Постанова

від 08.08.2014 по справі 815/1827/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1827/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участю: секретаря - Музика А.О.

представника позивача - Латій О.В. (за довіреністю), Гуртякова І.І. (за довіреністю),

представник відповідача - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми "Н-БІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновку акту перевірки, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми "Н-БІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ, товариство або Позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або Відповідач) про визнання протиправними та скасування висновків акту перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384, викладених у п.1, 2 розділу 4 "Висновок" акту щодо порушення ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ положень: п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн., а також визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року №0000652206 на суму 139623,00 грн., №0000662206 на загальну суму 138493,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 110794,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27699,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (т.1а.с.8-41). В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 31.01.2014 року по 26.02.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384 (т.1а.с.44-65), яким встановлено порушення позивачем: п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: від 12.03.2014 року №0000652206 (т.1а.с.66), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму за основним платежем 139623,00 грн.; від 12.03.2014 року №0000662206 (т.1а.с.67), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138493,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 110794,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27699,00 грн.

Позивач вважає висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Так, представник позивача не погоджується з висновками відповідача про те, що ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів у ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу", а також невірно визначено собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), рядка 05.1 Декларації придбання товарів у ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу", які не використані у господарській діяльності. Представник позивача зазначає, що даний висновок повністю суперечить первинним документам, наданим у повному обсязі під час перевірки, які підтверджують реалізацію зазначених придбаних товарів. А отже, як зазначає представник позивача, ним підтверджено використання придбаних товарів у зазначених контрагентів у власній господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.

У судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач надав у судовому засіданні 08.04.2014 року письмові заперечення на адміністративний позов (т.8а.с.175-178), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-4/20932384 про порушення ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ положень: п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн. У зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись із запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Виробничо-комерційна фірма "Н-БІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована як юридична особа Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.07.1993 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №279877, довідкою АА № 576668 з ЄДРПОУ, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців Серії АД №044700, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1а.с.42, 43, т.8 а.с. 191-192).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 29.07.1993 року за №1271, станом на момент проведення перевірки позивач перебував на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. У періоді, за який проводилась перевірка, ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ зареєстрована, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 10.07.1997 року №23159495 про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджується п. 2.4.2 акту перевірки, і не заперечувалось сторонами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси:

- від 31.01.2014 року №000114/183 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірки якості податкового та митного аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в Одеській області Очкаленко Н.Л.,

- від 31.01.2014 року №000113/182 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірки якості податкового та митного аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в Одеській області Гуменюк І.В.,

- від 25.01.2014 року №000605/136 головним державним ревізором-інспектором відділу з питань координації погашення заборгованостей управління обслуговування платників податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси Керничним С.В.,

- від 25.01.2014 року №000326/119 заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Левченко С.А. згідно наказу від 11.01.2014 року №27 "Про проведення документальної виїзної планової перевірки ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ 20932384)" (т.8а.с.179), на підставі п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевірка проводилась з 31.01.2014 року по 19.02.2014 року. Перевірку продовжено з 13.02.2014 року згідно наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2014 року №362 (т.8а.с.180).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384 (т.1а.с.44-65), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: від 12.03.2014 року №0000652206 (т.1а.с.66), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 139623,00 грн.; від 12.03.2014 року №0000662206 (т.1а.с.67), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138493,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 110794,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27699,00 грн.

Разом з цим, як додаток №2, до акту перевірки додається Довідка про загальну інформацію щодо ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ, код ЄДРПОУ 20932384, та результати його діяльності за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 рік (т.8а.с.183-186), а також як додаток №4 додається Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ, код ЄДРПОУ 20932384 (т.8а.с.181-182).

Позивач, не погодившись із висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України позивачем при складанні Податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року було невірно визначено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), рядка 05.1 Декларації придбання товарів, які не використані у господарській діяльності:

- ТОВ "МТІ", код ЄДРПОУ 13669756, придбання товарів 21.11.2011 року на загальну суму 122525,34 грн., у т.ч. без врахування ПДВ на суму 102104,45 грн.

- ТОВ "АКАТЕК", код ЄДРПОУ 37164653, придбання товарів 01.12.2011 року на загальну суму 105684,00 грн., у т.ч. без врахування ПДВ на суму 88070,00 грн.

- ПП "Монблан", код ЄДРПОУ 32671445, придбання товарів 01.12.2011 року на загальну суму 142640,58 грн., у т.ч. без врахування ПДВ на суму 118867,15 грн. та 16.12.2011 року на загальну суму 295517,22 грн., у т.ч. врахування ПДВ на суму 246264,35 грн.

- ТОВ "Техніка для бізнесу", код ЄДРПОУ 22396671, придбання товарів 19.12.2011 року на загальну суму 62100,00 грн., у т.ч. врахування ПДВ на суму 51750,00 грн.

Внаслідок чого, відповідачем встановлено в акті перевірки завищення задекларованого суб'єктом господарювання показника у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 607056,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у розмірі 607056,00 грн., на підставі чого відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість від постачальників, суми витрат по яким не віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 121411,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 20421,00 грн. та грудень 2011 року у розмірі 100990,00 грн., а саме:

- ТОВ "МТІ", код ЄДРПОУ 13669756, податкова накладна від 21.11.2011 року №3250 на загальну суму 122525,34 грн., у т.ч. ПДВ на суму 20420,89 грн.

- ТОВ "АКАТЕК", код ЄДРПОУ 37164653, податкова накладна від 01.12.2011 року №1487 на загальну суму 105684,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 17614,00 грн.

- ПП "Монблан", код ЄДРПОУ 32671445, податкова накладна від 01.12.2011 року №432 на загальну суму 142640,58 грн., у т.ч. ПДВ на суму 23773,43 грн. та від 16.12.2011 року №7108 на загальну суму 295517,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 49252,87 грн.

- ТОВ "Техніка для бізнесу", код ЄДРПОУ 22396671, податкова накладна від 19.12.2011 року №1509 на загальну суму 62100,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10350,00 грн.

В результаті чого відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Вимоги щодо оформлення результатів перевірок містяться в статті 86 ПКУ та в Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, відповідно до яких результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши наведені докази у їх взаємозв'язку суд не погоджується з висновками відповідача в акті перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384 про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 року №0000652206 та №0000662206, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з його контрагентами, їх товарність, а також зв'язок із господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і віднесення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.51: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності, ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ було укладено наступні договори:

- договір поставки з ТОВ "МТІ" від 18.02.2011 року № 206186/286/11 (т.3 а.с.197-200) відповідно до умов якого ТОВ "МТІ" (Постачальник) зобов'язується поставити ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ (Покупець) товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов договору (п.1.1. Договору). Відповідно до п.1.2 Договору обсяги товару визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною договору. Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у видатковій накладній (п.1.3. Договору). Товар поставляється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2000. Строк дії договору - до 31.12.2011 року.

На підтвердження виконання умов даного договору поставки позивачем було надано до суду в копіях, завірених належним чином: видаткову накладну від 21.11.2011 року № 14517049 (т.3 а.с.201-203) на загальну суму 122525,34 грн., у т.ч. ПДВ на суму 20420,89 грн., податкову накладну від 21.11.2011 року №3250 (т.3 а.с.204-206) на загальну суму 122525,34 грн., у т.ч. ПДВ на суму 20420,89 грн., платіжне доручення від 30.11.2011 року №918 на загальну суму 122525,34 грн., у т.ч. ПДВ на суму 20420,89 грн.

На підтвердження використання у господарській діяльності шляхом реалізації поставленого товару, позивач надав до суду в копіях: видаткові накладні (т.3а.с.208,211,214,217,220,223,227,231,234,237,241,245,249), податкові накладні (т.3 а.с.209,212,215,218,221,224-225,228,232,236,238-239,243,247,251), довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.3 а.с.210,213,216,219,222,226,229,233,235,240,244,248,250), калькуляції (т.3 а.с.242,246,252)

- договір поставки з ТОВ "АКАТЕК" від 01.06.2011 року №016/06-ЮР (т.7а.с.93), відповідно до умов якого ТОВ "АКАТЕК" (Продавець), здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ (Покупець) товар згідно з умовами цього Договору. Вартість, кількість, часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, вказуються у видаткових накладних на товар, що є невід'ємними частинами цього Договору (п.1 Договору). Строк дії договору - з моменту підписання до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 23 Договору).

На підтвердження виконання умов даного договору поставки позивачем було надано до суду в копіях, завірених належним чином: видаткову накладну від 01.12.2011 року №1482 на загальну суму 105684,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 17614,00 грн. (т.7а.с.94), податкову накладну від 01.12.2011 року №1487 (т.7 а.с.95) на загальну суму на загальну суму 105684,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 17614,00 грн., платіжні доручення від 01.12.2011 року №938 на загальну суму 20832,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3472,00 грн. (т.7а.с.96), від 07.12.2011 року №950 на загальну суму 48000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 8000,00 грн. (т.7а.с.97), від 15.12.2011 року №981 на загальну суму 36852,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 6142,00 грн. (т.7а.с.98).

На підтвердження використання у господарській діяльності шляхом реалізації поставленого товару, позивач надав до суду в копіях: видаткові накладні

(т.7 а.с.99, 104-105, 110, 114-115, 119, 123-124, 128-129, 133, 137, 138, 142, 146, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 207, 205, 208, 211, 214), податкові накладні (т.7 а.с.101-102, 106-108, 111-112, 116-117, 120-121, 125-126, 130-131, 134-135, 139-140, 143-144, 148-149, 152, 154, 158, 160, 163, 166, 169, 172, 176, 178, 182, 184, 187, 190, 193, 196, 200, 204, 206, 210, 212, 215), довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.7 а.с.103, 109, 113, 119, 122, 127, 132, 136, 141, 145, 147, 151, 155, 157, 161, 164, 167, 170, 173, 171, 179, 181, 185, 188, 191, 194, 197, 199, 203, 207, 209, 213);

- договір поставки з ПП "Монблан" від 01.12.2010 року №26/В-23-2010 (т.5 а.с.84-90, т.7 а.с.1-7), відповідно до умов якого ПП "Монблан" (Постачальник), здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ (Покупець) товар згідно з умовами цього Договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у Специфікації. (п.1.1 Договору). Найменування, ціна за одиницю товару, його кількість визначаються у накладних на товар. Відповідно до п.2.2 Договору поставка здійснюється на умовах EXW в редакції ІНКОТЕРМС 2000. Строк дії договору - до 31.12.2012 року. До договору надано специфікацію від 01.12.2010 року на поставку товару: комп'ютерне обладнання, оргтехніка та витратні матеріали, телекомунікаційне обладнання, фото-відео обладнання (т.5 а.с.91, т.7а.с.8).

На підтвердження виконання умов даного договору поставки позивачем надано до суду в копіях, завірених належним чином: видаткову накладну від 16.12.2011 року №26/1709277 на загальну суму 295517,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 49252,87 грн. (т.5а.с.92-95), податкову накладну від 16.12.2011 року №7108 на загальну суму 295517,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 49252,87 грн. (т.5а.с.96-99), платіжні доручення від 27.06.2012 року №692 на загальну суму 144000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 24000,00 грн. (т.5 а.с.100), від 28.08.2012 року №917 загальну суму 70517,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 11752,87 грн. (т.5 а.с.101), від 23.08.2012 року №914 на загальну суму 81000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 13500,00 грн. (т.5 а.с.102).

На підтвердження виконання умов даного договору також позивачем надано в копіях, завірених належним чином: видаткову накладну від 01.12.2011 року №26/1669123 на загальну суму 142640,58 грн., у т.ч. ПДВ на суму 23773,43 грн. (т.7а.с.9), податкову накладну від 01.12.2011 року № 432 на загальну суму 142640,58 грн., у т.ч. ПДВ на суму 23773,43 грн. (т.7 а.с.10-11), платіжні доручення від 06.06.2012 року №573 на загальну суму 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 7500,00 грн. (т.7 а.с.12), від 27.06.2012 року № 687 на загальну суму 15040,58 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2506,76 грн. (т.7 а.с.13), від 15.06.2012 року №614 на загальну суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10000,00 грн. (т.7 а.с.14), від 27.06.2012 року №2 на загальну суму 22600,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3766,67 грн. (т.7 а.с.15).

На підтвердження використання у господарській діяльності шляхом реалізації поставленого товару, позивач надав до суду в копіях: видаткові накладні (т.5а.с.103, 107, 111, 114, 117, 121, 125, 129, 132, 136, 137, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 163, 166, 169, 172, 173, 177-178, 182, 186, 190, 194, 198-199, 204, 207-208, 212, 215, 218, 221, 225, 228, 231, 234, 237, 240, 243, 246-247, т.7 а.с.16, 19, 22, 25, 28, 32, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 65, 68, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90), податкові накладні (т.5 а.с.104-105, 108-109, 113, 116, 120, 124, 127, 131, 135, 139, 140, 143, 145, 148, 152, 155, 157, 160-161, 164, 168, 171, 174, 175, 179-180, 183-184, 187-188, 191-192, 195-196, 200-202, 209-210, 213, 217, 220, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248-250, т.7 а.с.17, 20, 23, 26, 29, 32, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 62, 67, 70-71, 74, 77, 80, 83, 86, 88, 92), калькуляції (т.5а.с.118, 122, 126, 133), довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.5 а.с. 106, 110, 115, 119, 123, 128, 130, 134, 138, 142, 146, 149, 151, 154, 158, 162, 165, 167, 170, 176, 181, 185, 189, 193, 197, 203, 206, 211, 214, 216, 219, 223, 226, 229, 232, 235, 238, 241, 244, т.7 а.с.18, 21, 27, 30, 33, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 63-64, 66, 69, 73, 76, 79, 82, 85, 89, 91).

- договір купівлі-продажу від 19.12.2011 року з ТОВ "Техніка для бізнесу"

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано до суду в копіях, завірених належним чином: видаткову накладну від 19.12.2011 року №1912/00113 на загальну суму 62100,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10350,00 грн. (т.7а.с.216-217), податкову накладну від 19.12.2011 року №1509 на загальну суму 62100,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10350,00 грн. (т.7а.с.218-219), платіжне доручення від 29.12.2011 року №1043 на загальну суму 62100,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10350,00 грн. (т.7а.с.220).

На підтвердження використання у господарській діяльності шляхом реалізації поставленого товару, позивач надав до суду в копіях: видаткові накладні (т.7 а.с.221,225,228,231,234,237,240,243,246,249), податкові накладні (т.7 а.с.223,226,229,232,231, 235,238,241,244,247,250), калькуляції (т.7 а.с.222), довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.7 а.с.224,227,230,233,236,239,242,245,248,251).

Суд також зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження використання у господарській діяльності шляхом реалізації поставленого товару, наявні копії первинних документів: видаткові накладні

(т.4 а.с.1, 4, 8, 12, 16, 19, 22-23, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 109, 113, 116, 119, 123, 126, 130, 133, 137, 141, 146, 150, 154, 159-160, 164, 168, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 203-204, 208, 211, 214, 217-218, 222, 226, 230, 233, 237, 242, 245, 248, т.5 а.с.2-3, 8, 11-12, 17, 20, 24, 27, 30, 33, 36-37, 41, 44-45, 49, 53-54, 58-59, 63, 67-68, 74-75, 79, 81, т.6 а.с. 2, 5, 8, 11, 14, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 90, 94-95, 99, 103-104, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 125, 128, 131, 134, 137, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 156, 159, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228-229 т.8 а.с.1, 4, 7, 10, 13, 17, 22, 24, 25, 28, 31, 34-35, 40, 44, 48, 52, 56, 60, 63-64, 69, 73-74, 78, 81, 84, 87, 90-91, 95, 98, 101, 104-105, 110, 111, 115, 118, 122-123, 127, 130, 134, 137, 141, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166,),

податкові накладні (т.4 а.с.2, 7, 10, 15, 17, 20, 24-25, 29, 31, 35, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 71, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106-107, 110-111, 114, 117, 120-121, 124, 127-128, 131, 134-135, 138-139, 143-144, 147-148, 151-152, 156-157, 161-162, 165-166, 169-170, 173, 177, 179, 183, 185, 188, 192, 194, 198, 200-201, 205-206, 209, 213, 215, 219-220, 223-224, 227-228, 232, 234, 239-240, 243, 246, 249, т.5 а.с.4-5, 9, 13-15, 18, 21, 25, 28, 31, 34, 38-39, 42, 46-47, 50-51, 55-56, 60-61, 64-65, 69-71, 76-77, 80, 82, т.6 а.с.4, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 24, 27, 30, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 87-88, 91-92, 96-97, 100-101, 105-106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 126, 129, 132, 135, 138, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 157, 160, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 189, 192, 195, 198-199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 230-231 т.8 а.с.2, 5, 8, 11, 14, 19-20, 23, 26, 29, 32, 36-38, 41-42, 46, 50, 54, 57, 62, 65-67, 71-72, 75-76, 80, 83, 86, 89, 92-93, 97, 100, 102, 106-108, 112-113, 117, 119-120, 124-125, 128, 131-132, 136, 138-139, 142-143, 147, 149, 153, 156, 159, 162, 165, 168,), довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.4 а.с.3, 6, 11, 14, 18, 21, 26, 28, 32, 34, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 70, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 108, 112, 115, 118, 122, 125, 129, 132, 136, 140, 145, 149, 153, 158, 163, 167, 171, 174, 176, 180, 182, 186, 189, 191, 195, 197, 202, 207, 210, 212, 216, 221, 225, 224, 231, 235-236, 241, 244, 247, т.5 а.с.1, 6-7, 10, 16, 19, 22, 26, 29, 32, 35, 40, 43, 48, 52, 57, 62, 66, 72, 78, 83, т.6 а.с.1, 3, 6, 9, 12, 15, 20, 23, 26, 29, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 89, 93, 98, 102, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 127, 130, 133, 136, 141, 144, 147, 150, 153, 158, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 232 т.8 а.с.3, 6, 9, 12, 16, 21, 27, 30, 33, 39, 43, 47, 51, 55, 59, 61, 68, 70, 77, 79, 82, 85, 88, 94, 96, 99, 103, 109, 114, 116, 121, 126, 129, 133, 135, 140, 144, 146, 150, 152, 155, 158, 161, 164, 167,), виписки по рахунках (т.1 а.с.69-244, т.2 а.с.1-240, т.3 а.с.1-196), калькуляції (т.4 а.с.5, 9, 13, т.8 а.с.45, 49, 53, 58) відповідність поставленому товару яких підтверджується даними, зведеними в таблиці про рух товарів за 4 квартал 2011 року, наданим позивачем та наявним в матеріалах справи (т.9 а.с.5-25).

Досліджуючи правомірність включення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та включення спірних сум до витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також віднесення сплачених платниками сум до валових витрат (витрат) підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), при цьому віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств регулюється ПК України з 01.04.2011 року. Ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік) відповідно.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, що визначені цією статтею.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірний період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні, виписані ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" у позивача на час перевірки були наявні.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність здійснення операцій з ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" та їх подальше використання у господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог положень ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість та правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу".

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесені спірні суми до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в межах виконання угод з придбання товарів, які не використані в межах господарської діяльності, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить висновку про правомірність дій позивача.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність і товарність господарських операції щодо отримання позивачем товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ та контрагентами ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та правомірно включено відповідні суми до складу витрат по операціям з ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" у перевіряємому періоді .

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму за поставлений товар за вищевказаними договорами, укладеними із ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу", до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень, є також протиправним.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384, не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу".

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Під час розгляду справи з боку відповідача не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач та його контрагент у спірний період не були платниками ПДВ та не мали статусу юридичних осіб.

Водночас, суд зазначає, на підтвердження вищезазначених обставин щодо ТОВ "МТІ", ТОВ "АКАТЕК", ПП "Монблан", ТОВ "Техніка для бізнесу" в матеріалах справи наявні Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.8а.с.193-200) а також копії свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість (т.8а.с.215-218).

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача щодо формування висновків акту перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384, викладених у п.1, 2 розділу 4 "Висновок" акту про порушення ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ положень: п. 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 139623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 139623,00 грн., а також п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 110794,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 18600,00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 92194,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 10617,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у розмірі 1821,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 8796,00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року.

Відповідно до положень п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно вимог п. 86.4. ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до орган державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осі платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже встановлено судом за результатом проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку. А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Як вбачається з позовної заяви предметом оскарження є, зокрема, визнання протиправним та скасування висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області викладені у пунктах 1 і 2 розділу 4 «Висновок» акту від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384.

Суд зазначає, що нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

З наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган, встановивши під час перевірки порушення, зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, які також оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства.

При цьому слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, для платника податків правове значення та певні наслідки має рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі акту перевірки.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України з даного питання, яка викладена в ухвалах суду: від 19.12.2012 року у справі № 2а-4192/09/0870 (К-3291/10) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТО»; від 17.12.2012 року у справі №2а-4649/09/0570 (К-16327/10) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аленпром»; від 15.01.2013 року у справі №2а-9804/09/9/0170 (К-33453/10) за позовом відкритого акціонерного товариства «Євпаторійський рибзавод».

В порушення вимог ст.83 ПК України ДПІ в ході перевірки не були враховані та досліджені усі матеріали, які є підставами для висновків під час перевірки, - документи, визначені ПК України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також - з податку на прибуток підприємств.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає висновки акту перевірки від 26.02.2014 року №1284/15-53-22-06/20932384, викладених у п.1, 2 розділу 4 "Висновок" акту про порушення ВКФ "Н-БІС" у вигляді ТОВ безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню три четвертих частини сплаченого судового збору.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 04 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов виробничо-комерційної фірми "Н-БІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновку акту перевірки, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.03.2014 року №0000652206, №0000662206.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова

Адміністративний позов виробничо-комерційної фірми "Н-БІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновку акту перевірки, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.03.2014 року №0000652206, №0000662206.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

08 серпня 2014 року