Постанова

від 28.08.2014 по справі 821/2016/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2016/14 14 год. 34 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представника

відповідача - Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Споживчий кооператив "Сиваський кооператор" (далі - позивач, СК "Сиваський кооператор") звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року -

- №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.;

- №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн.;

- № 0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує безпідставним застосуванням штрафної санкції за не подання звітності, оскільки у СК "Сиваський кооператор" наявні докази щодо її подання. Позивач також вважає, що нарахування штрафної санкції у сумі 8500,00 грн. за незабезпечення зберігання використаних розрахункових книжок у кількості 25 шт. суперечить п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Позивач зазначає про неправомірне зменшення податкового кредиту з ПДВ в сумі 2518,00 грн., оскільки вважає, що підприємством було правильно визначено у податковій звітності спірну суму податку на додану вартість і з акту перевірки неможливо встановити по яким контрагентам відсутні податкові накладні на суму ПДВ 2518,00 грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 року №0001122200.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, якими підтвердив правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення позивачем діючого законодавства, встановлені за результатами позапланової документальної виїзної перевірки СК "Сиваський кооператор".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, та оцінивши їх у сукупності суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Новотроїцького відділення Генічеської ОДПІ на підставі ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу Генічеської ОДПІ від 25.03.2014 року № 115 проведена позапланова документальна виїзна перевірка СК «Сиваський кооператор», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 11.04.2014 р. № 63/22-1/38067496 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є порушення -

- п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за період з березня 2013 р - грудень 2013 р., в тому за березень 2013 року - 66,73 грн., за квітень 2013 року - 563,72 грн., за травень 2013р. - 96,21 грн., за червень 2013р. - 212,28 грн., за липень 2013р. - 475,94 грн., за серпень 2013р. - 516,77 грн., за серпень 2013 р. - 187,42 грн., за жовтень 2013р. - 43,58 грн., за листопад 2013р. - 237,02 грн., за грудень 2013 р. - 118,33 грн.;

- п. 6 ст. 3, п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством не забезпечено належне зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну після їх закінчення, фіскальний номер: 1) 2118000797/1, 2) 2118000797/2, 3) 2118000797/3, 4) 2118000797/4, 5) 2118000797/5, 6) 2118000797/6, 7) 2118000797/7, 8) 2118000797/8, 9) 2118000797/9, 10) 2118000797/10, 11) 2118000797/11, 12) 2118000797/12, 13) 2118000797/13, 14) 2118000797/14, 15) 2118000797/15, 16) 2118000797/16, 17) 2118000797/17, 18) 2118000797/18, 19) 2118000797/19, 20) 2118000797/20, 21) 2118000797/21, 22) 2118000797/22, 23) 2118000797/23, 24) 2118000797/24, 25) 2118000797/25, 26) 2118000797/26, 27) 2118000797/27, 28) 2118000797/28, 29) 2118000797/29, 30) 2118000797/30) за період січень 2012 р. - грудень 2013 року.

- п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне подання підприємством декларації по податку на додану вартість з юридичних осіб за 2012 рік.

На підставі вказаних висновків ОДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.; №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн.; №0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн., які є предметом оскарження в даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 5 ), при перевірці повноти декларування та своєчасної сплати податку на прибуток встановлено не подання підприємством декларації по податку на прибуток з юридичних осіб за рік 2012 р., що є підставою для застосування штрафної санкції відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з вказаним висновком податкового органу, оскільки стверджує вказана звітність була подана в електронному вигляді 07.02.2013 р. та підтверджується товарним чеком на оплату послуг за подання звітності до податкового органу.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України, зокрема :

- податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків ( п. 49.1. ст. 49 ПК України);

- податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів, зокрема, в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством ( п. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України).

Порядок подання до органів податкової служби електронної податкової звітності визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. №233, якою передбачено, зокрема -

- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) ( п. 7.3. Інструкції);

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4. Інструкції);

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.5. Інструкції);

- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 7.7. Інструкції).

Суд вказує, що ухвалою від 08.07.2014 р. зобов'язано позивача надати докази подання звітності по податку на прибуток в електронному вигляді, які відповідають вимогам вказаної Інструкції.

Проте, позивач вказану вимогу суду не виконав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт подання до податкового органу декларації по податку на прибуток з юридичних осіб за рік 2012 рік.

Відповідно до 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОДПІ правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 170,00 грн. за не подання спірної податкової звітності, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001112200.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 9), то за результатами перевірки задекларованих позивачем сум податкового кредиту за період з січня 2012 р. по грудень 2013 р. встановлено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме підприємством включено до складу податкового кредиту загальну суму ПДВ 2518,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними за відповідні звітні періоди, зокрема за період з березня 2013 р - грудень 201 3р. в тому числі: за березень 2013 року - 66,73 грн. , за квітень 2013 року - 563,72 грн., за травень 2013 р. - 96,21 грн., за червень 2013 р. - 212,28 грн., за липень 2013 р. - 475,94 грн., за серпень 2013 р. - 516,77 грн., за вересень 2013 р. - 187,42 грн., за жовтень 2013р. - 43,58 грн., за листопад 2013 р. - 237,02 грн., за грудень 2013 р. - 118,33 грн., а також встановлено розбіжності згідно даних Інформаційної бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України.

Порядок формування платником податків податкового кредиту та його відображення у податковій звітності визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З огляду на вказані приписи ПК України, право у платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при умові отримання від покупця товару \ послуг податкової накладної.

Відповідно до п. 44.3. ст. 44 цього Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З метою спростування висновку податкового органу щодо не підтвердження податковими накладними задекларованої суми ПДВ 2518,00 грн., суд протокольно в судовому засіданні 14.08.2014 р. витребував від позивача податкові накладні, про відсутність яких вказує ОДПІ в акті перевірки, та податкові декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Супровідним листом від 21.08.2014 р. представником позивача надано податкову звітність з ПДВ за період з березня 2013 р. по грудень 2013 р.

При цьому, позивачем не надано податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ на суму 2518,00 грн. у відповідних звітних періодах.

Отже, суд приходить до висновку про доведеність ОДПІ порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок відсутності у позивача на момент перевірки податкових накладних на загальну суму ПДВ 2518,00 грн.

Крім того, суд вказує, що під час розгляду даної справи позивачем також не було спростовано вказане порушення, а тому ОДПІ правомірно виключило зі складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах спірну суму ПДВ, збільшивши грошові зобов'язання з ПДВ на суму ПДВ 2518,00 грн.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи правомірність збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ на суму ПДВ 2518,00 грн., суд вважає правомірнім нарахування ОДПІ штрафних санкцій у сумі 629,50 грн., що складає 25 % від збільшеної суми грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з стор. 13 акту перевірки, то в ході перевірки дотримання позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР ( далі - Закон України № 265/95-ВР) встановлено не забезпечення зберігання використаних розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення за період січень 2012 р. - грудень 2013 р. у кількості 30 шт. згідно переліку, наведеного в акті перевірки, що є порушенням п. 6 ст. 3 цього Закону.

Судом встановлено, що на підставі вказаного порушення відповідачем відповідно до п. 3 ст. 17 вказаного Закону нараховані штрафні санкції в сумі 8500,00 грн., з урахуванням розміру штрафу 340,00 грн. за кожний випадок, у даному випадку за 25 шт. втрачених розрахункових книжок.

Позивач в адміністративному позові вказує, що підприємство дійсно з необережності втратило 25 розрахункових книжок, при цьому вважає, що відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України №265/95-ВР за вказане порушення передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн., проте не за кожну втрачену розрахункову книжку.

Отже, судом встановлено, що спірність правових позицій сторін у даному питанні полягає у правомірності застосування штрафної санкції за незбереження кожної розрахункової книжки.

Відповідно до преамбули Закону України №265/95-ВР цим Законом встановлені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Пунктом 3 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

При цьому, диспозиція вказаної норми чітко визначає, що фінансова санкція застосовується за незбереження втрачених «розрахункових книжок», тобто незалежно від їх кількості, що, на думку суду, свідчить про неправомірне нарахування ОДПІ штрафних санкцій із розрахунку за кожну втрачену розрахункову книжку.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач визнав факт втрати розрахункових книжок, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001132200 є правомірним в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 340,00 грн.

При цьому, суд вказує, про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 8160,00 грн., оскільки вказані дії суперечать ст. 17 Закону України № 265/95-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач частково довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки при поданні адміністративного позову СК "Сиваський кооператор" просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року №0001112200 на суму 170,00 грн., №0001122200 на суму 3147,50 грн. та №0001132200 на суму 8500,00 грн., тому загальна сума майнових вимог складає 11817,50 грн., а сума судового збору за адміністративний позов майнового характеру складає 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 183,60 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені в частині грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням у сумі 8160,00 грн., що складає 69,05% від загальної суми майнових вимог, а в частині грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями у сумі 3657,50 грн. відмовлено (30,95% майнових вимог), тому розмір судового збору, який стягується з позивача, з урахуванням сплати у сумі 183,60 грн., складає 381,85 грн. (1827,00 грн. * 30,95% - 183,60 грн.), пропорційно до задоволених/відмовлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.05.2014 року№0001132200 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8160,00 грн.

У задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 року № 0001132200 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 340,00 грн. - відмовити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор" (ідентифікаційний код 38067496) судовий збір в сумі 381,85 грн. (триста вісімдесят одна гривня 85 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 вересня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 9.2.1