Постанова

від 28.08.2014 по справі 813/4915/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року № 813/4915/14

11 год. 45 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.

представників сторін:

від позивача - Канарьова Н.В.

від відповідача - Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Датекс С" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001991502 від 28 квітня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що під час перевірки товариство надало вичерпні відомості з приводу укладення і виконання господарських договорів, укладених з ПП «Міоком». Однак, зазначає позивач, дані пояснення відображені в акті перевірки формально і не одержали ніякої оцінки при формуванні перевіряючими своїх висновків. Даний документ взагалі не містить жодного аналізу питань, задекларованих у його вступній частині як підства для проведення перевірки. Обмежившись некритичним перенесенням до тексту акту пояснень осіб, зазначених керівником та засновником ПП «Міоком» відповідач не досліджував господарських операцій між ним та платником податків, ніяких аргументів з приводу законності досліджуваних господарських операцій не навів. Дані обставини, на думку позивача, вказують на необґрунтованість висновків фіскального органу, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях до справи.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, подав письмові заперечення та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що для надання первинним документам юридичної сили та доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували виконання тої чи іншої послуги. Позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Датекс С» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Міоком» згідно додатку № 5 до Декларації з ПДВ поданої за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова складено акт від 18.04.2011 року за № 926/15-2/36153038 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року за № 0001991502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 423219 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 338575 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84644 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено:

- Завищення суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 338575 грн. 00 коп., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточого звітного періоду на суму 338575 грн. 00 коп., чим порушено підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в посадовими особами ПП «Міоком», а саме громадянином ОСОБА_3 (який значився директором з моменту заснування підприємство) та громадянки ОСОБА_4 (засновник ПП «Міоком») до перевірки не надані регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, що підтверджують здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що унеможливлює проведення позапланової документальної перевірки. Дані твердження податкового органу базуються виключно на результатах акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.02.2011 року за № 285/15-2/37129404 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП «Міоком» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість».

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, у відповідності до підп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту відображені у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Міоком».

Між ТзОВ «Датекс С» (замовник) та ПП «Міоком» (виконавець) 08.10.2010 року, 01.10.2010 року, 11.10.2010 року були укладені договори на виконання робіт за № 1036/19, № 1036/16, № 1036/3, 1036/1, 1036/22, № 1036/2 згідно з умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання електромонтажних робіт за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 226 та м.Хмельницьк, вул.Театральна, 36.

Між ПП «Міоком» (підрядчик) та ТзОВ «Датекс С» (замовник) 08.10.2010 року, 1.1. укладено договір підряду на виконання проектних робіт за №1036/17 відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок замовника виконати розробку проектної документації на електромонтажні роботи за адресами: м.Хмельницький, вул.Театральна, 36 та м.Ужгород, пл.Кирила та Мефодія, 1 а замовник зобов'язується і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

В підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2010 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, акти виконаних робіт на розробку робочого проекту по розробці проектної документації на електромонтажні роботи, податкові накладні та платіжні доручення.

Також, позивачем в підтвердження обставин використання виконаних, згідно із наведених договорів, робіт у своїй господарській діяльності та наявності ділової мети при їх укладенні надано договори на виконання робіт по модернізації системи гарантованого електропостачання для філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 29.06.2010 року за №33864 та від 27.08.2010 року за № 34569, акти приймання-передачі виконаних робіт, додаткову угоду № 31563-34669 до договору № 31563 від 23.03.2010 року на будівництво, експлуатацію та проектування ліній живлення для філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 07.09.2010 року, локальні кошториси на електромонтажні роботи.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки вказує на те, що згідно з пояснень ОСОБА_6 (значився директором ПП «Міоком» з моменту заснування підприємства) неможливо надати документи фінансово-господарської діяльності у зв'язку з їх відсутністю, а також ним було зареєстровано за грошову винагороду у розмірі 400 грн., в податкові органи для оформлення ПП «Міоком» не звертався, рахунки у банках для здійснення розрахунків не підприємству не відкривав, печатки та первинні документи з фінансового-господарської діяльності у нього ніколи не знаходились, будь-які документи фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, декларації за його підписом в будь-які органи не подав, ніколи не придбавав товару від ПП «Міоком». Також, згідно з пояснень громадянки ОСОБА_7 (засновник ПП «Міоком») вбачається, що вона зареєструвала на себе підприємство за грошову винагороду, своє майно ніколи і нікому в оренду не здавала та не укладала договори оренди.

Однак, такі висновки ґрунтуються виключно на акті Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.02.2011 року за № 285/15-2/37129404 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП «Міоком» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість».

Що стосується посилань відповідача в акті перевірки до пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то такі розглядаються судом поряд з іншими доказами, на які посилаються сторони у справі, оскільки в матеріалах справи відсутній вирок суду, яким встановлено, що даними особами здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність.

Натомість згідно відповіді в.о.заступника начальника-начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Запорізькій області підполковника міліції Я.В.Яворського (вх. № 27935), оперативними співробітника ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя 06.08.2011 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПП «Міоком» (копія постанови додається).

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, такі підписані від імені ПП «Міоком» ОСОБА_9, а не вищезгаданими особами, а відповідачем, на виконання положень ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів в спростування повноважень ОСОБА_9 на підписання фінансово-господарської документації контрагента позивача.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ПП «Міоком», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

Позивачем до матеріалів справи подані наступні докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Міоком» (Серія А01 № 524923) від 08.06.2010 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Міоком» № 100297637 від 12.08.2010 року, ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції (Серія АВ № 458634) ТзОВ "Датекс С" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 10.02.2009 року по 10.02.2012 року, та ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції (Серія АВ № 555098) ПП «Міоком» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 06.08.2010 року по 06.08.2013 року.

Наявність зазначених документів вказують на те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому законом порядку як платник податку на додану вартість.

Крім того, наявність таких документів у позивача свідчить про здійснення діяльності з виконання підрядних робіт саме в межах господарської діяльності обох підприємств.

Не можна залишити поза увагою і те, що не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку і цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невраховані податковим органом та не вплинули на його висновки.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи - контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, суд, у відповідності до ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині постанови про протиправність спірного акта індивідуальної дії.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова № 0001991502 від 28.04.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" (79040, м.Львів, вул. Патона, 7 А, код ЄДРПОУ - 36153038 ) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 03 вересня 2014 року.

Суддя Тертичний В.Г.