень по суті спору від 20.05.2015 р. № 651 , із урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. та письмових пояснень від 21.07.2014 р. (вх. 13988 від 28.07.2014 р.), а також усних пояснень наданих в судових засіданнях, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зокрема приватне підприємство "Гелосстар", вважає безпідставними посилання Вищого господарського суду України на те, що після встановлення наявності довіреностей, скріплених печаткою позивача, останній не провів службове розслідування за фактом незаконного використання печатки, оскільки оригінали довіреностей,скріплені печаткою позивача, ним не видавались, а тому у позивача не було необхідності проводити розслідування за фактом незаконного використання печатки, а також не було підстав звертатись до правоохоронних органів за фактом втрати чи викрадення печатки.

За таких обставин, позивач стверджує, що відсутність у відповідача оригіналів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вказує на відсутність факту здійснення господарської операції з передачі товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" товару приватному підприємству "Гелосстар".

Крім того, приватне підприємство "Гелосстар" вважає, що не можуть бути належним доказом передачі товару позивачу товарно - транспортні накладні № Р 895, № Р 898, № Р 902, № Р 904, № Р 907, № Р 926, № Р 937, оскільки вони не містять жодних посилань на підставу їх складання (замовлення, договір), не підписані повноважною особою позивача, а також не містять посилань на довіреності, згідно з якими товар був переданий перевізнику.

Більше того, вказані товарно - транспортні накладні взагалі не можуть бути доказом укладення договору перевезення, оскільки з них не можливо встановити місце доставки вантажу, а міста, які зазначені в товарно - транспортних накладних (м. Івано - Франківськ, м. Снятин, м. Львів, м. Чернівці), як пункт розвантаження, спростовують твердження відповідача про передачу товару позивачу, оскільки місцезнаходження останнього є м. Дніпропетровськ.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем не надано жодних належних доказів виконання ним зобов'язань з передачі ПП "Гелосстар" цукру білого кристалічного в кількості 122,4 тонн, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" суми передоплати в розмірі 600 000,00 грн. за непоставлений товар.

Відповідач явку повноважного представника в призначене на 05.09.2014 р. судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не представив, однак 04.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Тернопільської області поступило клопотання представника ТОВ "Хоросківський цукровий завод" (вх.№ 16099 від 04.09.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю 05.09.2014 р. у розгляді іншої справи, а саме: №819/1998/13-а за позовом ТОВ "Козівський цукровий завод" до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення, у Львівському адміністративному суді.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що останнє слід відхилити, оскільки відповідачем до клопотання не долучено доказів на підтвердження зайнятості представника у розгляді іншої справи. Крім того, суд зазначає, що відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника для представлення його інтересів у судовому засіданні у випадку неможливості явки представника ОСОБА_7, при цьому суд звертає увагу на те, що до участі у розгляді даної справи відповідачем було залучено, на підставі довіреності від 17.03.2014 р., і іншого представника ОСОБА_8, яка могла з'явитись у призначене на 05.09.2014 р. судове засідання.

При цьому, присутній в судових засіданнях 16.06.2014 р., 01.07.2014 р., 14.07.2014 р., 28.07.2014 р. та у 07.08.2014 р. представник відповідача згідно усних пояснень, а також письмового відзиву від 12.06.2014 р. на позовну заяву (вх. № 11484 від 16.06.2014 р.) проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. При цьому, зокрема зазначив, що позовні вимоги приватного підприємства "Гелосстар" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки факт відвантаження товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, а також вказує, що товар у товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" безпосередньо отримали водії ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 які і здійснили транспортування товару до приватного підприємства "Гелосстар", про що зазначено в товарно - транспортних накладних, а також нотаріально завірених заявах вказаних водіїв.

Крім того, відповідач стверджує, що факт реальності господарської операції з постачання товару позивачу підтверджено не тільки в бухгалтерському, а й у податковому обліку, зокрема податкова накладна № 75 від 14.02.2014 р. на суму 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -100 000,00 грн., згідно квитанції № 1 від 25.02.2013 р. була прийнята податковим органом, а також згідно додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р., а саме: в рядку 30 розділу І відповідачем задекларовано факт вчинення спірної операції шляхом зазначення обсягу постачання в розмірі 500 00000 грн. та 100 000, 00 грн. - сума податку на додану вартість. Зазначені вище податкові документи долучені відповідачем до відзиву на позов (вх. № 11484 від 16.06.2014 р.).

Треті особи в жодне із призначених судових засідань не прибули, витребувані ухвалами від 28.07.2014 р. та від 07.08.2014 р. письмові пояснення із зазначенням місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) спірного товару, який був завантажений на їхні транспортні засоби, згідно видаткових накладних, на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" для перевезення на ПП "Гелосстар" не подали, та як вже зазначалось останніми 14.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано нотаріально завірені заяви, згідно яких ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять суд, зокрема, розглядати справу без їхньої участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, враховуючи заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та усних поясненнях у судових засіданнях, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, з врахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які в порядку ст. 111 12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст. 205, ст. 638 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом, при цьому договір є укладеним в належній формі, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору щодо предмету договору, умов які визначені законом як істотні для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На виконання умов правочину, щодо поставки 122,4 тон цукру білого кристалічного, укладеного контрагентами в усній формі, на підставі рахунку на оплату №102 від 13 лютого 2013 року, платіжним дорученням №32 від 14 лютого 2013 року, ПП "Гелосстар" (позивач) перерахувало на користь ТОВ "Хоросківський цукровий завод" (відповідач) 600 000,00 грн.

На проведену попередню оплату, продавцем було видано податкову накладну №75 від 14 лютого 2013 року (копія наявна у матеріалах справи).

Факт отримання коштів в сумі 600 000,00 грн. відповідач визнає.

Оскільки сторони не обумовили строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару (цукру білого кристалічного), то згідно ст.530 Цивільного кодексу України він повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк від дня пред'явлення про це вимоги кредитором.

07 травня 2013 року ПП "Гелосстар" звернулось до ТОВ "Хоросківський цукровий завод" з вимогою № 458 про здійснення поставки.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, приписи ч.2. ст.693 ЦК України надають покупцю право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Через невиконання постачальником (відповідачем) вимоги №458 від 07 травня 2013 року про поставку товару (122,4 тон цукру білого кристалічного), покупець звернувся до ТОВ "Хоросківський цукровий завод" з вимогою №483 від 20 травня 2013 року про повернення сплачених коштів.

За твердженням позивача, відповідач не виконав і даної вимоги позивача та не повернув позивачу суму попередньої оплати - 600 000, 00 грн., а тому просить стягнути дану суму з відповідача в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати його в семи денний термін з дня пред'явлення про це вимоги кредитора.

В силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, відповідач, на виконання ним зобов'язання щодо поставки позивачу товару (цукру білого кристалічного) надав суду товарно-транспортні накладні (№ Р895 від 14.02.2013 року, № Р898 від 14.02.2013 року, № Р902 від 14.02.2013 року, № Р904 від 14.02.2013 року, № Р907 від 14.02.2013 року, № Р926 від 15.02.2013 року, № Р937 від 15.02.2013 року та видаткові накладні (№ 895 від 14.02.2013 року, № 898 від 14.02.2013 року, № 902 від 14.02.2013 року, № 904 від 14.02.2013 року, № 907 від 14.02.2013 року, № 926 від 15.02.2013 року, № 937 від 15.02.2013 року.

Таким чином, ТОВ "Хоросківський цукровий завод", вказує, що факт відвантаження товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, із яких вбачається, що товар у товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" безпосередньо отримали водії (перевізники) фізичні особи ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5 на підставі отриманих по факсу довіреностей, виданих ПП "Гелосстар" 14 та 15 лютого 2013 року, які і здійснили транспортування спірного товару до приватного підприємства "Гелосстар", що підтверджується нотаріально завіреними заявами вказаних водіїв.

А тому, на думку відповідача, підстав вимагати повернення сплачених коштів у позивача немає.

Дані твердження відповідача щодо належного відвантаження та доставки позивачу товару, суд вважає хибними та звертає увагу на те, що згідно з ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом приймаються лише належні і допустимі докази (ст. 36 ГПК України).

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, як на докази виконання ним зобов'язання щодо поставки позивачу товару (цукру білого кристалічного), на товарно-транспортні накладні № Р895 від 14.02.2013 року, № Р898 від 14.02.2013 року, № Р902 від 14.02.2013 року, № Р904 від 14.02.2013 року, № Р907 від 14.02.2013 року, № Р926 від 15.02.2013 року, № Р937 від 15.02.2013 року , а також на копії довіреностей, отриманих за допомогою факсимільного зв'язку , виданих ПП "Гелосстар" 14 та 15 лютого 2013 року, виданих на ім'я водіїв (перевізників) ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, а також на нотаріально завірені заяви вищезазначених водіїв (копії заяв знаходяться в матеріалах справи), в яких вони стверджують, що 14 та 15 лютого 2013 року на території ТОВ "Хоросківський цукровий завод" було завантажено у відповідні транспортні засоби цукор білий кристалічний в мішкотарі для перевезення на ПП "Гелосстар", оскільки такі не є належними доказами у справі , в розумінні ст. 34 ГПК України, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.02.1998р. за №128/2568 (далі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі (п. п. 10.1- 10.3 Правил).

Пунктами 11.4-11.6 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Проте, за твердженням позивача, які не спростовані в установленому законом порядку відповідачем, а також поясненнями водіїв, викладених в нотаріально засвідчених заявах (копії яких знаходяться в матеріалах справи) ним не укладалися будь-які договори з перевізниками на перевезення від відповідача цукру білого кристалічного, в той час, як в зазначених вище товарно-транспортних накладних Замовником значиться ПП "Гелосстар". Окрім того, відповідачем не надано і судом не здобуто товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоодержувача (ПП "Гелосстар") про отримання товару, а згідно п.11.6 Правил третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий господарський суд України у постанові від 15.11.2010р. по справі № 14/140-2291, копія якої знаходиться у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності регулюється "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженим наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Мін'юсті 05.06.1995р. за №168/704 (далі Положення №88).

Відповідно до п.2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи, згідно з вимогами п.2.4 Положення №88, повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (п.2.5. Положення №88).

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, відповідно до п. 2.6. Положення №88 забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Згідно з п. 2.15. Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п.2.16. Положення №88).

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996р. (далі - Інструкція №99), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначає, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 Інструкції №99).

Довіреність на одержання цінностей, згідно з п. 4 Інструкції №99, видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

У відповідності до п.5. Інструкції №99, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

В порядку п. 6. Інструкції №99, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пункт 7 Інструкції №99 встановлює заборону видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Забороняється також відпускати цінності, зокрема у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами (п. 12 Інструкції №99)

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Пунктом 15 Інструкції №99 визначено, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Як вбачається з наданих відповідачем копій довіреностей від 14 та 15 лютого 2013 року, останні не містять ряду обов'язкових реквізитів, а саме:

- порядковий номер довіреності;

- ім'я, по-батькові особи, на ім'я якої видано довіреність, зазначення реквізитів документа який засвідчує цю особу;

- зразки підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

- копії довіреностей не містять жодних обов'язкових реквізитів, що посвідчують їх достовірність.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що відповідачем оформлені у встановленому законом порядку довіреності на відвантаження цукру постачальнику суду не надані, інформація про видачу довіреностей на отримання від ТОВ "Хоросківський цукровий завод" цукру у Журналі реєстрації довіреностей за 2012-2013р.р. ПП "Гелосстар" не зазначена, відмітки про отримання товару уповноваженими посадовими особами позивача засвідчені відбитком печатки на видаткових та товарно-транспортних накладних відсутні.

Крім того, враховуючи неналежне оформлення довіреностей від 14 та 15 лютого 2013 року, записи в Журналі реєстрації довіреностей за 2012-2013р.р. позивача, а також виписування видаткових і товарно-транспортних накладних власне боржником із зазначенням пунктів розвантаження не пов'язаних з діяльністю позивача, названі відпускні документи також критично оцінюються судом.

З огляду на вищенаведене, а також на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. у справі № 921/540/13-г/6, які в силу ст. 111 12 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів встановила, що товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", як учасником господарських відносин, своїх зобов'язань, зокрема щодо поставки 122,4 тон цукру білого кристалічного ПП "Гелосстар", належним чином не виконано.

Крім того, Вищим господарським судом України у постанові від 15.04.2014 р. по даній справі звернуто увагу на те, що після встановлення наявності довіреностей, скріплених печаткою позивача, останній не провів службове розслідування за фактом незаконного використання печатки, не надано доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату чи викрадення печаток.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. у справі № 921/540/13-г/6, господарським судом Тернопільської області встановлено, що відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17 зі змінами від 7 вересня 2005 року № 755, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із письмового пояснення №651 від 20.05.2014 р. та усних пояснень повноважного представника позивача, наданих у судових засіданнях, приватне підприємство "Гелосстар" 14 та 15 лютого 2013 року, довіреності на ім'я водіїв (перевізників) ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, підписаних директором ОСОБА_13 та скріплених печаткою позивача, не видавало, печатку підприємство не втрачало (викрадена не була). Крім того, позивач зазначає, що оскільки оригінали вищезазначених довіреностей так і не були долучені до матеріалів справи, відтак дана обставина дає підстави стверджувати, що такі (оригінали довіреностей від 14 та 15 лютого 2013 року) взагалі не існують, а тому для проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, тим більше, звертатись до правоохоронних органів за фактом втрати чи викрадення печатки немає підстав та необхідності .

Разом з тим, судом досліджено документи, які долучені відповідачем супровідним листом № 28/07/2014 від 28.07.2014 р. до матеріалів справи, а саме: декларацію про наявні обсяги цукру станом на 01.02.2013 р., декларацію про наявні обсяги цукру станом на 01.03.2013 р., місячний звіт про економічні показники за видами економічної діяльності, що відносяться до добувної промисловості і розроблення кар'єрів, переробної промисловості, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, водопостачання, каналізації, поводження з відходами за лютий 2013 р., терміновий звіт про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за лютий 2013 р. та довідку товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" № 25/07/2014 від 25.07.2014 р. про наявність станом на лютий 2013 р. цукру білого кристалічного в кількості 122,4 тонн на складі товариства. Вказані вище документи дають суду підстави стверджувати, що станом на лютий 2013 р. цукор білий кристалічний в кількості 122,4 тонн був в наявності на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод". Дана обставина , також не заперечується і сторонами, однак наявність на складі відповідача спірної кількості товару на момент виникнення спірних правовідносин, не є для суду беззаперечним доказом відвантаження та поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" 122,4 тон цукру білого кристалічного ПП "Гелосстар".

Поряд з іншим, судом з'ясовано, що господарська операція по отриманню попередньої оплати від позивача в сумі 600 000,00 грн. (перша подія) відображена у податковому обліку відповідача, зокрема податкова накладна № 75 від 14.02.2014 р. на суму 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -100 000,00 грн., згідно квитанції № 1 від 25.02.2013 р. була прийнята податковим органом, а також згідно додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р., а саме: в рядку 30 розділу І відповідачем задекларовано факт вчинення спірної операції шляхом зазначення обсягу постачання в розмірі 500 00000 грн. та 100 000, 00 грн. - сума податку на додану вартість. Зазначені вище податкові документи долучені відповідачем до відзиву на позов (вх. № 11484 від 16.06.2014 р.).

Відповідно до п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.4. ст.201 податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

На підставі виставленого ТОВ "Хоросківський цукровий завод" рахунку на оплату № 102 від 13.02.2013 р. ПП "Гелосстар" платіжним дорученням № 32 від 14.02.2013 р. перерахувало на користь відповідача попередню оплату у розмірі 600 000,00 грн., відтак дата зарахування коштів від позивача і є тією першою подією, на підставі якої відповідачем було відображено податкові зобов'язання за операцією з поставки цукру позивачу у декларації з ПДВ за лютий 2013 р.

Саме у зв'язку із здійсненою позивачем попередньою оплатою 14.02.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" було видано ПП "Гелосстар" податкову накладну № 75 та здійснено відповідне відображення операції у даних податкового обліку.

В той же час, представником ПП "Гелосстар" долучено до матеріалів справи листи № 9827/10/16-01-15-01-24 від 10.07.2014 р. та № 10337/10/16.01.15.0124 від 18.07.2014 р. Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області, відповідно до яких податковий орган повідомляє, що за результатами проведеного моніторингу з використанням Автоматизованої інформаційної системи "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за лютий 2013 р. встановлено, що ТОВ "Хоросківський цукровий завод" задекларовано податкові зобов'язання по ПП "Гелосстар" на загальну суму 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 100 000,00 грн. При цьому, ПП "Гелосстар" не відображено у складі податкового кредиту за лютий 2013 р. - червень 2014 р. операції з придбання по ТОВ "Хоросківський цукровий завод".

Таким чином, відображення у податковому обліку відповідача операцій по взаємовідносинам з ПП "Гелосстар" підтверджує лише факт отримання відповідачем попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн. та не може бути належним доказом підтвердження заперечень відповідача, оскільки зазначена інформація складається на підставі первинних документів і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами та в жодному випадку не підтверджує факт поставки товару позивачу з огляду на умови попередньо досягнутих домовленостей, а саме того, що поставка товару здійснюється лише після отримання коштів за товар.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. № 5013/1032/12 та №924/91/13 від 01.08.2013 р.

Поряд з іншим, суд звертає увагу, що долучені відповідачем до матеріалів справи нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно яких вищезазначені особи стверджують, що 14.02.2013р. та 15.02.2013р. на території ТОВ "Хоросківський цукровий завод" було завантажено відповідні транспортні засоби цукром білим кристалічним в мішкотарі для перевезення зазначеного товару на ПП "Гелосстар" та підтвердили, що підписи відповідних осіб на видаткових накладних проставлені ними особисто, не є належним доказом поставки товару позивачу, зі змісту цих заяв лише слідує, що зазначені особи отримали товар, як вони стверджують, для ПП "Гелосстар", проте не підтверджують факт доставки та отримання ПП "Гелосстар" даного товару.

Крім того, суд неодноразово зобов'язував третіх осіб, а саме: фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, подати письмове пояснення із зазначенням місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) спірного товару, який був завантажений на їхні транспортні засоби, згідно видаткових накладних, на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" для перевезення на ПП "Гелосстар", однак вказані особи у призначені судові засідання жодного разу не прибули, пояснень щодо місця доставки та розвантаження (місто, номер складу чи іншого приміщення) цукру білого кристалічного в мішкотарі, витребуваних ухвалами від 28.07.2014 р. та від 07.08.2014 р., суду не надали.

З врахуванням усього вищепереліченого, жодних належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці ПП "Гелосстар" 122,4 тон цукру білого кристалічного, ТОВ "Хоросківський цукровий завод" не представлено. А тому, підстав для відмови у задоволенні позову у суду немає.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.5 постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Факт надання послуг адвокатом ОСОБА_14 підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20 вересня 2010 року, договором про надання юридичних послуг №07/05/13-2 від 07 травня 2013 року, платіжним дорученням №226 від 21 травня 2013 року про оплату юридичних послуг в сумі 10000 грн. договором №07/05/13-1 від 11.01.2010р. про надання правової допомоги.

Так, у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши розмір витрат на правову допомогу у даній справі, беручи до уваги, що cпір, який виник у даній справі відноситься до категорії спорів про розрахунки, не є складним по відношенню до правовідносин, які стали підставою для звернення з позовом до суду, з урахуванням того факту, що адвокат ОСОБА_14 не з'явився в судові засідання призначені на 26.05.2014 р., 16.06.2014 р. та 07.08.2014 р., суд вважає, що клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката за рахунок відповідача, підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 5 000, 00 грн. Вказана сума, на переконання суду, відповідає усталеній практиці та принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 27,33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область 48240, код 37753642) на користь Приватного підприємства "Гелосстар" (вул. Верхня, 2а, м. Дніпропетровськ, 49000, код 38432827) 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ.

4. В частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 09.09.2014 р. через місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Н.В. Охотницька

Суддя Півторак М.Є.

Суддя Чопко Ю.О.