Постанова

від 13.08.2014 по справі 808/4773/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 808/4773/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР ЛИМИТЕД"

до: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови №152 від 16.12.2013, -

за участі представників сторін:

від позивача - Константинов В.В.(довіреність б/н від 01.07.2014)

від відповідача - Халецька Т.В. (довіреність № 7/8-3 від 08.01.2014)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР ЛИМИТЕД" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови №152 від 16.12.2013 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Ухвалою суду від 28.07.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №808/4773/14 та призначено попереднє засідання 13.08.2014.

В засіданні 13.08.2014 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності та за клопотанням сторін справу призначено до судового розгляду в засіданні 13.08.2014, про що винесено відповідну ухвалу.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, та посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві просить задовольнити їх у повному обсязі.

Позивач зазначає, що з рішенням відповідача не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: позивач вказує на те, що перевірка була проведена без повідомлення позивача, про складення документів за результатом перевірки товариству не повідомлялось, на підпис документи не надавались, про час розгляду справи про правопорушення своєчасно доведено не було, що також позбавило можливості бути присутнім на розгляді питання про притягнення до відповідальності та надавати пояснення у свій захист. Крім того, позивач вказував на порушення відповідачем строків накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З урахуванням викладеного, позивач, посилаючись на протиправність прийнятого рішення, просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити наполягаючи на правомірності оскаржуваного рішення, відповідності його вимогам чинного законодавства, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Відповідно до ст.160 КАС України, 13.08.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.06.2011 року № 22, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна та підконтрольна їй.

Відповідно до п. 5 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п. 7 Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Серед підстав для проведення позапланової перевірки зокрема є: вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Як встановлено судом, 01.11.2013 на адресу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надійшов лист Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил ТОВ "Тавр Лимитед" на об'єкті будівництва "будівлі та споруди на земельних ділянках площею 11354 кв. м., розташованих у районі річного порту м. Енергодар, Запорізької області. Наданих в постійне користування ТОВ "Тавр Лимитед", ділянка №1 для промислової бази № 2 розміщення побудов для обслуговування пляжної зони".

02.12.2013 із залученням старшого слідчого СВ Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області Шершньова О.В. було проведено позапланову перевірку.

В ході перевірки було встановлено, що на земельній ділянці площею 10469 кв.м. розташованих у районі річного порту м. Енергодар, Запорізької області, виявлено збудовані будівлі з ознаками котеджу, літня кухня, господарча будівля, гараж, приміщення охорони, навіс, причал для моторних човнів, II категорія складності. На час перевірки дозвільні та документи, що засвідчують право власності на дані споруди не надані. На земельній ділянці №2 площею 885,5 кв.м. збудовано кафе "Риф", рішенням Енергодарської міської ради від 17.07.2002р № 13 даний об'єкт введено в експлуатацію, згідно затвердженого акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 10.07.2002р.

За результатами перевірки було складено акт. Другий примірник правопорушнику було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням.

Також в підтвердження правопорушення державним інспектором правопорушення було зафіксовано за допомогою фото фіксації.

02.12.2013 правопорушнику було надано припис № 164 про усунення правопорушення вимог законодавства у сфері мїстобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, вимогою якого було не експлуатувати об'єкт з 03.12.2013 до прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства у сфері містобудівного законодавства.

02.12.2013 було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, другий примірник протоколу правопорушнику направлено поштою рекомендованим листом.

16.12.2013 за результатами розгляду протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності заступником начальника інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Запорізькій області Оверчуком Олександром Володимировичем було винесено постанову по справі про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 152, другий примірник постанови направлено поштою рекомендованим листом.

Приймаючи рішення по суті, суд виходив з наступного:

Відповідно до п. 9, п. 12, п. 13 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва та посадові особи інспекції під час його здійснення зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

При цьому, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час його здійснення, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, подавати свої пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки.

Згідно із положеннями п. 17, п. 18, п. 19, п. 20, п. 21, п. 22 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки складається протокол та припис про усунення порушень.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції і суб'єктом містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, якому надається копія акту та припис, в разі його винесення, а в разі незгоди з актом перевірки суб'єкт містобудування підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акту.

В разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис, а в разі відмови від отримання акту та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Постанова про накладення штрафу у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі.

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства суд робить висновок, що державний архітектурно-будівельний контроль повинен здійснюватись в присутності суб'єкта містобудування, який повинен ознайомитись з його результатами, зокрема, з актом перевірки, приписом, протоколом, має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.

Проте, з наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що представник ТОВ "Тавр Лимитед" не був присутній при складанні акту перевірки, не знайомився з протоколами про порушення у сфері містобудівної діяльності та не знав про призначення розгляду справ про порушення у сфері містобудівної діяльності.

Зазначені обставини не спростовані будь-якими доказами в справі відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушений порядок застосування до позивача штрафних санкцій, зокрема, його не повідомлено про складання акту, протоколу про порушення в сфері містобудівного законодавства, не запрошено на розгляд справи про порушення в сфері містобудівного законодавства, що позбавило можливості позивача надати докази та пояснення на спростування викладених порушень.

Згідно ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Як встановлено в ході судового розгляду, нормативною підставою для застосування штрафу згідно змісту Постанови №152 є пункт 2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Вказана норма Закону передбачає відповідальність за правопорушення, визначене як: "виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні".

Як вбачається із вказаної норми, кваліфікуючою ознакою правопорушення є будівництво громадських будинків, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року, без направлення повідомлення та одержання дозволу на будівництво.

Відповідач в оскаржуваній постанові дістав висновку про наявність самовільного будівництва на земельній ділянці №1 без одержання дозволу на будівництво.

Разом з тим, як встановлено судом, земельна ділянки №1 вперше була надана у користування організації, яка є попередником нашого підприємства - кооперативу "Агро" у 1991 році.

Згідно Акту вибору та обстеження земельної ділянки від 10.04.1990 №78, земельна ділянка надавалася кооперативу "Агро" під будівництво виробничої бази. Означений Акт засвідчений усіма членами державної комісії та скріплений відповідними печатками.

Рішенням Енергодарської міської ради від 17.04.1990р. №78 "Про затвердження актів вибору земельних ділянок" кооперативу "Агро" було затверджено передачу земельної ділянки площею 1,6 га та дозволено проведення проектних та будівельних робіт на вказаній ділянці.

Таким чином, маючи відповідний дозвіл на забудову на земельній ділянці, відведеній під будівництво, кооператив "Агро" збудував адміністративну будівлю у складі виробничої бази на вказаній земельній ділянці.

У 1991 Кооператив "Агро" реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед".

Згідно Установчого договору від 29.12.1991 МП "Тавр Лимитед" є правонаступником кооперативу "Агро".

Державна реєстрація МП "Тавр Лимитед" відбулася 19.03.1992 на підставі рішення Енергодарського міськвиконкому №69, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №13619511 від 06.02.1995.

У квітні 1992 державна комісія здійснила обстеження земельної ділянки та розташованої на ній бази та дійшла висновку про можливість розташування бази на цій ділянці, що підтверджується Актом вибору та обстеження від 06.04.1992 №91.

Рішенням Енергодарської міської ради від 24.04.1992 №3 МП "Тавр Лимитед" було відведено земельну дільницю під розміщення господарчих будівель площею 1,31 га.

Надалі у складі цієї ділянки була виділена окрема ділянка площею 0,6 га саме під будівництво промислової бази, що підтверджується рішенням Енергодарської міської ради від 07.08.1994 №9, на якій і було завершено будівництво бази.

Далі у березні 2000 Енергодарська міська рада провела інвентаризацію земельної ділянки та затвердила межі фактичного користування ТОВ "Тавр Лимитед" 11354га з цільовим призначенням "під виробничу базу", що підтверджується рішенням Енергодарської міської ради №1 від 29.03.2000.

У 2001 році на дату видачі чинного зараз Державного акту на право користування земельною ділянкою ІІ-зп №002363 від 06.12.2001 об'єкт нерухомості "виробнича база" на дільниці вже була збудована.

Означений факт не заперечується і самим відповідачем, оскільки у листі від 03.04.2013 №02-20/1448 він надає прокурору офіційну інформацію про те, що державний акт на право постійного користування землею, виданий ТОВ "Тавр Лимитед", на об'єкт нерухомості, розташований уздовж Каховського водосховища від павільону малих пристаней до Енергодарського територіального відділу Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізький області.

Цей факт також підтверджується листом Держземагенства від 19.04.2013 №707/03-04, в якому йдеться про те, що земельна ділянка надана ТОВ "Тавр Лимитед" в постійне користування для виробничої бази та розміщення споруд для обслуговування пляжної зони.

Отже у справі існує достатньо доказів, що об'єкт нерухомості, був збудований ще до видачі Державного акту на право постійного користування, тобто до 2001 року, а також що для будівництва вказаного об'єкту існували відповідні дозволи на забудову.

Крім того, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафу згідно постанови № 152 від 16.12.2013, яка винесена заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за відсутності на такі дії повноважень, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

При цьому, порядок накладання штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України, а постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Слід зазначити, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України №5459-VІ від 16.10.2012, яким було внесено зміни до повноважень щодо накладення штрафів за порушення в сфері містобудівної діяльності виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 18.11.2012, було зобов'язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Таким чином, Законом України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" передбачена виключна компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю на накладення штрафів на суб'єктів містобудування, а всі інші нормативно-правові акти, які суперечать цьому Закону повинні бути приведені у відповідність до його вимог.

При цьому, в "Порядку накладання штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності", затвердженому 6 квітня 1995 року Постановою Кабінету Міністрів України №244 право на застосування штрафних санкцій належить, в тому числі, керівникам та заступникам територіальних органів інспекції ДАБК України уповноважених керівником Держархбудінспекції.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта, зокрема, Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд вважає, що заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відповідно до норм Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" не наділений правом на застосування до позивача штрафу, а тому постанова № 152 від 16.12.2013 винесена із перевищенням повноважень відповідачем.

Крім того, суд вважає правомірним твердження позивача про порушення відповідачем строків накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В даному випадку таким законом є Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений Постановою КМУ від від 6 квітня 1995 р. № 244 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 735.

Згідно п.6 вказаного Порядку - штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Отже трирічний строк з дня вчинення правопорушення є присічним, тобто після спливу цього строку штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не може бути накладений.

В пункті 8 оскаржуваної Постанови №152 при описі суті правопорушення та часу його вчинення зазначено наступне, цитую: "встановлено збудовані будівлі з ознаками котеджу, літньої кухні, господарчої будівлі, гаражу, приміщення охорони, навісу, причалу для моторних човнів на земельній ділянці №1 площею 10469,4 кв.м. у 2008 р., згідно технічного паспорту станом на 23.06.2008р."

Але якщо у 2008 році було допущено певне правопорушення, то трирічний строк застосування санкцій за нього сплинув у 2011 році.

За таких обставин відповідач не мав жодних підстав для накладення штрафу постановою №152 від 16.12.2013 після спливу означеного трирічного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність направлення позивачу постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 152 від 16.12.2013, а тому позовні вимоги суд вважає доведеними позивачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області №152 від 16.12.2013 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВР ЛИМИТЕД" штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР ЛИМИТЕД" (код 13619511) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 15.09.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко