Постанова

від 22.08.2014 по справі 826/10558/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2014 року 08:59 № 826/10558/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Каракашьяна С.К., Костенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 2. Державної казначейської служби України провизнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумос» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач - 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач - 2) про:

- визнання неправомірними бездіяльності суб'єктів владних повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5030/11/2670 (позовна вимога № 1);

- зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві негайно підготувати та передати виконавчий лист та інші документи, необхідні для його виконання до Державної казначейської служби України на підставі пред'явленого 20.02.14 до виконання виконавчого листа по справі № 2а-5030/11/2670 (позовна вимога № 2);

- зобов'язання Державної казначейської служби України на підставі отриманого від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві виконавчого листа по справі № 2а-5030/11/2670 негайно здійснити примусове стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зумос» бюджетної заборгованості з ПДВ за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5030/11/2670 (позовна вимога № 3).

Ухвалами суду від 25.07.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 07.08.2014.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - 1 проти позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що станом на 13.03.2014 визначення розміру залишку невідшкодованих з Державного бюджету сум податку на додану вартість від Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС не отримано.

Представник відповідача -2 в судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, з заявами/клопотаннями про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Справа розгляну в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 по справі № 2а-5030/11/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за участю прокуратури м. Києва про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задоволено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, 3, Ідентифікаційний код 32706781) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 383 612,00 (п'ять мільйонів триста вісімдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн., з яких у розмірі 1 123 907,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за січень 2004 року; у розмірі 795 056,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2004 року; у розмірі 1 522 334,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за березень 2004 року; у розмірі 1 128 654,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2004 року; у розмірі 392 233,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за травень 2004 року; у розмірі 421 428,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за липень 2004 року.

На виконання вказаної постанови в примусовому порядку Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 17.02.2014 № 2а-5030/11/2370.

20 лютого 2014 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві із заявою про виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с. 17 Том І).

21 червня 2014 позивач повторно звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з заявою (а.с. 18 Том І) в якій просив, в тому числі, надати інформацію з приводу причин невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 по справі № 2а-5030/11/2670.

09 липня 2014 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою (а.с. 19 Том І) в якій зазначив про невиконання, станом на 09.07.2014, органами Державної казначейської служби України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 по справі № 2а-5030/11/2670 та просив повідомити про причини такого невиконання.

Станом на дату та час розгляду справи в судовому засіданні відповідачами не надано до матеріалів справи письмових доказів виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 по справі № 2а-5030/11/2670.

Посилання представника відповідача - 1 на процедурні моменти, що зумовили невиконання рішення суду судом відхиляються, адже частина 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно вказують на те, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 26.06.2013 по справі № 1- 7/2013 (5- рп/2013) вказав на те, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, оскільки як станом на дату розгляду так і станом на дату вирішення даної справи відповідачами до суду не надано доказів виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.05.2013 по справі № 2а-5030/11/2670, позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності суб'єктів владних повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5030/11/2670 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Втім, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з обґрунтованістю позовних вимог № 2 та № 3, враховуючи наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідачів щодо вчинення дій, направлених на виконання виконавчого листа від 17.02.2014 по справі № 2а-5030/11/2670 є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією казначейських органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовні вимоги № 2 та № 3 розцінюються судом сааме як втручання в дискреційні повноваження відповідачів та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «Зумос» підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність суб'єктів владних повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5030/11/2670.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» (код ЄДРПОУ 32706781) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

судді С.К. Каракашьян

Д.А. Костенко