Постанова

від 22.08.2014 по справі 826/10531/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2014 року 11:12 № 826/10531/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Спадщина» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спадщина» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.03.2013 № 0001262240, № 0001272240.

Ухвалами суду від 23.07.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 29.07.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

07.03.2013 відповідачем на підставі акту перевірки № 522/22-409/30437875 від 21.02.2013 прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- 0001262240, яким позивачу за порушення п.п. 138.1, 138.5.1, 139.1.9 Податкового кодексу України, п.п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9, 11.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в розмірі 578146 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 523503 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 54643 грн.;

- 0001272240, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, п.п. 7.4, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в розмірі

553875 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 461906 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 91969 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з

ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком»,

ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія».

Суд погоджується в такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

У перевіряємому періоді між позивачем і вказаними вище контрагентами укладено ряд однотипних договорів: 1) про поставку товару позивачу та 2) про пошук контрагентами покупців для позивача (а.с. 65 - 181 Том І).

На підтвердження належного виконання таких договорів позивач до матеріалів справи надав ряд рахунків - фактур, видаткових накладних, актів здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних.

Суд відхиляє надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи як належні докази правомірності формування показників податкової звітності, з огляду на наступне.

Так, 21 листопада 2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір поставки товару № 21/11 (а.с. 65 - 66 Том І). В преамбулі даного договору сторонами допущено помилку: ПП «Спадщина» зазначено як постачальника, в той час як в дійсності ПП «Спадщина» є покупцем.

На підтвердження поставки товару за даним договором позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну № РН-0000025 від 21.11.2011, рахунок фактуру та податкову накладну № 46 від 21.11.2011 (а.с. 95 - 97 Том І).

З метою встановлення фактичності обставин поставки товару суд запропонував позивачу надати до матеріалів справи докази подальшої реалізації придбаного товару третім особам.

В підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Альфакем Україна» товару третім особам позивач до матеріалів справи надав видаткову накладу № СП-0000250 від 13.04.2011, згідно якої моторна олива Texaco Geotex LA 40 була реалізована ПП «Спадщина» КП «Управління житлово-комунального господарства» (а.с. 80 Том ІІ).

Аналіз співставлення дат вчинення першої та другої господарської операції дає змогу прийти до висновку, що товар, який ніби - то був придбаний позивачем у спірного контрагента в листопаді 2011 за більш ніж шість місяців до цього - в липні 2011 вже був реалізований ТОВ «Управління житлово-комунального господарства».

Аналогічним чином, згідно видаткової накладної № РН-0000698 від 16.05.2012 (а.с. 92 Том І) позивач придбав у ТОВ «Альфакем Україна» оливу G-Profi PSN 40 в травні 2012, в той час як цей же товар був реалізований позивачем ПП «Оріль - Лідер» ще в вересні 2011 згідно видаткової накладної № РН-0000742 від 05.09.2011 (а.с. 88 Том ІІ).

За таких обставин суд не ставить під сумнів сам факт поставки товару позивачем третім особам, адже дані обставини не є спірними та сторонами не заперечуються, однак не знаходить належних доказів поставки даного товару спірним контрагентом позивачу, а з вищевикладених обставин виконання контракту № 21/11 від 21.11.2011 та документів на його виконання вбачається вдаваність вчинення господарської операції, оформленої під реальні господарські взаємовідносини позивача з третіми особами з метою неправомірного формування показників податкової звітності.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфакем Україна» в рамках договору по пошуку контрагентів, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

01.03.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Альфакем Україна» (виконавець) укладено договір № 1-3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується провести пошук контрагента для замовника з метою подальшого укладення між ними договору.

Тобто, зміст договору передбачає спочатку виконання обов'язку по пошуку контрагента ТОВ «Альфакем Україна» для позивача, а потім, укладення відповідного договору між позивачем та знайденим суб'єктом господарювання.

Втім, зі змісту рахунку - фактури № СФ-0000727 від 31.05.2012 на суму 32610 грн. та акту № ОУ-0000487 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 (а.с. 71 - 72

Том І) вбачається, що ТОВ «Альфакем Україна» надано позивачу послуги з пошуку контрагента в травні 2012 для укладення договору №29/12 в грудні 2011.

Під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином ТОВ «Альфакем Україна» знаходило покупців для позивача більш ніж через 5 місяців після того, як договір № 29/12 від 29.12.2011 вже був укладений. Дана обставина також розцінюється судом лише як складання документів під назвами рахунки - фактури та акти виконаних робіт без фактичного виконання господарської операції по пошуку покупців, внаслідок чого формування показників податкової звітності на підставі таких документів є неправомірним.

Аналогічним чином, згідно рахунку - фактури № СФ-000080 від 27.06.2012 та акту виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000024 від 27.06.2012 (а.с. 106 - 107 Том І) ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» надано позивачу послуги з пошуку контрагента в червні 2012 для укладення договору за місяць до того - в травні 2012 (договір №0305 від 05.05.2012).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія» оформлені аналогічним чином до оформлених лише на папері господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт».

Допитана в судовому засіданні 20.08.2014 в якості свідка по справі директор

ПП «Спадщина» ОСОБА_3 з приводу встановлених вище обставин розбіжності в датах оформлення первинних документів змогла пояснити лише те, що вона жінка і їй важко вести фінансово-господарську діяльність підприємства.

Матеріали справи не містять в собі доказів бухгалтерського та складського обліку придбаних матеріальних цінностей, а також доказів перевезення товарів. Посилання позивача на перевезення товару власними силами судом відхиляється, адже в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання посадовими особами позивача товарів від контрагентів, а представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином, наприклад ТОВ «Спадщана» отримано від ТОВ «Альфакем Україна» 3328 літрів ПММ без уповноважуючих на це документів та яким чином (в каністрах, цистернах, інших ємкостях) такий об'єм ПММ був переміщений (а.с. 94 Том І).

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд приймає до уваги те, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2013 по справі

№ 757/15488/13-к (а.с. 28 - 29 Том VI) встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 сприяв невстановленим особам у підробленні з метою збуту первинних документів ТОВ «Віннерком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Санабрія», ТОВ «Селанія», які надають право та звільняють від обов'язку при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства, достовірно знаючи, що відомості щодо поставки товарів, надання послуг та виконання робіт, які містяться в цих документах є неправдивими, оскільки дані підприємства фактично робіт не виконували, послуг не надавали, товарів не постачали.

Інформація з приводу набрання даним рішенням законної сили сторонами не заперечується.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову ПП «Спадщина» відмовити повністю.

2. Стягнути з ПП «Спадщина» (код ЄДРПОУ 30437875) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський