Ухвала

від 16.04.2015 по справі 804/10150/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 рокусправа № 804/10150/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Чередниченко В.Є.,

суддів:                     Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Промторг-М» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі № 804/10150/14 за позовом приватного підприємства «Промторг-М» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промторг-М» (далі – ПП «Промторг-М») 17 липня 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №0002832203.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ЕДМІТ» та ТОВ «Днепротехноком», викладені у акті №2835/101/04-03-22-03 від 26 червня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав вважати правочини укладені між позивачем та його контрагентами такими, що не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань тобто є безтоварними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі посилається на реальність господарських операцій між ним та його контрагентами, що підтверджується наданими до суду першої інстанції первинними документами. Зазначає, що судом не досліджено у повній мірі всі обставини по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТО»ЕДМІТ» та ТОВ «Дніпрометротехноком» за січень 2014 року та подальшої їх реалізації.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2835/101/04-03-2-03 від 26 червня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем пп. 180.1 ст. 180, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме підприємство не мало право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «Едміт» у січні 2014 р., у зв'язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 123333,35 грн. та який підлягає зменшенню за січень, лютий, березень 2014 року фактично віднесений підприємством до складу декларацій з податку на додану вартість, в тому числі: січень 2014 р. – 54500,01 грн., лютий 2014 р. – 44166,67 грн., березень 2014 р. – 24666,67 грн. (а.с. 7-20).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за січень податку на додану вартість за податковими накладними виданими ТОВ «Дніпротехноком» та ТОВ «ЕДМІТ».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійсненні позивачем з ТОВ «Дніпротехноком» та ТОВ «ЕДМІТ», без мети реального настання правових наслідків. Мають місце відносини з фіктивними підприємствами.

Позиція податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтується на висновках актів:

- від 10 квітня 2014 року №505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕДМІТ», з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року»;

- №468/04-62-22-3/38530554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпротехноком» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року.»

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0002832203 від 10 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 123334,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30834,00 грн. (а.с.6).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач уклав договори про надання послуг (з організації пошуку підприємств охоронної діяльності, проведення попередніх переговорів з ними, юридичне супроводження):

з ТОВ «Днепротехноком» №ПМ-10 від 05 червня 2013 року (а.с.81-82);

з ТОВ «ЕДМІТ» №ПМ-12 від 10 вересня 2013 року (а.с.99-100).

Згідно із наданими до Дніпродзержинської ОДПІ копій первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) по супроводженню хлору рідкого) ПП «Промторг-М» отримано:

від ТОВ «Днепртехноком» у січні 2014 року послуг на загальну суму 320000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 53333,35 грн.;

від ТОВ «Едміт» у січні 2014 року послуг на загальну суму 420000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 70000,00 грн.

Вищевказане отримання послуг ПП «Промторг-М» від ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «Едміт» за січень 2014 року, знайшло відображення у базах даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА (ДПС) України.

ТОВ «Днепротехноком» виписано позивачу податкові накладні за січень 2014 року (а.с.91-98).

ТОВ «ЕДМІТ» виписано позивачу податкові накладні за січень 2014 року (а.с.110-18).

Проте, згідно з пошуковою системи ГУ Міндоходів «Перегляд податкових накладних» встановлено, що вищевказані податкові накладні не зареєстровані ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «ЕДМІТ» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацами 1, 2 та 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Нормами абз. 9, 10 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Заява із скаргою на постачальників - ТОВ «Днепртехноком» та ТОВ «Едміт» до податкової декларації за січень 2014 року, що могла б стати підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ПП «Промторг-М» не подавалась.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не мав права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за січень 2014 року.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Промторг-М» - залишити без задоволення, а постанову Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17 квітня 2015 року.

Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко

          Суддя:                                                                      А.О. Коршун

          Суддя:                                                                      О.М. Панченко