Постанова

від 15.09.2014 по справі 810/4433/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року місто Київ № 810/4433/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (представник - Виндюк Ігор Григорович) доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (представник - Виндюк Ігор Григорович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.05.2014 № 0001892201 та від 19.05.2014 № 0001912201 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечень на адміністративний позов та витребуваних документів до суду не надійшло.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 03.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 30160757.

З матеріалів справи встановлено, що 23.04.2014 Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 23.04.2014 № 945/22-01/30160757 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код за ЄДРПОУ 30160757) щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Дім Зерна» (код за ЄДРПОУ 37135575) їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2012 року; квітень, травень та жовтень 2013 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6, пункти 201.1, 201.10 статті 201, пункти 209.1 та 209.2 статті 209, Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 391 606, 00 гривень, в тому числі по періодам:

квітень 2013 року на суму 53 717, 00 гривень;

травень 2013 року на суму 199 057, 00 гривень;

жовтень 2013 року на суму 138 832, 00 гривень, та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на загальну суму 111 787, 00 гривень, в тому числі по періодам: грудень 2012 року на суму 111 787, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 23.04.2014 № 945/22-01/30160757, Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 19.05.2014 № 0001892201 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 391 606, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 195 803, 00 гривень та податкове повідомлення рішення від 19.05.2014 № 0001912201 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 111 787, 00 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області.

За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Київській області винесено рішення, яким податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реального характеру правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Дім Зерна», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В ході перевірки відповідач посилався на Акт від 20.02.2014 № 84/22-1/37135575 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Дім Зерна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2012 по 31.10.2013».

Зі змісту даного Акта податковим органом встановлено, що ПП «Дім Зерна» має ознаки фіктивності, не знаходяться за місцем реєстрації, поставки товарів фактично не відбувались, що підтверджується також Актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ПП «Дім Зерна», а саме:

- Акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 13.02.2014 № 104/26-51-22-03/36628346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком»…»;

- Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 18.09.2013 № 1455/26-57-22-02-09/379961966 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання»;

- Акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 28.11.2013 № 668/26-54-22-02/38698792 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДІСІТРАНС»…»;

- Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 24.09.2013 № 1272/26-55-22-03/38488733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боско Лідер Груп»…»;

- Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 09.01.2014 № 16/26-55-22-01/38607569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таймсервіс»…»;

- Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19.12.2013 № 2953/26-55-22-07/38151087.

Беручи до уваги вищезазначені Акти, дослідивши надані позивачем копії договорів, товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, платіжних документів, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Комплекс Агромарс» вимог податкового законодавства, а саме:

- пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6, пункти 201.1, 201.10 статті 201, пункти 209.1 та 209.2 статті 209, Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 391 606, 00 гривень, в тому числі по періодам:

квітень 2013 року на суму 53 717, 00 гривень;

травень 2013 року на суму 199 057, 00 гривень;

жовтень 2013 року на суму 138 832, 00 гривень, та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на загальну суму 111 787, 00 гривень, в тому числі по періодам: грудень 2012 року на суму 111 787, 00 гривень.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Комплекс Агромарс» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Дім Зерна» у перевіряємий період, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля. Наведені обставини було розцінено відповідачем, як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та, як свідчення, участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій із поставки.

До Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов лист від Головного Управління Міндоходів у Київській області від 07.02.2014 № 986/7/10-36-07-04 в якому, зазначено наступне.

В ході відпрацювання основних постачальників ПП «Дім Зерна» встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Мірада Плюс» - директором, головним бухгалтером якого та засновником ТОВ «Мірада Плюс» (код ЄДРПОУ 38515541) громадянка ОСОБА_4. Дану громадянку опитано, згідно пояснень остання повідомила, що до діяльності ТОВ «Мірада Плюс» не має жодного відношення. Дане підприємством зареєстровано за грошову винагороду у розмірі 1 000 гривень, без мети зайняття підприємницької діяльності.

Також, на протязі 2013 року, ПП «Дім Зерна» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Ландо Плюс» (код ЄДРПОУ 38671409), стан - « 8», основний вид діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.11.2013. ТОВ «Ландо Плюс» взаємовідносини із ПП «Дім Зерна» у податковій звітності не відображало. Директором та засновником підприємства є громадянин ОСОБА_5, за вказаною адресою проживає мати громадянина ОСОБА_5, яка повідомила що її син близько 3-х років за адресою реєстрації не проживає.

За результатами перевірки ПП «Дім Зерна» було встановлено транзитність операцій від постачальників товарів ТОВ «Ландо Плюс» (код ЄДРПОУ 38671409) за період з 01.06.2013 по 31.07.2013, ТОВ «Мірада Плюс» (код ЄДРПОУ 38515541) за період з 01.07.2013 по 30.09.2013, ТОВ «Опт Альянс Трейд» за період з 01.05.2013 по 31.05.2013.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

ПП «Дім Зерна» поставив та передав до ТОВ «Комплекс Агромарс» рослинну олію, соєву макуху, соняшниковий шрот, кукурудзу та пшеницю, що підтверджується наступними договорами:

- договір поставки № 13-884/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є соєва макуха;

- договір поставки № 13-883/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є соняшниковий шрот;

- договір поставки № 13-882/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є кукурудза та пшениця;

- договір поставки № 13-1146/БКЗ-Ю від 06.09.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є рослинна олія.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який на час виконання договорів поставки обіймав посаду директора ПП «Дім Зерна», підтвердив фактичну поставку товарів до ТОВ «Комплекс Агромарс» у перевіряємий період та зазначив, що перевезення відбувалось автоперевізниками на підставі відповідних договорів, що укладались ПП «Дім Зерна» з метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Комплекс Агромарс».

Зазначений товар є сировиною для виробництва комбікорму для годівлі птиці, що підтверджується рецептами. Про сам факт поставки свідчать супровідний документ та товарно-транспортні накладні. Крім того, перед розвантаженням товару проводилася процедура його зважування, про що зафіксовано у журналі обліку ваги. Також здійснювався контроль якості товару, про що зазначено в журналі якості. Факт використання сировини підтверджується протоколами, які складалися при списанні сировини та безпосередньому виробництві комбікорму, копії яких наявні в матеріалах справи.

Процес розвантаження насипної сировини повністю автоматизований. На автоприймальній сировина висипається в ємність, із якої за допомогою транспортуючого обладнання (транспортерів, норій) та автоматизованих маршрутів переміщається в бункера для зберігання сировини.

Процес виготовлення комбікормів - це майже повністю автоматизований та безперервний процес. Виробничо-технологічна лабораторія згідно замовлення на виготовлення комбікорму по відповідному рецепту видає завдання виробництву в автоматизованій системі керування технологічним процесом з виготовлення комбікормів.

Апаратники комбікормового виробництва на основі отриманого завдання в автоматизованій системі керування технологічним процесом з виготовлення комбікормів задають всі необхідні параметри: скільки, якої сировини, з якого бункеру, на яке обладнання подати. Коли обладнанню запрограмували завдання, запускається автоматичний процес подачі, відважування, та переробки сировини і отримання комбікорму.

По закінченню процесу з виготовлення комбікорму з операційної програми роздруковують протокол партії, де зазначено, який комбікорм виготовлено, для кого та в якій кількості і скільки використано відповідної сировини для виготовлення партії комбікорму.

Наведена господарська діяльність відповідає основному виду діяльності ТОВ «Комплекс Агромарс», а саме: розведення свійської птиці; змішане сільське господарство; обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

Як зазначено в Акті перевірки, Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області направлено запити від 20.03.2014 № 1108/10/2200/1983 стосовно надання пояснення та документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дім Зерна», отримано відповідь від 03.04.2014 № 116 (вх. ОДПІ від 03.04.2014 № 1990/10/Л) та первинні документи за період грудень 2012 року, квітень, травень, жовтень 2013 року.

В Акті перелічені первинні документи, на підставі яких здійснювались взаєморозрахунки ТОВ «Комплекс Агромарс» з ПП «Дім Зерна», а саме: договори, рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, посвідчення про якість, сертифікати якості, платіжні доручення тощо. Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

При цьому податковим органом не заперечувався той факт, що первинні документи, надані під час перевірки, містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Таким чином, як слідує з Акта перевірки, ПП «Дім Зерна» передано товар ТОВ «Комплекс Агромарс», що підтверджується первинними документами, ведення яких передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: договорами, платіжними дорученнями, які досліджувалися контролюючим органом під час перевірки, податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних; видатковими накладними, рахунками на поставку пшениці, рахунками на поставку кукурудзи, рахунками на поставку олії соєвої, рахунками на поставку макухи соєвої, рахунками на поставку шрота соняшникового та документами, що посвідчують якість отриманої продукції.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Дім Зерна» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами, платіжними дорученнями, податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних, видатковими накладними, рахунками на поставку пшениці, рахунками на поставку кукурудзи, рахунками на поставку олії соєвої, рахунками на поставку макухи соєвої, рахунками на поставку шрота соняшникового та документами, що посвідчують якість отриманої продукції тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Дім Зерна».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Дім Зерна» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Отримані позивачем у ПП «Дім Зерна» товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів.

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та встановлено Актом перевірки, основними видами економічної діяльності ТОВ «Комплекс Агромарс» є розведення свійської птиці, змішане сільське господарство, обробка чи переробка продукції, одержаної у результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

З метою забезпечення статутних видів діяльності, позивачем з ПП «Дім Зерна» у перевіряємому періоді були налагоджені поставки пшениці, кукурудзи, макухи соєвої, шроту соняшника, тощо на підставі відповідних договорів, а також усних домовленостей до Бориспільської та Київської філії ТОВ «Комплекс Агромарс», де знаходяться виробничі потужності позивача.

З приводу одержання оприбуткування та подальшого використання поставлених ТМЦ, представник позивача зазначив, що товар відповідно до договорів приймався за кількістю та якістю на підставі переданих ПП «Дім Зерна» довіреностей. Про відповідність товару вимогам технічних регламентів та державним стандартам свідчать наявні у матеріалах справи сертифікати якості, посвідчення якості, що передавались позивачу разом із товарно-транспортною накладною на кожну поставку.

При цьому, на відповідних пунктах приймання товару позивачем здійснювались контрольні вимірювання сировини за основними показниками, результати яких вносились до журналів, копії яких наявні в матеріалах справи. Позитивний аналіз сировини на якість є також підставою для пропуску транспорту на ваги та відвантаження товару, про що лабораторією ТОВ «Комплекс Агромарс» на товарно-транспортних накладних здійснювалась відмітка.

Приймання товару по кількості відбувалось на підставі видаткових і товарно-транспортних накладних за результатами зважування на електронних вагах із автоматичним внесенням номенклатури, кількості сировини, номеру автомобіля, часу та дати зважування до журналів.

Під час проходження сировиної перевірки щодо кількості та якості, працівниками ТОВ «Комплекс Агромарс» до товарно-транспортної накладної формувались супровідні документи, що містять відомості про вид, показники якості та ваги сировини і є підставою для подальшого переміщення та оприбуткування придбаної сировини.

У подальшому, сировина, згідно наявних у матеріалах справи рецептів на виготовлення комбікормів, відповідно до заданих параметрів в автоматичних системах управління процесами виробництва, передана відповідним особам для виготовлення комбікормів, про кількість виробленої продукції, затраченої для цього сировини свідчать протоколи партії.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних і поставлених товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ПП «Дім Зерна» не виконувало своїх обов'язків з поставки та передачі у власність товару, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації, не має достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення поставок, та зустрічною звіркою не встановлено факту руху товарів і послуг від ПП «Дім Зерна» до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням.

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст Акта перевірки свідчить про те, що при проведенні зустрічної звірки ПП «Дім Зерна», податковим органом первинних документів, складених між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ПП «Дім Зерна» не досліджувались. Висновки щодо фіктивності ПП «Дім Зерна» та неможливість виконання зобов'язань, зроблені на підставі висновків про безтоварність операцій контрагентів ПП «Дім Зерна».

По-перше, відповідно до матеріалів справи, змістом господарських операцій між позивачем та ПП «Дім Зерна» була сировина для виготовлення комбікормів.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ПП «Дім Зерна» та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод ТОВ «Комплекс Агромарс», податковим органом не наведено. Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ПП «Дім Зерна» та його контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо періоду, у якому вони відбувались, змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ПП «Дім Зерна» та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ПП «Дім Зерна» та його контрагентів не могли вплинути на факт безтоварності угод позивача. Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

По-друге, відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить запису про відсутність за юридичною адресою ПП «Дім Зерна», натомість містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів по відсутність за місцезнаходженням.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачу, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реальності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Дім Зерна», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПП «Дім Зерна» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо нереальності правочинів, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів у ПП «Дім Зерна» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту отримання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав визнання спірних правочинів безтоварними та нереальними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідач витребуваних документів, згідно ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 про закінчення підготовчого провадження, суду не надав та про причини неможливості надати такі докази не повідомив, натомість заявив клопотання про зупинення провадження у справі від 04.08.2014 у зв'язку з необхідністю надання таких доказів, однак після закінчення строку, на який було зупинено провадження у справі та станом на день розгляду справи (03.09.2014) жодних з витребуваних документів суду надано не було та про причини ненадання зазначених доказів не повідомлено, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечено.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано як і не надано взагалі усіх витребуваних судом документів, на які є посилання в Акті перевірки.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції та завищення від'ємного значення ПДВ є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.05.2014 № 0001892201 та від 19.05.2014 № 0001912201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» понесені ним судові витрати в розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 28 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.