Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/13788/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13788/14 11.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Ужгородоптторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-БІЗ"

про стягнення 148 429,60 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Ужгородоптторг" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-БІЗ" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача боргу у розмірі 144 853,01 грн. та пені у сумі 3 576,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №ГЛ-130214/2 від 13.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся про час та місце судового засідання належним чином, зокрема, ухвали суду від 10.07.2014 р. та від 29.07.2014 р. направлялись на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (станом на 10.07.2014 року) адресу: 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 3, оф. 5, проте конверти з ухвалами суду 10.07.2014 р. та від 29.07.2014 р. повернулися до суду з відміткою «не знайдено».

Так, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Ужгородоптторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-БІЗ" укладено договір поставки №ГЛ-130214/2, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується передати у власність, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах викладених у договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати.

Згідно п. 3.2. договору, строк поставки товару - протягом 3 робочих днів після 100% передплати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що датою приймання товару вважається дата видаткової накладної.

Згідно п. 6.4. договору, у випадку порушення відповідачем строків постачання товару, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не поставлено вчасно.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору виставив позивачеві рахунок на оплату №СФ-0011151 від 11.02.2014 р. на суму 144 853,51 грн. в якості попередньої оплати на поставку товару, а позивачем було оплачено такий рахунок в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №6103 від 14.02.2014 р., №6104 від 14.02.2014 р., №6136 від 25.02.2014 р. №6137 від 25.02.2014 р. (засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Проте відповідач не провів поставки плаченого товару у строки, визначені п. 3.2. договору.

04.03.2014 р. позивач направив відповідачеві претензію №93/17 від 04.03.2014 р. з вимогою провести поставку товару або повернути сплачені кошти в сумі 144 853,51 грн. у разі неможливості поставки товару.

Вказана претензія отримана відповідачем 10.03.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути перераховані йому кошти в розмірі 144 853,51 грн., що відповідач в свою чергу не зробив. Крім того, позивачем нараховано пеню відповідачеві у розмірі 3 576,59 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №ГЛ-130214/2 від 13.02.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 144 853,51 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату №СФ-0011151 від 11.02.2014 р. на суму 144 853,51 грн. в якості попередньої оплати на поставку товару, що підтверджується платіжними дорученнями №6103 від 14.02.2014 р., №6104 від 14.02.2014 р., №6136 від 25.05.2014 р. №6137 від 25.02.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом було встановлено вище, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення перед оплачених коштів у розмірі 144 853,51 грн., однак відповідач такого обов'язку не виконав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 144 853,51 грн. в якості передоплати.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 144 853,51 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано пеню відповідачеві у розмірі 3 576,59 грн. за період з 01.03.2014 р. по 05.05.2014 р. за порушення строків поставки товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, сторонами було погоджено нарахування пені за порушення відповідачем строків постачання товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не поставлено.

При цьому, суд відзначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, приймаючи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.09.2005 р. у справі № 35/475-04.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 576,59 грн. пені за період з 01.03.2014 р. по 05.05.2014 р. за порушення строків поставки товару.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15 600,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як роз'яснено п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв ОСОБА_1, який являється адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, між ПАТ «Ужгородоптторг» та ОСОБА_1 укладено договір №4 про надання правової допомоги від 04.03.2014 р., при цьому, видатковими касовими ордерами від 04.04.2014 р. та 08.05.2014 р. підтверджується часткова сплата вартості послуг адвоката у сумі 10 600,00 грн., суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10 600,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Ужгородоптторг" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ-БІЗ" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 3, оф. 5, код ЄДРПОУ - 38960277) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Ужгородоптторг" (88000, м. Ужгород, вул. Чурговича, буд. 2, код ЄДРПОУ - 20431713) 144 853 (сто сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 01 коп. - боргу, 3 576 (три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 59 коп. - пені, 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 59 коп. - судового збору та 10 600 (десять тисяч шістсот) грн. 00 витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.