Ухвала

від 17.09.2015 по справі 821/2016/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2016/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор" та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року по справі за позовом Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Споживчий кооператив "Сиваський кооператор" звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області. В своєму позові споживчий кооператив "Сиваський кооператор" просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року:

- №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.;

- №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн.;

- № 0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що нарахування штрафної санкції у сумі 8500,00 грн. за незабезпечення зберігання використаних розрахункових книжок у кількості 25 шт. суперечить п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Позивач зазначав про неправомірне зменшення податкового кредиту з ПДВ в сумі 2518,00 грн., оскільки вважає, що підприємством було правильно визначено у податковій звітності спірну суму податку на додану вартість і з акту перевірки неможливо встановити по яким контрагентам відсутні податкові накладні на суму ПДВ 2518,00 грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 року №0001122200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.05.2014 року№0001132200 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8160,00 грн.

У задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 року № 0001132200 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 340,00 грн. - відмовлено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Споживчий кооператив "Сиваський кооператор" та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області в апеляційних скаргах зазначають про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянти вважають, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що посадовими особами Новотроїцького відділення Генічеської ОДПІ на підставі ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу Генічеської ОДПІ від 25.03.2014 року № 115 проведена позапланова документальна виїзна перевірка СК «Сиваський кооператор», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 11.04.2014 р. № 63/22-1/38067496 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є порушення -

- п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за період з березня 2013 р - грудень 2013 р., в тому за березень 2013 року - 66,73 грн., за квітень 2013 року - 563,72 грн., за травень 2013р. - 96,21 грн., за червень 2013р. - 212,28 грн., за липень 2013р. - 475,94 грн., за серпень 2013р. - 516,77 грн., за серпень 2013 р. - 187,42 грн., за жовтень 2013р. - 43,58 грн., за листопад 2013р. - 237,02 грн., за грудень 2013 р. - 118,33 грн.;

- п. 6 ст. 3, п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством не забезпечено належне зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну після їх закінчення, фіскальний номер: 1) 2118000797/1, 2) 2118000797/2, 3) 2118000797/3, 4) 2118000797/4, 5) 2118000797/5, 6) 2118000797/6, 7) 2118000797/7, 8) 2118000797/8, 9) 2118000797/9, 10) 2118000797/10, 11) 2118000797/11, 12) 2118000797/12, 13) 2118000797/13, 14) 2118000797/14, 15) 2118000797/15, 16) 2118000797/16, 17) 2118000797/17, 18) 2118000797/18, 19) 2118000797/19, 20) 2118000797/20, 21) 2118000797/21, 22) 2118000797/22, 23) 2118000797/23, 24) 2118000797/24, 25) 2118000797/25, 26) 2118000797/26, 27) 2118000797/27, 28) 2118000797/28, 29) 2118000797/29, 30) 2118000797/30) за період січень 2012 р. - грудень 2013 року.

- п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне подання підприємством декларації по податку на додану вартість з юридичних осіб за 2012 рік.

На підставі вказаних висновків ОДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.; №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн.; №0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн., які є предметом оскарження в даній справі.

В апеляційній скарзі Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області відсутні послання на норми матеріального або процесуального права, які на їх думку було порушено судом першої інстанції під час вирішення справи по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор", то на їх думку тягар доказування в даній справі лежить не на кооперативі, а на податковому органі, а отже відповідач і повинен був довести неправомірність дій позивача. Так, на думку кооперативу аргументація суду не ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства та надавши оцінку доводам апеляційних скарг судова колегія вважає висновок суду першої інстанції в даній справі законним та обґрунтованим, а оскаржуване рішення таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001112200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України, зокрема :

- податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків ( п. 49.1. ст. 49 ПК України);

- податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів, зокрема, в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством ( п. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України).

Порядок подання до органів податкової служби електронної податкової звітності визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. №233, якою передбачено, зокрема:

- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3. Інструкції);

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4. Інструкції);

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.5. Інструкції);

- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 7.7. Інструкції).

Так, в матеріалах справи відсутні докази подання звітності по податку на прибуток в електронному вигляді, які відповідають вимогам вказаної Інструкції, що дає підстави вважати вказане податкове повідомлення-рішення правомірним.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001122200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2518,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 629,50 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, в матеріалах справи відсутні податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ на суму 2518,00 грн. у відповідних звітних періодах, а отже і відсутні докази, якими можна спростувати правомірність винесеного з даного правопорушення податкового повідомлення-рішення.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001132200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8500,00 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Як вбачається з стор. 13 акту перевірки, то в ході перевірки дотримання позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР) встановлено не забезпечення зберігання використаних розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення за період січень 2012 р. - грудень 2013 р. у кількості 30 шт. згідно переліку, наведеного в акті перевірки, що є порушенням п. 6 ст. 3 цього Закону.

Споживчий кооператив "Сиваський кооператор" в позові вказував, що підприємство дійсно з необережності втратило 25 розрахункових книжок, при цьому вважав, що відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України №265/95-ВР за вказане порушення передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн., проте не за кожну втрачену розрахункову книжку.

З даною позицією обґрунтовано погодився суд першої інстанції, оскільки пунктом 3 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

При цьому, диспозиція вказаної норми чітко визначає, що фінансова санкція застосовується за незбереження втрачених «розрахункових книжок», тобто незалежно від їх кількості, що, на думку суду, свідчить про неправомірне нарахування ОДПІ штрафних санкцій із розрахунку за кожну втрачену розрахункову книжку.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0001132200 є правомірним в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 340,00 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянтів, оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянтів.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Споживчого кооперативу "Сиваський кооператор" та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин