Постанова

від 20.08.2014 по справі 804/10150/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 р. Справа № 804/10150/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Хрідочкіна А.А.

представник відповідача Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промторг-М» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2014 року Приватне підприємство «Промторг-М» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 р. №0002832203.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

Судом встановлено, що з 24.06.2014 р. по 25.06.2014 р. податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Промторг-М» (код ЄДРПОУ 37103454) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Едміт» (код ЄДРПОУ 38599485) та ТОВ «Днепртехноком» (код ЄДРПОУ 38530554) за січень 2014 р. та подальшої їх реалізації, за результатом якої складено Акт від 26.05.2014 р. №2835/101/04-03-22-03 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 180.1 ст. 180, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме підприємство не мало право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «Едміт» у січні 2014 р., чим завищено податковий кредит на загальну суму 123333,35 грн. та який підлягає зменшенню за січень, лютий, березень 2014 р. фактично віднесений підприємством до складу декларацій з податку на додану вартість, в тому числі: січень 2014 р. - 54500,01 грн., лютий 2014 р. - 44166,67 грн., березень 2014 р. - 24666,67 грн.

10.07.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002832203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму у розмірі 154168,00 грн., в тому числі за основним платежем - 123334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30834,00 грн.

Позивач не скористався своїм правом на оскарження висновків Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

Згідно поданого до Дніпродзержинської ОДПІ звіту за формою №1ДФ за 1 квартал 2014 року від 16.04.2014 р. №9020958324 на підприємстві ПП «Промторг-М» працює 3 особи.

Перевірку проведено згідно первинних бухгалтерських документів підприємства наданих до Дніпродзержинської ОДПІ листами від 16.06.2014 року №16/06 (вхідний від 17.06.2014 року №8269), від 17.06.2014 року №17/06 (вхідний від 17.06.2014 року №8268), від 26.06.2014 року №16/06-2 (вхідний від 24.06.2014 року), від 23.06.2014 року №17/06-2 (вхідний від 24.06.2014 року); декларації з податку на додану вартість підприємства ПП «Промторг-М», розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Дніпродзержинської ОДПІ (АІС «Податковий Блок»); Акт від 10.04.2014 №505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕДМІТ» (ЄДРПОУ 38599485) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 р.» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; Акт від №468/04-62-22-3/38530554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» (код ЄДРПОУ 38530554) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно Акту перевірки від 10.04.2014 №505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕДМІТ» (ЄДРПОУ 38599485) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 р.» встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться.

Зустрічною звіркою ТОВ «ЕДМІТ» (код ЄДРПОУ 38599485) за січень 2014 року документально не підтверджено реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податку операцій по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «ЕДМІТ» (код ЄДРПОУ 38599485) - покупці за січень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Звіркою ТОВ «ЕДМІТ» встановлено відсутність операцій, що підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України за січень 2014 року.

Згідно Акту від №468/04-62-22-3/38530554 «Про неможливість проведені зустрічної звірки ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» (код ЄДРПОУ 38530554) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повно відображення в обліку за січень 2014 року» встановлено, що підприємство станом на момент проведення звірки має стан «9 - НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ».

За результатами виходу на адресу підприємства з метою вручення запиту встановлено, що за податковою адресою підприємство та посадові особи ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» відсутні.

Зустрічною звіркою ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» за січень 2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій за ланцюгом: постачальники - ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» - покупці за січень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Звіркою ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» встановлено відсутність операцій, що підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України за січень 2014 року.

В перевіряємому періоді, згідно баз даних, документів наданих для перевірки (податкових накладних, видаткових накладних, журналів-ордерів по рахунку 631, платіжних доручень ін.) ПП «Промторг-М» мало фінансово-господарські взаємовідносини у січні 2014 року з ТОВ «Едміт» та ТОВ «Днепртехноком».

Стан платника податків ТОВ «Днепртехноком» - «28» триває процедура припинення (направлено заперечення органу Міндоходів), основний вид діяльності - 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Згідно договору про надання послуг від 05.06.2013 р. №ПМ-10, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ «Днепртехноком» (Виконавець) останній зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеним в Договорі строку надати послуги з організації пошуку підприємств охоронної діяльності, проведення попередніх переговорів з ними, юридичне супроводження, Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно наданих до Дніпродзержинської ОДПІ копій первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) по супроводженню хлору рідкого) ПП «Промторг-М» отримано від ТОВ «Днепртехноком» у січні 2014 року послуг на загальну суму 320000,0 грн., в тому числі ПДВ у сумі 53333,35 грн.

Згідно пошукової системи ГУ Міндоходів «Перегляд податкових накладних» встановлено, що вищевказані податкові накладні не зареєстровані ТОВ «Днепртехноком» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищевказане отримання послуг ПП «Промторг-М» від ТОВ «Днепртехноком» у сумі ПДВ 53333,35 грн. за січень 2014 року, знайшло відображення у базах даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА (ДПС) України.

Фактично, згідно наданих до Дніпродзержинської ОДПІ ПП «Промторг-М» декларацій з податку на додану вартість (від 19.02.2014 р. №9008103047, від 17.03.2014 р. №9013532990), розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за січень 2014 року віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ у січні та лютому 2014 року, а саме: січень 2014 року у сумі ПДВ - 46666,68 грн., лютий 2014 року у сумі ПДВ - 6666,67 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за послуги проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів через розрахункові рахунки підприємства.

Згідно копій первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень) позивачем згідно укладеного договору перераховано ТОВ «ДНЕПРТЕХНОКОМ» у січні 2014 р. грошових коштів на загальну суму 320000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 53333,33 грн.

Стан платника податків ТОВ «Едміт» - «28» триває процедура припинення (направлено заперечення органу Міндоходів), основний вид діяльності - 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Згідно договору про надання послуг від 05.06.2013 р. №ПМ-10, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ «Едміт» (Виконавець) останній зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеним в Договорі строку надати послуги з організації пошуку підприємств охоронної діяльності, проведення попередніх переговорів з ними, юридичне супроводження, Замовник зобов'язується оплатити надалі послуги

Згідно наданих до Дніпродзержинської ОДПІ копій первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) ПП «Промторг- М» отримано від ТОВ «Едміт» у січні 2014 року послуг на загальну суму 420000,0 грн., в тому числі ПДВ у сумі 70000,0 грн.

Згідно пошукової системи ГУ Міндоходів «Перегляд податкових накладних» встановлено, що вищевказані податкові накладні не зареєстрована ТОВ «Едміт» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищевказане отримання послуг ПП «Промторг-М» від ТОВ «Едміт» у сумі ПДВ 70000,0 грн. за січень 2014 року, знайшло відображення у базах даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА (ДПС) України.

Фактично, згідно наданих до Дніпродзержинської ОДПІ ПП «Промторг-М» декларацій з податку на додану вартість (від 19.02.2014 року №9008103047, від 17.03.2014 року №9013532990, від 18.04.2014 року №9021602344), розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за січень 2014 року віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ у січні, лютому, березні 2014 року, а саме: січень 2014 року у сумі ПДВ - 7833,33 грн., лютий 2014 року у сумі ПДВ - 37500 грн., березень 2014 року у сумі ПДВ - 24666,67 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за послуги проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів через розрахункові рахунки підприємств.

Згідно копій первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень) позивачем згідно укладеного договору перераховано ТОВ «Едміт» у січні 2014 році грошових коштів на загальну суму 420000,0 грн., в тому числі ПДВ у сумі 70000,0 грн.

Копії документів, які підтверджують що вищевказані послуги ПП «Промторг -М» придбано (надано) іншим суб'єктам господарювання відсутні.

Проведеним аналізом баз даних ГУ Міндоходів «Перегляд податкових накладних» встановлено, що основним продавцем ТМЦ (основного товару - хлор рідкий) ПП «Промторог-М» у січні 2014 року є ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» (код 05761620), основним покупцем - ТОВ «АУЛЬСЬКА ХПС» ( код 33075701).

Згідно баз даних пошукової системи ГУ Міндоходів «Перегляд податкових накладних» Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що у січні 2014 року підприємством згідно бухгалтерських документів придбано 442,36 т. хлору рідкого, відвантажено 330 т.

Середня кількість придбаного та відвантаженого хлору рідкого за січень 2014 р. становить 386 т.

Середня кількість вагонів для придбаного та відвантаженого хлору рідкого за січень 2014 р. становить - 6 вагонів.

За січень 2014 року ПП «Промторг-М» згідно бухгалтерських документів отримано послуг по організації супроводженню хімічної продукції від ТОВ «Днепротехноком у кількості - 8, від ТОВ «Едміт» у кількості - 9.

Тобто, отримання послуг по організації супроводженню хімічної продукції у кількості 11 послуг, які оформлені бухгалтерськими документами зайве і не потрібне для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «Промторг-М».

Для проведення перевірки, відповідно до умов договорів про надання послуг не надано завдання де визначається - цілі, задачі, об'єм роботи, методи, структура звіту, терміни виконання і вартість робіт; звітів, відповідно технічному завданню, в зв'язку з чим не можливо визначити мету послуг організації супроводженню хімічної продукції (обзору стану ринку, аналізу статистичних даних конкурентного аналізу (місцевого, імпортного виробництва), аналізу кінцевих споживачів виробничого ринку та подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно наданих первинних документів для перевірки встановлено, що у актах виконаних робіт (наданих послуг) не вказано місце проведення послуг по організації супроводженню хімічної продукції; вид проведення послуг по організації супроводженню хімічної продукції (послуги по охороні вантажу, вантажно-розвантажувальні та ін.); термін проведення послуг по організації супроводженню хімічної продукції (дата початку та закінчення, кількість днів); загальна кількість витрат, понесена Виконавцем при виконання послуг; винагороди Виконавця.

Таким чином, податковим органом встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, тобто наявність первинних документів по придбанню ПП «Промторг-М» у ТОВ «Днепротехноком» та ТОВ «Едміт» послуг не спричинили реального настання правових наслідків, первинні документи складено формально без фактичного здійснення господарських операцій.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що придбаний та відвантажений позивачем товар (хлор рідкий) відноситься до небезпечних речовин.

Перевезення небезпечних вантажів (в даному випадку хімічної речовини рідкого хлору) мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких робіт із відповідними компетентними установами.

Умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі (в даному випадку рідкий хлор) визначені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», зокрема ст.ст.18, 19, 20, в яких зазначено, що небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону, а в разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаного закону небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

Відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення.

Перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.

Одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності: державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів; виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів; забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.

Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки.

Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів здійснюються у порядку, встановленому нормативно-правовими актами з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх класифікації та виду транспорту, яким вони перевозяться.

Перевезення вантажу залізничним транспортом визначається Правилами оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 863/5084, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 ).

На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Загальні вимоги з охорони праці при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору визначені Правилами охорони праці при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 12.03.2010 № 56, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2010 р. за № 264/17559.

Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльності, які займаються виробленням, зберіганням, транспортуванням, застосуванням хлору.

Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх працівників при організації й виконанні робіт, пов'язаних із виробленням, зберіганням, транспортуванням, застосуванням хлору.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є об'єкти, де виробляється, застосовується, зберігається або транспортується хлор, чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації як об'єкта підвищеної небезпеки і розроблення декларації безпеки відповідно до вимог Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки і Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956.

До виконання робіт, пов'язаних з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та застосуванням хлору, допускаються особи, які пройшли: медичний огляд відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113; навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (НПАОП-0.00-4.12-05); інструктаж, навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/8469.

Танки, вагони-цистерни, контейнери й балони, призначені для хлору, підлягають обліку й технічному опосвідченню відповідно до чинного законодавства.

Облік і реєстрація вагонів-цистерн, контейнерів і балонів, призначених для перевезення рідкого хлору, ведуться в організації-наповнювачі, на балансі якої перебуває хлорна тара.

Реєстрація вагонів-цистерн, призначених для перевезення рідкого хлору, ведеться також в картотеці власних вантажних вагонів Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (ДП ГІОЦ Укрзалізниці) і автоматизованого банку даних інвентарного парку вантажних вагонів залізниць та вагонів, які належать підприємствам і організаціям (АБДПВ), згідно з вимогами пункту 1.3 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 № 856, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за N 1316/9915.

Для обліку і реєстрації в організації ведуться і зберігаються такі документи: а) на вагони-цистерни: паспорт посудини, що працює під тиском, технічний опис і інструкція для експлуатації вагона-цистерни, журнали ремонту і наповнення; б) на контейнери і балони: картотека всього наявного парку тари, журнал наповнення, журнал випробувань.

Форми журналів наповнення залізничної цистерни, балонів, контейнерів для рідкого хлору наведені в додатку 1 до цих Правил.

Кожна партія хлору, що відвантажується у вагонах-цистернах, контейнерах або балонах, супроводжується паспортом (сертифікатом), у якому зазначаються дані про якість продукту і кількісний склад партії, а також дані журналу наповнення (заводський номер, маса тари нетто, брутто, маса залитого хлору, термін наступного огляду тари).

Паспорт (сертифікат) підписується представниками цеху і відділу технічного контролю (ВТК) організації-наповнювача. Один примірник паспорта направляється споживачу.

Вагони-цистерни з рідким хлором на підприємстві-споживачі приймає за актом особа, яка відповідає за приймання та призначена наказом по підприємству.

Навантаження-вивантаження та переміщення хлорних контейнерів і балонів у відправника або одержувача здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

Цистерни, завантажені рідким хлором, перевозяться тільки у супроводі провідників відправника з додержанням вимог цих Правил, Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 № 299, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.07.2003 за № 558/7879, та Правил перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 868/5089.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не надано суду будь яких документів на підтвердження транспортування рідкого хлору власним транспортом або транспортом інших суб'єктів господарювання, а також інших документів, необхідних для перевезення небезпечної речовини.

Суд звертає увагу, що доводи позивача на підтвердження позовних вимог не спростовують висновків Акту перевірки. Щодо не надання до перевірки певних документів, які б обґрунтовували цілі та задачі укладених договорів, їх виконання та вартість, недоліків складання первинних документів (актів виконаних робіт) позивачем доводів не наведено.

Таким чином, на думку суду, первинні документи, які засвідчують факт укладання договорів зі спірними контрагентами не є достатніми для того, щоб зробити висновок про реальність проведених операцій, оскільки сам по собі обмін видатковими та податковим накладними, а також виключно наявність актів виконаних робіт, паспортів на продукцію не підтверджують переміщення товару.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів виконання укладених договорів, використання отриманих послуг у своїй комерційній діяльності, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій: «Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій».

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав вважати правочини укладені між позивачем та його контрагентами такими, що не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що не спричинили реального настання правових наслідків під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Щодо твердження позивача, що податковим органом неправомірно враховано висновки Актів перевірок контрагентів, суд зазначає, що дані висновки не були визначальними та виключними обставинами при визначенні податкових зобов'язань підприємства. При проведенні перевірки досліджувалися виключно господарські відносини позивача з ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «Едміт» при виконанні укладених з ними договорів.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Промторг-М» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 308,34 грн., із необхідних 3083,36 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2775,02 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Промторг-М» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Приватного підприємства «Промторг-М» судовий збір в розмірі 2775,02 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять грн. 02 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун