Постанова

від 25.06.2009 по справі 1074/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 червня

2009 року                                                                                      

№ 1074/09/ 9104

Колегія

суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого

судді                   Яворського І.О.,

суддів                           Носа С.П., Попка

Я.С.,

при

секретарі судового засідання                    

Сивулич О.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління

Пенсійного фонду України у Жидачівському районні  Львівської області, Головного управління

Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського

окружного адміністративного суду від 20 листопада  2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

управління Пенсійного фонду України у Жидачівському районні Львівської області,

Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про

нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги

«Дітям війни», -

В С Т А Н О В И Л А :

16 жовтня 2008 року позивач звернулася до суду з

вищезазначеним позовом. Просила відновити пропущений строк для звернення до

суду та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити їй, як дитині війни

недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,

передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки та

за січень-вересень 2008 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на

те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не

відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного

законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, відповідач

зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність

з рішенням Конституційного суду України розмір виплат її пенсії з врахуванням

права на надбавку як дитині війни.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду

від 20 листопада 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України у

Жидачівському районі Львівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 1233

грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції

зокрема зазначив, що позовні вимог підлягають до задоволення за період з жовтня

по грудень 2007 року та з січня по вересень 2008 року, а що стосується вимог

позивача про нарахування та виплату надбавки до пенсії за 2006 рік та за

січень-вересень 2007 року, слід відмовити у зв'язку із пропуском строку

звернення до адміністративного суду.

Постанову суду першої інстанції оскаржили відповідачі. В

апеляційних скаргах апелянти зазначають, що оскаржувана постанова в частині

задоволених позовних вимог винесена з порушенням норм матеріального права та

просять її скасувати і прийняти по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1

відмовити. Зокрема, управління, вказує на те, що Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно

даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується

Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який

затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України

не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки

відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» визначення

мінімального розміру пенсії за віком наведене 

у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за

цим Законом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту

встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши

доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла

висновку про наступне.

Щодо позовних вимог позивача в

частині стягнення підвищення до пенсії за період 2006 року, та за

січень-вересень 2007 року то судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач

звернулась до суду 16.10.2008 року, а відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня

коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод

чи інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд

першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30

% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від

09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є

неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що

закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні

пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» є безпідставною.

Щодо позовних вимог позивача в

частині стягнення підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року колегія

суддів зазначає, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»

щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були визнані

неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом

України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року. Проте, як вбачається із

матеріалів справи позивач звернулась до суду 16 жовтня 2008 року, тобто із

пропущенням строку для звернення до адміністративного суду. Тому судом першої

інстанції правильно зазначено, що вимога позивача щодо виплати допомоги  за січень-вересень 2007 року не підлягає до

задоволення.

Щодо підвищення до пенсії за

січень-вересень 2008 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції

помилково прийшов до висновку, що такі підлягають до задоволення за весь

період, оскільки  ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям

війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова

редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто

22.05.2008 року. Тому вимога позивача щодо стягнення підвищення до пенсії за

період з січня по вересень   2008 року підлягає до задоволення за період з

22.05.2008 року по 30.09.2008 року.

Одним із порушень норм матеріального

права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за

віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС

України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини

(аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28

Закону України «Про загальнообов'язкове 

державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру

підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей

війни».

Колегія суддів також вважає за

необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату

передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до

пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних

повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права,

що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та

чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах

національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних

асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти

України»).

Беручи до уваги, що правові

положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких

поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а

позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи

державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції

прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та  матеріального права. Рішення ухвалене  не на підставі повно і всебічно з'ясованих

обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах

справи та досліджені в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195,

196, п.1 ч.3 ст. 198, 202,  ч.2 ст. 205,

ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в

Жидачівському районі Львівської області та Головного управління Пенсійного

фонду України у Львівській області задовольнити частково, постанову Львівського

окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року у справі №

2а-4639/08 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити

частково. Визнати дії вказаного управління неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в

Жидачівському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1

недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни на підставі на підставі ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за

віком)  за період з 16 жовтня 2007 року

до 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008

року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає

законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної

інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                

І.О.Яворський

Судді                                                                                

С.П. Нос

            Я.С. Попко

Повний

текст постанови

виготовлено

та підписано

30.06.2009р.