Ухвала

від 11.11.2014 по справі 810/4433/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4433/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 № 0001892201 та № 0001912201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Комплекс Агромарс" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Вишгородською державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Комплекс Агромарс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Дім Зерна» їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2012 року; квітень, травень та жовтень 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 23.04.2014 № 945/22-01/30160757.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6, пункти 201.1, 201.10 статті 201, пункти 209.1 та 209.2 статті 209, Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 391 606, 00 гривень, та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 111 787, 00 гривень.

19 травня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001892201 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 391 606, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 195 803, 00 гривень та № 0001912201 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 111 787, 00 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області, за результатами розгляду якої винесено рішення, яким податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що відповідачем прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення всупереч нормам чинного законодавства, оскільки встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції та завищення від'ємного значення ПДВ є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Дім Зерна» поставив та передав до ТОВ «Комплекс Агромарс» рослинну олію, соєву макуху, соняшниковий шрот, кукурудзу та пшеницю, що підтверджується наступними договорами: - договір поставки № 13-884/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є соєва макуха; - договір поставки № 13-883/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є соняшниковий шрот; - договір поставки № 13-882/БКЗ-Ю від 25.06.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є кукурудза та пшениця; - договір поставки № 13-1146/БКЗ-Ю від 06.09.2013, укладений між позивачем - філія «Бориспільський комбікормовий завод» (покупець) та ПП «Дім Зерна» (постачальник). Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є рослинна олія.

Крім того, допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_2, який на час виконання договорів поставки обіймав посаду директора ПП «Дім Зерна», підтвердив фактичну поставку товарів до ТОВ «Комплекс Агромарс» у перевіряємий період та зазначив, що перевезення відбувалось автоперевізниками на підставі відповідних договорів, що укладались ПП «Дім Зерна» з метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Комплекс Агромарс».

Зазначений товар є сировиною для виробництва комбікорму для годівлі птиці, що підтверджується рецептами. Про сам факт поставки свідчать супровідний документ та товарно-транспортні накладні. Крім того, перед розвантаженням товару проводилася процедура його зважування, про що зафіксовано у журналі обліку ваги. Також здійснювався контроль якості товару, про що зазначено в журналі якості. Факт використання сировини підтверджується протоколами, які складалися при списанні сировини та безпосередньому виробництві комбікорму, копії яких наявні в матеріалах справи.

Процес розвантаження насипної сировини повністю автоматизований. На автоприймальній сировина висипається в ємність, із якої за допомогою транспортуючого обладнання (транспортерів, норій) та автоматизованих маршрутів переміщається в бункера для зберігання сировини.

Апаратники комбікормового виробництва на основі отриманого завдання в автоматизованій системі керування технологічним процесом з виготовлення комбікормів задають всі необхідні параметри: скільки, якої сировини, з якого бункеру, на яке обладнання подати. Коли обладнанню запрограмували завдання, запускається автоматичний процес подачі, відважування, та переробки сировини і отримання комбікорму.

По закінченню процесу з виготовлення комбікорму з операційної програми роздруковують протокол партії, де зазначено, який комбікорм виготовлено, для кого та в якій кількості і скільки використано відповідної сировини для виготовлення партії комбікорму.

Наведена господарська діяльність відповідає основному виду діяльності ТОВ «Комплекс Агромарс», а саме: розведення свійської птиці; змішане сільське господарство; обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства.

Крім того, Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було направлено запити від 20.03.2014 № 1108/10/2200/1983 стосовно надання пояснення та документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дім Зерна», на що було отримано відповідь від 03.04.2014 № 116 (вх. ОДПІ від 03.04.2014 № 1990/10/Л) та первинні документи за період грудень 2012 року, квітень, травень, жовтень 2013 року.

При цьому податковим органом не заперечувався той факт, що первинні документи (договори, рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, посвідчення про якість, сертифікати якості, платіжні доручення тощо), надані під час перевірки, містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Таким чином, ПП «Дім Зерна» передано товар ТОВ «Комплекс Агромарс», що підтверджується первинними документами, ведення яких передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: договорами, платіжними дорученнями, які досліджувалися контролюючим органом під час перевірки, податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних; видатковими накладними, рахунками на поставку пшениці, рахунками на поставку кукурудзи, рахунками на поставку олії соєвої, рахунками на поставку макухи соєвої, рахунками на поставку шрота соняшникового та документами, що посвідчують якість отриманої продукції.

Разом з тим. відповідач на підтвердження висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства керувався актом від 20.02.2014 № 84/22-1/37135575 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Дім Зерна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2012 по 31.10.2013».

Зі змісту даного Акта податковим органом встановлено, що ПП «Дім Зерна» має ознаки фіктивності, не знаходяться за місцем реєстрації, поставки товарів фактично не відбувались, що підтверджується також Актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ПП «Дім Зерна», а саме: - Акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 13.02.2014 № 104/26-51-22-03/36628346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком»; - Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 18.09.2013 № 1455/26-57-22-02-09/379961966 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання»; - Акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 28.11.2013 № 668/26-54-22-02/38698792 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДІСІТРАНС»; - Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 24.09.2013 № 1272/26-55-22-03/38488733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боско Лідер Груп»…»; - Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 09.01.2014 № 16/26-55-22-01/38607569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таймсервіс»…»; - Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19.12.2013 № 2953/26-55-22-07/38151087.

Беручи до уваги вищезазначені Акти, дослідивши надані позивачем копії договорів, товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, платіжних документів, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Комплекс Агромарс» вимог податкового законодавства.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Комплекс Агромарс» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Дім Зерна» у перевіряємий період, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля. Наведені обставини було розцінено відповідачем, як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та, як свідчення, участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Таким чином, факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Дім Зерна» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами, платіжними дорученнями, податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих податкових накладних, видатковими накладними, рахунками на поставку пшениці, рахунками на поставку кукурудзи, рахунками на поставку олії соєвої, рахунками на поставку макухи соєвої, рахунками на поставку шрота соняшникового та документами, що посвідчують якість отриманої продукції тощо.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Дім Зерна».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Дім Зерна» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Отримані позивачем у ПП «Дім Зерна» товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів.

З метою забезпечення статутних видів діяльності, позивачем з ПП «Дім Зерна» у перевіряємому періоді були налагоджені поставки пшениці, кукурудзи, макухи соєвої, шроту соняшника, тощо на підставі відповідних договорів, а також усних домовленостей до Бориспільської та Київської філії ТОВ «Комплекс Агромарс», де знаходяться виробничі потужності позивача.

З приводу одержання оприбуткування та подальшого використання поставлених ТМЦ, товар відповідно до договорів приймався за кількістю та якістю на підставі переданих ПП «Дім Зерна» довіреностей. Про відповідність товару вимогам технічних регламентів та державним стандартам свідчать наявні у матеріалах справи сертифікати якості, посвідчення якості, що передавались позивачу разом із товарно-транспортною накладною на кожну поставку.

При цьому, на відповідних пунктах приймання товару позивачем здійснювались контрольні вимірювання сировини за основними показниками, результати яких вносились до журналів, копії яких наявні в матеріалах справи. Позитивний аналіз сировини на якість є також підставою для пропуску транспорту на ваги та відвантаження товару, про що лабораторією ТОВ «Комплекс Агромарс» на товарно-транспортних накладних здійснювалась відмітка.

Приймання товару по кількості відбувалось на підставі видаткових і товарно-транспортних накладних за результатами зважування на електронних вагах із автоматичним внесенням номенклатури, кількості сировини, номеру автомобіля, часу та дати зважування до журналів.

Під час проходження сировиної перевірки щодо кількості та якості, працівниками ТОВ «Комплекс Агромарс» до товарно-транспортної накладної формувались супровідні документи, що містять відомості про вид, показники якості та ваги сировини і є підставою для подальшого переміщення та оприбуткування придбаної сировини.

У подальшому, сировина, згідно наявних у матеріалах справи рецептів на виготовлення комбікормів, відповідно до заданих параметрів в автоматичних системах управління процесами виробництва, передана відповідним особам для виготовлення комбікормів, про кількість виробленої продукції, затраченої для цього сировини свідчать протоколи партії.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних і поставлених товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.