Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/11565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11565/14 28.08.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю "АйТі-Лайн Україна" Простягнення 55 433,81 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2- за довіреністю;

Від відповідача - Матвійчук Д.В. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором купівлі-продажу №40 від 25.05.2012р. в розмірі 53 463 грн., а також 1 970,81 грн. втрат від інфляції та 3% річних (з яких: 1 764,28 грн. втрати від інфляції та 206,53 грн. 3% річних).

Як вказує позивач, останній звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до ст. 514 ЦК України, як новий кредитор у зобов'язанні, на підставі укладеного між ТОВ «Євромобайл Україна», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Айті-Лайн Україна» договору про відступлення права вимоги №1.

Позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути суму боргу в розмірі 64 206 грн. з відповідача станом на серпень 2014 року.

Ухвалою суду від 08.07.2014р. за клопотанням сторін, на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

Відповідач проти позову заперечив, зокрема з наступних підстав:

- при укладенні Договору про відступлення права вимоги №1 від 01.01.2013р., в якості первісного кредитора повинне виступати Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛДЕН ЛТД» в особі директора Яременко Н.І., що діє на підставі статуту, чи іншого уповноваженого представника, який представляє юридичну особу у правовідносинах з третіми особами на підставі довіреності;

- на виконання п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України відповідачу було надіслано разом з позовною заявою Договір про відступлення права вимоги №1 від 01.01.2013 року не підписаний ані первісним кредитором, ані новим кредитором (Позивачем), отже договір є неукладений.

У письмових поясненнях поданих позивачем, в якості заперечень на відзив, останній вказує, що оскільки між сторонами (ТОВ «Євромобайл Україна» та ТОВ «Айті-Лайн») був підписаний акт приймання-передачі документів по ТОВ «АйТі-Лайн Україна», це є свідченням того, що між ТОВ «Євромобайл Україна» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір цесії у спрощений спосіб.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромобайл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АйТі-Лайн Україна» був укладений договір купівлі-продажу №40, відповідно до умов якого продавець ТОВ «Євромобайл Україна» зобов'язується передати, а покупець ТОВ «АйТі-Лайн Україна» прийняти та сплатити за товар на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1 Договору купівлі-продажу №40).

Як вказує позивач, 01.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромобайл Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «АйТі-Лайн Україна», а також Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги №1.

У матеріалах справи наявна копія вказаного договору, яка не підписана від імені первісного кредитора (ТОВ «Евромобайл Україна») та нового кредитора (ФОП ОСОБА_1).

На вимогу суду позивачем наданий оригінал вказаного договору, який також не містять підпису первісного та нового кредитора.

В матеріалах справи також міститься акт приймання-передачі документів ТОВ «АйТі-Ланй Україна» від 03.12.2012р., де зазначено, що представник ТОВ «Евромобайл Україна» в особі директора ОСОБА_1 передав нижче наведені документи, а представник ФОП ОСОБА_1, прийняв.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що оскільки 03.12.2012р. між ТОВ «Євромобайл Україна» та ФОП ОСОБА_1 був підписаний акт приймання-передачі документів ТОВ «АйТІ-Лайн Україна, то підписання даного акту приймання-передачі свідчить про те, що між ТОВ «Євромобайл Україна» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір цесії у спрощений спосіб, відповідно до ст. 181 ГК України

Разом з тим, суд не погоджується з даним твердженням, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі , що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Виходячи зі змісту вказаних норм, договір про відступлення права вимоги №1 має бути вчинений у письмовій формі, оскільки договір купівлі-продажу №40, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові вчинений у письмовій формі.

Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі) повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріплений печаткою юридичної особи.

Суду не доведено факт підписання договору відступлення права вимоги №1 сторонами, а рівнозначно суду не доведено факт укладення договору про відступлення у письмовій формі, відтак, враховуючи приписи ст. 513 ЦК України до позивача не перейшло право вимоги за неукладеним договором.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченими порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду. При укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування, кількість продукції.

Форму правочину щодо зміни кредитора сторонами вказаного договору відступлення не дотримано.

Договір про відступлення права вимоги №1 не є належним та допустимим доказом у розумінні статті 34 ГПК України як підстава для набуття новим кредитором (позивачем) прав вимоги за вказаним договором.

За таких обставин, позивач немає право вимоги, яке належить ТОВ «Євромобайл Україна» за Договором купівлі-продажу №40 від 25.02.2012р.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

На підтвердження факту передання документів новому кредиторові позивачем надано акт приймання-передачі документів ТОВ «АйТі-Лайн Україна» від 03.12.2012р. , відповідно до якого вбачається, що представник ТОВ «Евромобайл Україна» в особі директора ОСОБА_1 передав нижче наведені документи, а представник ФОП ОСОБА_1, прийняв.

Досліджуючи вказаний акт приймання-передачі документів ТОВ «АйТі-Лайн Україна» суд вказує, що вказаний акт не може підтверджувати факт передання документів за договором відступлення права вимоги №1, оскільки акт приймання-передачі документів укладений 03.12.2012р., а договір відступлення права вимоги датується 01.01.2013р., отже за актом приймання - передачі документів були передані документи не на виконання умов договору відступлення права вимоги та вимог ст. 517 ЦК України. Передача відповідних документів, згідно акту приймання-передачі документів відбулась 03.12.2012р., тоді як договір відступлення права вимоги №1 датується 01.01.2013р.

Окрім того, в акті приймання-передачі жодного посилання на договір відступлення права вимоги немає.

Отже, посилання позивача на ст. 181 ГК України як на підставу для укладення договору відступлення права вимоги у спрощений спосіб в даному випадку є необґрунтованим, оскільки, по-перше правочин на підставі якого виникло зобов'язання (Договір купівлі-продажу №40) право вимоги за яким передається новому кредиторові (ФОП ОСОБА_1) вчинений у письмовій формі, а отже відповідно до вимог ст. 513 ЦК України, договір відступлення теж необхідно вчиняти у письмовій формі, окрім того, суду не доведено, що за актом приймання-передачі документів від 03.12.2012р., останні передавались на виконання умов договору, який датується 01.01.2013р. за відсутності жодного посилання на договір відступлення в такому акті приймання-передачі і свідчать, що передача таких документів відбулась 03.12.2012р., тобто раніше, ніж датується договір відступлення (01.01.2013р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Отже, позивач у справі є неналежним кредитором. Підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність;

3)ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи положення п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як встановлено судом, 24.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-ЛАЙН УКРАЇНА» та Адвокатським бюро «ДМИТРА МАТВІИЧУКА» було укладено Договір про надання правової допомоги №17, предметом якого є надання правової допомоги під час розгляду в Господарському суді міста Києва справи №910/11565/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-ЛАЙН УКРАЇНА», про стягнення 55 433,81 гри. В порядку та на умовах, передбачених договором про надання правової допомоги №17, правову допомогу Клієнту, за дорученням Адвокатського бюро і згодою Клієнта, надає адвокат Матвійчук Дмитро Володимирович, який діє на підставі свідоцтва № 5442 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07.11.2013 року, виданого Радою адвокатів м. Києва.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги, плата за послуги Адвокатського бюро за цим Договором обчислюється в порядку погодинної оплати наданих Адвокатським бюро послуг у розмірах, що розраховуються відповідно до Додатку 2 до цього Договору та вказуються у складених Адвокатським бюро та наданих Клієнту актах виконаних робіт.

24.06.2014 року Адвокатським бюро було надано Клієнту акт виконаних робіт № 13, відповідно до якого витрати на оплату послуг адвоката склали 2 900,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено 2 900,00 грн. на оплату послуг адвоката, про що свідчить платіжне доручення №955 від 07.07.204р., яке додане до відзиву.

Як було зазначено раніше, відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенню позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд справи покладається на позивача, окрім того, витрати відповідача на послуги адвоката у розмірі 2 900 грн. також підлягають стягненню з позивача на корить відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АйТі-Лайн Україна (04128, м. Київ, вул. Плодова, буд. 18, код ЄДРПОУ 37394807) 2 900, 00 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.09.2014р.

Суддя І.І. Борисенко