Рішення

від 12.09.2014 по справі 521/4542/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/4542/14-ц

Номер провадження № 2/521/4251/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Жуган Л.В.

при секретарі - Іськовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної установі працівником, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 28.03.2014 року звернувся позивач Комунальна установа «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради (далі КУ «МЦГДІГЗ») до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної установі працівником.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на посаді директора КУ «МЦГДІГЗ» здійснив незаконне звільнення з роботи заступника директора з економічних питань КУ «МЦГДІГЗ» - ОСОБА_4, звільнення якого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року було визнано незаконним, його поновлено на роботі, та стягнуто з КУ «МЦГДІГЗ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.09.2009 року по 27.12.2012 року включно в сумі 49460,55 грн. з утриманням із вказаної суми прибуткового податку, страхових внесків та інших обов'язкових платежів, та стягнуто з КУ «МЦГДІГЗ» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 494,61 грн.

Позивач зазначає, що добровільно виконав рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року, сплативши стягнення у загальному розмірі 54114,79 грн.

Посилаючись на те, що вищезазначена шкода була заподіяна неправомірними діями колишнього директора ОСОБА_3, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_3 у порядку регресу матеріальну шкоду у розмірі 54114,79 грн. та понесені судові витрати.

КУ «МЦГДІГЗ» також просить суд поновити строк звернення до суду із даним позовом, посилаючись на те, що установа сплатила на користь третьої особи грошові кошти 25.02.2013 року, тому річний строк на пред'явлення регресного позову до відповідача обчислюється з 26.02.2013 року по 26.02.2014 року. КУ «МЦГДІГЗ» в межах цього строку - 18.02.2014 року звернулось із позовом до Приморського районного суду м. Одеси, однак, ухвалою від 13.03.2014 року позов було повернуто у зв'язку із непідсудністю. Позивач вказує, що ухвалу Приморського районного суду м. Одеси ним було отримано 26.03.2014 року, після чого він і звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із даним позовом, тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

Представник позивача КУ «МЦГДІГЗ» за довіреністю - Михайлова Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач ОСОБА_3 не виконує обов'язки директора КУ «МЦГДІГЗ» на підставі розпорядження міського голови №1320/К-01р від 04.10.2012 року, а рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було постановлене вже у відсутність відповідача на посаді директора комунальної установи, а персональна вина ОСОБА_3 у незаконному звільненні ОСОБА_4 не доведена.

Представник відповідача також зазначила, що КУ «МЦГДІГЗ» є неналежним позивачем по справі, оскільки діяльність КУ «МЦГДІГЗ» фінансується з місцевого бюджету, а розпорядником коштів комунальної установи є Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, таким чином, виплата грошових коштів ОСОБА_4 здійснювалась не за гроші установи, а за рахунок місцевого бюджету.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом директора КУ «МЦГДІГЗ» ОСОБА_3 №159-К від 17.09.2009 року було звільнено ОСОБА_4 - заступника директора з економічних питань КУ «МЦГДІГЗ» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України з 17.09.2009 року.

Не погоджуючись зі своїм звільненням ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до КУ «МЦГДІГЗ», за участю третьої особи директора комунальної установи ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 року було скасовано. Поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору. Позов ОСОБА_4 до КУ «МЦГДІГЗ», за участю третьої особи директора комунальної установи ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_4 з посади заступника директора з економічних питань КУ «МЦГДІГЗ» по п. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним. Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді заступника директора з економічних питань КУ «МЦГДІГЗ» з 17.09.2009 року. Стягнуто з КУ «МЦГДІГЗ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.09.2009 року по 27.12.2012 року включно в сумі 49460 грн. 55 коп. з утриманням із вказаної суми прибуткового податку, страхових внесків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з КУ «МЦГДІГЗ» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 494 грн. 61 коп. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року набрало законної сили.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_7 ВП№36603992 від 15.02.2013 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №1522/15524/12, виданого 27.12.2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з КУ «МЦГДІГЗ» на користь ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 49460,55 грн. з утриманням із вказаної суми прибуткового податку, страхових внесків та інших платежів. Надано боржнику КУ «МЦГДІГЗ» 7-денний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання вимог виконавчого документу.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_7 №В-9/324 було відкладено провадження виконавчих дій з примусового стягнення виконання виконавчого листа №1522/15524/12 та поновлено КУ «МЦГДІГЗ» строк для добровільного виконання до 26.02.2013 року.

Згідно меморіального ордеру №5 КУ «МЦГДІГЗ» по нарахуванню виплат ОСОБА_4 згідно рішення суду, вбачається, що позивачем було складено розрахунок щодо виплати ОСОБА_4 грошових коштів на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року. Так, із суми коштів, які були присудженні до стягнення на користь ОСОБА_4 - 49460,55 грн. було вирахувано 8990,92 грн. (8288,96 грн. - податок на доходи фізичних осіб, та 701,96 грн. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та до сплати йому підлягала сума 40469,63 грн.

Також КУ «МЦГДІГЗ» з присудженої рішенням суду до стягнення суми грошових коштів було розраховано нарахування (єдиний соціальний внесок) відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування». Так як ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи КУ «МЦГДІГЗ» підлягало сплатити відповідно до зазначеного закону єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, ЄСВ у розмірі 8,41%, що складає 4159,63 грн.

Згідно платіжного доручення №56 від 25.02.2013 року КУ «МЦГДІГЗ» сплатило на рахунок Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одеси 40469,63 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 17.09.2009 року по 27.12.2012 року згідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року.

Відповідно до платіжних доручень №№ 54, 55, 56 від 25.02.2013 року КУ «МЦГДІГЗ» сплатило: 701,96 грн. - ЄСВ в розм. 3,6%, 8288,96 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 4159,63 грн. - ЄСВ в розм. 8,41%, у зв'язку із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 17.09.2009 року по 27.12.2012 року згідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року.

Крім того, КУ «МЦГДІГЗ» було сплачено 494,61 грн. судового збору, присудженого до сплати рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №58 від 25.02.2013 року.

При таких обставинах, судом встановлено, що шкода, заподіяна позивачу КУ «МЦГДІГЗ» в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу складається із визначених судом сум у розмірі 49460,55 грн., які стягнуті та сплачені КУ «МЦГДІГЗ» в якості середнього заробітку, і 494,61 грн. судового збору, та із 4159,63 грн., сплачених КУ «МЦГДІГЗ» в якості обов'язкового платежу відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, загальний розмір шкоди, заподіяної КУ «МЦГДІГЗ» складає 54114,79 грн.

Відповідно до ст. 237 Кодексу законів про працю України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року визначено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 та нової редакції ст.237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Згідно п.п. 5.4.1, 5.4.2 діючого Статуту КУ «МЦГДІГЗ», вбачається, що директор Установи несе персональну відповідальність за діяльність установи, за додержання вимог законодавства України, рішень Одеської міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень Одеського міського голови, наказів уповноваженого органу та цього статуту; приймає та звільняє працівників згідно законодавства України про працю; у порядку, встановленому законодавством України, застосовує заохочення, дисциплінарні стягнення та заходи дисциплінарного впливу до працівників; за невиконання завдань, покладених на Установу, та своїх обов'язків директор Установи несе відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно п.8 ст.134 КЗпП України - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року визначено, що обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону.

Таким чином, на службову особу, за наказом або розпорядженням якої звільнення здійснено з порушенням закону, що призвело до заподіяння підприємству матеріальної шкоди в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, матеріальна відповідальність покладається в повному розмірі шкоди.

Судом встановлено, що розпорядженням Одеського Міського голови №1133/К-о/р від 08.09.2009 року було призначено ОСОБА_3 на посаду директора КУ «МЦГДІГЗ» з 08.09.2009 року.

Наказом №155-к від 08.09.2009 року КУ «МЦГДІГЗ» ОСОБА_3 приступив до виконання обов'язків на посаді директора КУ «МЦГДІГЗ» з 08.09.2009 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3, згідно чинного законодавства зобов'язаний нести матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної КУ «МЦГДІГЗ» у зв'язку з оплатою незаконно звільненому ним працівникові часу вимушеного прогулу, оскільки саме за наказом ОСОБА_3, як директора КУ «МЦГДІГЗ», №159-к від 17.09.2009 року було незаконно звільнено ОСОБА_4

Згідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виплатив належні суми третій особі - 25.02.2013 року, тому з 26.02.2013 року по 26.02.2014 року обчислюється встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України річний строк на пред'явлення регресного позову.

Судом встановлено, що в межах визначеного законом строку - 18.02.2014 року КУ «МЦГДІГЗ» звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної установі працівником. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2014 року позов був повернутий позивачу у зв'язку із непідсудністю. Зазначена ухвала суду була отримана КУ «МЦГДІГЗ» 26.03.2014 року, що підтверджується відповідним штампом реєстрації вхідної кореспонденції за №131 від 26.03.2014 року на супровідному листі до цієї ухвали.

Позивач КУ «МЦГДІГЗ» 28.03.2014 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із даним позовом, враховуючи факт звернення позивача до Приморського районного суду м. Одеси без пропуску строку позовної давності, суд вважає, що позивачем з поважних причин був пропущений строк на пред'явлення регресного позову до Малиновського районного суду м. Одеси. Тому на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України поновлює строк звернення до суду.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо того, що на момент ухвалення рішення Апеляційного суду Одеської області від 27.12.2012 року ОСОБА_3 вже не перебував на посаді директора КУ «МЦГДІГЗ», а тому не має нести відповідальність, та недоведеність персональної вини відповідача, оскільки такі твердження є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами.

Не заслуговують на увагу і посилання представника на те, що КУ «МЦГДІГЗ» є неналежним відповідачем по справі, оскільки діяльність цієї установи фінансується з місцевого бюджету, а розпорядником коштів комунальної установи є Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, і виплата грошових коштів ОСОБА_4 здійснювалась не за гроші установи, а за рахунок місцевого бюджету, з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 Статуту КУ «МЦГДІГЗ», вбачається, що КУ «МЦГДІГЗ» є установою соціального захисту населення, заснованого на власності територіальної громади м. Одеси. Засновником Установи є Одеська міська рада, а координацію діяльності Установи здійснює Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. За п. 1.7 Статуту КУ «МЦГДІГЗ» є бюджетною неприбутковою організацією.

Пунктами 1.9, 1.10, 1.12 Статуту визначено, що КУ «МЦГДІГЗ» є юридичною особою, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями відповідно до вимог законодавства, має право набувати майнові та особисті права та обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Враховуючи те, що КУ «МЦГДІГЗ» є юридичною особою, має власний рахунок, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, і сплатила грошові кошти у зв'язку із виконанням рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що КУ «МЦГДІГЗ» є належним позивачем у виниклих правовідносинах. А обставини фінансування КУ «МЦГДІГЗ» з місцевого бюджету обумовлені специфікою самої установи, яка є бюджетною і створеною органом місцевого самоврядування.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При таких обставинах, суд вважає, що пред'явлений позов підлягає задоволенню, а судовий збір у розмірі 541,14 гривень копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної установі працівником - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Комунальної установи «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та господарчого забезпечення» Одеської міської ради код ЄДРПОУ 26343192 (р/р 35414001030082 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) матеріальну шкоду в розмірі 54114 (п'ятдесят чотири тисячі сто чотирнадцять) гривень 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 541 (п'ятсот сорок одна) гривня 14 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л.В. Жуган