Ухвала

від 27.08.2014 по справі 1570/5644/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5644/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника відповідача Смірнової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2012 року ТОВ «ДОБРОБУД ЛТД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2012 року:

- №0000362200 - про донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 668 035 грн.;

- №0000372200 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 120 242 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що винесені на підставі необґрунтованих висновків актів зустрічних перевірок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ДОБРОБУД ЛТД» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «ДОБРОБУД ЛТД» 17.12.2012р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

15.03.2012р. ДПІ у м. Іллічівську було направлено позивачу лист з повідомленням про вручення щодо надання документів для проведення перевірки по взаємовідносинах з: ТОВ «Європейські шляхові технології» (код за ЄДРПОУ 35503890 ) за період з 01.04.2011р. - 30.11.2011р., з ТОВ «Таверс» (код за ЄДРПОУ 37422308 ) за період з 01.06.2011р. - 30.09.2011р., з ТОВ «Маркет-Строй Ко» (код за ЄДРПОУ 37420365 ) за період з 01.03.2011р. - 31.05.2011р.

Оскільки запитуємих документів по взаємовідносинах з ТОВ «Європейські шляхові технології», ТОВ «Таверс» та ТОВ «Маркет-Строй Ко» позивачем до ДПІ надано не було, 03.04.2012р. на підставі наказу начальника ДПІ у м.Іллічівську №67, співробітниками податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Добробуд ЛТД» з питань взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології» за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та листопад 2011 року, з ТОВ «Таверс» за період червень, липень, серпень, вересень та листопад 2011 року та з ПП «Маркет Строй Ко» за період березень, квітень та травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №381/22-0304/32146472 від 04.04.2012р., в якому встановлено та зафіксовано порушення підприємством позивача вимог діючого законодавства, а саме: п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.1,2 ст.215 ЦК України, пп.14.1.185, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого, сума податкового кредиту за перевіряємий період була завищена на 698972 грн., з них: ТОВ «Маркет Строй Ко» - 109369 грн., у тому числі: березень - 38125 грн., квітень - 37103 грн., травень - 34141 грн; ТОВ «Таверс» - 125902 грн., у тому числі: червень - 40647 грн., липень - 32275 грн., серпень - 25089 грн., вересень - 27891 грн.; ТОВ «Європейські шляхові технології» - 463701 грн., у тому числі: квітень - 36499 грн., травень - 35000 грн., липень - 41669 грн., серпень - 22027 грн., вересень - 40535 грн., жовтень - 107500 грн., листопад - 180471 грн.

Завищення податкового кредиту у сумі 698972 грн. призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 578730 грн., у тому числі по періодах: квітень - 111727 грн., травень - 63750 грн., червень - 46038 грн., липень - 73944 грн., серпень - 38499 грн., вересень - 76879 грн., жовтень - 107664 грн., листопад - 60229 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19) за листопад 2011 року у сумі 120242 грн..

В подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ винесені податкові повідомлення рішення №0000362200 від 25.04.2012 року про донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 668035 грн. та №0000372200 від 25.04.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 120242 грн.

Так, в ході зазначеної перевірки відповідачем були використані в тому числі акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2011 рік» від 24.02.2012р.; акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Маркет - Строй Ко» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з грудня 2010р. по лютий 2011р.» від 12.04.2011р.; акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Маркет-Строй Ко» з питання підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Галіон Бест» за період квітень 2011р.» від 01.07.11р.; акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет - Строй Ко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2011 рік» від 24.02.12р.; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень - грудень 2011 року» від 24.02.2012 року; постанова ОВС СУ ДПС у м. Києві про порушення кримінальної справи №50-6270, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 02.03.2012р.

Як вбачається з акту перевірки, згідно податкової звітності ТОВ «Добробуд ЛТД» за період який перевірявся, а саме: податкові декларації з ПДВ, додаток №5 (розділ «податковий кредит») до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що податковий кредит по ПДВ за перевіряємий період складає 4760 624 грн., у т.ч. сформований за рахунок контрагентів - постачальників: ТОВ «Європейські шляхові технології» за період квітень-листопад 2011 року на суму ПДВ 463701 грн.; ТОВ «Таверс» за період червень - серпень 2011 року на суму ПДВ 125902 грн.; ТОВ «Маркет Строй Ко» за період березень - травень 2011 року на суму ПДВ 109369 грн.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «Європейські шляхові технології», то перевіряючими в ході цієї перевірки було встановлено, що в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2011 рік» від 24.02.2012р., фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що з метою запобігання та руйнування схеми можливого ухилення від сплати податків підприємствами віднесеними до ризикових категорій, здійснений виїзд на юридичну адресу ТОВ «Європейські шляхові технології» - м. Одеса пров. Старокінний 2, за результатами якого встановлено, що дане підприємство за вказаною адресою не знаходиться. Крім того, перевіряючими встановлено, що директор підприємства Дубович В.О. за адресою своєї реєстрації також не мешкає. Також, за результатами проведених заходів встановлено, що підприємство основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів не має і відповідний звіт 1-ДФ підприємством до ДПІ не подавався.

Враховуючи вищевикладені в акті перевірки факти, податківці дійшли висновку про неможливість реального здійснення господарської діяльності, а також про те, що ТОВ «Європейські шляхові території» має ознаки «податкової ями».

В додатковій доказовій базі щодо основних контрагентів-постачальників ТОВ «Європейські шляхові технології» від 19.03.2012р. №2538/7/22-5 зазначено, що основними контрагентами постачальниками є: ТОВ «Компанія ТПВ», яка теж має ознаки «податкової ями»; щодо постачальника ТОВ «Укр Буд Сервіс» зазначено, що слідчим СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області відносно цього підприємства порушено кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ «Укр Буд Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. ТОВ «Маркет -Строй Ко», постачальник ТОВ «Фортуна - лайн» і ТОВ «Авес - Торг» теж мають ознаки «податкової ями» та «транзитера»; крім того по постачальнику ТОВ «Фортуна Лайн», КТП «Теко» і ПП «Світ Бабулєс» 01.03.2012 року порушено кримінальну справу №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами за ч.2 ст.205 КК України; за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами за ч.ч.2,4 ст.358 КК України;

По ТОВ «Рангіроа» перевіряючими встановлено відсутність достатньої кількості трудових та виробничих ресурсів для виконання своєї господарської діяльності. Основний постачальник ПП «Світ Бабулєс, ТОВ «Таверс» має ознаку «податкової ями», оскільки основний постачальник ТОВ «Фортуна - лайн». ТОВ «Олдеко» також має ознаку «податкової ями», основний постачальник ТОВ «Рангіроа».

Отже, враховуючи отримані матеріали від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Добробуд ЛТД» безпідставно сформовано свій податковий кредит за період квітень-листопад 2011 року на суму ПДВ 463701 грн. при отриманні, придбанні робіт (послуг) від ТОВ «Європейські шляхові технології».

Що ж стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Таверс», то перевіряючими було встановлено, що, згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2011 рік» від 24.02.2012р., результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Таверс» з контрагентами за період 01.01.11р. по 31.12.11р.

За відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємство ТОВ «Таверс» має ознаки «податкової ями». Щодо основних контрагентів - постачальників ТОВ «Таверс» таким є ТОВ «Фортуна - лайн», яке мас ознаки «транзитера». Основний постачальник ТОВ «Фортуна - лайн» - ТОВ «Рангіроа», а основний постачальник ТОВ «Рангіроа» - ПП «Світ Бабулєс», відносно якого порушена кримінальна справа № 50-6270.

Враховуючи ці матеріали, отримані від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Добробуд ЛТД» безпідставно сформовано податковий кредит за період червень-вересень 2011 року на суму ПДВ 125902 грн. при отриманні, придбанні робіт (послуг) від ТОВ «Таверс».

Що ж стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Маркет-Строй Ко», то в актах про неможливість проведення зустрічних звірок з цим товариством від 01.07.2011р., 12.04.2011р., 24.02.2012р. щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, фахівцями ДПІ у Приморському районі м.Одеси зазначено, що у ТОВ «Маркет-Строй Ко» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Враховуючи отримані матеріали від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Добробуд ЛТД» безпідставно сформовано податковий кредит за період березень-травень 2011 року на суму ПДВ 109369 грн. при отриманні, придбанні робіт (послуг) від ТОВ «Маркет Строй Ко».

Таким чином, не погоджуючись із вказаними висновками та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем рішень, а також відповідно, з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, відсутності навіть на момент перевірки витребуваних у підприємства податковим органом первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.75.1 ст.75 ПК України , органи державної податкової служби безпосередньо мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як видно з вимог п.п.14.1.179. п.14.1. ст.14 ПК України , «податкове зобов'язання» для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

А згідно ж з п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України , «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

У відповідності до п.п.14.1.185. п.14.1. ст.14 ПК України , «постачання послуг» - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

А відповідно до приписів п.22.1. ст.22 ПК України , «об'єктом оподаткування» можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно із п.185.1. ст.185 ПК України , «об'єктом оподаткування» є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу , у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як вбачається з п.187.1. ст.188 ПК України , датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1. ст.188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку ).

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ж п.198.2. ст.198 ПКУ , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3. ст.198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.198.4. ст.198 ПК України , якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А згідно із п.198.6. ст.198 ПКУ , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Крім того, у відповідності до п.201.1. ст.201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України ).

Згідно зі змісту п.201.4-201.10 ст.201 ПК України , податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу . Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), п\накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. ), «господарські операції» відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення, «первинні документи» - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , «господарською операцією» - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто. необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом 1-ї інстанції було запропоновано позивачу надати докази щодо походження відповідного товару, його власника, а також документи щодо супроводу товару до місць розвантаження (завантаження) товару на залізниці, порту, відповідні товарно-транспортні накладні, однак позивач не надав вичерпний перелік документів, зазначивши, що копії цих документів у нього відсутні.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, судова колегія, як і окружний суд, приходить до висновку щодо «нікчемності» угод укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами та відповідно про недійсність похідних документів від таких угод.

Як вже зазначалося вище, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України ).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України , недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ж із ч.ч.1,2 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України , правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм ЦК України, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правочини між позивачем та його контрагентами не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Окрім того, ще необхідно зазначити, що відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України . Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Також, зазначена норма поширюється і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, за змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм ст.ст. 61 , 44 ПК України , слід вказати, що саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Також, необхідно звернути увагу й на те, що спірна перевірка підприємства позивача проводилась відповідно до вимог пп.78.1.11 п.78.1, п.78.2 ст.78, ст.79 ПК України, якими передбачено проведення перевірки за наявності таких умов: 78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; 78.2. обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи; 79.2. документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Як встановлено по справі, вказані вище умови були виконанні відповідачем. Так, як вже зазначалося, ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС 15.03.2012р., на підставі пп.20.1.6, п.20.1.6 ст. 20 , п.73.3, п.73.5 ст. 73 , п.85.8 ст. 85 ПК України , на адресу підприємства направила лист з повідомленням про вручення щодо надання документів для проведення перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «Європейські шляхові технології», ТОВ «Таверс» і ТОВ «Маркет-Строй Ко».

Згідно з п.73.3. ст.73 ПК України : «органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом ), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.»

Відповідно до вимог п.16.1.5. п.16.1. ст.16 ПК України , платники податку зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством ) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань ), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

А згідно з приписами п.85.2 ст.85 ПК України , платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

У відповідності до приписів п.44.6 ст.44 ПКУ , у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п.44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами ), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, як вже вказувалося вище, на момент проведення перевірки жодних первинних документів, що підтверджують товарність операцій з контрагентами від ТОВ «Добробуд ЛТД» відповідачем отримано не було.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

А згідно із п.п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Таким чином, саме за вказаних обставин, суд 1-ї інстанції і дійшов висновку, що позивачем, в даному випадку, необґрунтовано не були надані для перевірки усі первинні документи на законний запит відповідача, а отже висновки спірного акту перевірки базувалися на аналізі документів що були проаналізовані судом вище.

Окрім того, ще необхідно звернути увагу й на ту обставину, що позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилався на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року (по справі №1570/2870/2012 ), якою було задоволено позов ТОВ «ТАВЕРС» та визнано противоправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по проведенню 24.02.2012 року зустрічної звірки ТОВ «ТАВЕРС», за результатами якої було складено акт від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТАВЕРС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 01.01.2011 року по 31.12.2012 року», визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по складанню вказаного акту перевірки від 24.02.2012р. У задоволені ж адміністративного позову ТОВ «АЛПЕКО» суд відмовив.

Разом з тим, слід зазначити, що вказана вище постанова окружного суду по справі №1570/2870/2012 на момент розгляду даної справи судом 1-ї інстанції, законної сили не набрала, а тому, ні позивач, ні окружний суд, не мав законних підстав враховувати її при постановленні оскаржуваного рішення.

Також, позивач в обґрунтування своєї позиції також вказував і на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року (по справі №1570/2935/2012 ), яким було задоволено позов TOB «Європейські шляхові технології» та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по проведенню 24.02.2012р. зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за 2011р., за результатами якої було складено акт №519/22-00/35503890 від 24.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків 2011р.», визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси по складанню цього акту перевірки №519/22-00/35503890, та по формуванню в цьому акті №519/22-00/35503890 висновків про нереальність здійснення господарської діяльності TOB «Європейські шляхові технології» за 2011р.

Проте, і вказана постанова окружного суду по справі №1570/2935/2012 на момент розгляду даної справи судом 1-ї інстанції теж законної сили не набрала, а тому, ні позивач, ні окружний суд, не мав законних підстав враховувати її при постановленні оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач в обґрунтування своєї правової позиції також посилався і на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року (по справі №2а/1570/6714/2011 ), якою задоволено позов ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО» та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси про проведенню 12.04.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», за результатами якої складено акти «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО» від 12.04.2011 року №2059/23-4/37420365 і №2059/23-4/35767700, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси про проведенню 01.07.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», за результатами якої було складено акт «про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «ГАЛІОН БЕСТ» за період квітень 2011 року» від 01.07.2011 року №1800/23-5/37420365.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року (по справі №2а/1570/6714/2011 ), зазначена вище постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року визнана нечинною.

Отже, враховуючи, що відповідачем, належним чином було встановлено факт неможливості здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковим органом було правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000362200 від 25.04.2012року про донарахування позивачу ПДВ у розмірі 668035 грн. та №0000372200 від 25.04.2012 року про зменшення останньому розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 120 242 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що у задоволені даного адміністративного позову необхідно відмовити.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку і було належним чином зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко