Ухвала

від 10.09.2014 по справі 910/10915/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/10915/13 10.09.14 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Науково-виробниче товариство «Насіння» на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/10915/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальності «Науково-виробниче товариство «Насіння»

про стягнення 2031867,47 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Лисенко О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача (скаржника) - Януль Л.М. (представник за довіреністю);

від ВДВС - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2013 у справі № 910/10915/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче товариство «Насіння» 1850000 грн. заборгованості за кредитом, 9123,29 грн. заборгованості за відсотками, 155807,72 грн. пені по кредиту, 401,91 грн. пені по відсотками, а також 40306,65 грн. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва 10.09.2013 було видано відповідний наказ.

Від Товариства з обмеженою відповідальності «Науково-виробниче товариство «Насіння» надійшла скарга на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/10915/13 та про скасування винесених ним постанов від 19.06.2014 про відкриття виконавчого провадження та від 04.07.2014 про арешт коштів боржника.

Ухвалою від 29.07.2014 вказану заяву було прийнято до розгляду та призначено на 20.08.2014. Ухвалою від 20.08.2014 розгляд скарги було перенесено на 10.09.2014.

ВДВС були подані письмові заперечення на скаргу, а позивачем та скаржником надавались нові докази по суті скарги. Всі вказані документи залучені судом до справи.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до статті 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, 19.06.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві була винесено постанова про відкриття виконавчого провадження № 43734185 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/10915/13, та у п. 2 постанови надано 7-ми денний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

04.07.2014 у межах виконавчого провадження № 43734185 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 880100 грн., із яких 800000 грн. непогашена сума згідно виконавчого документа, 100 грн. витрат на проведення виконавчих дій та 80000 грн. виконавчий збір.

Подану скаргу про визнання дій державного виконавця незаконними/неправомірними скаржник обґрунтовує тим, що держаний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, не повідомив про це у встановлений строк боржника, без пересвідчення того, що боржник отримав копію постанови, почав проводити дії по примусовому виконанню рішення, а також відкрив провадження на більшу суму коштів, ніж була заборгованість боржника на день відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушення прав боржника та позбавило права на добровільне виконання рішення суду.

Проте такі твердження скаржника про неправомірність дій державного виконавця не відповідають дійсності, оскільки із залучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2014, яка надійшла до ВДВС 16.06.2014 (до державного виконавця 17.06.2014), та на підставі якої 19.06.2014 була винесено постанова про відкриття виконавчого провадження № 43734185, у стягувача рахувалася непогашеною сума 800000 грн., що стягувач підтвердив залученими до заяви платіжними дорученнями від 09.09.2013 на суму 750000 грн. та від 23.09.2013 на суму 300000 грн. про погашення заборгованості з суми 1850000 грн.

Щодо того, що відповідно до банківської виписки вбачається надходження 13.05.2014 ще однієї суми коштів - 50000 грн., яка не була врахована як стягувачем так і державним виконавцем станом на 13.05.2014, то суд зазначає, що відповідно до банківської виписки платіжне доручення було подано 13.05.2014 о 17 год. 42 хв., тобто у вечірню банківську касу, тому дані кошти не були отримані стягувачем у день подання платіжного доручення, та отже відомості про їх надходження не могли бути подані державному виконавцю стягувачем у день подання заяви 13.05.2014.

А відтак, вина державного виконавця у зазначенні в постанові про відкриття виконавчого провадження 800000 грн. замість 750000 грн. відсутня.

При цьому суд зазначає, що Відповідач, усвідомлюючи, що рішення суду ним виконується не все та одним платежем, а частинами, не був та не є позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) самостійно повідомляти державного виконавця про перераховані ним суми коштів, що мають враховуватись державним виконавцем відповідно до Закону, та оскаржувати його дії у випадку протиправного неврахування.

Вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку боржником повністю виконані не були, як на протязі семи днів від часу винесення та/або отримання постанови, так і на даний час. В матеріалах справи відсутні докази протилежного. Часткове ж виконання не є належним виконання в розумінні Закону, на відміну від виконання в повному обсязі.

Щодо питання відкриття провадження за виконавчим документом, то Закон України «Про виконавче провадження» встановлює, зокрема, обов'язкові вимоги до виконавчого документа (ст. 18), підстави для відкриття виконавчого провадження (ст. 19), умови прийняття та відмови у прийнятті виконавчого документа до виконання (ст.ст. 25, 26) тощо.

Дослідивши вимоги вказаних статей Закону судом встановлено, що державним виконавцем з дотриманням цих норм було 19.06.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43734185, та при прийнятті наказу до виконання державним виконавцем не було встановлено наявність передбачених ст. 26 вказаного Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, і скаржником також не доведено існування таких підстав для відмови.

А посилання скаржника на порушення державним виконавцем ч. 5 ст. 25 Закону щодо строку направлення копії оскаржуваної постанови боржнику, не впливає на законність відкриття виконавчого провадження, оскільки така законність або протиправність має оцінюватися з огляду на дотримання державним виконавцем норм Закону, які регулюють порядок та підстави відкриття виконавчого провадження, та порушення яких з боку державного виконавця скаржником не доведено.

Усупереч обов'язку доказування, встановленого ст. 33 ГПК України, скаржником також не доведено суду, що повідомлення скаржника про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про накладення арешту на кошти скаржника (оскаржувані постанови) відбувалося не в порядку ст.ст. 31,57 Закону, та що ВДВС проводились виконавчі дії до закінчення наданого йому Законом та вказаною постановою строку на добровільне виконання рішення суду згідно виконавчого документу в повному обсязі.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Отже, у випадку несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, Закон передбачив право сторони виконавчого провадження, в тому числі і боржника, звернутися до державного виконавця з заявою про відкладення виконавчих дій, а також передбачив право державного виконавця відкласти виконавчі дії з цих же підстав із власної ініціативи.

Боржник з обґрунтованою заявою про відкладення виконавчих дій до державного виконавця не звертався. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Отже, матеріалами справи підтверджується, та що не спростовано скаржником, рішення суду згідно виконавчого документу не було виконано в повному обсязі, в тому числі станом і на даний час, тому державний виконавець у відповідності до ст. 27 цього Закону правомірно перейшов до вчинення дій по примусовому виконанню рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення , та може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Позаяк рішення суду в повному обсязі було та залишається невиконаним, що визнається і самим скаржником, то ВДВС правомірно 04.07.2014 у межах виконавчого провадження № 43734185 було винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 880100 грн., із яких 800000 грн. непогашена сума згідно виконавчого документа, 100 грн. витрат на проведення виконавчих дій та 80000 грн. виконавчий збір.

Доказів, що скаржник звертався з заявою до державного виконавця про зняття арешту з частини коштів в розмірі 50000 грн., яку він погасив добровільно, та що державним виконавцем було неправомірно відмовлено, матеріали справи не містять.

При цьому, всупереч посиланням скаржника, положення Закону України «Про виконавче провадження» надають державному виконавцю право накладати арешт на кошти, що знаходяться не на одному, а на декількох рахунках, та не ставлять у залежність правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника від наявності або відсутності майна, що було надано боржником стягувачу у забезпечення виконання грошових зобов'язань на підставі окремих договорів застави, іпотеки тощо.

Отже, підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що скаржником не доведено порушення державним виконавцем охоронюваних законом прав та інтересів скаржника, як боржника та учасника виконавчого процесу.

Позаяк доводи скарги щодо порушення прав скаржника не знайшли свого належного доказового та нормативного обґрунтування, то відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальності «Науково-виробниче товариство «Насіння» на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/10915/13 та про скасування винесених ним постанов від 19.06.2014 про відкриття виконавчого провадження та від 04.07.2014 про арешт коштів боржника, відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Сташків Р.Б.