Ухвала

від 02.09.2014 по справі 826/3382/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3382/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08 листопада 2013 року № 0007522201 і №0007532201, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року адміністративний позов ТОВ «ІПС Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08 листопада 2013 року № 0007522201 і №0007532201 - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 листопада 2013 року № 0007522201 і №0007532201.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ІПС Груп» є юридичною особою, що зареєстрована 20 вересня 2010 року Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 22 жовтня 2013 року згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 22 жовтня 2013 року №677 працівником відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІПС Груп» (код ЄДРПОУ 37312923) з питань правомірності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інвест Іновейшн» (код за ЄДРПОУ 37727497) за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої складений Акт від 25 жовтня 2013 року № 2041/26-58-22-01-17/37312923.

За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2012 року у розмірі 60 744, 00 грн., п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 24 678,00 грн. за липень 2012 року та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2012 року в сумі 33 173,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08 листопада 2013 року № 0007532201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54, п. 123.1 статті 123, п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, збільшила ТОВ «ІПС Груп» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 75 930,00 грн. , в т.ч. 60 744,00 грн. - основний платіж, 15 186,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 08 листопада 2013 року № № 0007522201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54, п. 123.1 статті 123 ПК України, за порушення вимог п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, збільшила ТОВ «ІПС Груп» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 314,00 грн., в т.ч. 57 851,00 грн. - основний платіж, 14 463,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2012 року між ТОВ «ІПС Груп» (Покупець) і ТОВ «Інвест Іновейшн» (Постачальник) був укладений договір № 010712/1/1. За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі передати у власність Покупцю, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товари за цінами та в строки, визначені у Договорі.

Згідно Договору загальна вартість договору визначається як вартість усіх товарів, поставлених за цим договором відповідно до видаткових накладних.

Розрахунки за Договором проводяться у порядку, визначеному у розділі 4 договору та передбачають перерахування Покупцем грошових коштів Постачальнику протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

Факт передачі позивачу придбаних товарів підтверджується дослідженими судом копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

Оплата матеріалів та виконання робіт здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Факт перерахування коштів підтверджується копіями виписок з банку від 11 вересня 2012 року про проведення перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у розмірі 41 163,72 грн. та від 13 грудня 2012 року у розмірі 476 877,60 грн.

Кошти, сплачені ТОВ «Інвест Іновейшн», позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Інвест Іновейшн» ряд податкових накладних.

Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України - об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.4 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ТОВ «Інвест Іновейшн» є юридичною особою, що зареєстрована 03 червня 2011 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією. Як зазначається в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 червня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвест Іновейшн», у період, за який проводилась перевірка, останній був зареєстрований платником ПДВ з 2011 року по день складання акту, тобто по 03 червня 2013 року.

Як встановлено судом, факти придбання матеріалів та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів (договір від 01 липня 2012 року № 010712/1/1; копії податкових та видаткових накладних; банківських виписок), що підтверджують факт подальшого руху товарів, отриманих ТОВ «ІПС Груп» від ТОВ «Інвест Іновейшн».

Крім того, позивачем надано копії договору № 25 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від 01 січня 2012 року, укладений між позивачем (поклажедавцем) та ДО Комбінат «прогрес» (зберігачем) з додатком №01, а також актів здачі - приймання послуг по зберіганню ТМЦ №07, товарних звітів за липень, серпень 2012 року по складу №1 за адресою Лепсе, 24, копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), підписані позивачем (замовником) та ТОВ «Делівері» (виконавцем) про надання транспортно-експедиційних послуг, копію наказу №10-К про прийняття на роботу ОСОБА_3 від 01 січня 2012 року в якості завідуючого складом та копію генеральної довіреності від 01 липня 2012 року №010712 про повідомлення директора ТОВ «Інвест Іновейшн» про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, яка буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладних) свій підпис про одержання цінностей.

Також позивачем надано копії видаткових накладних, а також копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, якими підтверджується проведення ТОВ «ІПС Груп» реалізації придбаних у ТОВ «Інвест Іновейшн» товарів.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

З акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо діяльності іншої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором про поставку матеріалів, укладеного між позивачем ТОВ «Інвест Іновейшн», мали реальний характер - отримані товари фактично використано позивачем у його власній господарській діяльності, оплачені покупцем, факт передачі матеріалів, сплати грошей, а також відсутність взаємних претензій між сторонами договору свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є безпідставним.

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.