Ухвала

від 28.04.2009 по справі 22-а-885/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У

К Р А Ї Н И

28 квітня 2009 року        

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого       - 

Джабурія О.В.

суддів                 -  Бітова А.І.

                                -  Милосердного М.М.

при секретарі     - 

Вихренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Одесі адміністративну справу за 

апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту

населення Херсонської обласної державної адміністрації на постанову

Суворовського районного суду м. Херсона від 05 липня 2007 року по справі за

адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

до Управління соціальної політики Херсонської міської ради, Відділу праці та

соціального захисту населення Суворовської райради в м. Херсоні про стягнення

недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни,                        

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4.,

ОСОБА_5., ОСОБА_6звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління

соціальної політики Херсонської міської ради, Відділу праці та соціального

захисту населення Суворовської райради в м. Херсоні про стягнення недоплаченої

разової щорічної допомоги учаснику війни.

В судовому засіданні позивачі підтвердили обставини,

викладені в позові і просили задовольнити позов з підстав, зазначених в ньому.

Представник Управління соціальної політики Херсонської

міської ради вимоги не визнав і пояснив, що Управління соціальної політики не є

розпорядником коштів, що направлені на одноразові грошові допомоги учасникам

війни, не здійснює ні нарахування ні виплату вказаних допоміг і з цих підстав

просить відмовити в задоволенні вимог позивачів.

    Представник

Відділу праці та соціального захисту населення Суворовської райради в м.

Херсоні вимоги позивачів не визнав та пояснив, що відділом не здійснюється

нарахування та виплата одноразової грошової допомоги учасникам війни.

Ухвалою суду першої інстанції в якості співвідповідача

було притягнуто Головне управління праці та соціального захисту населення

Херсонської обласної державної адміністрації, яке направило до суду письмові

заперечення проти позовних вимог і прохання розглянути справу за відсутності

представника Головного управління. В письмових запереченнях відповідач

зазначив, що одноразова грошова допомога позивачам призначалася у розмірах,

передбачених Законом України «Про державний бюджет України» за відповідні роки

і тому підстав для задоволення вимог позивачів немає. Крім того зазначив, що

позивачами пропущено строк звернення до суду. Просив відмовити в задоволенні

позовних вимог позивачів.    

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від

05 липня 2007 року зобов '

язано Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської

обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити разову грошову

допомогу за 2004 рік на користь ОСОБА_1 - 342, 25 грн., на користь ОСОБА_2.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 277, 35 кожному; в інший частині позову

до інших відповідачів відмовлено.  

Головне управління праці та соціального захисту

населення Херсонської обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу

на вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Суворовського

районного суду м. Херсона від 05 липня 2007 року винесена з порушенням норм

матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи

апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення,

судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивачам ОСОБА_1.,

ОСОБА_4., ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_6в 2005 та 2006 році було виплачено грошову

допомогу в розмірі 50 грн., в 2007 році в розмірі 55 грн., ОСОБА_1 було

виплачено в 2003 році - 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250

грн., у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх

підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність

часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах

щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень,

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,

тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з

дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права

особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що

завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та

з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з

найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення

сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і

обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з

наступного.

Відповідно до Бюджетного кодексу, Постанови КМУ №177 від

18.02.2004 року «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» встановлено, що виплата разової грошової допомоги

учасникам війни провадиться у розмірах, що встановлені законом про державний

бюджет на відповідний рік.

Ст. 44 Закону «Про державний бюджет України на 2004 р.»

виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у

розмірі 120 грн., відповідно до ст. 30 Закону «Про державний бюджет України на

2005 р.» учасникам бойових дій - 250 грн., учасникам війни - 50 грн.,

відповідно до ст. 30 Закону «Про державний бюджет України на 2006 р.» учасникам

бойових дій - 250 грн., учасникам війни - 50 грн., відповідно до ст.29 Закону

«Про державний бюджет України на 2007 р.» учасникам бойових дій - 280 грн.,

учасникам війни - 55 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004

року №20-рп визнано неконституційним ст. 44 Закону України «Про державний

бюджет України на 2004 р.».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої

інстанції про те, що позивачам належить виплатити одноразову грошову допомогу у

розмірі, передбаченому ст. 12, 14 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту», при цьому суд не приймав до уваги доводи

відповідача щодо того, що ці виплати не передбачені в бюджетах на наступний

рік, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої

інстанції про те, що відповідач повинен виплатити на користь ОСОБА_1 разову

грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому ст. 12 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за

мінусом фактично сплаченої у 2004 році суми, і ця сума становить 342, 25 грн.,

на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_6 - несплачену грошову

допомогу за 2004 рік.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції

правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС

України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що

постанова Суворовського районного суду м. Херсона від 05 липня 2007 року

підлягає скасуванню.  

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд

першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при

вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи

правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна

скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1

ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління праці та

соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації

залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона

від 05 липня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після

її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної

сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення

виготовлений 29.04.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: