Рішення

від 15.09.2014 по справі 914/857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2014 р. Справа № 914/857/14

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД", м. Львів

про стягнення 67 708, 80 грн.

Суддя Н.Мороз

Секретар Н. Кривка

Представники:

Від позивача: Івасюк Н. В.

Від відповідача: Лопушанський Т. В.

Суть спору :

Позовну заяву подано Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю «Леана ЛТД», м. Львів про стягнення 67 708, 80 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 17.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.04.2013р.

10.04.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду. 13.05.2014р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

20.05.2014р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2014р. суд зупинив провадження у справі № 914/857/14 до вирішення Галицьким районним судом м. Львова справи №461/4772/14-а за позовом ТзОВ «Леана ЛТД» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради в частині проведення нарахування неустойки у розмірі 20% за договором купівлі - продажу №2833 від 31.07.2013р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014р. ухвалу господарського суду Львівської області від 27.05.2014р. скасовано та направлено справу до розгляду справи по суті.

18.07.2014р. у зв'язку з надходженням касаційної скарги матеріали справи №914/857/14 надіслано на адресу Львівського апеляційного господарського суду для долучення до касаційної скарги та подальшого скерування на адресу Вищого господарського суду для здійснення касаційного провадження. Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2014р. касаційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

26.08.2014р. суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 09.09.2014р.

09.09.2014р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях. В обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначив, що відповідачем всупереч умовам договору прострочено строк оплати за придбаний об'єкт, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу відповідно до умов п.7.1 договору неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта, що становить 67 708, 80 грн. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, дав пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзив на позов та письмових поясненнях. Зазначив, що проплата здійснена в межах 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору, відтак відповідачем не прострочено зобов'язання щодо сплати ціни об'єкта продажу. Крім того, зазначив, якщо навіть припустити прострочення виконання зобов'язання відповідачем, яке відбулось з об'єктивних обставин незалежних від відповідача, вважає, що нарахована позивачем неустойка є надмірно великою, оскільки строк прострочення незначний - 2 календарні дні, а позивачу не завдано жодних збитків. В задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

31.07.2013р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач - по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Леана ЛТД» (відповідач - по справі) укладено договір купівлі-продажу об"єкта малої приватизації способом викупу №2833.

Відповідно до умов п.1.1. договору, продавець - управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради зобов'язується відповідно до ухвали Львівської міської ради від 22.03.2012р. №1349 передати у власність покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «Леана ЛТД» нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 27,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 20. Договір нотаріально посвідчений 31.07.2013р. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1408.

Загальна вартість об'єкта визначена пунктом 1.6. договору та становить 338 544 грн., в т.ч ПДВ - 56 424, 00 грн.

Згідно п. 2.1. договору сторонами передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити 338 544 грн. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, розрахунки за придбаний об'єкт продажу здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок продавця.

Пунктом 3.1. договору передбачено, передача об'єкта продажу здійснюється продавцем покупцю у триденний термін після сплати повної вартості об'єкта продажу. Передача та прийняття об'єкта продажу підтверджується актом приймання - передачі, який підписують сторони (п. 3.2. договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, встановлено обов'язок покупця у встановлений договором строк сплатити ціну продажу об'єкта. Пунктом 7.1 договору передбачено, у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 % ціни продажу об'єкта.

Пунктом 2.1. договору та ч. 5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2833 нотаріально посвідчений 31.07.2013р., відтак, строк проведення розрахунків до 30.08.2013р. включно. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, оплата об'єкта продажу була проведена відповідачем 02.09.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №1 (в матеріалах справи).

У зв"язку з порушенням строку оплати, а саме на 2 календарні дні, у відповідності до п. 7.1. договору, позивачем нарахована відповідачу неустойка у розмірі 20 % ціни продажу об'єкта, що становить 67 708, 80 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що п. 7.1 договору чітко не вказано, що оплату повинно бути здійснено протягом 30 календарних чи банківських днів, а так як відповідачем - ТзОВ «Леана ЛТД» проплата здійснена в межах 30 банківських днів, відтак вважає, що відповідачем умови договору не порушено. Крім того, відповідач посилається на об"єктивні причини, пов'язані з несплатою за придбаний об'єкт, зокрема відсутністю коштів на рахунках відповідача та звернення відповідача 30.08.2013р. до ПАТ «Кредобанк» для отримання кредитних коштів в сумі 172000 грн. під заставу нерухомості, що спричинило затримку оплати за об'єкт продажу. У зв'язку з чим, проплату за придбаний об'єкт було проведено із запізненням на 2 календарні дні - 02.09.2013р.

Суд звертає увагу відповідача, що пунктом 2.1. договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний сплатити 338 544, 00 грн. за об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного договору. Згідно з п.7.1 договору, у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Таким чином, договором встановлено обов'язок покупця щодо сплати продавцеві 338 544, 00 грн. за придбаний об'єкт продажу саме протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а, відтак, невиконання умов договору протягом вказаного строку призвело до прострочення виконання зобов'язання та виникнення у покупця обов'язку щодо сплати неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Щодо правомірності та обгрунотваності стягнення неустойки в розмірі 20 відсотків від ціни продажу об'єкта, суд зазначає.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст.551 ЦК України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, право на зменшення неустойки передбачено п.3 ст. 83 ГПК України, згідно якої, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. При цьому, право суду на зменшення неустойки застосовується в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Згідно вимог ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Вищого господарського суду від 03.04.2014р. у справі №914/1608/13, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, вирішуючи питання, в тому числі й з власної ініціативи, про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суду об'єктивно оцінює: чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення).

Враховуючи виконання зобов"язанння відповідачем в повному обсязі, незначний термін прострочення його виконання (2 календарні дні), відсутність доказів про завдання позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язання, беручи до уваги те, що нарахування штрафних санкцій є відповідальністю за порушення господарського зобов'язань і не може бути способом збагачення, враховуючи майнові інтереси обох сторін, застосувавши п.3 ст.83 ГПК України ч.1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд дійшов висновку, позовні вимоги задоволити частково, а саме зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 20 312, 64 грн.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 551, 612, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 231, 233 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Леана ЛТД», вул. Староєврейська, м. Львів, 20 (код ЄДРПОУ 06731383) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (код ЄДРПОУ 25558625) - 20 312, 64 грн. неустойки та 1827, 00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 47 396, 16 грн. неустойки відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення складено 17.09.2014р.

Суддя Мороз Н.В.