Постанова

від 29.08.2014 по справі 809/728/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. Справа № 809/728/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Візінському М.В.,

за участю:

представників позивача - Мануляка Ю.В., Контракевича О.С.,

представника відповідача - Ляховича Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012202 від 20.02.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Оренда-Сіті» за січень, лютий, березень 2011 року, оформленої актом №681/22-03/31789596 від 19.02.2014 року встановлено порушення позивачем вимог статей 185,187,188,198,201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 458896,00 грн, внаслідок чого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.02.2014 року №0000012202 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 187038,00 грн, з яких 124692,00 грн - за основним платежем та 62346,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскаржуване рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесено на підставі помилкових висновків відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Оренда-Сіті» у січні - березні 2011 року, які ґрунтуються на акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 №2/22-00/37335715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сіті», а також поясненнях директора та засновника ТОВ «Оренда-Сіті», які з врахуванням відсутності обвинувального вироку суду та рішень судів про скасування постанов про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Оренда-Сіті» не можуть слугувати належними доказами на підтвердження безтоварності операцій. А самі господарські операції підтверджуються первинними документами, рухом самого товару, отриманого за результатами виконання договірних взаємовідносин та подальшим його використанням при виконанні договору підряду, що в сукупності спричинило зміни в майновому стані позивача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових запереченнях на позовну заяву, які обґрунтовуються тим, що: по контрагенту позивача - ТОВ «Оренда- Сіті» (надалі також - Товариство) не можливо було провести зустрічну звірку у зв'язку із не знаходженням за місцем реєстрації; Головним слідчим управлінням ДПС України було порушено кримінальну справу за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Оренда-Сіті», в межах якого відібрано пояснення в директора та засновника ТОВ «Оренда-Сіті», які заперечували свою причетність до діяльності Товариства; первинні документи, якими підтверджувалися господарські операції, між позивачем та ТОВ «Оренда-Сіті» оформлені неналежним чином, підписані не встановленими особами; договір поставки та товарно-транспортні накладні не надавалися до перевірки, а сам зміст останніх не відображає господарські правовідносини щодо поставки товару з м. Києва до м. Івано-Франківська. В сукупності наведені доводи підтверджують правильність висновків відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Оренда-Сіті», які мали місце тільки на папері, а тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, допитавши свідків, судом встановлено наступне.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Електросвіт» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Оренда-Сіті» за січень, лютий, березень 2011 року, які відображені в акті перевірки №681/22-03/3/789596 від 19.02.2014 відповідачем встановлено порушення ТОВ «Електросвіт» ст.ст.185,187,188,198, п.201.1, п.п.201.4., 201.10., ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок якого позивачу зменшено податковий кредит в сумі 458896,00 грн, в тому числі за січень 2011 року в сумі 124692,00 грн, лютий 2011 року в сумі 239626,00 грн та березень 2011 року в сумі 94578,00 грн. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.02.2014 року №0000012202 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187038,00 грн, з яких 124692,00 грн за основним платежем та 62346,00 грн - за штрафними фінансовими санкціями.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що господарські операції між ТОВ «Електросвіт» та ТОВ «Оренда-Сіті» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської діяльності, відтак укладені правочини мають нереальний характер.

Вказані висновки відповідачем сформовані на підставі акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 04.01.2013 року №2/22-00/37335715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сіті» (код ЄДРПОУ 37335715) з питання дотримання вимог податкового законодавства за весь період діяльності» (надалі - Акт ДПІ у Вишгородському районі).

Згідно з вказаним Актом ДПІ у Вишгородському районі перевіряючими вказується, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оренда-Сіті» у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Також, відповідно до бази даних, наявних в ДПІ у Вишгородському районі Київської області за ТОВ «Оренда-Сіті» не обліковуються рахунки у банках.

Крім цього, в Акті ДПІ у Вишгородському районі міститься інформація про порушення Головним слідчим управлінням ДПС України 10.04.2012 року кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі - ТОВ «Оренда- Сіті» (код ЄДРПОУ 37335715), а також посилання на пояснення директора та засновника ТОВ «Оренда- Сіті» в яких останні заперечували свою причетність до господарської діяльності товариства.

В Акті ДПІ у Вишгородському районі також містяться дані, отримані відповідно до листа від 28.03.2012 року №45/13/7 МВС України Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДР та АС) та листа від 29.02.2012 року №8536 (И-2012) Київської міської державної адміністрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про відсутність на балансі ТОВ «Оренда-Сіті» у період з 17.12.2010 року по 31.10.2012 року транспортних засобів та нерухомого майна.

Вищенаведені обставини, викладені в Акті ДПІ у Вишгородському районі в повному обсязі взяті за основу при формуванні висновків відповідачів, відображених в акті невиїзної перевірки ТОВ «Електросвіт» №681/22-03/3/789596 від 19.02.2014, що в свою чергу слугувало підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі зібраних та досліджених письмових доказів судом встановлено, що відповідно до договору поставки №04/01-2 від 04.01.2011 року ТОВ «Оренда-Сіті» зобов'язувалося здійснити постачання електротехнічної продукції (надалі - товар) в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим Договором, а ТОВ «Електросвіт», в якості покупця зобов'язувалося прийняти замовлений товар та здійснити його оплату (том 1, а.с.181,182). Перелік товару та його ціна оформлялися додатками до договору у вигляді специфікацій (том 1, а.с.183-199).

Придбання товару позивачем супроводжувалося наступними первинними документами:

- видатковими накладними: №3 від 04.01.2011р. на суму 66 528,00 грн.; №4 від 04.01.2011р. на суму 11908,80 грн.; №5 від 04.01.2011р. на суму 61708,50 грн.; №6 від 10.01.2011р. на суму 69894,00 грн.; №7 від 10.01.2011р. на суму 42358,80 грн.; №8 від 10.01.2011р. на суму 2651,46грн.; №9 від 14.01.2011р. на суму 7844,22 грн.; №10 від 14.01.2011р. на суму 95207,40 грн.; №11 від 14.01.2011р. на суму 31986,00 грн.; №12 від 14.01.2011р. на суму 4380,00 грн.; №13 від 14.01.2011р. на суму 14040,00 грн.; №14 від 18.01.2011р. на суму 276980,62 грн.; №15 від 24.01.2011р. на суму 3504,00 грн.; №16 від 24.01.2011р. на суму 9624,00 грн.; №17 від 24.01.2011р. на суму 32577,00 грн.; №18 від 27.01.2011р. на суму 112,14 грн.; №19 від 27.01.2011р. на суму 16848,00 грн (том 1, а.с.53-69);

- податковими накладними: №3 від 04.01.2011р. на суму 66 528,00 грн., з ПДВ 11088,00 грн; №4 від 04.01.2011р. на суму 61708,50 грн, з ПДВ 10284,75 грн; №5 від 04.01.2011р. на суму 11908,80 грн, з ПДВ 1984,80 грн.; №6 від 10.01.2011р. на суму 69894,00 грн, з ПДВ 11649,00 грн; №7 від 10.01.2011р. на суму 42358,80 грн, з ПДВ 7059,80 грн; №8 від 10.01.2011р. на суму 2651,46грн, з ПДВ 441,91 грн; №9 від 14.01.2011р. на суму 7844,22 грн, з ПДВ 1307,37 грн; №10 від 14.01.2011р. на суму 95207,40 грн, з ПДВ 15867,90 грн; №11 від 14.01.2011р на суму 31986,00 грн, з ПДВ 5331,00 грн; №12 від 14.01.2011р. на суму 4380,00 грн, з ПДВ 730,00 грн; №13 від 14.01.2011р. на суму 14040,00 грн, з ПДВ 2340,00 грн; №14 від 18.01.2011р. на суму276980,62 грн, з ПДВ 46163,44 грн; №15 від 24.01.2011р. на суму 3504,00 грн, з ПДВ 584,00 грн; №16 від 24.01.2011р. на суму 9624,00 грн, з ПДВ 1604,00 грн; №17 від 24.01.2011р. на суму 32577,00 грн, з ПДВ 5429,50 грн; №18 від 27.01.2011р. на суму 112,14 грн, з ПДВ 18,69 грн; №19 від 27.01.2011р. на суму16848,00 грн, з ПДВ 2808,00 грн (том 1, а.с.70-86).

Оплату товару позивачем проведено в повному обсязі, факт проведення оплати підтверджується копіями платіжних доручень: № 240 від 18.02.2011р. на суму 50000,00 грн; № 256 від 21.02.2011р. на суму 200000,00 грн.; № 430 від 15.03.2011р. на суму 300000,00 грн.; № 483 від 23.03.2011р. на суму 70000, 00 грн.; № 493 від 24.03.2011р. на суму 100000,00 грн.; № 574 від 13.04.2011р. на суму 500000,00 грн.; № 680 від 27.04.2011р. на суму 100000,00 грн.; № 752 від 05.05.2011р. на суму 200000,00 грн.

Встановлені обставини, підтверджені належними доказами спростовують достовірність інформації, яка міститься у Акті ДПІ у Вишгородському районі про відсутність в ТОВ «Оренда-Сіті» рахунків у банках (том 1, а.с.87-94).

Згідно з підпунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України № 2755-VI, від 02.12.2010, із змінами та доповненнями (надалі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, із змінами та доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. ст.198 ПК України).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку та правомірності формування податкового кредиту можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені судом обставини та вказані правові норми дають підстави вважати, що позивачем на основі договору поставки, специфікацій, видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Оренда-Сіті», платіжних доручень про повну оплату отриманого товару правомірно сформовано податковий кредит.

Натомість відповідач дійшов висновків, що видаткові, податкові накладні та інші первинні документи не можуть прийматися до уваги, оскільки підписані від імені ТОВ «Оренда-Сіті» невстановленими особами, а тому господарські операції, які ними підтверджуються не носять реальний характер.

Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ТОВ «Оренда-Сіті» за фактом фіктивного підприємництва, а також на письмових поясненнях громадян ОСОБА_4, та ОСОБА_5 які згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відповідно керівником та засновником ТОВ «Оренда-Сіті» в період спірних правовідносин, проте в своїх поясненнях заперечували свою причетність до господарської діяльності товариства.

З цього приводу слід зазначити, що судом, відповідно до вимог частини 5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в процесі збирання доказів, ухвалою від 15.04.2014 року витребувано в Деснянського районного суду м.Києва належним чином засвідчені копії матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ТОВ «Оренда-Сіті» за фактом фіктивного підприємництва (том 1 а.с.239-241). Отримані судом матеріали кримінальної справи свідчать про те, що постановою Деснянського районного суду м.Києва від 29.12.2011 року у справі №10/2690/120/2012 скасовано постанову слідчого податкової міліції Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва від 14.12.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ «Оренда-Сіті», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 205 КК України. За насідками апеляційного перегляду постанови Деснянського районного суду м.Києва від 29.12.2011 року ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23.01.2012 року постанову скасовано, а матеріали направлено до Деснянського районного суду м.Києва на новий судовий розгляд іншим складом суду.

Так, згідно із постановою від 20.02.2012 року Деснянського районного суду м.Києва постанову про порушення кримінальної справи від 14.12.2011 року за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання), в тому числі, ТОВ «Оренда-Сіті» знову - скасовано, відповідно до довідки (том.2, зворотна сторона а.с.2) постанова набрала законної сили 28.02.2012 року.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені, для прикладу, у вироку в кримінальній справі щодо об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі

Таким чином, на момент розгляду даної адміністративної справи відсутні будь-які рішення, якими б були встановлені факти фіктивного підприємництва ТОВ «Оренда-Сіті».

Згідно з поясненнями ОСОБА_4 від 11.12.2011 року він видав нотаріальну довіреність для реєстрації підприємства як керівник, із його слів, функції директора виконувала інша особа - громадянин ОСОБА_6, а сам ОСОБА_4, безпосередньої участі в господарській діяльності товариства не брав, проте в самих поясненнях ОСОБА_4 підтвердив, що неодноразово зустрічався з бухгалтером ТОВ «Оренда-Сіті», при зустрічах з яким, підписував документи фінансового характеру, зміст яких йому не був відомий.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Вказана норма, серед іншого, містить вимогу щодо підпису податкової накладної уповноваженою платником податку особою. Таким чином, діюча норма не виключає можливості підписання податкової накладної іншою особою, уповноваженою на це довіреністю чи іншим документом, оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували можливість підписання податкових накладних, виданих ТОВ «Оренда-Сіті» від імені ОСОБА_4 іншою уповноваженою особою.

З огляду на вищенаведені обставини пояснення ОСОБА_4 не можуть вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження доводів відповідача про те, що первинні документи, якими супроводжувалися спірні господарські операції від імені ТОВ «Оренда-Сіті» підписані невстановленими особами.

Крім цього, слід зазначити, що факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою сам по собі за відсутності інших фактів та обставин не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою. При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів відсутні підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання постачальником неправдивих або суперечливих відомостей.

Наведена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.08.2012 року у справі №К/9991/32891/12.

Що стосується не знаходження контрагента позивача - ТОВ «Оренда-Сіті» на момент перевірки - 04.01.2013 року за місцем реєстрації, а відтак не встановлення наявності первинних документів за відповідною адресою, не є доказом на підставі якого можна дійти беззаперечних висновків про безтоварність господарських операцій, що мали місце в січні - березні 2011 року. Вказані обставини можна розглядати виключно в сукупності з іншими належними доказами, які б свідчили про притягнення посадових осіб контрагента позивача до кримінальної відповідальності, підтверджували неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, відсутністю управлінського та технічного персоналу та відсутності самого економічного змісту такої господарської операції.

Таким чином, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для донарахування податкових зобов'язань, а також зменшення суми податкового кредиту задекларованого платником податку, відтак вказана обставина не може безпосередньо впливати на правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, як і відсутність за юридичною особою інформації щодо зареєстрованого на правах власності рухомого чи нерухомого майна, оскільки вказана обставина не позбавляла контрагента позивача, при необхідності, використовувати в процесі господарської діяльності рухоме та нерухоме майно на правах оренди чи в інший спосіб, визначений цивільним законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що транспортування товару на склад позивача здійснювалося транспортним засобом марки MAN, модель L200, реєстраційний номер НОМЕР_1, який використовувався позивачем на правах оренди, згідно з Договором №01/02-06 оренди легкового автомобіля у приватної особи від 03.02.2006 року, який станом на момент дії спірних правовідносин не був нотаріально посвідчений.

Приписами частини першої статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким, чином недійсність правочину має насамперед негативні наслідки для сторін такого правочину, проте не спростовує можливість його фактичного виконання, тобто реальність такого правочину в часі.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що на момент спірних правовідносин у позивача не було нотаріально оформленого договору найму автомобіля, такий був нотаріально посвідчений тільки в травні 2011 року (том 2, а.с.66), проте транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався позивачем в період січень-березень 2011 року для отримання товару від ТОВ «Оренда-Сіті». Вказані обставини підтвердив водій позивача - ОСОБА_7, допитаний судом в якості свідка (том 2 а.с.52). З показань свідка ОСОБА_8, судом встановлено, що в 2011 році останній неодноразово перевозив електротехнічну продукцію від ТОВ «Оренда-Сіті» транспортним засобом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1. товар, як правило, завантажував представник ТОВ «Оренда-Сіті» перед в'їздом в м. Вишгород на заправці. Факт отримання електротехнічної продукції від ТОВ «Оренда-Сіті», в тому числі, в спірний період підтвердив комерційний директор - ОСОБА_9 (том 2 а.с.62), допитаний судом в якості свідка, в посадові обов'язки якого входило, зокрема, забезпечення обліку та контролю виконання постачальниками договірних зобов'язань, організація своєчасного та раціонального транспортування, відвантаження та зберігання товарів (том 2 а.с.64,65).

Що стосується неналежно оформлених товарно-транспортних накладних наданих позивачем для підтвердження транспортування товару, слід вказати наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим у Мін'юсті України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, із змінами та доповненнями, (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних як підтверджувальних документів не має юридичного значення. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати автозапчастин, а також подальшого їх застосування під час ремонту власних транспортних засобів не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з придбання електротехнічної продукції, а не її перевезення.

Крім цього, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, допущені описки в представлених суду товарно-транспортних накладних не є належним доказом на підтвердження безтоварності господарських операцій, що мали місце між ТОВ «Електросвіт» та ТОВ «Оренда-Сіті».

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання такого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На підтвердження подальшого використання позивачем товару, отриманого від ТОВ «Оренда-Сіті» суду надано договір підряду №БК-31 від 17.10.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Зірка Буковелю», згідно з яким позивач виконував роботи по монтажу внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж і систем освітлення в готельному комплексі на 255 номерів в с.Поляниця Яремчанської міської ради. Виконання робіт та використаних матеріалів підтверджено Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року та Актом №9 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року форми КБ-2в. Вказані обставини підтверджують наявність змін в активах позивача та не спростовані доводами відповідача.

В судовому засіданні представником відповідача надано суду копію постанови Івано-Франківського міського суду від 05.05.2014 року у справі №344/5119/14-п, згідно з якою директора ТОВ «Електросвіт» визнано винним у вчиненні правопорушення у вигляді порушення порядку ведення податкового обліку та податку на додану вартість за січень 2011 року, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень (том 2 а.с.67,68). Представник відповідача пояснив суду, що вина директора позивача встановлена рішенням суду, відтак вказана обставина, згідно з вимогами частини першої статті 72 КАС України не потребує доказування і є додатковим підтвердженням правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За змістом статті 72 КАС України обов'язковими для суду є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Таким чином, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами (лист ВАСУ №2379/12/13-12, від 14.11.2012).

Крім цього, з описової частини постанови Івано-Франківського міського суду від 05.05.2014 року у справі №344/5119/14-п слідує, що місцевий загальний суд здійснив розгляд справи про адміністративний проступок без участі посадових осіб ТОВ «Електросвіт», не надаючи правової оцінки висновкам відповідача, викладеним в акті перевірки від 19.02.2014 року, не досліджував обставини, які безпосередньо впливали на правомірність формування позивачем податкового кредиту і є преюдиційними - обов'язковими для врахування в даній адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть вважатись належними та допустимими для підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000012202 від 20.02.2014 р.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (ідентифікаційний код 31789596) сплачений, згідно з платіжним дорученням №581 від 27 лютого 2014 року судовий збір в розмірі 374 (триста сімдесят чотири) гривні 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 03.09.2014 року.