Постанова

від 11.11.2014 по справі 914/857/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 914/857/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" б/н від 24.09.2014 року та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих-2615 від 24.09.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2014 року

у справі № 914/857/14

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД", м.Львів

про стягнення 67708, 80грн.

за участю представників:

від позивача - Грицина Я.М. - представник (довіреність № 2302-вих-2713

від 07.10.2014р.)

від позивача - Мачічка О.О. - представник (довіреність б/н від 26.06.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. у справі № 914/857/14 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - 20 312, 64 грн. неустойки та 1827, 00 грн. судового збору; в частині стягнення 47 396,16 грн. неустойки відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що обов'язок відповідача щодо сплати позивачу 338 544,00 грн. за придбаний об'єкт продажу мав бути виконаний саме протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а, відтак, його невиконання протягом вказаного строку призвело до виникнення у відповідача обов'язку сплатити неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Окрім цього, місцевий господарський суд приймаючи рішення, зазначив, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання на незначний період (2 календарні дні), та беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, відповідно господарський суд виходячи з наданого йому ч. 3 ст.551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України права, зменшив розмір нарахованої позивачем неустойки, прийшов до висновку про стягнення з відповідача 20 312, 64 грн. неустойки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 2302-вих-2615 від 24.09.2014 року, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. у справі № 914/857/14 про часткове задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення 67 708,00 грн. неустойки, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради аргументує, зокрема, покликанням на умови укладеного між сторонами Договору та зазначає, що оплата за Договором була здійснена несвоєчасно - 02.09.2014 року, що є підставою для застосування п. 7.1. Договору, а саме зобов'язати відповідача сплатити неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Крім цього, апелянт посилаючись на п. 7.1. Договору та ч. 5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вважає, що розмір збитків не може бути зменшено, оскільки місцевий господарський суд у своєму рішенні, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, не досліджує питання про розмір збитків, а доказів про те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків в судове засідання відповідачем не надано.

Таким чином, скаржник зазначає, що розмір неустойки не визначався одноосібно позивачем як продавцем, а є імперативною вимогою ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", норми якої підлягають до застосування при укладенні договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації. При цьому, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради покликається на те, що сторонами підписано Договір, відповідач як покупець підписав його без будь-яких зауважень, застережень, протоколів розбіжностей щодо будь-яких його умов, в тому числі щодо розміру неустойки.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 24.09.2014 року, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. у справі № 914/857/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи Товариство з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" аргументує, зокрема, тим, що у п. 7.1. Договору чітко не вказано, що оплату повинно бути здійснено протягом 30 календарних чи банківських днів та зазначає, що проплата, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, здійснена в межах 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а також вважає, що відповідачем не прострочено зобов'язання щодо сплати ціни об'єкта продажу.

Крім цього, скаржник покликається на об'єктивні причини, пов'язані з несвоєчасною сплатою за придбаний об'єкт, зокрема відсутністю на рахунках відповідача коштів та звернення відповідача 30.08.2013р. до ПАТ "Кредобанк" для отримання кредитних коштів в сумі 172 000,00 грн. під заставу нерухомості.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" вважає, що нарахована позивачем неустойка є надмірно великою, оскільки строк прострочення незначний - 2 календарні дні, та позивачу не завдано жодних збитків.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21.10.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21.10.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. прийнято до спільного розгляду апеляційну скаргу ТзОВ "Леана ЛТД" та апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, а також розгляд апеляційних скарг відкладено на 11.11.2014р.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. у справі № 914/857/14 слід залишити без змін, апеляційні скарги ТзОВ "Леана ЛТД" та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 31 липня 2013 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу № 2833 (надалі - Договір № 2833) (а.с. 7-8), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується відповідно до ухвали Львівської міської ради від 22.03.2012р. №1349 передати у власність Покупцю нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 27,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 20, а Покупець зобов'язується прийняти зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на вказану будівлю в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.6. Договору зазначений в цьому Договорі об'єкт продається за 338 544,00 грн., в тому числі ПДВ - 56 424,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору Покупець зобов'язаний заплатити 338 544,00 грн., в тому числі ПДВ - 56 424,00 грн. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунки за придбаний об'єкт продажу здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого поточного рахунку на рахунок продавця. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок Продавця.

У відповідності до п. 3.1. Договору передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю у триденний термін після сплати повної вартості об'єкта продажу. Передача та прийняття об'єкта продажу підтверджується актом приймання - передачі, який підписують сторони (п. 3.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у встановлений цим Договором строк Покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу об'єкта. При цьому, згідно з п. 7.1. Договору у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20 % ціни продажу об'єкта.

Даний Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 31.07.2013р. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 1408.

Як з'ясовано в ході розгляду справи, згідно документальних доказів на виконання умов Договору 02 вересня 2013 року Покупцем було оплачено вартість об'єкту, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 02.09.2013 року (а.с. 106). При цьому, факт оплати об'єкта продажу (02.09.2013р.) та дата зарахування коштів на рахунок продавця (02.09.2013р.) не заперечується сторонами.

Таким чином, несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором № 2833 від 31.07.2013 року стало підставою для звернення Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з відповідним позовом.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг судом встановлено, що Договір купівлі-продажу малої приватизації способом викупу № 2833 нотаріально посвідчений 31.07.2013 р., отже останнім днем сплати 338 544,00 грн. за придбаний об'єкт продажу є 30.08.2013р., проте ціна об'єкта продажу була сплачена відповідачем лише 02.09.2013 року (платіжне доручення № 1, а.с. 106).

Одночасно, спростовуючи доводи апеляційної скарги ТзОВ «Леана ЛТД», колегія суддів зазначає, що пунктом 2.1. Договору сторони чітко визначили, що Покупець зобов'язаний сплатити 338 544,00 грн. за об'єкт продажу протягом 30 календарних (не банківських) днів з часу нотаріального посвідчення даного договору. Згідно з п.7.1. Договору, у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Відтак, обов'язок Покупця щодо сплати Продавцеві 338 544,00 грн. за придбаний об'єкт продажу мав бути виконаний саме протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а, відтак, його невиконання протягом вказаного строку призвело до виникнення у Покупця обов'язку сплатити неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

При цьому, покликання ТзОВ «Леана ЛТД» на об'єктивні причини, пов'язані з несвоєчасною сплатою за придбаний об'єкт, зокрема, звернення відповідача 30.08.2013р. до ПАТ "Кредобанк" для отримання кредитних коштів в сумі 172 000,00 грн. під заставу нерухомості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Договір було укладено та нотаріально посвідчено 31.07.2013р., а відповідач звернувся до ПАТ «Кредобанк» тільки 30.08.2013р., тобто після спливу одного місяця з дня укладення та нотаріального посвідчення Договору.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для нарахування неустойки за порушення боржником зобов'язання, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма передбачена і в п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім цього, п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною невиконання грошового зобов'язання у строки визначені Договором, став скрутний матеріальний стан ТзОВ «Леана ЛТД» та відсутність коштів на рахунках останнього.

З огляду на документальні докази у справі та враховуючи наведені норми законодавства колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання на незначний період (2 календарні дні). Таким чином, беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, та виходячи з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки та стягнення з відповідача 20 312,64 грн. неустойки.

Щодо покликання апелянта - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на те, що місцевим господарським судом не вірно застосовано на ч. 3 ст. 551 ЦК України та не досліджено співвідношення розміру збитків до розміру неустойки, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 623 ЦК України, доведення наявності збитків покладено на сторону, яка понесла збитки. В даному випадку, позивачем не доведено, які збитки та в якому розмірі ним понесено протягом двох днів, за які боржником прострочено виконання зобов'язання.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання скаржника - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на те, що сторонами в добровільному порядку було погоджено порядок відповідальності у вигляді сплати 20 %, а положення Закону України "Про приватизацію невеликих держаних підприємств (малу приватизацію)" є імперативним, відповідно таким, що не підлягає зменшенню чи збільшенню, оскільки скаржник не врахував, що Господарський кодекс України є спеціальним законодавчим актом по відношенню до даного Закону, а тому може встановлювати певні умови щодо застосування деяких норм. Так, нормою Господарського кодексу України, надано господарським судам законне право на зменшення розміру неустойки, якщо сума, яка підлягає стягненню перевищує збитки кредитора. При цьому, для можливості скористатись таким правом, господарський суд повинен керуватись положеннями п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржниками у справі не доведено обставини на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржників.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014р. у справі № 914/857/14 залишити без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леана ЛТД" б/н від 24.09.2014 року та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих-2615 від 24.09.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 12.11.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.