Ухвала

від 04.11.2014 по справі 826/10531/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10531/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Спадщина» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Спадщина» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року приватне підприємство «Спадщина» (далі - Позивач, ПП «Спадщина») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 року №0001262240 та №0001272240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ПП «Спадщина» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2013 року працівниками ДПІ у Подільському районі на підставі пп. пп. 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та наказу від 08.02.2013 року №266 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Спадщина» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено суму сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 523 503,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 461 906,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.02.2013 року №522/22-409/30437875. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.03.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0001262240, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 578 146,00 грн., у тому числі за основним платежем - 523 503,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 643,00 грн.; №0001272240, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 553 805,00 грн., у тому числі за основним платежем - 461 906,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 91 969,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Спадщина» (Постачальник) та ТОВ «Альфакем Україна» (Покупець) укладено договір поставки №21/11 від 21.11.2011 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю мастильні матеріали та автозапчастини, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 92, 95), податкових накладних (т. 1 а.с. 93, 97), рахунків фактури (т. 1 а.с. 94, 96).

При цьому судом першої інстанції зауважено, що зі змісту даного договору та доданих документів до нього вбачається, що постачальником було ТОВ «Альфакем Україна», а покупцем - ПП «Спадщина».

Крім того, між ТОВ «Альфакем Україна» (Виконавець) та ПП «Спадщина» (Замовник) укладено договір №1-3 від 01.03.2012 року про пошук контрагента, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити пошук контрагента для Замовника з метою подальшого укладення договору про співробітництво у порядку, встановленому даним договором, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти дану послугу, укласти договір на поставку товару (робіт, послуг) з контрагентом та сплатити Виконавцю винагороду у відповідності з даним договором.

На переконання ПП «Спадщина», реальність договору підтверджується копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89) та податкових накладних (т. 1 а.с. 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91).

Між ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (Виконавець) та ПП «Спадщина» (Замовник) укладено договір №0305 від 03.05.2012 року про пошук контрагента, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити пошук контрагента для Замовника з метою подальшого укладення договору про співробітництво у порядку, встановленому даним договором, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти дану послугу, укласти договір на поставку товару (робіт, послуг) з контрагентом та сплатити Виконавцю винагороду у відповідності з даним договором.

Як наполягав представник ПП «Спадщина», реальність зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 100, 103), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 10, 104, 107), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 106), податкових накладних (т. 1 а.с. 102, 105, 108).

Також, між ТОВ «Віннерком» (Виконавець) та Позивачем (Замовник) укладено договір №1/3 від 03.10.2011 року про пошук контрагента, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити пошук контрагента для Замовника з метою подальшого укладення договору про співробітництво у порядку, встановленому даним договором, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти дану послугу, укласти договір на поставку товару (робіт, послуг) з контрагентом та сплатити Виконавцю винагороду у відповідності з даним договором.

На переконання Позивача, про реальність виконання договірних зобов'язань свідчать копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 113, 116-117), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 114), податкової накладної (т. 1 а.с. 115, 118).

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що між ТОВ «Селанія» та ПП» «Спадщина» (Замовник) укладено договір №26ПК від 31.07.2012 року про пошук контрагента, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити пошук контрагента для Замовника з метою подальшого укладення договору про співробітництво у порядку, встановленому даним договором, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти дану послугу, укласти договір на поставку товару (робіт, послуг) з контрагентом та сплатити Виконавцю винагороду у відповідності з даним договором.

Факт виконання договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 122-123, 126, 129-130, 133), податкових накладних (т. 1 а.с. 124, 127, 131, 134), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 125, 128, 132, 135).

Крім того, між ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» (Продавець) та ПП «Спадщина» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару від 10.01.2011 року №04, за умовами якого Продавець продає (передає у власність Покупця), а Покупець купує (набуває та сплачує) товар, а саме автомобільні мастила, пакувальні матеріали, авто хімію у терміни та на умовах, визначених цим договором.

На думку Позивача, наявні у матеріалах справи копії: видаткових накладних (т. 1 а.с. 140, 143 ,146, 149, 152, 155, 158, 160, 163, 166, 169, 172), податкових накладних (т. 1 а.с. 142, 145, 148, 151, 154, 157, 159, 162, 165, 168, 171, 174) та рахунків фактури (т. 1 а.с. 141, 144, 147, 150, 153, 156, 161, 164, 167, 170, 173), свідчать про реальність виконання господарських зобов'язань.

Поряд з іншим, зі змісту наявних у матеріалах справи документів, а саме копій: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 175, 178), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 176,179), податкових накладних (т. 1 а.с. 177, 180), вбачається, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Сан Енд Фан» (Виконавець) укладався договір від 29.12.2011 року №29/12 про пошук контрагента.

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Санабрія» (Виконавець) та ПП «Спадщина» (Замовник) укладено договір №б/н від 02.11.2010 року про пошук контрагента, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити пошук контрагента для Замовника з метою подальшого укладення договору про співробітництво у порядку, встановленому даним договором, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти дану послугу, укласти договір на поставку товару (робіт, послуг) з контрагентом та сплатити Виконавцю винагороду у відповідності з даним договором.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку ПП «Спадщина», підтверджується копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 202, 205), податкових накладних (т. 1 а.с. 203, 207), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 204, 206).

З вказаним контрагентом було укладено аналогічний договір №0211 від 02.02.2011 року, про виконання якого, на думку Позивача, свідчать копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 189-190, 193, 197, 199), рахунків фактури (т. 1 а.с. 191, 194, 198, 200), податкових накладних (т. 1 а.с. 192, 195, 196, 201).

Крім того, на переконання ПП «Спадщина», наявні у матеріалах справи копії договорів та складених на їх виконання первинних документів із ЗАТ «Миронівська птахофабрика», ПАТ «Донецьке спеціалізоване управління екскавації», ТОВ БМК «Планета-Міст», ТОВ «Седьмое небо», ТОВ фірма «Ентелі», ТОВ «УБМ-П», ТОВ «Трак Центр ЛТД», ПП «Трансвіт», ТОВ «Бесівський гранітний кар'єр», ПАТ «Корюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Оріль-Лідер», ПП «Фірма «Нафтоінвест», ТОВ «Будтехзабезпечення», ПАТ «Малинівська паперова фабрика-Вайдманн», ПП «Будгал-Авто», ПАТ «Росава», ПОСП «Уманський тепличний комбінат», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ТОВ «Екогран», ПАТ «Укрнафта», ВП «Птахофабрика «Вінницький бройлер», ДП «Автомоторс», ТОВ «Чернігівський автоцентр Камаз», ТОВ «Завод Євроформат», СП «Полтавська газонафтова компанія», ПАТ «Ігнатпільський кар'єр», ТОВ «Універсал-Спецтехніка», ТОВ «Комплекс Агромарс», Миронівський м'ясопереробний завод «Легко», КП «Управління житлово-комунального господарства», ПМП «Октан», ТОВ «Волочиськ-агро», ПАТ «Оболонь», ПАТ «Галактон» підтверджують використання придбаних Позивачем у спірних контрагентів товарів.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять інформації про місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на невідповідність дати укладення договорів з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія» датам укладення договорів з контрагентами, які нібито були знайдені вказаними суб'єктами господарювання, оскільки договори про пошук контрагентів були укладені після виконання Позивачем зобов'язань за договорами купівлі-продажу.

Поряд з цим, зі змісту договору, укладеного Позивачем з ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», вбачається необхідність складання та направлення ПП «Спадщина» контрагенту заявок, у той час як доказів їх направлення Апелянтом надано не було.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару від ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, матеріалами справи жодним чином не підтверджується підтверджують рух товару (3 328 літрів ПММ), отриманого на папері від ТОВ «Алтфакем Україна».

З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком» товарів, оскільки ними не підтверджується використання саме придбаних у вказаних контрагентів матеріальних цінностей.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім іншого, як було встановлено судом першої інстанції, ПП «Спадщина» не було доведено виробничої необхідності та наявності ділової мети при укладенні договорів з вказаними вище контрагентами.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

При цьому, судом першої інстанції було вірно враховано, що зі змісту наявного у матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2013 року у справі №757/15488/13-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України вбачається, що ТОВ «Віннерком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Санабрія» та ТОВ «Селанія» були створено з метою збуту підроблених первинних документів, та, як наслідок, протиправного формування податкових зобов'язань, що, у свою чергу свідчить про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками взаємовідносин Позивача з вказаними контрагентами.

Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між ПП «Спадщина» та ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія» були спрямовані на ухилення від сплати податків.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ПП «Спадщина» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів, робіт та послуг у вказаних контрагентів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі - Закон про ОПП), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, і приписи пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП, і положення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З наведеного вбачається, що в силу положень пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування валових витрат та податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПП «Спадщина» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія Грифон Консалт», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Селанія», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Сан Енд Фан», ТОВ «Санабрія».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Спадщина» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Спадщина» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.